Наталка Ворожбит: Виглядає так, ніби Гоголь спостерігав за нашим процесом зйомки.

Наталко, з нашої останньої розмови минуло вже більше шести років. Світ і країна зазнали чималих змін, це всім відомо. А як змінилася ти за цей час?

Я стала більш зрілою, вразливою і менш продуктивною, але водночас впевненою в своїх бажаннях, як ніколи раніше. У мене з'явилося кілька нових корисних звичок, про які я раніше навіть не думала. Проте, це питання надто складне, щоб дати на нього відповідь у рамках інтерв'ю. Навіть сама не можу знайти на нього відповідь. Мені здається, що ми є відображенням України, і наші зміни є віддзеркаленням її трансформацій.

Як з'явилася п'єса "Демони", починаючи з задуму?

Це відбувалося в іншому житті, у 2005 році. Під час Майдану я залишила Москву, де прожила майже десятиліття, і переїхала до Києва. За той час я накопичила багато спостережень і роздумів про взаємозв'язки між українцями та росіянами. Проживання в Росії допомогло мені зрозуміти свою самоідентифікацію: я ніколи не відчувала себе такою українкою, як саме там. Постійно лунали фрази на кшталт "чий Крим?", "навіщо вам незалежність, ми ж брати", "як ми любимо Київ, в Україні стільки свободи, так смачно" і подібні. Водночас, у моєї родички з села тривала дуже токсична та тривала стосунки з росіянином, які супроводжувалися зрадами, алкоголем і великою різницею у віці. І якось усе це зійшлося воєдино — моя особиста історія, мій досвід, перший Майдан, і я написала в той час цю п'єсу.

Наталка Ворожбит

Яка була її реакція?

Згадую, як вперше ця п'єса була прочитана, а згодом поставлена в Москві, де її розглядали як сатиру на відносини між Україною та Росією. Фраза "чому ви всі сюди їдете - наше село не резинове" викликала у росіян неабиякий сміх. Потім Олена Роман реалізувала виставу в Харкові, здається, у 2006 році. Після виходу фільму я спілкувалася з декількома акторами, які брали участь у тій виставі. Вони зазначали, як змінилося сприйняття тексту: раніше він здавався більше комічним, ніж жахливим, а тепер ті ж самі репліки звучать значно гостріше та пророчо.

Чи була для тебе несподіваною пропозиція продюсера Юрія Мінзянова адаптувати цю пʼєсу для екрану?

Так, це було дуже зненацька. Я думками зовсім не поверталася до того тексту, було вже написано стільки нових, час змінився, я змінилась. Але Юрій прямо повірив, що треба його робити, і я при перечитуванні теж щось таке відчула, попри сумніви. Якось стало зрозуміло, про що це зараз, до яких наслідків призводить невдалий вибір партнера, що існує певний фаталізм цих стосунків через географічний фактор, і багато іншого: стереотипи, абьюз. Це прямо зрезонувало.

Які трансформації зазнала драматургічна композиція фільму в порівнянні з оригінальною п'єсою?

Під час монтажу відбулася деяка зміна в структурі сцен – довелося перепорядкувати їх, а також виключити кілька моментів, як це зазвичай і трапляється. З'явилася нова лінія "шпіона", а також сцени, де Славік блукає у своїй хворобливій уяві по російських установах. Проте, загалом, змін не було так вже й багато. Потрібно було внести корективи в інтонацію, розробити візуальні рішення й уточнити основний меседж, внаслідок чого фінал зазнав деяких змін. Однак, варто зазначити, що це, мабуть, не найцікавіша тема для обговорення, адже люди ще не бачили фільм і не зовсім розуміють, про що йдеться, а без спойлерів важко вести розмову.

Чому ти вирішила зупинитися на Писанці? Яким чином проходила твоя робота з нею? Чи відкрила вона для тебе якісь нові, несподівані грані?

Ми вирішили не обирати відому медіаакторку, а зупинилися на Руслані, яка вразила нас своїм виступом на кастингу, навіть не підготувавши текст. Я зрозуміла, що вона не лише втілить образ моєї Ніни, а й наповнить його глибиною, зробивши персонажа більш складним. Хоча зараз можу пояснити свій вибір словами, тоді це було більше інтуїтивне відчуття. Для мене Ніна символізує пострадянську Україну, і особистий досвід Руслани вражаюче резонує з цим образом. Вона несподівано проявила себе в своїй щирості та відданості. Я спочатку думала, що вона буде примхливою зіркою телебачення, яка чинитиме опір і не погоджуватиметься, адже, здавалося, вона далека від своєї героїні. Проте Руслана виявилася надзвичайно талановитою драматичною акторкою, яка ще не отримала належного визнання у своєму житті.

Які аспекти цього проєкту виявилися найбільш складними?

Складно було знайти актора на роль Славіка і в результаті наважитися на російського актора. Складно було опинитися з недознятим фільмом після повномасштабки. Складно було пережити Русланину смерть і прийняти рішення дознімати без головної акторки. Складний був етап постпродакшена, коли не було грошей. Підводили деякі члени команди. Не було вже сил цим займатися. Складно зараз пояснювати якісь свої рішення травмованій війною аудиторії.

Сцена з фільму 'Демони'

Чи розглядала ти цей фільм як свого роду контраст до "Поганих доріг"?

Я просто хотіла зняти зовсім інше кіно. Не реалістичне, лаконічне, статичне, а колоритне, живе, з елементами містики, сатири і хуліганства. Хотілося не імітувати вже існуючий всесвіт, а створити новий на основі існуючого. Хотілося показати складну, яскраву, вітальну Україну.

Вже відбулася прем'єра за кордоном, на кінофестивалі в Локарно. Як реагувала публіка? Чи розуміла наші реалії?

Звичайно, я не зрозуміла багато аспектів. У творі є багато специфічних елементів нашого контексту, який є досить багатошаровим, і це не завжди є перевагою. Глядачі зазвичай віддають перевагу чітким меседжам і простим наративам, навіть коли йдеться про складні теми. Проте цей матеріал вийшов таким ще на етапі написання, і я не могла його спростити — хіба що зовсім відмовитися від нього і залишити в минулому. Виходячи з питань та реакцій глядачів у Локарно, певні основні ідеї все ж вдалося передати. Що стосується інших фестивалів, де фільм демонструвався, я не мала можливості на них поїхати.

Як ти вважаєш, чи залишається те, що ми могли б назвати гоголівською парадигмою, актуальним у наш час?

Звісно, це так. Питання ідентичності стало більш актуальним, ніж будь-коли, а гротеск і абсурд набули нових форм у часи війни. Поєднання комічних і драматичних елементів стає все менш помітним серед людей у наші трагічні чорно-білі дні, але це не свідчить про його відсутність, навпаки — я це дуже відчуваю. Ми знімали в місцях, пов'язаних з Гоголем, де пройшло моє дитинство, і мені здається, що сам Гоголь невидимо керував нашим процесом. Гумор, містика, забобони та абсурд — все це присутнє в українському селі так само, як і сто чи двісті років тому.

Сцена з фільму 'Демони'

У твоїх інших творах також можна знайти елементи містики (згадай, наприклад, новий погляд на "Вія"). Це більше філософське питання: як би ти охарактеризував демонів в загальному сенсі?

Демони живуть у кожному з нас. Вони провокують нас на погані вчинки, на гнів, на зради, вони часто керують нами. Демон іншої людини може хутко розбудити твого особистого, надто коли це близька тобі людина, до котрої ти емоційно прив'язана. Це певний внутрішній злий неспокій, який в керованих дозах потрібен, але коли ти перестаєш його контролювати, починаються страшні речі, війни, люди перестають стримувати їх у собі за прикладом своїх сусідів, президентів, тощо. Росія - яскравий приклад цілої країни розбуджених демонів

Я ще згадала про одне зрушення, яке спонукало мене створити "Демонів": змалку я спостерігала за дорослими, які самі робили себе нещасними, але завжди шукали винних у своїх бідах - відьом, сусідів, батьків, влади, кого завгодно, аби тільки не визнавати своїх помилок. Вони пили, вбивали одне одного, втрачали майно, але ніколи не звинувачували себе, стверджуючи, що "на них навели порчу". Це дуже зручний спосіб - звалити всю провину на інших, не бажаючи заглянути в своє власне відображення. Саме тому у фільмі з'явилися відьми Косопизди, яких односельці звинувачують у всіх своїх нещастях, хоча насправді ми жодного разу не бачимо, щоб вони справді робили щось погане. Так, вони можуть бути дивними та дратівливими, але абсолютно не винні в бідах моїх героїв.

Сцена з фільму 'Демони'

Яка тема нового фільму?

Я не впевнена. Тривала та важка праця над "Демонами" зупинила мою мотивацію, але я все ще пишу кілька сценаріїв на замовлення. Що з цього я зважуся зняти самостійно як режисерка, поки що невідомо. Напевно, я не буду звертатися до старих п'єс. Хочу створити свіжий сценарій. Мені хочеться зробити щось абсолютно інше, ніж "Демони" — щось камерне, спокійне і ліричне.

Твої історії завжди сповнені складнощів, зважаючи на обставини, дії та мотиви персонажів. Скажи, будь ласка (і вибач за можливий пафос), чи ти справді віриш у природу людини?

Одні й ті самі люди бувають прекрасні і жахливі. Раніше здавалося, що прекрасність переважає, що любов до власних дітей і турбота про їхнє майбутнє здатні зупинити зло і стримати власних демонів. Зараз думаю, що в світі домінує гірша людська сторона. Щоб загнати всіх демонів назад, людству треба пережити багато болю, як це було при попередніх світових війнах, бо ніхто на чужих помилках не вчиться, тільки на власних. Але такі непрості часи особливо підсвічують людей великих, героїв, пасіонаріїв, творців, яких залишається так мало - але на них, сподіваюся, цей світ і втримається.

Ознайомтеся з матеріалом "Франц. Історія Кафки": метаморфоза, що не здійснилася.

#

Читайте також

Найпопулярніше
Ситник про розмови із журналістами оф рекордс: Не розголошував. Ні державної таємниці, ні таємниці слідства
Вчені назвали найкращий час для вживання калорійної їжі
На сьогодні Майдан не завершений — учасник Революції Гідності та АТО (+текст)
Актуальне
Світоліна змагатиметься з російською тенісисткою за титул WTA: коли і де можна побачити фінальний поєдинок Підсумкового турніру.
Гаррі Поттер: новий серіал — HBO опублікував свіжий тизер першого епізоду проекту.
Samsung отримала відзнаку CTA за новаторські досягнення напередодні CES 2027.
Теги