Олександр Смакула: символ української нації, завдяки якому ми маємо тепловізійні пристрої та оптичні приціли.

Олександр Смакула - видатний фізик XX століття, який справив значний вплив на розвиток світової науки. Його найважливіше відкриття - метод "просвітлення оптики", що суттєво покращив характеристики всіх оптичних пристроїв. Завдяки його інноваціям людство отримало можливість використовувати окуляри, спостерігати за небесними тілами, працювати з мікроскопами та прицілами військової техніки, створювати фотографії, знімати фільми, а також забезпечувати функціонування телебачення - перелік застосувань його відкриттів можна продовжувати довго. Проте, на жаль, Олександра Теодоровича досі називають "малознайомим українцем", що є несправедливим стосовно особи, яка є гордістю своєї нації.

Талант з села на Тернопільщині

Олександр Теодорович Смакула з'явився на світ 9 вересня 1900 року в галицькому селі Доброводи, розташованому в Збаразькому районі Тернопільської області, у скромній селянській родині. Його навчання в гімназії, до якої він вступив після початкової школи, було перервано подіями Першої світової війни, і завершити освіту він зміг лише через вісім років, отримавши відзнаку. Завдяки пораді свого вчителя математики Мирона Зарицького, який вбачав у ньому великий потенціал, Олександр вирушив до Геттінгенського університету в Німеччині для продовження навчання. Там він мав можливість навчатися у таких видатних учених, як Вернер Гейзенберг, Макс Борн і Роберт Поль. Щоб покрити витрати на навчання, житло та їжу, Олександру доводилося працювати на соляних шахтах і сільськогосподарських фермах. У 1927 році він успішно захистив дисертацію, здобувши докторський ступінь, і почав працювати асистентом у професора Поля. Проте, незважаючи на відмінні наукові перспективи в Німеччині, Смакула вирішив повернутися додому.

Робота в компанії Zeiss

У 1928 році він прибув до Одеси, де короткий час викладав в Одеському університеті, але під впливом Поля вирішив повернутися до Німеччини. Смакула працював у найпрестижніших фізичних лабораторіях країни, але справжні досягнення його наукової кар'єри очікували на нього в знаменитій оптичній компанії Zeiss. Тут його основним завданням став пошук методів, які б дозволили збільшити кількість світлових променів, що проходять через скло. До його досліджень значна частина світла відбивалася від лінз, що призводило до зниження чіткості зображення. Вчені, які займалися цією проблемою, вважали, що досягли межі своїх можливостей, оскільки покращити шліфування скла для підвищення його світлопроникності, згідно з фізичними та хімічними законами, було неможливо.

Олександр Теодорович був першим у світі вченим, який додумався шляхом напилення наносити на скло надтонке - антирефлексне - покриття, яке усувало цей дефект. Його революційний метод назвали "просвітленням оптики": замість стоншення лінз учений запропонував, навпаки, наростити на них плівку. Відкриття Смакули дало змогу збільшити прохідність скла та контрастність "зображення", унаслідок чого вся оптика Zeiss - біноклі, підзорні труби, приціли, мікроскопи, телескопи, окуляри - стала набагато точнішою, і її продажі різко зросли в усьому світі. Дослідник Антарктиди Роалд Амундсен, рекламуючи оптику Zeiss, запевняв, що брав на Південний полюс біноклі цієї фірми через їхню високу якість.

Переміщення через океан

На початку Другої світової війни пріоритетом Смакули стала розробка військової техніки, охоплюючи не лише оптичні системи, але й інфрачервону технологію, яку планували використовувати для виробництва ракет. Після завершення бойових дій Олександр Теодорович опинився на території Німеччини, що перебувала під контролем США. Американська адміністрація вирішила евакуювати всіх, хто там знаходився, переважно німецьких учених, до Америки, щоб вони продовжили свою діяльність у сфері військової промисловості США. Таким чином, Смакула став професором у Массачусетському технологічному інституті, де очолив лабораторію фізики кристалів, засновану ним самим.

Не лише "освітлення оптики"

Метод "просвітлення оптики" - не єдине досягнення українського вченого, на його рахунку й інші - не менш важливі - наукові відкриття. Так, застосовуючи їхні результати, можна очищати кремній, який використовують при виготовленні напівпровідників, створювати унікальні позапогодні мастила (ними можна користуватися як за аномально низьких, так і за аномально високих температур), вирощувати штучні алмази й навіть синтезувати вітаміни. Деякі винаходи вченого мають його ім'я - наприклад, "Інверсія Смакули" та "Формула Смакули". У наш - воєнний - час величезне значення мають прилади нічного бачення, передусім тепловізори, в яких використовують відкриті Олександром Теодоровичем монокристали бромйодиду талію.

"Я завжди пам'ятатиму свою Україну і ніколи не залишу її в забутті."

Олександр провів більшу частину свого життя за межами України, але завжди ностальгував за батьківщиною. У одному з листів до своїх близьких він зауважив: "Я вже понад сорок років перебуваю на чужині, та Україну свою пам’ятаю і ніколи не забуду. Часто перечитую "Кобзаря", щоб відволіктися від суму". Його мрія здійснилася в 1972 році, коли він відвідав наукову конференцію у Єревані, що тоді входив до складу Радянського Союзу. Після заходу він вирушив до Києва. В аеропорту на нього чекали не лише колеги-науковці, але й агенти КДБ. Смакула висловив бажання пройтися рідною землею і скуштувати українського борщу, який так майстерно готувала його мама. Тоді він востаннє відвідав свою рідну Тернопільщину, адже більше повернутися туди йому не вдалося. Науковець активно долучався до діяльності української діаспори в США. У його американському домі була унікальна кімната, де зберігалися різноманітні предмети, пов’язані з Україною: живопис, книги, сувеніри, рушники, вишиванки — справжній музей його рідної землі.

Олександр Смакула пішов із життя 17 травня 1983 року у віці 82 років у місті Оберн у штаті Массачусетс, там же він і похований. У вченого було п'ятеро дітей. Один із них, Петер, став відомим музикантом, він віртуозно грав на банджо, помер 2008 року. Його син Боб, онук Олександра Теодоровича, займається бізнесом. Можна сказати, що якоюсь мірою він пішов стопами батька-музиканта - його фірма ремонтує музичні інструменти. 2000 рік ЮНЕСКО оголошувала роком Олександра Смакули.