Як змінюється виробництво на четвертий рік великої війни, "Детектор медіа" поговорив із генеральною продюсеркою TV-програм каналу СТБ Наталією Франчук та генеральною продюсеркою серіального виробництва Катериною Шевелюк.
СТБ з осені утримує перше місце серед найрейтинговіших каналів. В умовах великої війни мовник нарощує обсяги власного виробництва. На цей рік заплановані не лише нові сезони "Холостяка" та "МастерШефа", а й повернення шоу "Звана вечеря", "Один за всіх", "Зважені та щасливі".
Канал, співпрацюючи з ОТТ-платформами, такими як "Київстар ТБ" та Megogo, займається виробництвом серіалів, включаючи костюмовані історичні проекти. Серед новинок – "Кава з кардамоном 2. Сила землі", а також активно розглядаються нові ідеї та бюджети для серіалу від Film.ua, що планується в стилі 90-х років під робочою назвою "Наша Галя". Крім того, СТБ продовжує популярний серіал "Лікарка Ковальчук" від каналу "Україна". У своїх проектах СТБ прагне розширити представлення жіночих персонажів, включаючи полковниць, кардіологинь та рятувальниць ДСНС. У шоу також інтегруються військові, ветерани та особи з бойовим досвідом і інвалідністю.
-- СТБ зараз один із найпопулярніших каналів, а це додає відповідальності перед глядачами. Тому найперше пропоную поговорити про ті виклики перед виробниками контенту, які ставить війна, і як вона впливає на зміну сенсів, що пропонуються аудиторії. На нашому телебаченні звикли інвестувати у ті проєкти, які приносять рейтинги впродовж останніх років, а це може бути й невибаглива містика чи сімейні драми з ворожками. Але в умовах війни, як на мене, на телебачення покладається об'єднувальний фактор довкола цінностей нашого суспільства. Як змінилося ваше бачення цих сенсів і що ви хочете пропонувати глядачам?
Катерина Шевелюк: Справді, сенси, запити аудиторії та роль жінки в суспільстві, яка є нашою основною глядачкою й героїнею серіалів, змінюються. Ми добре розуміємо, що перемагає не найсильніший, а той, хто відчуває ці зміни. У серіальному контенті ми працюємо з двома типами матеріалів: актуальним і більш ескапічним. Але майже весь наш серіальний контент -- це художній твір: усі персонажі вигадані, збіги обставин і ситуацій випадкові, а реальні події, якими ми надихаємося, художньо осмислені. Ми розуміємо, що все наше суспільство, всі ми глибоко травмовані, й навіть невинні аналогії, репліки чи зовнішній вигляд можуть когось зачепити за живе і справедливо обурити. Ми це враховуємо, щоб створювати контент, який буде надихати й хоча б трохи відволікати, а не завдавати болю. Тому обираємо підхід, що викликає емоцію, але не погіршує стан глядача і не змушує його перемикати канал. Наше суспільство пережило багато травм і вимагає більшої чутливості у контенті.
Наталія Франчук: Я займаюся створенням реаліті-шоу, яке є дзеркалом сучасності. У моєму випадку важливо чітко відчувати пульс подій. Можливо, це прозвучить провокаційно, але я вважаю, що продюсер реаліті, який не перебуває в Україні, не може повною мірою усвідомити ці настрої. Тому в цьому сезоні ми прагнемо відобразити саме ті емоції, які переживає наша країна. Ми шукаємо баланс між універсальними цінностями родини та сучасними викликами. У моїй родині є переселенці та троє людей, які служать у війську, тому я добре знаю, як важко чекати новин, перевіряючи телефон у надії на повідомлення від близьких. Реаліті-шоу змінюється відповідно до переживань нації. Ви могли помітити, що "МастерШеф" вже третій рік не є виключно розважальним проєктом. Ми проводимо збори для військових, організовуємо кулінарні змагання з обмеженими ресурсами, з якими стикається кожен з нас — вода, електрика, скромний бюджет. Крім того, у нас є спеціальні гості: волонтери з інших країн, діти-зірки, представники дипломатичних місій тих держав, які нам допомагають. Ектор відвідує фронт, а Володимир Ярославський та Оля Мартиновська організовують благодійні вечори для збору коштів на армію. "МастерШеф" уже не є проєктом, що дозволяє втекти від реальності. Сподіваюся, ви також це помітили у "Холостяку". Нам було непросто, але ми намагалися знайти шлях, як зробити романтичне реаліті в умовах війни.
Ми не залучили жодного чоловіка на "МастерШеф", який не перебуває на обліку.
Чи це є ключова точка зору?
Звісно! Ось перероблений текст: — Це наша принципова позиція. Ми організовуємо виїзні конкурси, і не хочемо на блокпостах пояснювати, чому учасник, на третій рік війни, не оновив свої дані. Якщо він їх оновив — ми будемо раді його вітати. Чи справедливо, що одні люди захищають свою країну, а інші займаються реалізацією своїх мрій? Ми також активно працюємо над соціальними темами у проекті "Супермама". Наприклад, під час пандемії COVID-19 ми обговорювали, як матері захищають своїх дітей від вірусів. А з початком війни ми піднімаємо питання, як реагувати на повітряні тривоги, досвід дружин військових та їхній вплив на сім'ю. Проект "ДНК. Свої" — це майже документальний проект про українців, які через війну втратили зв'язок із близькими і намагаються їх знайти. Ми проходимо численні тренінги, щоб краще розуміти, як спілкуватися з людьми з інвалідністю, які терміни використовувати та як правильно комунікувати з тими, хто має бойовий досвід. Ми докладаємо всіх зусиль, щоб глибше зрозуміти нашу аудиторію та з обережністю, повагою і чутливістю висвітлювати сучасні реалії.
-- Чи доводилося відмовлятися від потенційно рейтингових речей через їхню невідповідність цінностям каналу?
Наталія Франчук: Так, звичайно. У нас завжди під час кастингу є люди, позиція або історії яких для нас неприйнятні. Наприклад, якщо людина дотримується позиції "яка різниця" або "це не моя війна".
Чи часто з'являються такі люди?
Наталія Франчук: Звичайно, чому б їм не завітати? У нас є багато складних розповідей учасників, які важко демонструвати через їхню чутливість. Це особливо стосується жінок, які пережили втрату близьких. Такі історії нелегко викладати без конкретних деталей, але ці деталі можуть викликати повторну травматизацію.
Які ваші дії в подібних ситуаціях?
Наталія Франчук: Ми відмовляємося. Якщо подумати - якби подібну історію розказали про тебе, все одразу стає на свої місця. Наприклад, у "ДНК. Свої" є історії, де нам доводилося вирізати багато деталей. Наприклад, опис знущань у полоні. Ми не розпитуємо про такі речі, зазвичай людина сама починає розповідати, і ми розуміємо, що це травматичний контент.
-- Що робити з такими історіями? Уникати чи шукати підхід для їхнього висвітлення?
Наталія Франчук поділилася: "Ми продемонстрували одну з таких історій, але вирішили не розкривати усіх деталей. Мама, чия дитина перебуває в полоні і чекає на обмін, не повинна чути подібні розповіді, адже це може викликати у неї стрес. Тому ми суворо дотримуємося принципів у спілкуванні з тими, хто пережив полон. Військові психологи надали нам значну підтримку в цьому процесі, навчивши, як правильно спілкуватися з людьми, які мають травматичний досвід."
-- На початку великої війни ви розробили внутрішній документ із критеріями контенту, який не має ретравмувати глядача. Як створювався цей документ і чи змінився він зараз?
Катерина Шевелюк: Ми маємо внутрішній кодекс, який регулярно оновлюємо та розповсюджуємо серед продакшнів, які працюють на нас. Окрім цього, ми користуємося юридичними рекомендаціями, що є нашою опорою. На даний момент ми діємо з обережністю — краще уточнити інформацію, ніж зробити помилку, яка може зашкодити комусь. Проте це не означає, що ми не відкриті до нових ідей. Важливо зберігати баланс у всьому.
Враховуючи ці параметри, що точно не повинно мати місця в проектах та серіалах СТБ?
Катерина Шевелюк: Я займаюся художніми проєктами, що дозволяє мені представляти будь-яку ситуацію з різних ракурсів. Важливо, яким чином це сприйме глядач. Наприклад, під час зйомок одного з серіалів у нас виникло питання: чи може персонаж у військовій формі бути негативним? Ми довго дискутували про це з продюсером. Ми висловлюємо вдячність усім військовим, але варто пам'ятати, що кожен з них — це жива особистість, здатна на різні вчинки. Головне — правильно подати цю інформацію. Зрештою, ми змогли знайти ефективні рішення, зокрема завдяки консультаціям з людьми, які мають безпосередній досвід.
Чи існує загроза надмірного піднесення військових до статусу героїв?
Катерина Шевелюк: Тут необхідно знайти гармонію та застосувати раціональний підхід.
Чи є актуальним на сьогоднішній день прославлення військових у телевізійних серіалах?
Катерина Шевелюк: Безумовно. Ми працюємо над серіалом "Кохання та полум'я", який розповідає про героїчних рятувальників, що щодня ставлять під загрозу свої життя, аби врятувати українців. Такий проект піднімає моральний дух нації і відображає справжні виклики, з якими стикаються люди. У процесі створення серіалу ми співпрацюємо з експертами ДСНС, щоб забезпечити максимальну точність і правдивість показаних подій.
Наталія Франчук: Ми пройшли через безліч тренінгів, де активно обговорювали тему героїзації. Перед запуском проектів "МастерШеф", "Холостяк" та "ДНК. Свої" ми провели спеціальні заняття. Військова психологиня поділилася трьома основними принципами, яких потрібно дотримуватися у спілкуванні з військовими:
Ці принципи також застосовуються до людей з інвалідністю.
Як це виглядало в реальному житті: чи допомогли тренінги та рекомендації Терену відчувати себе впевнено як на вечірці, так і під час зйомок шоу?
Наталія Франчук: Ви можете запитати у Терена про його відчуття під час зйомок. Наша команда отримала всі необхідні інструкції для роботи з ветераном, який має інвалідність. Незважаючи на складнощі, пов'язані з повітряними тривогами, комендантськими годинами та іншими технічними обмеженнями, команда Ані Калини, директорки студії, що реалізує проєкт, передбачила в графіку час для відпочинку. Терен завжди мав можливість висловити свої відчуття, якщо відчував втому або дискомфорт.
Нам накинули критику, що на першій вечірці Холостяк був у довгих штанях, стверджуючи, що "СТБ приховав протези, щоб глядачам було комфортніше дивитися". Але ми головним чином враховували побажання героя та важливість події. Звичайно, йому не хотілося з'являтися в шортах, коли дівчата приходили в елегантних вечірніх сукнях. На подальших побаченнях були як шорти, так і колісне крісло, адже він натер ноги протезами. І навіть без протезів — басейн і масаж. Жодне побачення не проходило без його згоди, а команда або героїні завжди запитували, чи буде йому комфортно. Коли планували побачення на пляжі в Одесі, ми знайшли єдиний інклюзивний пляж. Усі екстремальні побачення, які відбулися в сезоні, ми обговорювали разом, або ж Терен сам ініціював деякі активності, оскільки вони були його давньою мрією.
Наталю, ми вже обговорювали тему "Холостяка". Поділіться, будь ласка, своїми враженнями від підсумків останнього сезону цього реаліті-шоу.
Наталія Франчук: Ми щойно повернулися з Кельна, де презентували українську версію "Холостяка" на конференції, що зібрала виробників цього формату з різних країн. На одному з слайдів ми представили згадки та відгуки про наш проєкт у таких виданнях, як BBC, The Guardian, Deutsche Welle, Variety, CNN, The Washington Post та інших міжнародних медіа. Фінал сезону досяг вражаючої частки 16,1%, ставши найуспішнішим проєктом року серед усіх телеканалів. На мою думку, він також став важливою подією в соціальних мережах. Для мене цей проєкт був вкрай складним, адже потрібно було знайти баланс між романтикою, екстримом і соціальною відповідальністю. Ми змогли привернути увагу, адже без цього немає сенсу братися за подібні виклики.
Яка з критичних зауважень виявилася для вас корисною та виправданою, а які з них ви проігнорували?
Наталія Франчук: Коли люди в коментарях обговорюють зовнішність дівчат -- це точно не конструктив. Або коли дивляться на Терена, який має бойовий досвід і дві ампутації, і кажуть, що в нього ще є дві руки, тож чому він не служить? Для мене це взагалі не критика. Або ж пишуть: "Бідний хлопець, навіщо ви знущаєтеся з нього, він стоїть 8 годин". Але ж він не стояв 8 годин на вечірці, ми просто не будемо показувати, як він сидів чи лежав. Мені сподобався один великий коментар у фейсбуці, де був розбір про готовність суспільства до таких речей. Ось там було і про те, що ми ламаємо стереотипи й про те, що робимо це недостатньо. Якби частка проєкту була 2%, можна було б сумніватися в його успіху, але коли він узяв 12 -- 16%, а у каналів зараз середня частка 5 -- 8%, то з проєктом усе добре.
Чи буде важко зберегти рівень останнього сезону? Адже як персонаж, так і його історія викликали безліч емоцій.
Наталія Франчук: Ми ще багато чого не розповіли, бо в нас було дев'ять епізодів і фінальне постшоу, а "Холостяк" зазвичай має 12 епізодів. Тем ще дуже багато. Наступний холостяк -- це інша людина. Всесвіт "Холостяка" будується на персонажі. Новий сезон ми зніматимемо через пів року, і за цей час у державі все може змінитися. Можливо, це буде сезон про очікування визначеності. Я обожнюю реаліті, бо воно про сьогодення. Катя працює з вигаданою реальністю й може робити що завгодно, а я залежу від того, що відбувається в країні прямо зараз. Але мені ця залежність дуже подобається, бо вона дає безмежні можливості й теми. Якщо щодня сидіти на лавці у парку та слухати людей, можна зрозуміти, на якій ми планеті.
-- Чи є вже варіанти нового холостяка?
Наталія Франчук: Так, існує.
Це один претендент чи кілька?
Наталія Франчук: Один кандидат – це не реалістично. Необхідно мати кілька варіантів.
А коли обирали Терена, чи існувало багато інших можливостей?
Наталія Франчук: Проблема в тому, що безліч людей, які представляють себе як самотні в соціальних мережах, насправді мають партнерів. Коли ми розпочинаємо пошук потенційного партнера, спочатку нас приваблює певна особа, і в процесі спілкування стає відомо, що вона вже у стосунках. Таким чином, ми шукаємо людей, які поділяють наші цінності. Наступним важливим аспектом є їхнє бажання бути залученими до цього процесу. Ми не можемо примусити когось залишатися з нами протягом півроку. Найважливішим критерієм є те, щоб ця особа була справжнім героєм свого часу.
Але приємно дізнаватися, що в Україні нелегко натрапити на незаміжнього чоловіка.
Наталія Франчук: Зараз багато розлучень, але й багато весіль. Ми всі живемо, ніби останнім днем.
-- Чи будуть у вас нові проєкти з Олександром Тереном? Адже герої "Холостяка" часто продовжують кар'єру у телевізійних програмах.
Наталія Франчук: Саша пройшов відбір на декілька проектів. Проте наша основна мета не полягає в тому, щоб просто знайти йому місце. Ведучий повинен бути високої якості та відповідати специфіці програми. Тому ми тестуємо його в проектах, де він дійсно зможе проявити себе найкращим чином.
Зараз обговорюємо шоу, тому хотіла б звернути увагу на інтерв'ю редакторки "Супермами" Олександри Василюк, яке вона дала для ютуб-каналу "Що бісить". В ньому прозвучала досить спірна оцінка учасників шоу. Яке ваше ставлення до цього? Чи дійсно такий підхід використовувався при підборі героїв?
Наталія Франчук: Ця редакторка вже втретє висловила жаль про своє рішення взяти участь в інтерв'ю. Це справжня класика. Вона колишня редакторка проекту. На початку розмови вона згадала про 6-8 проектів, в яких брала участь, але всіх найбільше зацікавила лише "Супермама". І це мене тішить. Потім вона зазначила, що насправді висловила багато думок, але в результаті її слова були вирвані з контексту. Вітаю її у світі телебачення. Але ж вона сама це сказала. Тож які можуть бути претензії? Я переглянула лише половину інтерв'ю, оскільки мене дуже вразило, як вона говорить про інших. Це мене обурює. Неприпустимо так висловлюватись про колег, особливо коли мова йде про видання, яке не може адекватно сприйняти цю інформацію.
Щоб у шоу виник конфлікт між реальними людьми, а не вигаданими персонажами, необхідно мати учасників з різними поглядами та цінностями. Це основи сценарної майстерності. Наприклад, якщо зібрати трьох любителів шахів, програма буде нецікавою. Потрібні люди з різними думками та підходами. Саме на цьому ґрунтується концепція "Супермама" та інших форматів, де учасники відвідують один одного. Однак висловлюватися принижуюче про героїв — це неприпустимо. Сподіваюся, що в наступному проекті, в якому вона братиме участь, їй це стане зрозуміло. Але це вже не буде нашим питанням.
Чи поділяють інші редактори команди "Супермами" таке ж ставлення до учасників? Або ж не висловлюються в такій формі?
Наталія Франчук: Звісно, у нас існує свій власний сленг. Неможливо на кожній зустрічі, обговорюючи епізоди, згадувати персонажів з такими деталями, як "Надія Василівна, яка має 20-річний досвід роботи перукарем". Ми використовуємо короткі визначення, які передають суть та характер героя, наприклад, "амбіційна". Далі ми аналізуємо, з ким її погляди можуть суперечити.
Що є більш важливим: спочатку ви створюєте концепцію образів персонажів, чи спершу проводите кастинг для підбору акторів, а потім розробляєте їхні ролі?
Наталія Франчук: Я дуже рада, що напередодні дев'ятого сезону "Супермами" до нас звертається безліч бажаючих взяти участь у шоу. Нам не потрібно шукати учасників – вони самі приходять до нас. Наше головне завдання полягає в тому, щоб правильно сформувати команду з чотирьох учасниць. Вони діляться великою кількістю інформації про себе, адже прагнуть потрапити в реаліті-шоу. І ми повинні відрізнити правду від вигадки, оскільки у людей, які беруть участь у телевізійних проєктах, завжди є свої особисті мотиви.
Під час роботи над проєктом "Хата на тата" ми дотримувалися важливого правила: ми не залучали чоловіків, які самі бажають взяти участь у шоу. Найкращий учасник для нас — це той, хто зовсім не знайомий з цим проєктом.
-- Чи траплялися такі учасники на кастингу?
Наталія Франчук: Так, бо СТБ тоді не був доступний у деяких регіонах узагалі.
Ви підняли питання про претензії редакторки щодо монтажу. СТБ також неодноразово стає об'єктом критики за те, як вони обробляють емоції або виривають фрази з контексту. Чи існують у вас певні етичні норми стосовно монтажу, особливо в жанрі реаліті?
Наталія Франчук: Якщо епізод якісно спродюсований, не потрібно використовувати жодні вигадки. Монтаж фраз зазвичай виникає, коли епізод знято не на належному рівні. Наприклад, у шоу "Холостяк" дві учасниці влаштували конфлікт через антидепресанти. Ця сварка тривала 15 хвилин, а мені потрібно звести її до 4, і навіть це може бути занадто для глядача. Тому ми скорочуємо, але зберігаємо емоції, що відповідають контексту сцени.
Які вимоги ви ставите до процесу монтажу?
Наталія Франчук: Ми не використовуємо чужі чи "позичені" емоції з інших частин шоу. Наші персонажі завжди одягнені по-іншому в кожному епізоді, що легко помітити. Емоції, які ми демонструємо, завжди відповідають конкретній сцені, яку ви спостерігаєте на екрані.
Які програми ви плануєте представити в цьому весняному сезоні?
Наталія Франчук: Окрім "МастерШефа" та "Супермами", цієї весни ми повертаємо "Звану вечерю" та надважливий в умовах сьогодення гостросоціальний проєкт "Один за всіх". І вже маємо на осінь великі плани -- крім "Холостяка", "МастерШефа" хочемо і плануємо проєкт "Зважені та щасливі". І він буде не тільки про фізичне, але й ментальне здоровʼя українців. Які за роки війни тотально не висипаються, мають проблеми з гормональним фоном, часто заїдають стрес і можуть перебирати з алкоголем.
Чи існує умовна класифікація жанрів на весняний та осінній періоди?
Наталія Франчук: Це питання фінансів і маржинальності проєктів. Весна слабша у цьому плані, тоді як восени можна собі дозволити більш дорогі проєкти.
Куди нині СТБ спрямовує більше фінансових ресурсів: у реаліті-шоу чи у серіали? Яка з цих категорій є витратнішою?
Катерина Шевелюк: Все визначається балансом між запитами глядачів, програмною схемою та фінансами.
Катерино, чи існує наразі брак серіалів на СТБ? Після початку вторгнення ми змушені були переосмислити нашу бібліотеку, і тепер не всі попередні проєкти придатні для трансляції.
Катерина Шевелюк: Нам справді бракує нових серіалів. Ми прагнемо більше прем'єр, але наразі це за межами наших можливостей. Наша бібліотека суттєво зменшилася, та за останні два роки ми змогли її трохи поповнити. Ми змішуємо повторення з новими випусками, адже сучасний глядач надзвичайно вибагливий — він швидко перемикає канали чи переходить на цифрові платформи. Ми намагаємося оптимально використовувати наявні бюджети та шукати додаткові джерела фінансування. Це спонукає нас до творчого підходу.
-- Який зараз середній бюджет однієї серії?
Катерина Шевелюк: Для праймового контенту це близько 30 тисяч доларів за годину. Якщо проєкт особливий -- до 40 тисяч доларів.
-- Чи підпадає серіал "Кава з кардамоном 2. Сила землі" під цей бюджет?
Катерина Шевелюк: Ні, створення костюмованих серіалів є надзвичайно затратним процесом. Вони вимагають значних ресурсів, і їх неможливо реалізувати виключно за рахунок фінансування каналу. Проект "Кава з кардамоном 2. Сила землі" вдало поєднує фінансові вклади партнерів, держави, виробництв і цифрових платформ.
Хто ж ваш цифровий союзник?
Катерина Шевелюк: "Київстар ТБ". У цьому серіалі вражають розкішні костюми, мальовничі локації та захоплюючі краєвиди, які роблять його візуалізацію надзвичайною. Сучасний глядач прагне краси, що надихає. Окрім цього, у сюжеті піднімаються важливі теми, такі як цінність землі, свободи та материнської любові. І, звичайно, це історія про кохання між чоловіком і жінкою.
Які ключові джерела доходу ви використовуєте окрім основного?
Катерина Шевелюк: Ми досліджуємо всі можливі шляхи розвитку. Минулого року ми реалізували проєкти за підтримки Держкіно та ДСНС для стрічки "Кохання та полум'я". Наш цифровий партнер, Megogo, не лише забезпечує фінансову підтримку, але й допомагає залучити нову аудиторію та здійснити спільні маркетингові кампанії. Ми також маємо амбіції щодо міжнародного копродакшну. Оскільки партнери вже трохи втомилися від соціального українського контенту, ми підходимо до створення нових проєктів з великою креативністю, щоб привернути їхню увагу.
Чи працюєте ви в даний момент над проєктами, що відповідають рівню "Перевізниці"?
Катерина Шевелюк: Наразі ні. Ми активно шукаємо такі історії.
На весну плануєте випустити власні серіали або придбані? Минулого року великим успіхом користувався проєкт "Одна родина".
Катерина Шевелюк: Цей проєкт виявився надзвичайно успішним. Цієї весни ми зосередимося виключно на створенні власних серіалів. Аудиторія сьогодні шукає різноманітність жанрів. Велика війна сприяла усвідомленню власної ідентичності, і тепер існує попит на локальні традиції, а також на теми гумору і любові. Тож спектр наших серіалів буде дуже широким.
Які це телевізійні шоу?
Катерина Шевелюк: На весну ми готуємо новинку "Кохання та полум'я", а також продовження "Сліпої", "КОДу" і третій сезон "Лікарки Ковальчук". Цей серіал раніше виходив на каналі "Україна", але тепер ми знімаємо його продовження, яке вже відображає реалії війни. Буде ще процедурал про "швидку справедливість", але його назва поки робоча.
-- Щодо серіалу "Сліпа". Він має високі показники, але через поради й історії, які в ньому є, його часто називають шкідливим. Ви будете продовжувати знімати його?
Катерина Шевелюк: Це надзвичайно прибутковий проєкт, який користується значним попитом. Ми плануємо включити в нього цикли, присвячені українським традиціям, щоб задовольнити інтерес нашої аудиторії.
-- Ми згадували серіал "Одна родина". Як розподіляються права на серіали, зняті за тендерами МПІУ? Скільки маєте показів, чи можете монетизувати цей контент на ютубі?
Катерина Шевелюк: Ми уклали угоду, яка визначає умови використання цього серіалу: у нас є право на обмежену кількість показів протягом зазначеного періоду. Спільно ми займаємося монетизацією на YouTube. Цей проєкт виявився одним із найуспішніших за рейтингами ефірів та на цифрових платформах.
Серіал "Кава з кардамоном 2. Сила землі" намічений на осінній сезон. Чи будете ви відразу пропонувати його для трансляцій на інших ринках?
Катерина Шевелюк: Права на дистрибуцію в інших країнах належать продакшену, що займався виробництвом серіалу. Наскільки мені відомо, вони мають намір його продавати.
Чи існують потенційні ризики скандалу з автором книги, який висловлював звинувачення на адресу каналу щодо порушення авторських прав?
Катерина Шевелюк: Це питання пов'язане з угодами між виробничою компанією та автором книги. На скільки я знаю, всі документи оформлені коректно і без жодних порушень. Інші аспекти слід розглядати з юридичної точки зору. На мою думку, це не стане перешкодою.
-- Хто формував брифи на образи героїв і сюжетну лінію: продакшн чи канал?
Катерина Шевелюк: У даному випадку бриф був створений командою продакшну. Вони звернулися до нас із готовою концепцією та представили своїх героїв.
-- Чи плануєте ще історичні серіали, які зазвичай є дуже дорогими?
Катерина Шевелюк: Саме тому поки "Кава з кардамоном" -- наш єдиний історичний серіал. Ми зараз обговорюємо й шукаємо бюджет на новий серіал від Film.ua, події якого відбуватимуться у 90-х роках. Робоча назва -- "Наша Галя". Сподіваюся, вдасться відобразити епоху й реалізувати цей проєкт, але терміни поки незрозумілі. Ми хочемо різноманіття і яскравих прем'єр, які б виділялися серед стандартного контенту, що можемо знімати власним коштом.
Чи все ще займаєтеся пошуком історій безпосередньо від авторів? Які вимоги до сюжетів і героїв ви встановлюєте?
Катерина Шевелюк: Так, ми продовжуємо шукати нові ідеї. Наразі, на жаль, їх не вистачає. Наш основний жанр — це мелодрама, але ми також експериментуємо з піджанрами, такими як гумор, детектив і містика. Головна героїня наших сюжетів — це жінка, яка зазнала істотних змін. Вона вже не пасивна особа, що чекає на допомогу, а активна, яка сама формує своє життя і прагне до щастя.
На сьогоднішній день ми маємо різноманітність жіночих образів: це і полковниця, і кардіологиня, і рятувальниця з ДСНС. Наша мета — розширити цей асортимент і продемонструвати, як представниці слабкої статі досягають успіху в традиційно чоловічих професіях. Крім того, ми також розглядаємо чоловіків у ролі головних героїв. В даний час ми працюємо над кількома серіалами, які відкриють нові теми, але поки що не можу розкрити всі деталі. Також ми плануємо звернути увагу на гумористичні серіали, адже на них існує великий попит.
Скільки нових проєктів ви плануєте на осінь, крім "Кави з кардамоном 2"?
Катерина Шевелюк: Ми плануємо випустити дві захоплюючі мелодрами по 16 серій, які незабаром перейдуть в стадію виробництва, а також реалізуємо проект під назвою "КОД". Поки що це всі новини, оскільки ми ще не визначилися з фінансовими можливостями на цей сезон.
Наталю, чи орієнтуєтеся ви в основному на створення нових розважальних проектів, чи також розглядаєте можливості в інфотейнменті та документальному жанрі?
Наталія Франчук зазначає, що в рамках SLM існує спеціалізований департамент Starlight Doc, який фокусується на створенні документальних фільмів. Це їхня унікальна сфера діяльності. Ми вже реалізували один проект — фільм "Сила таланту". На мою думку, у всіх наших реаліті-проектах ми так чи інакше торкаємося соціальних тем. Через 5-10 років наші проекти стануть відображенням того, якою була країна в цей період, і покажуть, як ми зафіксували цю реальність.
-- Уже зареєстровані органи співрегулювання, які починають розробляти мовні кодекси. Розробка яких правил, на вашу думку, зараз найбільш актуальна?
Наталія Франчук зазначає, що існує безліч організацій, які вже активно займаються цією темою, зокрема Veteran HUB. Вони надають важливу інформацію про те, як правильно висловити вдячність військовим. Якщо звернутися до них з питанням про те, що викликає емоції на телебаченні, вони готові поділитися своїми знаннями. Перед тим, як розпочати роботу над новими проектами, ми зверталися до них за порадами: як донести до цієї частини нашої аудиторії, що ми не є ворогами. На телебаченні їх турбує повне нерозуміння термінології. Кожна дрібниця, як, наприклад, те, що люди на колісних кріслах не їздять, а пересуваються, має величезне значення. Ми всі зараз робимо помилки, але важливо діяти проактивно. Треба створювати кодекси, адже ми повинні спілкуватися коректно.
#Українці #Телебачення #Facebook #Київстар #Суспільство #Емоції #BBC #Одеса #Серіал #Продюсер #The Washington Post #STB (телеканал) #Бюджет #Інформація #Інвалідність #Megogo #Кава #CNN #Кастинг (виконавське мистецтво) #Deutsche Welle #Канал #Film.UA #Одеколон #МастерШеф #Редактор (професія) #ДНК #Державна служба України з надзвичайних ситуацій #Тренінг #Кардамон
