Сучасні основи національного консерватизму

Трансформація Республіканської партії США є тривалим процесом, який почався в 2015 році, коли Дональд Трамп оголосив про свій намір взяти участь у президентських виборах. Він зміг переконати багатьох громадян, що саме він здатен знайти ефективні рішення для актуальних проблем країни. Це явище вписується в концепцію "американського експерименту", що передбачає постійну еволюцію політико-правової системи Сполучених Штатів. Відповідно до цього, виникає новий тип консерватизму, який все більше відходить від традиційних уявлень про цю ідеологію. Яскравим прикладом цього є сам Трамп, лідер руху MAGA (Make America Great Again), який не відповідає усталеним цінностям, притаманним класичним американським консерваторам.

Президент США демонструє переважно ліберальний підхід до питань життя, що неодноразово підкреслював, включаючи свою підтримку рухів про-чойс, які виступають за доступ жінок до абортів. Однак, він усвідомлено інтегрує релігійні ідеї як у своєму особистому житті, так і в своїй президентській діяльності. Зазвичай такі контрасти не стають перешкодою для багатьох представників консервативного електорату, і це стосується не лише Трампа, але й, наприклад, міністра оборони Піта Геґсета. Однак це не означає, що в керівництві, яке впливає на подальший розвиток консервативної ідеології, можна зустріти лише людей із подібними поглядами. На протилежному боці нової консервативної шкали знаходиться віцепрезидент Дж. Д. Венс, який є відданим консерватором в усіх аспектах, дотримуючись релігійних принципів як у своєму особистому житті, так і у політичній діяльності.

Серед фігур, які творять MAGA, є не тільки політики чи релігійні лідери, а й нова група осіб, які мають значний вплив на напрямок еволюції американського консерватизму і трансформації Республіканської партії. Ідеться про правих інфлюенсерів - політичних активістів, коментаторів, подкастерів та інших творців контенту, відомих особливо в нових медіа, як-от X, YouTube, та їхніх трампівських аналогах, тобто Truth Social і Rumble.

До цієї групи належить вбитий у вересні Чарлі Кірк, відомий насамперед своєю діяльністю в американських університетах та просуванням консерватизму серед студентів. Контроверсійні висловлювання Кірка стали для його вбивці мотивом для нападу під час одного з виступів на університетському кампусі, які регулярно проводилися з 2015 року. Вбивство Кірка, трагічне для всього руху MAGA - що відобразилося в особистій участі президента, віцепрезидента та більшості секретарів (міністрів) американської адміністрації в похоронних церемоніях - стало переломним моментом. Однак замість того, щоб об'єднати, що здавалося більш імовірним сценарієм в умовах безжального насильства, це підкреслило розбіжності в самому MAGA. Ці розбіжності поглиблюються з моменту досягнення головної мети: повернення Дональда Трампа до влади 20 січня 2025 року.

Основи національного консерватизму в сучасних Сполучених Штатах Америки.

Спочатку важливо визначити, що таке національний консерватизм. Цей феномен можна розглядати через призму спостережень за політичною ситуацією в США, а також через думки тих, хто підтримує рух MAGA. Найпростішим чином національний консерватизм можна охарактеризувати як синтез традиційних консервативних цінностей з глибоким почуттям національної ідентичності та акцентом на інтересах власної країни. Хоча це може здаватися спрощеним описом класичного підходу республіканців, нинішнє становище є більш складним: національні інтереси та почуття приналежності до американської спільноти стали центральними елементами цієї ідеології.

Нова інтерпретація національного консерватизму, що акцентує увагу на культурній єдності та важливості історії та традицій США, прагне створити інтервенційну державу і виступає проти глобалізації. Цей підхід впроваджує певний соціальний порядок, заснований на цінностях, які походять від традиційних, хоча й вільно тлумачених інститутів, таких як сім'я, релігійні громади та місцеві спільноти. Релігія, зокрема протестантські течії або католицизм, відіграє в цьому процесі значну роль. Останнім часом вона стає особливо важливою через занепокоєння консерваторів стосовно зростаючого впливу прогресивних ідей у питаннях раси, статі та інших аспектах, які суттєво розділяють американське суспільство. Національні консерватори відчувають потребу захищати традиційні цінності, оскільки вважають, що сучасна система (університети, медіа, бізнес) активно протистоїть їм, просуваючи ліберальні цінності та нерідко зневажаючи традиційний підхід. Вважаючи ці цінності соціально важливими, консерватори переконані, що їх слід захищати не лише самим американцям, а й всіма державними інститутами. Це очікується як від федерального уряду, так і від місцевих та державних органів влади.

Серед американців, з огляду на федеративний характер держави, часто існує паралельне почуття ідентичності - американської і штатної. Це явище особливо помітне в Техасі, який до приєднання до Сполучених Штатів мав майже десятирічну історію самостійної державності. Тож там почуття техаської ідентичності для багатьох досі є домінантним. Як правило, такий подвійний підхід спостерігається також в інших південних штатах, які під час Громадянської війни об'єдналися в Конфедеративні Штати Америки. Тому суспільні очікування щодо влади штату можуть бути навіть сильнішими, ніж щодо федеральної влади.

Оскільки очікується державний захист також у культурній та ідеологічній сферах, недостатньо лише декларацій, потрібно створити для цього умови. На практиці національні консерватори очікують від держави проведення суверенної політики, що захищає національні інтереси від впливу інших держав, міжнародних організацій та глобальних корпорацій, а також ущільнення кордонів та обмеження міграції (не тільки тієї, що не регулюється законом). Національний консерватизм пропонує відмовитися від підходу вільного ринку й орієнтації тільки на капіталізм. Він закликає захищати ключові сектори держави, обмежувати приплив іноземного капіталу і контроль інших держав (на чолі з Китаєм) над стратегічними можливостями, а передусім - відновлювати національне виробництво.

Чи не викликає це у вас відчуття дежа вю? Подібні дії, як у сфері ідеології та культури, так і в контексті жорстких інтересів держави, ми спостерігали під час першого терміну президентства Трампа. І хоча зараз вони й проявляються менш виразно, ситуація менш ніж через рік другого терміну президента демонструє, що це явище стало ще більш інтенсивним. Трамп, у певному сенсі, став каталізатором руху MAGA, який прагне сформувати нову ідентичність консерваторів у різних сферах, таких як освіта, торгівля та зовнішня політика. Важливо спробувати зрозуміти їхню перспективу на питання, які ми обговорюємо.

Рух MAGA очима трампістів

Спершу необхідно розглянути, чим саме виділяється рух MAGA, який значно трансформував Республіканську партію і вплинув на соціальні групи, що асоціюють себе з нею. Це явище не виникло на порожньому місці. Основу політичного ядра епохи MAGA складають особи, чия кар'єра почалася ще до висунення Трампа на президентських виборах, і які походять з "партії чаювання" (Tea Party) — консервативно-лібертаріанського руху, що виник у межах Республіканської партії на початку 21 століття. Хоча цей рух швидко втрачав популярність, його вплив не можна вважати зазнаним провалом. Зростання політичної поляризації призвело до того, що деякі ініціативи Tea Party були інтегровані в стратегію республіканського істеблішменту, у той час як більш радикальні елементи знайшли своє місце в русі MAGA, який виник на фоні виборчого тріумфу 2016 року, сформувавшись як Freedom Caucus — своєрідне об’єднання, подібне до депутатського кола. Зміни в американській політиці після приходу Трампа до влади стали наслідком не лише впровадження президентом деяких ідей, які раніше просували політики з Freedom Caucus та Tea Party, але й адаптації цієї групи до очікувань президента, які вони підтримували більше, ніж традиційне партійне керівництво. Однак унікальність руху MAGA полягає не лише у його політичному курсі.

Найважливішу роль відіграє те, що значна частина суспільства досі сильно ідентифікує себе з MAGA і відчуває спільну ідентичність. Значною мірою це заслуга сильного лідера руху, з яким багато американців ідентифікують себе, сприймаючи його як зразок для наслідування (принаймні щодо володіння майном і досягнення успіху). Прихід Трампа до влади і втілення в життя оголошених ініціатив викликали задоволення суспільства та сприяли ідентифікації окремих осіб з президентом і неформальним рухом MAGA, що формувався в його оточенні. Багато потреб суспільства, на які Трамп знайшов відповідь під час виборчої кампанії 2016 року, наростали ще з часів президентства Джорджа Буша, фінансової кризи 2007-2009 років і змін, запроваджених на початку каденції Барака Обами.

Головною перевагою MAGA є формування ідентичності, політичних та культурних контекстів. Ідентифікація з цими концепціями спрощує звернення до простих слоганів, які закликають до "кращих часів", зокрема до економічної стабільності та промислової переваги США, а також підкреслює важливість консервативних цінностей у повсякденному житті. Крім того, MAGA позиціонується як рух, що виникає знизу, що особливо проявляється у протистоянні партійному істеблішменту та різним елітам — політичним, експертним, адміністративним та соціальним. Цей рух має стати відповіддю на системну корупцію, яка, за словами Трампа, охопила американську владу, він неодноразово обіцяв "осушити болото". Основна мета цих ініціатив — відновлення контролю над державою, щоб вона діяла відповідно до волі народу, а не міжнародних організацій чи великих бізнесів (з цього виникають суперечки щодо деяких рішень президента, які не відповідають політичним принципам MAGA). Серед найбільш нагальних потреб виділяються: підвищення внутрішньої безпеки, впровадження протекціоністської торгової політики та відмова від глобалізації на користь підтримки американського виробництва. Проте патріотизм у контексті MAGA має глибші коріння, звертаючись до традиційного консерватизму. Це проявляється у повазі до національного прапора, гімну, конституції, армії та інших служб, а також у шанобливому ставленні до релігійних і сімейних цінностей, які є основою суспільства.

Отже, якою повинна бути Сполучені Штати для прихильників Трампа? Відповідь на це питання у багатьох випадках відображає національний консерватизм, який республіканці епохи MAGA адаптували до сучасних потреб, що виникають у контексті актуальних політичних і соціальних викликів. Держава повинна мати потужну силу, що демонструється через розвинені правоохоронні органи, але не через бюрократичний апарат. Вона повинна захищати інтереси працюючого середнього класу, особливо в промисловому та аграрному секторах. Держава повинна забезпечувати соціальний порядок і підтримувати традиційні цінності, при цьому окремі особи не зобов'язані дотримуватися релігійних норм - достатньо, щоб вони висловлювали намір досягти такого стану речей.

Те, що забезпечує стійкість руху MAGA перед розколами та сприяє його виживанню і збереженню впливу, - це гнучкість у прийнятті певних позицій. Це дозволяє адаптуватися до актуальних дій влади, а іноді навіть змінювати курс з опору на підтримку, як це сталося під час американського бомбардування Ірану в червні 2025 року. Хоча прихильники Трампа спочатку критично ставилися до можливості залучення США, після проведення успішної атаки, яка призвела до зупинки військових дій між Іраном та Ізраїлем та стримування конфлікту в регіоні, їх оцінка змінилася на більш позитивну. Коментатори, пов'язані з MAGA, захищали дії президента як практичний приклад концепції "миру через силу". Така гнучкість у позиціонуванні зменшує ризик розчарування серед виборців, особливо ядра, яке ідентифікує себе з MAGA. Важливим аспектом цього підходу є ставлення до ідеологічних питань, зокрема захист традиційних цінностей, пов'язаних із сім'єю та релігією, від лівих атак. Варто підкреслити значення віри для руху MAGA та формування національного консерватизму в його сучасному вигляді.

Значення релігії

Президент і його оточення інструменталізують християнську релігію, стверджуючи, що її цінності лежать в основі політики цієї адміністрації. Насправді вона є фасадом, створеним для консолідації електорату, який сильно пов'язаний зі системою цінностей, які походять з релігії, і слугує для обґрунтування рішень, які можуть бути сприйняті як суперечливі. При цьому вміло розділяється питання просування принципів віри та їхнього практикування. Релігійні апеляції також мають бути доказом необхідності посилення консерватизму на противагу пропозиціям крайньої лівиці, які з погляду нинішньої влади часто є секулярними й антихристиянськими. Присутність у найближчому оточенні Дональда Трампа осіб, тісно пов'язаних із католицизмом, на чолі з віцепрезидентом Дж. Д. Венсом і держсекретарем Марко Рубі, додає вірогідності численним посиланням на духовність.

Центральним аспектом цього підходу є роль християнського електорату, зокрема білих вірян євангельських церков. На останніх виборах вражаючі 80% представників цієї групи висловили підтримку Дональду Трампу, тоді як серед усіх протестантів цей показник становив приблизно 60%, аналогічна ситуація спостерігалася і серед білих католиків. Християни в цілому активно залучені в політичне життя США, що зумовлено зростанням популярності ідей християнського націоналізму, який часто переплітається з національним консерватизмом, а також зростанням соціальної поляризації. Республіканська партія активно використовувала християнські телевізійні мережі, такі як Trinity Broadcasting Network і Christian Broadcasting Network. Присутність Трампа на цих платформах розглядалася як важливе зусилля для налагодження зв’язків з релігійними виборцями, а не як наївна спроба залучити електорат. Це також відображає прихильність до ідеї процвітання євангелізму, що має велике значення для духовних принципів президента.

Попри свою біографію, яка не зовсім відповідає традиційним консервативним поглядам, Дональд Трамп протягом більшої частини свого життя сприймав вплив релігійних та духовних авторитетів. На початкових етапах його кар'єри ключовим фігурою був Норман Вінсент Піл, протестантський пастор, який пропагував ідею про те, що капіталізм і євангелізм можуть співіснувати. Його мотиваційні принципи, що акцентували увагу на індивідуалізмі та обіцянці досягнення успіху, суттєво вплинули не лише на самого Трампа, але й на те, як суспільство сприймає консерватизм.

На даний момент Пола Вайт-Кейн є центральною постаттю, що має значний духовний вплив на Дональда Трампа, а, отже, і на всі аспекти, пов'язані з республіканською партією та консервативними цінностями. Ця духовна радниця здобула популярність серед американців завдяки своїй діяльності в сфері телеєвангелізації — поширення духовних ідей через засоби масової інформації, зокрема телебачення і радіо. Пасторка, яка почала свою діяльність ще в 90-х роках минулого століття, наразі працює у Флориді та вже понад десять років перебуває у близькому духовному колі Трампа (так само, як і він, вона тричі виходила заміж). Її вчення акцентує увагу на тому, що Бог бажає, щоб люди добивалися фінансового успіху, який вважається знаком божественної підтримки — ідея про процвітання євангелії. Це можна розглядати як продовження концепцій, які раніше популяризував Піл, що для Трампа вказує на те, що його досягнення є наслідком тісних зв'язків з вірою. Під час виборчої кампанії 2016 року Вайт входила до ради євангельських радників Трампа, а після його перемоги стала першою жінкою в історії США, яка вимовила молитву під час президентської інавгурації. Вона також була поруч з Трампом у важливий момент не лише для нього, але й для американської історії — провела молитву на мітингу у Вашингтоні 6 січня 2021 року, що передував протестам і штурму Капітолію прихильниками президента. З початком другого терміну Трамп підкреслив важливість релігії у своїй політиці, акцентуючи увагу на Вайт — він створив в Білому домі офіс з питань релігії, яким доручив керувати своїй духовній радниці.

Рішення такого кшталту мають поставити Трампа в позицію захисника християнства, а в ширшому контексті - промоутера його цінностей і знавця релігійних учень. Реалізації останньої функції сприяло введення в продаж так званої Біблії Трампа (що містить текст Біблії короля Якова, Декларації незалежності та Конституції США), яка мала довести, що Трамп, попри всі свої недоліки, добре обізнаний із найважливішими релігійними текстами (до речі, продаж Біблії Трампа допоміг обійти деякі обмеження фінансування виборчих кампаній).

У питанні релігії неможливо просто відійти від Трампа - у наш час американський лідер є ключовою фігурою у формуванні поглядів членів релігійних громад, які ідентифікують себе з республіканцями. Серед прихильників президента протягом багатьох років розвивався культ особистості, який після замаху в Пенсільванії в липні 2024 року досяг такого рівня, що Трампа почали називати "помазаником Божим" і "месією". Це дозволяє ставити його поза законом в ім'я захисту не тільки релігії, а й відновлення американської держави. Своєю чергою, це наочно показує, наскільки велике значення для президента і його оточення має релігія та її вплив на виборців, що дає йому майже необмежений мандат на проведення таких дій. Хоча іноді виникає розбіжність між американським президентом й ієрархами окремих Церков (на чолі з папою Левом XIV), наприклад, у питанні відсутності гуманізму й емпатії в боротьбі з міграцією, досі це не вплинуло на ставлення виборців із цих релігійних груп.

Крім того, роль релігії в формуванні національного консерватизму буде лише зміцнюватися, протистоячи "загрозам", що виникають через ліві ідеї. Республіканська партія продовжуватиме підкреслювати цей образ культурного конфлікту, який слугує потужним політичним інструментом. Це також сприятиме більш широкому прийняттю (принаймні серед власних прихильників) спірних рішень, які Трамп обґрунтовує дотриманням релігійних цінностей або їхнім захистом.

Інфлюенсери руху MAGA

В русі MAGA особливе місце займають праві інфлюенсери, які стали важливими фігурами серед неформальних радників адміністрації Трампа. Їхня впливовість зросла в період 2021-2024 років, коли Трамп не обіймав президентську посаду. Реакція американських політичних еліт на загибель Чарлі Кірка продемонструвала, наскільки значною є роль цих інфлюенсерів у формуванні політики Трампа. З одного боку, вони активно підтримують президента, виконуючи функцію пропагандистського каналу та доносячи його меседжі до виборців. З іншого боку, вони чинять тиск на Трампа та його команду, наполягаючи на тому, щоб американська політика максимально відповідала вимогам MAGA. Вони стверджують, що мають краще відчуття настроїв суспільства завдяки безпосередньому спілкуванню зі своїми фоловерами, що робить їх важливим каналом для обміну думками. Адміністрація створює для цього сприятливі умови, наприклад, запрошуючи представників нових медіа на пресконференції Білого дому та Міністерства оборони. Однією з таких фігур є Лора Лумер, близька до президента і пропагандистка конспірології, яка на брифінгах іноді ставить провокаційні запитання щодо зовнішньої політики США. Також існують різні можливості для інфлюенсерів брати участь у зустрічах з президентом. Наприклад, у лютому деякі з них, зокрема DC Draino (справжнє ім'я Роґан О'Гендлі), Джек Пособєц і Ліз Вілер, зустрілися в Овальному кабінеті з президентом і генеральним прокурором Пем Бонді, обговорюючи "файли Епштейна". Індивідуальні зустрічі також мають місце, як, наприклад, у випадку Лумер, яка неодноразово намагалася домогтися звільнення певних осіб з оточення Трампа, вважаючи їх перешкодою для реалізації принципів зовнішньої політики America First.

Сильна роль інфлюенсерів у русі MAGA обумовлена не лише зростанням цифрових технологій та популярності соціальних медіа як джерел інформації, але й зменшенням впливу традиційних інституцій під час президентства Трампа. Адміністрація намагається посилити повноваження президента, орієнтуючись на концепцію унітарної виконавчої влади, що передбачає контроль президента над усіма чиновниками та федеральними структурами. Цей підхід призводить до порушень принципу розподілу влади та ускладнює координацію дій всередині адміністрації. Це явище відображає недовіру MAGA до еліт, внаслідок чого вплив осіб поза урядом, зокрема інфлюенсерів, на рішення та політичні дебати значно зростає в порівнянні з попередніми президентськими термінами.

Для Трампа та всього руху MAGA ця група має особливе значення з ще однієї причини. В епоху нових медіа саме ці коментатори та творці контенту стали вирішальними у залученні підтримки виборців, які тільки починають свій політичний шлях. У певному сенсі вони виступають в ролі провідників для молодих громадян у світ консерватизму, популяризуючи його в новому форматі. Чарлі Кірк відігравав ключову роль у цій справі, і тому його загибель набула великого значення — її розглядали як серйозний удар по спробам консерваторів завоювати серця й уми молодого покоління американців. Важко передбачити, наскільки успішно організація Кірка Turning Point USA зможе продовжувати свою діяльність без його керівництва. Проте досягнення Кірка стали основою для майбутнього національного консерватизму.

Національний консерватизм в умовах нових змін.

Національний консерватизм зазнає змін, що пов'язано з подальшим розвитком руху MAGA. Його майбутнє вже визначено, і це, в першу чергу, зумовлено певними недоліками чинного президента. Хоча для багатьох обрання Трампа на пост президента стало оптимальним рішенням для вирішення проблем того часу, його президентство вже може бути розглянуто як період формування нових лідерів. Упродовж першого року другого терміну Трампа можна помітити численні розбіжності в рамках MAGA щодо ключових питань американської політики. У зовнішньополітичній сфері це, зокрема, стосується відсутності суверенітету у відносинах з Ізраїлем, а також незрозумілих, можливо, особистих інтересів у відносинах з арабськими країнами Близького Сходу (особливо з Катаром), а іноді й експансіоністської політики щодо Венесуели. У внутрішній політиці найбільшою проблемою став незрозумілий опір прозорості у справі Епштейна. З часом у русі MAGA можуть виникати нові тріщини та розколу.

Деякі особи, що мають стосунок до руху MAGA, починають усвідомлювати, що оптимальний момент для обрання нового лідера настає саме в період владарювання, адже це дає змогу закріпити цю владу. Не дивно, що багато з них з надією звертають свої погляди на віцепрезидента Дж. Д. Венса, адже деякі вже в 2024 році вбачали в ньому потенційного союзника, коли він став співкандидатом Трампа. Венс сприймається як особа, що демонструє більшу послідовність у відстоюванні традиційних сімейних і релігійних цінностей. Проте курс на розвиток національного консерватизму ще остаточно не визначений, як і перспектива Венса в ролі політичного лідера MAGA та республіканців. Таким чином, національний консерватизм може зазнати подальшої "трампізації", тобто ставати дедалі менш послідовним і більше зосереджуватись на деклараціях про прихильність цінностям, аніж на реальному їх дотриманні.

Розвиток національного консерватизму в США треба уважно спостерігати в Європі, не тільки як цікавинку, а й як предмет політологічного аналізу. Як і в багатьох інших випадках, європейські політичні системи (принаймні частина з них) перейматимуть механізми й моделі поведінки, що зарекомендували себе в США. Прагнучи того чи ні, європейська політична сцена піддається змінам і політичним тенденціям, що з'явилися разом із Дональдом Трампом, і це стосується не тільки угруповань і політиків, ідеологічно близьких до республіканців, це значно ширше явище. Із цієї причини не слід вважати, що з розвитком національного консерватизму в США європейські групи, які будують свій політичний потенціал на націоналістичних настроях, ігноруватимуть зміни, що відбуваються в ньому. Це особливо важливо в контексті закликів США до побудови Європи, яка дбає про національні інтереси й ідентичність - на практиці такі вимоги сприяють розколам на Старому Континенті та ускладнюють політичну консолідацію (яка за своєю суттю зменшила б численні асиметрії у відносинах із США).

Національний консерватизм в США все більше впливає на зовнішню політику країни, особливо в контексті питань, що мають вирішальне значення для майбутнього європейських держав. Це не лише про протекціоністські торгові практики, які можуть дестабілізувати трансатлантичну економіку, але й про можливе зменшення американської участі у забезпеченні безпеки в Європі. Такий консервативний підхід спонукає американців переглядати зовнішню політику через призму спільних цінностей, які суттєво відрізняються від тих, що формували трансатлантичні відносини з часів Другої світової війни. Ідеологічна спорідненість та шанування традиційних сімейних і релігійних цінностей активно використовуються для зміцнення зв'язків з країнами Південного Кавказу та Центральної Азії. Це особливо важливо для регіонів, де наразі не спостерігається значного тиску з боку міжнародної спільноти щодо дотримання демократичних норм, свободи преси або функціонування громадянського суспільства. Цей фактор також суттєво впливає на уявлення консерваторів епохи MAGA про Росію: вони починають сприймати її не як військову загрозу чи імперію, що прагне дестабілізації, а як потенційного союзника в захисті ідеологічних принципів від лівих рухів. Парадоксально, але саме така співпраця може мати значний вплив на майбутнє Європи, а її розвиток, в свою чергу, може стати наслідком еволюції національного консерватизму в США.

Цей матеріал був створений в рамках спільного проєкту між ZAXID.NET та польським виданням Nowa Europa Wschodnia.