Російський пропагандист, який мріяв про Пулітцерівську премію, але отримав санкції за підтримку війни в Україні.
Ім'я Олександра Малькевича неодноразово фігурувало в матеріалах "Детектора медіа". Він є російським пропагандистом і медіаменеджером, який під час війни почав створювати нові проросійські медіа в українських редакціях, які опинилися під окупацією. За його активної участі в захоплених Росією регіонах були засновані такі медіа, як "Маріуполь 24", "Таврія ТВ" та "ЗаМедіа". Більше інформації про це можна знайти в розділі "Медіаколаборанти".
Коли стало відомо, що в захоплених містах не так багато журналістів, готових співпрацювати з російською пропагандою, Малькевич вирішив створити нове покоління пропагандистів. Він почав викладати "журналістику" в Херсонському університеті, а після звільнення міста Збройними Силами України перейшов до Азовського педагогічного університету в Бердянську. Під його наглядом практично в кожному окупованому населеному пункті з'являються "медіашколи" — курси, після яких новачків майже одразу запрошують на роботу в місцеві медіа, щоб вони почали виробляти пропагандистський контент.
Проте в Росії Олександр Малькевич став відомим ще до початку повномасштабної війни. Як колишній соратник Євгена Пригожина, який очолював групу "Вагнер", він активно займався створенням та управлінням ботофермами, що намагалися впливати на вибори в США та Лівії. Крім того, він брав участь у розвитку пропагандистського проекту USA Really, який, за його словами, мав стати російською альтернативою "Радіо Свобода" для американських слухачів. Проте ця ініціатива виявилася невдалою, і проти Малькевича були введені санкції в США. Більш того, уряд США готовий запропонувати до 10 мільйонів доларів за інформацію, яка допоможе встановити його особу чи місцезнаходження.
Зараз Малькевич є депутатом фракції "Єдина Росія" в Законодавчих зборах Санкт-Петербурга, пише книжки про "журналістику нових регіонів" -- тобто окупованих українських територій -- і отримує нагороди від Путіна. Розповідаємо про його шлях до головного пропагандиста на захоплених землях.
Підлітки з Херсонської області беруть участь у майстер-класі Малькевича, присвяченому зйомці документальних фільмів.
Фахівець державного управління
Олександр Малькевич народився 14 червня 1975 року в Ленінграді (нині Санкт-Петербург), де закінчив Північно-Західну Академію державної служби -- навчальний заклад, який ще з радянських часів був призначений для формування кадрів партійної та державної роботи. Попри те, що більша частина його роботи пов'язана з медіа, саме журналістської освіти він не має. На сайті академії вказано, що дипломів у нього два -- за спеціальностями "юриспруденція" та "управління інформаційними відносинами органів влади з громадськістю".
"Спочатку навчався піару в "білому" виконанні, потім (на юрфаці) -- тому, як захистити державу від нападок піарників "чорних"", -- цитата Малькевича в його профайлі на сайті вишу.
В офіційній біографії на ресурсі Законодавчих зборів Петербурга йдеться, що журналістом Малькевич почав працювати ще у 1991 році, тобто коли йому було 16 -- "на посаді кореспондента, оглядача, редактора відділу у низці газет Петербурга та Ленінградської області". А у 23 роки Малькевич очолив дитяче видання "П'ять кутів", в якому публікувався ще школярем, і пропрацював до 2002 року.
"Мій журналістський стаж -- 21 рік. Спочатку я був газетярем, потім працював на "Російському Радіо -- Санкт-Петербург" у прямому ефірі. Вів програми на "П'ятому каналі". Потім у 23 роки став головним редактором найстарішої дитячої газети Росії. Там теж була серйозна криза -- мені довелося очолити газету у серпні 1998 року, коли був жахливий дефолт. У моєму житті все було -- і політика, і вибори, робота у Смольному (будівля, де розташовується уряд Санкт-Петербурга -- "ДМ"). Я займався і політичними технологіями, тричі обирався депутатом у різних районах свого рідного Петербурга. Маю 13 років педагогічного стажу", -- розповідав він в інтерв'ю у 2012 році. Одночасно він ще з кінця 1990-х був першим продюсером співачки Зари.
Зображення: Молодий Олександр Малькевич разом із Володимиром Жириновським під час його діяльності у петербурзьких медіа.
У період з 2002 по 2003 рік Малькевич виконував обов'язки заступника голови Комітету з друку та зв’язків із громадськістю адміністрації Санкт-Петербурга. Після цього, до 2007 року, він займав позицію заступника директора медіацентру Північно-Західної академії державної служби. У листопаді 2004 року його обрали депутатом Муніципальної ради округу Пискарівка в Санкт-Петербурзі.
Згодом Малькевич призупинив свої обов'язки на державній службі, щоб зосередитися на медійній діяльності. У період з 2007 по 2009 рік він обіймав посаду головного редактора суспільно-політичного каналу "Ваше громадське телебачення!" у Санкт-Петербурзі, відомого також як "ВОТ!".
Російське видання "Бумага" розповідає про погляди Малькевича у минулому: "В одному з телевізійних ефірів ведучі обговорюють інтернет-опитування "Ім'я Росії", у якому вибирається історична постать, що символізує країну. Олексій Лушніков, засновник проекту "ВОТ!" -- "ДМ", зізнався, що віддав свій голос Володимиру Висоцькому. У свою чергу, 33-річний Малькевич зазначив, що обрав Йосипа Сталіна. Лушніков іронічно прокоментував: "Ось такі, як Малькевич, і дискредитують сучасну історію!" Однак, справжні погляди Малькевича залишаються незрозумілими, адже він спокійно спілкувався як з лібералами, так і з консерваторами. Він залишив непідцензурний канал "ВОТ!" тільки після того, як у проєкту закінчилися фінансові ресурси."
Олександр Малькевич та колишній градоначальник Санкт-Петербурга Анатолій Собчак.
Малькевич у співпраці з ідеологом неоєвразійства та рашизму, Олександром Дугіним, який є лідером "Міжнародного євразійського руху".
З 2010 року Олександр Малькевич починає займатися розвитком невеликих регіональних медіа. Ймовірно, саме через цей досвід йому і доручать у майбутньому "з нуля" відкривати медіа на окупованих територіях України. Спочатку він очолив телеканал "Новгородське обласне телебачення" й увійшов до складу правління "Національної асоціації телерадіомовників Росії".
У період з 2013 по 2014 рік Малькевич обіймав посаду керівника холдингу "КЧР медіа" у Карачаєво-Черкесії та виконував обов'язки генерального директора телеканалу "Архиз 24". З 2014 до 2018 року він очолював регіональний телевізійний канал ДТРК "Омськ" в Омській області.
У бесідах із журналістами "Бумаги" співрозмовники зазначають, що під час своєї діяльності в Омську Малькевич усвідомив, що можна досягти успіху, зосередившись на патріотичній тематиці. Саме в цьому місті він отримав посаду заступника голови омської філії "Єдиної Росії", очолив Військово-історичне товариство, і незабаром його кар'єра привела до призначення на посаду заступника голови комісії Громадської палати Росії, що відповідає за розвиток медіа.
З 2018 року до імені Малькевича починає додаватися визначення "соратник Євгена Пригожина". Він очолив медіа "USA Really", яке, своєю чергою, було проєктом видання "РІА Федеральне агентство новин (ФАН)" з медіахолдингу Пригожина "Патріот".
Видання Сoda писало, що гроші на ініціативу дало пов'язане з Пригожиним Агентство інтернет-досліджень, відоме як "фабрика тролів". Та сама, проти співробітників якої Мін'юст США висунув офіційні звинувачення у втручанні у свої вибори.
В інтерв'ю TJournal Малькевич зазначив, що цей проєкт є "приватним" і не отримує фінансування з державного бюджету: "USA Really — це дочірня структура ФАН, але син не відповідає за вчинки батька. Американці висловлюють претензії не до ФАН, а до "тролів". Вони не висувають звинувачення на адресу USA Really". Формально це дійсно так: кошти, що надходять як на USA Really, так і на РІА ФАН, є приватними, а саме — заробленими Євгеном Пригожиним через його численні компанії, які виконували державні замовлення.
Малькевич також зазначив, що проект USA Really має бути реалізований у стилі "Радіо Свобода", але зворотним чином — контент буде створюватися російськими авторами для американської аудиторії. Це вже частково робило RT, але, очевидно, цього було недостатньо для пропагандистів. За його словами, Росії необхідно мати якомога більше медіа за кордоном для активізації своїх інформаційних стратегій: "Нашій державі життєво важливо, щоб існувало більше проросійських ЗМІ, які б здійснювали активну інформаційну політику для їхніх аудиторій. Нас постійно обмежують, забороняють, блокують і накладають санкції — а в Росії можна практично все. Нам потрібно мати щонайменше п'ятдесят медіа, які представлятимуть російську точку зору і працюватимуть з їхньою аудиторією".
Проте, що стосується звинувачень на адресу USA Really з боку американців, Малькевич не зовсім коректно висловився. У статті видання Foreign Policy під назвою "Російський троль чи незграбний піарник?" зазначається, що компанія WeWork виселила його з коворкінгу, який він орендував неподалік від Білого дому, всього через дві години після його прибуття туди.
Потім його задум організувати мітинг біля Білого дому на честь запуску вебсайту зазнав невдачі, оскільки він направив запит на дозвіл не туди, куди слід. У той же тиждень він відвідав кав'ярню в центрі Вашингтона для свого першого інтерв'ю з американським журналістом, одягнений у білу футболку з зображенням міністра закордонних справ Лаврова і написом "дебіли бл**ь". Це не випадково призвело до того, що в американських ЗМІ його називали "провокатором".
Водночас, як справжній пропагандист, Малькевич стверджував, що прагне перетворити нове медіа на захоплююче та актуальне для американців. "І, може, через кілька років мені вдасться отримати Пулітцерівську премію", -- висловив він своє бажання.
Олександр Малькевич під час роботи в США
Проте через кілька років, у листопаді 2018-го, агенти ФБР арештували Малькевича в аеропорту Вашингтона, а за місяць після цього США ухвалили рішення про накладення на нього санкцій.
Після фіаско USA Really Малькевич повернувся до Санкт-Петербурга, де очолив інший проєкт Євгена Пригожина -- Фонд захисту національних цінностей. Згідно з розслідуванням російської редакції ВВС, представники цього фонду були помічені у Лівії, де нібито займалися вивченням громадської думки та зустрічалися з сином поваленого диктатора Муаммара Каддафі Саїфом. Їх затримали за підозрою у спробі втручання у вибори. Також співробітників фонду бачили на Мадагаскарі, де також відбувалися вибори президента країни. Тоді ж було зафіксовано спробу підкупу одного з кандидатів, якому запропонували повну валізу готівки.
Фонд також організував кампанію на підтримку Марії Бутіної, яка була засуджена в Америці за "незаконну діяльність на користь іноземної держави". Під час її ув'язнення Фонд захисту національних цінностей перерахував на її підтримку п'ять мільйонів рублів. Проте ця кампанія не призвела до успіху: Бутіна повернулася до Росії після відбуття терміну покарання.
Після трагічної загибелі Пригожина Малькевич не лише зберіг свій вплив, а, навпаки, зміцнив його. Як повідомляють "Репортери без кордонів", між колишніми прихильниками Євгена Пригожина розгорнулася боротьба за утримання своїх позицій у якості провідних фігур у світі дезінформації. Пропагандистська імперія засновника "Вагнера" зазнала серйозних втрат: більшість інформаційних агентств, тролефабрик і телеграм-каналів були ліквідовані. Наразі функціонують лише три основні медіа: "РІА ФАН", "Народні новини" та "Економіка сьогодні".
Малькевич зміцнив свої позиції, звернувшись до ФСБ з доносом на колишніх соратників Пригожина. Він заявив, що екс-менеджер медіахолдингу "Патріот" Ілля Горбунов та головний редактор порталу "Конкретно.ру" Кирило Метелєв нібито вимагали від нього 4 мільйони рублів за те, щоб зберегти мовчання щодо компрометуючої інформації про нього та його родину. Також йшлося про шантаж і погрози оприлюднити "ганебні факти" про Малькевича, якщо він не виконає їхні вимоги. Обидва топменеджери були затримані.
Перебуваючи в США, Малькевич жалівся на американську цензуру, але повернувшись, узявся за неї у Росії. Ще з 2018 року і до 2023-го він був керівником робочої групи Громадської палати Росії з протидії поширенню недостовірної інформації, громадського контролю та безпеки мережі "Інтернет". А з листопада 2020 року -- членом Громадської ради Міністерства цифрового розвитку, зв'язку та масових комунікацій Росії. Ці посади дозволили йому почати новий проєкт -- "Інформаційна війна", спрямований на боротьбу проти "іноагентів" і незалежних медіа.
Фахівець у сфері пропаганди
У відрядження на тимчасово окуповані території України Малькевич почав їздити вже під час великої війни. В розмові з "Бумагой" він розповів, як проміняв життя в столицях на "драйв і движ" на окупованих українських територіях: "Коли я вперше опинився в Донецьку і поспілкувався з людьми, подивився на всі боки, я зрозумів, що пропав. Я зрозумів, що маю бути там, мушу допомагати цим людям. І я проміняв затишне крісло в офісі на такі умови. Коли я втомлююся у Москві чи Петербурзі, знаю, що поїду туди. Там у мене будуть драйв, движ, приплив сил". Що саме надає йому сил -- смерть, руйнація міст чи гуманітарна катастрофа, він не уточнив.
Велика війна та окупація відкрили перед Малькевичем можливості для кар'єрного зростання та формування особистого бренду. Він активно веде кілька телеграм-каналів: основний — "Media Малькевич", де ділиться інформацією про діяльність так званих "нових медіа", "Малькевич. Личное", "Малькевич Live", в якому транслює свої стрими з каналу Soloviev.Live, "Малькевич News", присвячений коротким новинам про життя "нових регіонів", та "Депутат Малькевич", де інформує про свою діяльність у Законодавчих зборах Санкт-Петербурга.
Малькевич в программе "Soloviev.Live"
Згідно з даними розслідування, проведеного організацією "Репортери без кордонів", у 2022 році його запросили до Кремля для участі в урочистостях, присвячених анексії українських територій. Крім того, 13 січня 2023 року він був удостоєний державної нагороди в сфері медіа "за видатні професійні досягнення", яку вручив прем'єр-міністр Росії Михайло Мішустін.
Фонд "Розвиток нових медіа", заснований Малькевичем, почав надавати гуманітарну допомогу українським журналістам, які залишилися під окупацією, а також організовувати їхні поїздки на "освітні програми" до Росії для знайомства з "колегами" з федеральних каналів. Проте, після отримання такої допомоги, цим "журналістам" доводиться фотографуватися для звітності, навіть якщо в пакунках є, наприклад, підгузки.
Усі медіа, які створює Малькевич, відзначаються схожими наративами: окуповані території подаються як "звільнені", українські військові зображуються як "злочинці", а місцеві жителі, які виступають проти окупації, – як "бандерівці". У висловлюваннях самого Малькевича можна спостерігати яскраві прояви імперіалістичних поглядів та ідеї, пов'язані з так званими Малою і Новоросією.
Історія України нерозривно пов'язана з історією Росії, адже вона є невід'ємною частиною російського минулого. Спроби відокремити історію сучасних українських територій від загального історичного контексту можна вважати відвертим зухвальством щодо науки, як зазначив Малькевич у своєму повідомленні. Політичне русло "українофільства", яке виникло в XIX столітті, виникло внаслідок зусиль польської шляхти, що прагнула ослабити слов'янську єдність. Польські автори розробили теорії, які мали на меті розділити великоросів і малоросів.
Під керівництвом Малькевича на окупованих територіях розпочали свою діяльність три медіа-проекти: "Маріуполь 24", "Таврія" та "ЗаМедіа". Згідно з розслідуванням "Верстки", телеканал "Таврія" з Херсона і запорізький "ЗаТВ" були зареєстровані як автономні неприбуткові організації. Вибір саме такої організаційно-правової форми для цих телеканалів, можливо, не був випадковим: АНО мають можливість ефективно приховувати свої фінансові потоки і інформацію про інвесторів від громадськості.
Серед засновників телевізійних каналів відсутні особи, які б мали значний вплив на місцевому рівні. Як зазначалося раніше у "Детектор медіа", розвитком медіапроектів займалися або російські фахівці, або пропагандисти з територій, що були під окупацією в Донеччині, Луганщині та Криму. Наприклад, генеральний директор "ЗаТВ" Вадим Кучер є муніципальним депутатом з Санкт-Петербурга, колишнім головним редактором районної газети та членом ветеранської організації "Бойове братство". Що стосується телеканалу "Таврія", то його офіційним керівником і власником є Євген Глотов, який раніше очолював одне з провідних пропагандистських медіа Криму — NewsFront.
Окрім медіаосвітніх програм та пропагандистських засобів масової інформації, на захоплених територіях Малькевич спільно з так званими "інформаційними агентствами Донбасу та Новоросії" реалізував спеціальний проект під назвою "СВО: Регіональні нагороди", який має на меті продемонструвати, як вшановують "справжніх героїв". Також був запущений проект "Загинули за правду" — серія публікацій, присвячена пам'яті загиблих пропагандистів.
Олександр Малькевич також виступає за повернення до традицій піонерської діяльності.
Малькевич також автор кількох пропагандистських видань, присвячених українським територіям, які перебувають під окупацією. У своїй книзі "Люди Херсонщини. Гордість Росії" він описує видатних представників Херсонщини, які, за його словами, "залишили слід в історії Росії". Крім того, він випустив навчальний посібник "Справжня російська журналістика для нових регіонів", який поширюється в навчальних закладах окупованих територій, а також у "медіашколах" та "майстернях нових медіа", що організовуються самим Малькевичем. Подібні курси для молодих журналістів вже проводилися до деокупації у Херсоні, а також у містах Генічеськ, Мелітополь, Маріуполь та в селі Хорли.
Олександр Малькевич представляє в ЗМІ свою нову книгу під назвою "Автентична російська журналістика для нових територій".
Створення такої кількості шкіл для журналістів Малькевич пояснює тим, що "укрофашисти засуджують журналістів до смерті", тому пропагандистам важко знайти кадри.
"Укрофашисти не можуть змиритися з тим, що реальність не така чорна, як вони її малюють. Наші нові російські суб'єкти федерації активно розвиваються, і мої колеги-журналісти повідомляють про чималі успіхи. За це їх ненавидять і навіть засуджують до смерті в прямому і переносному сенсах", -- заявив Малькевич в інтерв'ю пропагандистському порталу "Украина.ру", не наводячи жодних конкретних прикладів. Натомість, варто зазначити, що Росія дійсно вчиняє акти насильства, убиваючи та катуючи українських журналістів у полоні.
Зусилля Малькевича були більше визнані за межами Росії, ніж у самій країні. У 2018 та 2021 роках США ввели персональні санкції проти нього через "спроби втручання у президентські вибори в США у 2020 році, а також за інші дії, пов'язані з дезінформацією та маніпуляціями" і "участь у глобальних дезінформаційних кампаніях, пов'язаних із Пригожиним".
У квітні 2022 року, вже на фоні повномасштабного вторгнення Росії в Україну, він був включений до списків санкцій усіх країн Євросоюзу як російський пропагандист, який підтримує дії чи політику, які підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, а також стабільності та безпеки в Україні. Також він включений до списків санкцій Канади, Японії, Великобританії, України та Швейцарії.
У 2023 році Служба безпеки України повідомила про підозру Малькевичу за ч. 6. ст. 111-1 Кримінального кодексу України (колабораційна діяльність) за створення пропагандистських медіа та сприяння окупаційній владі. Якщо якимось чином правоохоронцям вдасться затримати Малькевича, йому загрожує до 12 років в'язниці.
#Збройні сили України #Донецька область #Сполучені Штати #Телебачення #Співачка #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Росіяни #Володимир Путін #Реклама #Росія #Північна та Південна Америка #Європейський Союз #Журналістика #BBC #Херсонська область #Журналіст #Крим #Пропаганда в Російській Федерації #Заклад вищої освіти #Російська мова #Вашингтон, округ Колумбія #Радянський Союз #Маріуполь #Військова окупація #Донецьк #Інформація #Білий дім #Телевізійний канал #Херсон #Новоросія #Єдина Росія #RT (телевізійна мережа) #Санкт-Петербург #Федеральна служба безпеки #Радіо «Свобода» #Йосип Сталін #Патріотизм #Пулітцерівська премія #Лівія #Володимир Висоцький #Зв'язки з громадськістю #Муаммар Каддафі #Ленінградська область #Володимир Жириновський #Олександр Дугін #Інтернет-троль #СК Таврія Сімферополь #Омськ #5TV (російський телеканал) #Анатолій Собчак #Омська область #Карачаєво-Черкесія #WeWork
