Директор Театру імені Івана Франка, заслужений артист України Євген Нищук, розповів про свій досвід участі в двох ключових українських революціях — Помаранчевій революції 2004 року та Революції Гідності 2013-2014 років. Він підкреслив, що ці етапи стали відправною точкою його особистої "боротьби" за Україну. Після цих значущих подій у історії країни Нищуку було присвоєно титул "голос Майдану".
В інтерв'ю медіа BLIK Євген Нищук розповів, що його залучення до політичного життя почалося зі співпраці з мистецькою агенцією "Арт-Велес" під час передвиборчої кампанії Віктора Ющенка у 2004 році. Оскільки кандидат був позбавлений можливості доносити свою програму через заблоковані телебачення та пресу, було розроблено унікальний формат політично-культурного туру по всій Україні та Криму, де виступали проукраїнські патріотичні гурти та зірки.
Саме в листопаді 2004 року, після усвідомлення можливої фальсифікації виборів, Євген Нищук опинився на сцені.
"Я наважився вести діалог з людьми, представником яких став, не маючи політичних уподобань. Як особистість, пов'язана з культурою, я став голосом народу, відображаючи їх бажання змін і реформ. Саме тоді мені присвоїли позивний Голос Майдану. Щодня я виходив на сцену, модеруючи заходи, інформуючи про різні події та координуючи дії учасників," - згадує він.
Вже наступного дня після заклику йому та іншим активістам вдалося залучити більше 100 тисяч людей.
Упродовж дев'яти років, під час подій Революції Гідності 2013-2014 років, актор знову з'явився на Майдані.
Порівнюючи два Майдани, Нищук зазначив, що Помаранчева революція мала більшою мірою політичну складову, тоді як Революція Гідності, на превеликий жаль, була "гарячішою, з великою кількістю жертв - Героїв Небесної Сотні".
"Перші трагедії відбулися 19 січня під час подій, відомих як 'Вогнехреща', на вулиці Грушевського. На жаль, кількість постраждалих зростала, і критичним моментом стало спалення Майдану та жорстокі розстріли силовиками невинних людей, які захищалися дерев’яними щитами. Потім настала втеча Януковича, люди масово рушили до Межигір'я, а Майдан заполонили квіти, свічки та сльози в пам'ять про загиблих Героїв Небесної Сотні", - так описав цю невідворотну точку Нищук.
Євген Нищук акцентував увагу на тому, що події Революції Гідності чітко показали, як довго діяли проросійські сили в Україні та яку величезну зраду вчинив тодішній істеблішмент, що фактично сприяло підготовці до масштабного вторгнення.
На початку масштабного вторгнення Нищук вирішив вступити до лав Збройних Сил України, але в квітні 2024 року його перевели в запас. Відповідаючи на питання про свої наміри щодо участі у війні до 2022 року, він зазначив: "Моя "війна" розпочалася ще 20 років тому, під час Майданів — Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013-2014 років. Це був мій перший досвід у політичній та організаційній боротьбі".
Однак, у той період, замість того щоб служити в армії, його кар'єра склалася в рамках державних та культурних установ, де він обіймав посаду міністра культури України двічі. Нищук гордиться заснуванням Українського культурного фонду та Інституту книги, які забезпечили перехід процесу фінансування від державних чиновників до професійних експертних груп.
Раніше OBOZ.UA повідомляв, що Євген Нищук розкрив інформацію про кількість працівників, яких він може забронювати, а також про свої дії у випадку, якщо акторам буде вручено повістки. Він не заперечує, що мобілізації мають підлягати всі, незалежно від їхньої професійної діяльності, але акцентує на важливості "знайти баланс".
#Збройні сили України #Телебачення #Україна #Мобілізація #Крим #Іван Франко #Віктор Янукович #Помаранчева революція #Віктор Ющенко #Михайло Грушевський #Революція Гідності #Євромайдан #Патріотизм #Євген Нищук #Заслужений артист України #Втрати на Майдані #Межигір'я (резиденція)
