Неправильний акцент на Зеленському та інші аномалії. Які тези поширює журналістка року 2020 Діана Панченко про Україну серед іноземних слухачів?

Зараз, безумовно, можна посміятися, проте насправді ситуація не така вже й весела.

Все це сталося через те, що Діана почала поширювати свої погляди не лише серед росіян чи проросійських українців. Її англомовний аккаунт у соціальній мережі Ікс користується значною популярністю. Крім того, Панченко регулярно коментує пости американських політиків або тегує їх, намагаючись донести свою пропаганду до дійсно широкої аудиторії.

А чому ж ця аудиторія мала б сумніватися в нашій Діані? Вона ж отримала титул журналістки року в Україні, про що свідчить її профіль.

І це чиста правда. Вона справді отримала нагороду від премії "Людина року" і стала журналісткою року у 2020-му.

Нагадаю, що премія ця приватна і загалом цікава та інтересна. Приміром, на тій же церемонії митцем року став Поплавський.

Отже, як ви можете помітити, Діана має всі підстави вважати себе володаркою такого високого статусу. Проте цього їй недостатньо, адже в закріпленому дописі вона акцентує, що входила до десятки найвпливовіших жінок в Україні. Далі ж слідує інформація, що проходить крізь пані Панченко, немов червона нитка, — постійні згадки про Зеленського, і в контексті, і без нього.

А також удавання з себе значної фігури. Ви помітили, що зазначено: "Зеленський називає мене своїм особистим ворогом". І навіть більше: "Зеленський наклав на мене персональні санкції, нехтуючи Конституцією".

З цього закріпленого допису, що слугує представленням, стає зрозуміло, що Панченко націлилася на аудиторію, зокрема, прихильників MAGA. Вона стверджує, що ми стоїмо на межі Третьої світової війни, і звинувачує в цьому Зеленського, адже він не прагне завершити конфлікт. На її думку, він — диктатор, який разом зі своєю командою хоче отримати ще більше фінансової підтримки від американських платників податків. "Чи хочете ви, аби вас знову обманювали?" — запитує Діана у тих самих платників податків.

І все це вона приправляє постійними акцентами на своїй глибокій обізнаності в українських політичних процесах. Ну, ще б пак -- лавреатка премій та інфлюенсерка. А ще -- опозиціонерка. Адже Володимир Зеленський світу білого не бачить, а лише ненавидить нашу з вами героїню і складає все нові й нові плани її знищити.

На платформах "Антоніна" та "Детектор медіа" вже було опубліковано чимало матеріалів про цю пропагандистку. Наприклад, ми заглиблювалися в її YouTube-канал, де вона проводить паралелі між українським сексом і борщем. Не запитуйте, чому саме так. До речі, її канал заблоковано на території України, що надає Діані ще одну причину для драматичних заяв про жахливі утиски свободи слова.

Також згадували про фільм, який вона створила після свого переїзду до Донецька. У медіа з'явилася заява від "Репортерів без кордонів" стосовно діяльності Панченко. Крім того, у 2021 році, паралельно з "Людною року", Діана була удостоєна нашою редакцією звання "Найгірша медійниця року". Тоді ж її партнер Андрій Пальчевський отримав титул "Лузера року".

Зараз ми хочемо акцентувати увагу на тому, яким чином Панченко впливає на англомовну аудиторію мережі Х. З травня минулого року вона активно веде свій акаунт, ділячись різноманітним контентом з місцевими користувачами. Її діяльність виявилася досить успішною — наразі в неї вже 135 тисяч підписників. Її публікації часто набирають 100, 150, 200 тисяч переглядів, а іноді й досягають кількох сотень тисяч.

Наприклад, зверніть увагу на один з найбільш розповсюджених висловів: "Якщо чоловік прагне миру, чому ж тоді позує на фоні палаючого Кремля?"

Взагалі ж, у Діани справді якась дуже нездорова фіксація на нашому президентові. Усю її сторінку можна так і описати: "Хто всрався? Зеленський".

В Одесі городяни відзначають Великдень. Віра в Бога та мир залишиться непохитною, незважаючи на всі виклики, які ставить Зеленський. Заборона церкви не має сили.

Діана, в принципі, не пише нічого оригінального - усі методички нам добре знайомі. Вона обирає саме ті маніпуляції, які зазвичай є набільш ефіективними - які базуються на дійсних факапах влади, або на наших слабких місцях. Те саме ми бачимо у так званих репортажах такого собі Шури Буртіна для "Медузи". Ми про нього писали недавно.

Хлопець неодноразово відвідував Україну та успішно отримував акредитацію від Збройних Сил України (надіюся, що це більше не повториться). Він представлявся як громадянин Грузії і автор швейцарського видання, для якого написав всього два матеріали. Шура також створив роботи про те, як ТЦК "полює на людей і знищує їх", внаслідок чого громадяни почали боятися військових, прагнучи примиритися з Росією і виїхати за кордон. Він брав реальні події, справжні висловлювання людей та актуальні проблеми, але зводив їх до крайнощів, наголошуючи, що в Україні відбуваються жахливі речі на кожному кроці, і країна неминуче прямує до катастрофи.

Панченко використовує ті самі методи, але зі значно більшою емоційністю та маніпуляціями. І майже щоразу вивертає усе в тезу: Зеленський - дикататор. Навіть у випадках, коли Зеленський там як не приший кобилі хвіст.

"На популярного журналіста Юрія Макарова здійснили напад з ножем прямо посеред дня! Його стан критичний! Україна – це країна, сповнена страху," – висловлює своє обурення Панченко. В коментарях іноземці сприйняли це як акцію від Зеленського. А хто ж іще міг бути за цим?

Діана регулярно висловлює думку, що українські можновладці відчувають неприязнь до американських колег і намагаються спонукати українців відчувати те ж саме. Вона особливо акцентує увагу на ядерному електораті Трампа.

"Пропаганда Зеленського в дії. Він хоче, аби українці ненавиділи Трампа. До речі, організаторів опитування фінансує USAID", - повідомляє Панченко.

Насправді, на цей момент USAID вже не фінансує жодних проектів – нагадаю, грантове фінансування було припинене ще в січні. Але це, здається, нікого не хвилює, особливо враховуючи, що ця організація надавала кошти, виявляється, й Володимиру Петрову. Якщо ви його не пам'ятаєте, то це сумнозвісний політтехнолог, який активно працював на Росію, а після початку повномасштабної війни змінив свої погляди, однак це не допомогло йому.

Однак це ми вже усвідомлюємо. Американці, навпаки, не мають жодного уявлення про Петрова. З посту Панченка вони дізнаються, що це "високопрофесійний медіа-менеджер Зеленського, який отримує фінансування від USAID та закликає до розправи над депутатами, які відмовляються підтримувати режим диктатури".

Або ще таке: "Головний блогер Зеленського насміхається зі смерті Папи Франциска. І хвинувачує у цьому Джея Ді Веса".

І тегає Джея Ді. Про те що Сергій Стерненко - "головний блогер Зеленського" коментувати не будемо. Бо шо тут коментувать?

Ну і маст-хев будь-якого пропагандиста/ки - людолови з ТЦК, бусифікація наступає, людоньки допоможіть.

"Жінки України - найвідважніші у світі! Зеленський нас не любить! Адже тільки ми здатні звільнити нашу країну від гніту!!!"

"Ще один день в Україні під режимом Зеленського".

І моє улюблене - Панченко вирішила долучитися до українських гомофобів, праворадикалів та поборників традиційних сімейних цінностей і запостила кринж-ролик на хвилину і там нарізка з: якогось закордонного прайду (бо у нас такого красівого ще сто років не буде), ролика, де 95 квартал пародіює гурт Kazaki, кадрів з трансгендерною журналісткою Сарою Ештон-Сірілло, Євгена Клопотенка, який готує різдвяні страви в Лаврі у випуску "Реальної історії", уривки з вʼю з військовими-геями, а також із Хамерманами в образі Ісусиків!

Цей бурхливий захід має підпис, що говорить: "На одне з найзначніших християнських свят, Великдень, Зеленський організує гей-прайд в Україні. Це є образою для всіх українців! Чи залишилися ще сумніви щодо особи Зеленського?"

Отже, вважаю, що цього цілком достатньо, і нам зрозуміло, що Панченко активно намагається завоювати серця найбільш захоплених англомовних слухачів, яких вабить така емоційна риторика.

Реакції під дописами часто зводяться до такого:

Українці намагаються залишати коментарі, щоб пояснити читачам і читачкам Діани, що вона трохи дивна. Проте, варто зазначити, що ці пояснення не завжди можуть бути зрозумілі для іноземців.

Значно краще діяти, як це робить Олег Симороз. "Ви пропустили важливий момент, коли йшлося про вашу роботу на кума Путіна, зрадника держави Віктора Медведчука! Ви ніколи не здобували престижних нагород, оскільки займалися російською пропагандою, і у адекватному суспільстві вас вважали типовою олігархічною особою. Не забудьте це згадати!"

У відповідь на цю репліку Панченко публікує фото зі статуеткою на фоні банера премії "Людина року". Напевно, варто запитати у організаторів, чи розглядають вони можливість скасування цього звання. Хоча, можливо, це має слугувати певним нагадуванням. Як про минулі часи, так і про справжню вартість цієї нагороди. У всіх її можливих вимірах.

Окрім мережі Х, Панченко нав'язує свої погляди глядачам Гленна Дізена. Цей норвезький експерт, який раніше працював у Росії, позиціонує себе як політолог, давно висловлює підтримку Путіну і регулярно коментує події на каналі "Раші Тудей".

Панченко почала виходити у його ефіри місяць тому. І говорить вона, до речі, російською. Потім її озвучують англійською. Риторика і тези - ті самі. Зверніть увагу на титр - Діана Панченко, журналістка року в Україні у 2020.

У Х Діана викладає короткі ролики - вони одразу англійською.

Ось такі справи. Діяльність Панченко відкриває для нас нові можливості для переосмислення нашої міжнародної комунікації. Багато українських спікерів, блогерів та політиків акцентують увагу на важливості передачі інформації російськомовній аудиторії. Це також є частиною державної політики. Проте англомовну аудиторію ми чомусь ігноруємо, хоча з нею роботи насправді значно більше, ніж з так званими «есенгами».

Що стосується Панченко, то ваша Антоніна чула про неї безліч різних історій – адже телевізійна спільнота нагадує невеличке село з кількома вулицями. Кажуть, що колись давно Діана була вельми милим, скромним і вихованим юнаком, яка обурювалася висловлюванням різних скабєєвих. Проте потім щось пішло не так. Багато колег згадують про Діану як про людину, яка страждала від невпевненості, не приймаючи ні себе, ні свою зовнішність. І коли в її житті з'явилася робота на великому, престижному каналі, щедра зарплата, увага впливових осіб і можливість займатися б'юті-процедурами, ця дівчина почала трансформуватися.

Трансформація достойна екранізації. До речі, таких трансформацій можна знайти не одну і не дві. Українське телебачення - це взагалі дуже хороша основа для якогось проривного серіалу. От тільки навіть не знаю, який канал таке схоче показувати. Доведеться парити на Netflix.