Наші герої: зірка Голлівуду з українськими коріннями — на заслуженому відпочинку.

У 73 роки він удостоївся "Оскара", виконавши віджимання на одній руці прямо на сцені. Його ролі варіювалися від бандитів до ковбоїв і диктаторів, але найбільше він гордився своїм українським походженням. Джек Пеланс — це легенда Голлівуду з складною життєвою історією.

Іду я нещодавно в Одесі повз кінотеатр "Родина". У голові проблем крутиться - вагон і маленький візок. Але вони якось одразу випарувалися, коли побачив знайоме місце. Саме в цьому кінотеатрі в роки інститутського навчання (1971-1976) ми з пацанами-однокашниками, вистоявши здоровенні черги за квитками, американські вестерни дивилися. Дивними вони тоді були, комуністичний режим, на диво, пропустив "Оклахома, як вона є", "Золото Маккени". І ось сидимо ми, троє друзів, у забитому залі і кайфуємо: я ("Боян"), Льонька "Борман" Сидоренко з Генічеська, Генка "Вусатий" Кобельський із Бендер. Їх уже нема і ніколи не буде. А я стою і дивлюся на нашу "Родину" з минулого. Черг немає, каси закриті. Так, була колись пісня, сенс якої тільки з роками зрозумілим став: прохід закритий, проходу немає для того, кому більше сімнадцяти років.

Повернувшись "додому" (мій будинок без лапок у Херсоні на мене третій рік чекає), вирішив наколупати в Інтернеті щось подібне до тих наших "кіношок про війнушку". Чого зупинився на "Міських піжонах" - і сам не скажу. Мінус - убив годину часу: емоції тінейджера, на жаль, не повторилися (в ту саму річку двічі не ввійдеш). Але знайшовся і вагомий плюс: дізнався, що якийсь Уолтер Джек Пеланс, який 1992 року отримав "Оскара" за роль у цьому фільмі, - оскароносець українського походження. Усього таких - пальців однієї руки вистачить перерахувати.

Але якщо Дастін Хоффман ("Оскари" - у 1979 і 1988 році, предки з Києва), Леонардо Ді Капріо (2015 рік, бабуся по матері - українка, родом із Одеси) і Лайза Міннеллі (1972 рік, її прабабуся - уродженка Львівщини) - дійсно на слуху, то Джек Пеланс опинився в тіні.

При народженні його звали Володимир Палагнюк. Він з'явився на світ у 1919 році в Пенсільванії (США) в родині, що емігрувала з Східної Галичини. Лише згодом, вже під час своєї акторської кар'єри, він отримав ім'я Джек Пеланс. Проте перед цим він використовував інший псевдонім: як Джек Браззо він здобув популярність у професійному боксі наприкінці 1930-х років. Його успіх на рингу вражав – 15 перемог підряд, переважно нокаутом, що стало справжнім досягненням того часу. Він був справжнім атлетом: трудове життя розпочав у вугільній шахті, оскільки виріс у шахтарському містечку, де з дитинства допомагав батькові. Згодом, навчаючись в університеті, він став успішним гравцем американського футболу, завоювавши стипендію завдяки своїм успіхам у школі. Можливо, Володимир, американець українського походження, міг би досягти видатних успіхів і в боксі, проте його спортивну кар'єру перервала Друга світова війна. У 1942 році він став добровольцем, навчався бути пілотом бомбардувальника і брав участь у бойових діях на європейському фронті, здійснюючи бомбардування на борту B-17 проти нацистської Німеччини.

Палагнюк здійснив 35 бойових вильотів, але під час 36-го його літак був підбитий і загорівся. Парашут став його порятунком, проте вогонь зробив його обличчя невпізнанним. Після численних пластичних операцій та пересадок шкіри, на його обличчі залишилися шрами. Дебютною роллю Джека Пеланса стала роль гангстера у 1948 році. Рік раніше він завершив навчання на факультеті акторського мистецтва університету. Його кар'єра складалася здебільшого з ролей поліцейських, злочинців, ковбоїв та розбійників. Проте, йому також випала нагода зіграти Фіделя Кастро у фільмі про Че Гевару.

Джек залишив помітний слід не лише в кінематографі, а й на телебаченні, з'явившись у численних фільмах та серіалах. Він мріяв виконати роль Тараса Бульби, але ця мрія не здійснилася. Три рази його номінували на "Оскар", але престижну нагороду він отримав тільки в 1992 році, коли йому було 73 роки. На церемонії він продемонстрував вражаючу фізичну підготовку, віджавшись від сцени на одній руці, а під час свого виступу оголосив: "Я Володимир Палагнюк". Джек активно брав участь у заходах української діаспори. Наприклад, на святковому вечорі Української народної спілки в Лос-Анджелесі він у вишиванці чудово грав на бандурі. Однак, під час фестивалю російських фільмів у Голлівуді, коли йому запропонували диплом народного артиста Росії, Володимир Палагнюк рішуче відмовився, сказавши: "Тут щось не так. Я українець, а не росіянин", після чого залишив зал. Він виріс в україномовній родині, вільно спілкувався українською, гордився своїм українським корінням і часто підкреслював це у своїх виступах.

Джек завжди вважав себе жартівником і часто запевняв, що має особливу популярність у жінок, адже йому немає рівних. Він пояснював це досить оригінально: його зірка на Алеї Зірок у Голлівуді розміщена прямо навпроти входу до найбільш відомого магазину жіночої білизни.

Таким ось був американський українець Володимир - Джек Палагнюк - Пеланс. Помер він у 2006 році.