Оккупированный Донбасс представляет собой мрачные земли, находящиеся на грани вымирания. В этих местах нормальная жизнь уже не восстановится. — Денис Казанский

#Політика

Протягом останнього десятиріччя блогер і журналіст Денис Казанський щодня досліджує та аналізує російську пропаганду, виявляючи її неправдиву інформацію.

"Я, мабуть, найбільш вдячний їхній глядач, найбільш дисциплінований. Напевно, ніхто не дивиться стільки цього контенту, як я. Я бачив абсолютно всі інтерв'ю Стрєлкова. Немає іншого "прихильника" Гіркіна, який би це зробив. Я в цьому впевнений, я на цьому наголошую", - жартує Казанський.

Він з'явився на світ і провів свої молоді роки в Донецьку, тому має глибоке розуміння реалій цього краю. Про його особливості та виклики він детально висвітлив у своїх творах "Чорна лихоманка" та "Як Україна втрачала Донбас".

З моменту початку російської агресії у 2014 році Казанський змушений був переселитися до Києва. Проте він не припиняє уважно слідкувати за подіями на окупованих російськими військами територіях та за життям свого рідного міста.

Яким чином російська окупація трансформувала еліти в Донецькій та Луганській областях і які наслідки це має для розвитку регіону? Які меседжі російська пропаганда пропонує своїм глядачам? І як аналізувати російські ЗМІ, щоб зберегти критичне мислення і не піддатися їхньому впливу?

На цю тему "Українська правда" провела бесіду з Денисом Казанським. Пропонуємо короткий виклад їхньої розмови. Повну версію інтерв'ю можна переглянути на YouTube каналі УП.

Ви належите до тих, хто ретельно спостерігає за російською пропагандою та проводить її аналіз. Як багато часу щодня ви присвячуєте перегляду цього матеріалу?

Ймовірно, що понад 8 годин щодня. Це означає, що це значна частина мого існування.

На щастя, я вже зустрів людей, які готові мені допомогти. Є, наприклад, одна дівчина, яка переглядає матеріали, які я їй вказую, і розбиває їх на частини.

Якби не безперервна агресія з боку Росії, можливо, я б обрав інший шлях: став би популяризатором науки, літературознавцем, вів би блог про історію або писав би на цікаві теми. Проте, замість цього, я змушений займатися дослідженням шизофренії. Що ж, така вже наша реальність.

Як ви справляєтеся з переглядом російської пропаганди, щоб не зійти з розуму і не почати піддаватися її впливу?

- Мене часто запитують: "Як ти ще не поїхав кукухою від цього?"

Але скільки я це не дивився і не слухав, єдина думка, яка у мене з'явилася за весь цей час: "Як, блін, у це можна вірити?! Як на це можна вестися?! Що в цьому, мать вашу, може бути привабливого?!".

Це справжній потік бруду та образ. Вони постійно прагнуть домінувати над іншими, принижувати їх, змушувати до певних дій і позбавляти прав. Коли я спостерігаю за такими особами, як Дугін чи Малофєєв, вражає, як їхня мова просякнута мракобіссям, ненавистю, антисемітизмом і українофобією. Потрібно абсолютно не мати здорового глузду, щоб бачити в цьому щось привабливе і вірити в його цінність.

На мою думку, це орієнтовано на тих, хто переживає невдачі в житті, на осіб, які не змогли знайти своє місце в світі і тепер шукають розраду у зловтішанні. Здавалося б, це не повинно мати успіху, але, чомусь, воно все ж таки діє.

Який найкумедніший і найабсурдніший фейк російської пропаганди ви коли-небудь зустрічали?

- Один із найкращих - про "бойову саранчу".

Десь на Луганщині вони захопили рибне господарство. Там розводили рибу і, відповідно, був якийсь корм, зокрема коники. В сюжеті ці мертві коники лежать на підлозі, їх дуже багато, і жінка у балаклаві розповідає, що це - "генетично модіфікована бойова саранча", яку "спеціально вивели", щоб вона "йшла у бік "ЛДНР" та Росії знищувати рослини". Просто шедевральний сюжет!

Існує випадок, коли жінка з територій, підконтрольних окупантам, ділилася історією про те, як "український льотчик обстрілював мирних жителів Донбасу". Вона говорить: "Я бачу, як летить літак. А пілот усміхається. Уявіть собі: він усміхається мені і стріляє по нас". Тобто, вони вигадують те, що насправді неможливо! Це просто безглузда брехня!

І мене це дивує насправді. Можна ж завжди вигадати щось більш-менш правдоподібне. Те, що могло реально бути. А вони іноді, таке враження, навмисно знущаються і просто приколюються, щоб поржати.

Однією з цілей російської пропаганди є не лише виготовлення подібних сюжетів, а й генерація інформаційного шуму, який затулятиме досягнення українських збройних сил в інформаційному просторі Росії.

Операції на Курщині, ураження Керченського мосту, атаки на військові та промислові об'єкти в Російській Федерації, а також ліквідація російських військових лідерів – як реагувала російська пропаганда на ці події?

Не можу стверджувати, що вони намагаються це "згладити". Швидше, вони не приховують інформацію, адже замовчати таке неможливо: всі обговорюють це, а відеоматеріали активно поширюються в соціальних мережах. Тому вони просто шукають "підсобників" для цих сюжетів, щоб представити своїм слухачам ці новини таким чином, щоб уникнути будь-яких звинувачень на адресу Путіна.

Наприклад, коли українські безпілотники вражали російські нафтопереробні підприємства, той же Соловйов закликав, що "відповідальність лежить на монстрах, які керують нафтовими компаніями". Він вигукував: "Чому ви не інвестуєте в системи ППО, щоб захистити свої НПЗ?!". Таким чином, у випадках атак на НПЗ він вважав, що винен керівник нафтобази, який не придбав собі, скажімо, ЗРК "Бук" і не зміг відбити удари.

Те, що відбувалось на Курщині, вони теж не могли приховати. Кого в цьому оголосили винними? Строковиків, які втекли. Тобто не Путін винен, не Герасимов, який проспав наступ ЗСУ, а строковики, які здалися без бою. І деякі російські патріоти на повному серйозі записували відео, в яких казали, що цих російських солдатів взагалі не треба обмінювати, бо вони винні.

Якщо розглянути російську пропагандистську систему з зовнішньої перспективи, яким чином вона виглядає?

- Російських пропагандистів можна поділити на дві умовні категорії: придворну пропаганду, - "охранітєлєй", які безпосередньо працюють на Кремль за гроші з держбюджету, і "турбопатріотів", яких фінансують інші "башти Кремля".

Одна група людей вважає, що влада й особисто Путін діють у правильному напрямку, а критики та незадоволені ними — це вороги. Інша ж частина суспільства висловлює невдоволення, але замість того, щоб критикувати Путіна, вони намагаються притягнути до відповідальності певних виконавців, звинувачуючи їх у тому, що ті підривають репутацію Путіна і приховують від нього істинну ситуацію.

"Охоронці" та "турбопатріоти" конфліктують між собою, незважаючи на те, що обидві сторони підтримують ідею війни. "Турбопатріоти" виступають за безкомпромісну, радикальну війну, тоді як "охоронці" відстоюють ту війну, яку визначає Путін.

- Наративи російської пропаганди поширюють не тільки росіяни, але й українці, які перейшли на їхній бік. Наприклад, Олег Царьов, Тетяна Монтян, Юрій Подоляка. В чиєму таборі вони зараз працюють і яку роль відіграють?

- Доля розкидала їх по різних таборах. І вони дуже часто воюють, зокрема і між собою.

Якщо звернути увагу на шоу Соловйова, можна помітити багатьох наших колишніх парламентарів, таких як Ігор Марков, Володимир Олійник та Спірідон Кілінкаров. Вони раніше були впливовими гравцями на політичній арені, а тепер виглядають як комедійні персонажі, які отримують від 5 до 10 тисяч доларів за свої виступи (згідно з інформацією УП). "Турбопатріоти" запитують їх: "Хто ви такі? Чому ви тут розповідаєте нам щось, якщо втратили свою країну?"

Соловйов відзначається особливою ненавистю до Тетяни Монтян. Він регулярно виголошує проти неї довгі тиради, вживаючи безліч образливих слів, таких як "космате чудовисько" і "божевільна". Постійно принижуючи її на всю Росію, він поводиться так, ніби вона є ганчіркою для підлоги. Не оминає він також критики на адресу Царьова, заявляючи: "Олеже, ти згадав свою країну, втік до Росії, а тепер ще й дозволяєш собі говорити. Мовчи, краще".

Таким чином, ставлення до них виглядає ось так. Вони стали напівмаргіналами, над якими всі насміхаються. Це справді сумна картина.

- Ще один проросійський політик, який опинився в Росії в результаті обміну - Віктор Медведчук.

В Україні він мав цілий медіапул, який поширював проросійські наративи. Чи займається він чимось подібним зараз у РФ?

Він заснував організацію під назвою "Другая Украина". Це квазіпартійна структура, з якої він періодично виступає з різними заявами. Часом державні російські ЗМІ поширюють їх або ж інтерв'ю з його участю. Проте, без сумніву, у нього немає такої медіаімперії, як в Україні.

Якби я був Путіним, я б взагалі Медведчука розстріляв за те, що він зробив. Не розумію, як цій людині можуть досі довіряти. Він мав просто шалені ресурси для реалізації будь-чого: і гроші, і партію, і телеканали, і активи - і просрав просто все. Більшого невдахи, ніж Медведчук, не можна вигадати.

Серед російських патріотів ставлення до нього в Росії складається як до шахрая, людини, що виявилася абсолютно ненадійною і «підвела» як Путіна, так і всю країну. Проте, з незрозумілих причин, Путін продовжує його підтримувати. Можливо, це пов'язано з особистими зв'язками. Він виділяє йому кошти, хоча, на мою думку, більша частина цих грошей просто зникає без сліду.

- Де російська пропаганда зараз ефективніша: на телебаченні чи в Телеграмі?

Вони прагнуть застосовувати її в кожному можливому місці. Проте існують платформи, які забороняють їх, як-от YouTube, де було заблоковано безліч їхніх радикальних пропагандистів, які постійно розповідали про ненависть і насильство. Однак програма Соловйова залишилася недоторканою.

У будь-якому разі більшість контенту - це груба російська Z-пропаганда, яка про відверту ненависть. Вона постійно має підживлювати злобу в російському суспільстві, щоб у них стискалися кулаки, коли вони це дивляться. І, ми пам'ятаємо, як у 2014 році люди саме після перегляду телебачення записувались у найманці та їхали на Донбас воювати.

Через свої телеграм-канали вони прагнуть впливати не лише на громадян Росії, а й на українців. Для цього запустили проекти під назвами "Резидент" та "Легитимный". Ці канали поширюють виключно дезінформацію, що легко довести, оскільки їхні прогнози регулярно не справджуються. Проте, попри це, у них залишається значна аудиторія. Дехто з наших співгромадян все ще читає їх і вважає, що це українські канали з надійними інсайдерськими даними.

Деякі російські телеграм-канали виконують функцію воєнкорів. Які структури стоять за ними тепер і чи відбулася зміна в стилі їхніх повідомлень після усунення Євгенія Прогожина?

Існують офіційні військові кореспонденти, які співпрацюють із зареєстрованими федеральними засобами масової інформації. Їх часто запрошують на різноманітні зустрічі, наприклад, з Міністерством оборони Російської Федерації або особисто з Путіним. Вони також регулярно з'являються в ефірах російських телеканалів.

А є й неофіційні джерела. Вони зазвичай займають опозиційну позицію та частіше надають більш об'єктивні дані про втрати та труднощі в російських збройних силах. Через це, звісно, їх не визнають і не допускають до офіційних інформаційних каналів.

Коли Пригожин був живий, він мав свою групу воєнних кореспондентів, які отримували підтримку від його холдингу "Патріот". Ці журналісти не соромилися висловлювати критику на адресу Міністерства оборони та Шойгу, водночас вихваляючи "Вагнер" як "істинний символ російської армії".

Однак після усунення Пригожина вони почали шукати нових покровителів. Наприклад, наразі існує група, що об'єднує православного олігарха та затятого монархіста Костянтина Малофєєва. Саме він забезпечив фінансування Стрєлкова та Бородая ще в 2014 році, що фактично стало стартом війни в Україні. Малофєєв також контролює напівопозиційний канал "Царьград", який публікує критику, але не щодо Путіна.

У спецназу Кадирова "Ахмат" є теж свої воєнкори, які пишуть ""Ахмат" - сила", ""Ахмат" - молодці". Тобто помітно, що вони отримують від "Ахмату" зарплату.

Якщо розглядати російських провідних пропагандистів, таких як Соловйов та Симоньян, яким чином війна позначилася на їхньому фінансовому становищі та рівні впливу?

- Їхні перегляди, аудиторія, авторитет серед глядачів зараз падають. Наприклад, програма Соловйова вилетіла з 50 популярних програм у Росії. Це, здається, вперше за довгий час.

А що стосується доходів, капіталів, їхнього впливу в системі російської влади, то, я гадаю, все це зросло.

- Росія створює пропагандистський продукт не лише для внутрішньої аудиторії, але й для мешканців українських окупованих територій. Чи є між цією пропагандою різниця?

Росія не накладає жодних обмежень на своє телебачення та федеральні засоби масової інформації в цих областях, тому мешканці продовжують їх переглядати. Звичайно, існують деякі місцеві медіа, але їхній контент здебільшого відображає ту ж саму ситуацію.

Їхнє головне завдання там - показувати, як все "відбудовується", як Росія все зруйноване ремонтує, наприклад, у Маріуполі. Але це теж картинка, яка повністю не відповідає дійсності. Бо є багато будинків, які ніби відбудовуються, але коли заходиш всередину, то місцеві мешканці розповідають: "Дах зняли та кинули, і тепер він тече". Тобто ці "відновлення" заморожені.

Ті будинки, які там справді будують, вони не для мешканців Маріуполя, які втратили своє житло, а на продаж. Тобто ці люди залишились ні з чим. Жоден федеральний канал про це, звісно, не розкаже. У кращому випадку їм дають просто якісь копійчані компенсації, яких не вистачає на нормальні квартири.

- Якщо слідкувати за життям українських окупованих територій у TikTok або Instagram, часто натрапляєш на відео дуже дивних блогерів, на кшталт, "міс "ДНР", Євгена Васильєва з Макіївки чи Кирила Сіріуса з Донецька.

Вони - реальне відображення аудиторії, яка проживає зараз там? Чи все ж таки це просто виняток, і ці люди стали популярним через свій специфічний стиль?

- Вони - відображення того, що Росія зробила з Донецьком. Коли ти дивишся на них, то здається, що це територія якогось постапокаліпсису, де живуть різні фріки та уродці.

Кирило Сіріус - ріелтор з Донецька, який спочатку зосереджувався на огляді нерухомості, але згодом переключився на аналіз кіосків на ринку, шаурми та підроблених кросівок.

Женя Васильєв - це особа, яка страждає від генетичного захворювання. Його відео важко сприймати, адже значна частина його мовлення містить ненормативну лексику. Крім того, у нього немає зубів. Цей юнак з Макіївки фактично став символом та представником цих непростих регіонів.

Ця ситуація насправді яскраво ілюструє бідність культурно-політичного життя в цьому регіоні.

- Як зараз виглядає так звана еліта окупованого Росією Донбасу?

- Я маю сумніви щодо доцільності використання терміна "еліта" в даному контексті, адже чи може окупаційна адміністрація вважатися елітною?

Коли там існував період "сірої зони", то представники місцевого криміналітету і бойовиків хотіли вигнати попередні еліти і привласнювали собі їхні активи.

Умовний Захарченко намагався зіграти роль суб'єкта, хоча його інтелектуальний рівень був не надто високим. Можливо, він дійсно почав вірити в те, що має якийсь вплив, що він є справжнім керівником "республіки".

Однією з аспектів його діяльності стало формування власних збройних сил. Це була так звана "Гвардія Республіки", яка не підпорядковувалася російському командуванню. Він фінансував цю структуру за рахунок коштів, які були вилучені у місцевих бізнесменів, і вона підпорядковувалася лише йому, а не контролерам з ФСБ. Крім того, Захарченко прагнув розвивати свою бізнес-імперію.

Наразі є Пушилін, але це ніхто особливий, просто безвольний персонаж. Він — людина, яка не має жодного значення, не несе жодної відповідальності і не здатна вплинути на ситуацію. Він не формує власні збройні сили і не здійснює жодних дій без вказівок зверху.

Велика частина людей на цих територіях - це вже навіть не місцеві, а росіяни. Росія вже не соромиться і просто присилає своїх.

Це люди, які не мають жодного стосунку до Донбасу, але намагаються ним керувати. Чи є вони місцевими елітами? Мені важко сказати, бо мені здається слово "еліта" передбачає якусь суб'єктність.

Чи мають всі ці гауляйтери якийсь вплив? Чи здатні вони приймати рішення самостійно, без вказівок з вищих інстанцій? Я в цьому сумніваюся.

Отже, на мою думку, ці території наразі представляють собою регіон, в якому відсутні еліти.

- Якщо говорити про звичайних людей, які залишаються там, як виглядає портрет середньостатистичного мешканця "ДНР" і "ЛНР"?

Після 2022 року в регіоні з'явився мем, що точно відображає сучасну ситуацію в цих місцях: "ЖНР" - "Женская Народная Республика". Ситуація полягає в тому, що тут зараз в основному проживають жінки, переважно середнього віку, передпенсійного або навіть похилого. Це стало наслідком масової мобілізації чоловіків з місцевого населення.

Ця область зазнала гуманітарної катастрофи і продовжує страждати від її наслідків. Там, де російські війська ведуть бойові дії з 2022 року, панує спустошення: міста втрачають свою ідентичність, перетворюючись на маленькі села, а деякі з сіл зовсім зникають. Райони, які були окуповані Росією до 2022 року, стикаються з депопуляцією, адже всім зрозуміло, що нормальне життя там вже неможливе, незалежно від того, чи будуть вони частиною Росії, чи України, як би це не було сумно.

Ще до війни 2014 року це була депресивна шахтарська територія, але тоді ще її можна було врятувати. Зараз цей регіон перетворився на сіру зону, звідки виїхали всі, хто міг, незалежно від політичних вподобань.

У найближчому майбутньому я не вбачаю жодних ознак того, що на цих землях може відбутися суттєва зміна в житті людей або покращення ситуації. Ці області виглядають як занедбані, що поступово втрачають своє населення.