Не припускала, що доведеться торкатися цієї теми, особливо на одинадцятому році війни. Здавалося, що ми вже пройшли значний шлях, вивчили свого супротивника настільки, щоб усі загрози були чітко визначені та усунуті, а на всі виклики, які він ставить, у нас є відповідні засоби захисту. Проте реальність виявляється зовсім іншою. Це викликає і роздратування, і страх, зазначає Олена Степова в статті для "Інформаційного спротиву".
Суспільство все ще перебуває під впливом ілюзій. Багато людей вважають, що війна — це лише про зброю, що вона відбувається десь на фронті, далеко від їхнього повсякденного життя. Через природну доброту, довірливість та відсутність ефективної державної програми протидії пропаганді, жителі регіонів, не охоплених бойовими діями, опинилися в умовній "комфортній зоні". Унаслідок цього російська пропаганда та вплив на українське суспільство продовжують посилюватись.
Пригадуєте, скільки затримань відбулося в останній час (тим, хто виявився вдалим) та організованих Росією віддалених вибухів, які призвели до загибелі тих, хто носив вибухові пристрої? Нещодавно, наприклад, у Черкасах задіяні були неповнолітні.
Цитую: "СБУ викрила неповнолітніх підпалювачів, які на замовлення рф нищили релейні шафи Укрзалізниці на Черкащині Вони - учні смілянської школи. Наймолодшому з них виповнилося лише 12 років, найстаршому - 16. Вони потрапили "на гачок" російських спецслужб під час пошуків легких грошей у телеграм-каналах. Хлопці використовували легкозаймисті суміші, а потім фіксували загоряння на відео".
В Україні триває одинадцятий рік конфлікту, і в цей час підлітків затримують за співпрацю з ворогом. Це свідчить про серйозні виклики, які потребують обговорення.
Дозвольте поділитися, що цю публікацію мені запропонувала написати моя старша донька, яка працює вчителем. Вона, як ніхто інший, усвідомлює проблему, зокрема, вплив російської пропаганди на молодь.
Отже, сьогодні ми проведемо серйозну і глибоку бесіду. Адже саме ми, як дорослі, несемо відповідальність за майбутнє наших дітей.
Вербування носіїв вибухівки, як й тих, хто надсилає координати важливих інфраструктурних об'єктів - а це здебільшого підлітки та діти - відбувається дистанційно з росії.
Слід зазначити, що сучасна війна трансформувалася та вийшла за межі традиційної лінії фронту, як ми її звикли розуміти в фізичному сенсі.
Варто пам'ятати, що під час війни та окупації ОРДЛО росія відпрацювала на суспільстві окупованих територій дуже багато механізмів психологічного впливу на населення, особливо багато уваги приділяючи дітям та підліткам. До чого це призвело, я пишу доволі частенько.
Так, я часто пишу про те, що війна, це не тільки зброя та постріли, це ще й постійний вплив росії на українське суспільство, бо намагаюся достукатися до людей - обережно, війна! Війна з нами ведеться через кіно, книги, музику, театр, історію, телебачення, інтернет. Сучасні війни кидають нам сучасні випробування.
Проте це лише перше враження. Під час окупації України Радянським Союзом, КДБ активно займалося інформаційно-психологічним впливом на особистість.
У Радянському Союзі активно друкувалися численні газети, і населення було змушене підписуватися на радянську пресу, адже це забезпечувало безперервний потік пропаганди. У навчальних закладах існували спеціальні уроки політичної освіти, де учні створювали щоденники, заповнені вирізками з газет на різноманітні теми. Наприклад, у статтях про життя в США зазвичай зображалися бідні, голодні, безробітні та бездомні чорнокожі, що мешкали під мостами. Натомість життя в СРСР описувалося як низка перемог і досягнень, включаючи успіхи в спорті, науці та космічних дослідженнях.
Це також супроводжувалося постійним відчуттям тривоги. Тривога голоду, страх втратити місце роботи, побоювання не вписатися в загальну масу, страх перед війною, а також загроза від ворогів, які були всюди навколо.
Якщо подивитися на існування людей в срср очима психолога, то стане зрозумілим, які психологічні випробування лежали на радянській людині. В КДБ існував спецпідрозділ, який займався саме психологією людини, психологічним впливом на людину, як її підкорити, зламати, зробити з неї іграшку. Саме тому росіянам легко було підпорядкувати мешканців проросійських регіонів, бо тут вплив росії був щоденним на протязі тривалого часу.
Часто в процесі експериментів використовували маніяків, вивчаючи не лише їхню поведінку, але й те, як вони впливають на інших людей.
Я зустрічала інформацію, що злочинна активність маніяка Чикатило під час радянської епохи спеціально ігнорувалася за вказівкою КДБ, щоб підтримувати в суспільстві атмосферу страху в проблемних регіонах.
Психологічних та військових експериментів, як й психологічного тиску над суспільством в часи срср було настільки багато, що згодом зросли покоління абсолютних моральних деградантів, психологічно знищених людей в яких відсутні будь-які моральні аспекти.
Можу навести приклад, як захоплене масове свідомість втрачало орієнтацію під впливом одного лише погляду Кашпировського. Люди заряджали баночки з кремом біля телевізорів під керівництвом Чумака, переміщалися у часі та просторі з чарівною, але майже завжди п'яною Джуною. Це була досить ефективна психологічна кампанія КДБ, яка, під час розпаду СРСР та потенційних соціальних заворушень, зосередила увагу суспільства на темах НЛО, лікувальних практиках та магічних явищах, відвертаючи її від реальних проблем.
Щоб зменшити психологічний стрес, на телебаченні почали транслювати романтичні серіали. У суспільстві, яке переживало голод, брак роботи та фінансів, люди навіть не замислювалися про бунти, про те, як відбувається приватизація підприємств, чи куди йдуть кошти з партійних фондів. Вони мали свої емоційні "подушки" у вигляді історій про "багатих, які теж плачуть", і знаходили втіху для душі та тіла в програмах, що нагадували чумаків, гордих чаклунів та гуру з лікування.
Навіть виникнення "малинових піджаків" є частиною дозволеної психологічної гри, що контролюється ФСБ. Обіцяю, колись детально розповім про це в окремому пості.
Ще один успішний, масштабний і яскравий психологічний експеримент, що призвів до тисяч зламаних доль, зруйнованих родин і травмованих психічно людей, — це "Біле братерство".
ЮСМОС Марі Деві Христос - це перша публічна гра, організована таємним відділом КДБ. Слід зазначити, що основною метою цього шоу було спонукання до масового самоспалення прихильників у Києві.
Тисячі "послідовників", серед яких вчені, журналісти (хоча в той час ще не існувало блогерів, проте "самиздат" вже був популярним), політики (так, це правда, і багато з них намагаються замовчати ці подробиці), педагоги, медичні працівники...
10 листопада 1993 року прихильники релігійної групи "Біле братство" здійснили спробу захоплення Софійського собору в Києві з наміром провести акт самоспалення. Марі Деві Христос планувала вчинити свій вчинок саме на вівтарі цього собору.
Знищення духовного символу України - Софії Київської - стало головним завданням для керівників "Білого братства", Юрія Кривоногова та його дружини Марії Цвигун.
Нагадую, що ця історія про "живих богів" викликала великий інтерес як у пострадянських країнах, так і в західних медіа.
Це найуспішніша операція КДБ. Закордонні медіа не помічали соціальних, економічних та політичних проблем у пострадянському суспільстві, а також відновлення впливу Кремля й фактичне пограбування "воріт Європи" — мова йде про Україну. Відмова від ядерної зброї, створення основ для функціонування Чорноморського флоту та інші цікаві аспекти залишилися поза увагою. Таким чином, поки свідомість людей була зайнята "живими богами", що пророкували кінець світу, КДБ реалізувало кілька масштабних операцій, щоб зберегти Україну під своїм контролем.
З сучасних психологічно-інформаційних операцій я назву лише гру "Синій кит", яка було пробною версією випробування дистанційного вербування молоді. Хоча цих операцій значно більше.
Сфера інтернету та новітніх технологій істотно розширила можливості для маніпуляцій та надала нові інструменти впливу на свідомість людей. Це варто тримати в умі.
Блогери, тік-токери, журналісти, політики, й навіть цілі сучасні, молоді, демократичні та прогресивні партії працюють в Україні, але фінансуються та утворені в фсб, підпорядковуються саме відділу психологічного впливу, а є навіть підпорядковані прямо "духовному наставнику путина" ...ми навіть не уявляємо масштаби вербування та масштаби інформаційно-психологічних війн, які ведуться всередині України з моменту отримання Незалежності завербованими агентами, сучасними адептами нових "живих богів" й з якими ми стикаємося кожен день.
Інформаційно-психологічні атаки почалися приблизно в 2012 році і продовжуються до теперішнього часу.
У цьому є щось кумедне: якась асоціація русалок оголошує про своє кураторство над нацією Плеяд, що стосується одного екс-прес-секретаря, екс-танкіста та екс-розвідника. Цей герой, ховаючись за завісою з гранатометом, начебто врятував Україну, і якби ще 2-3 тижні провів у засідці, міг би безпосередньо зайти до Кремля. Таке, як кажуть, трапляється: не всі агенти — це Джеймс Бонд, є й свої недоліки.
Але є й жахливіші аспекти, такі як цілеспрямований булінг у соціальних мережах, створення агресивних угрупувань, що нагадують комсомольські, на основі популярних блогерських аудиторій. Це фактично приватна інформаційна армія, яка застосовує різноманітні методи психологічного впливу, користуючись методичками, розробленими ще в КДБ.
Важливо навчитися розпізнавати всі ці маніпулятивні впливи та відчувати, коли щось іде не так – це свого роду журналістський прийом для ведення нечесних і брудних кампаній. Необхідно зберігати спокій та ясність розуму, не піддаватися психологічному тиску і усвідомлювати, що війна ведеться не лише за допомогою снарядів, дронів чи куль. Це також битва психології, соціології, і слово тут є так само небезпечним, як і куля.
А ще треба пам'ятати, що люди з когорти "20 долярів завжди 20 долярів" будуть завжди.
Зараз, коли росії треба наш внутрішній злам, вона посилює психологічний тиск, застосовує усі сучасні методи дистанційного підриву суспільства.
Ось чому чимало молодих людей піддаються впливу росіян через інтернет, займаються виготовленням вибухових речовин і беруть участь у насильстві.
Наступними можуть бути ще серйозніші проблеми. Це можуть бути вибухи в метрополітені або торгових центрах, адже процес маніпуляції свідомістю молоді лише посилюється.
Зараз вчителі починають бити тривогу, бо в Україні серед дітей та підлітків набуває популярності нова небезпечна гра "Червоні двері, Жовті двері". Звісно вона розповсюджується через TikTok.
Звісно вона прийшла до нас з росії. Там вона супер-популярна серед підлітків та навіть дорослих.
Отже, "Синій кит" на тлі гри "Червоні двері, Жовті двері" виглядає як звичайна дитяча розвага.
Можна пожартувати над дитячими страхами, можна дискутувати з психологами, які мають різні погляди на те, чи є ця гра безпечною або небезпечною. Проте не слід ігнорувати цю ситуацію, ось у чому суть! Особливо, коли мова йде про те, що надходить з Росії. І особливо, якщо хтось називає цю російську "цукерку" смачною. Це я кажу вам як людина, яка пережила окупацію з перших хвилин.
Учасники нової гри мають можливість дистанційно оволодіти техніками введення людей у транс, а також навчитися їх контролювати під час цього стану. Вони знайомляться з НЛП та іншими методиками психологічного впливу та програмування особистості. Я усвідомлюю, які наслідки можуть очікувати на дітей, підлітків та осіб з нестабільною психікою після такого впливу. А ви?
Основна ідея гри "Червоні двері, Жовті двері" полягає в тому, що один з підлітків виступає в ролі провідника, який відкриває "двері", тоді як інший є учасником, що проходить через ці двері.
Ведучий занурює ведомого у стан трансу, використовуючи різноманітні техніки, такі як легке погладжування по голові. Після цього починаються запитання, які допомагають ведомому підготуватися до виконання ролі ведучого та поставлених завдань. Наприклад: "Що ти бачиш?", "Хто стоїть перед тобою?", "Опиши кімнату: який у неї колір?", "Чи є там двері?", "Чи присутні в кімнаті інші люди чи предмети?".
Трансова особа описує свій досвід, коли бачить різнокольорові двері — червоні, жовті, зелені, а також сині та фіолетові.
За вказівками ведучого учасник відкриває двері і потрапляє в новий світ кімнати. Тут знову виникають запитання, що описують уявну реальність цього простору, де потрібно виконувати прості, але цікаві завдання. Неочікувано з'являється загадкова "чорна постать", з якою доведеться або вступити в боротьбу, або знайти спосіб сховатися. Пізніше, коли з "чорної постаті" знімуть маску, перед учасником може постати знайомий обличчя — батько, мати, друг, сестра, брат, вчитель або військовий ЗСУ, створюючи образ ворога, який вже сформувався в його свідомості.
Задаючи безліч детальних запитів, ведучий направляє учасника через уявний простір, спонукаючи його дотримуватись ігрових правил та виконувати різноманітні завдання.
Основна (на даний момент) умова гри полягає в тому, щоб вчасно розбудити піддослідного, аби він не залишився заблокованим десь назавжди.
Цю гру, яку я б охарактеризувала як навчання створенню симулякрів, стало модним захопленням всього за кілька днів. Тепер підлітки без упину вводять один одного в транс та записують це на відео.
Цікаво й важливо зрозуміти, чи дійсно дитина потрапила в стан транс і щось спостерігала, адже це практично неможливо. Діти часто не бажають відчувати себе "білою вороною", яка нічого не бачила, тому починають вигадувати різні історії. Вони описують кімнати, жахливі ситуації, додають деталі, і самі ж починають вірити в ці вигадки. Це нагадує ситуацію з хлопчиками в трусиках, про яких з упевненістю говорили жителі Донбасу.
На Донбасі також з'явилися чутки про польських пілотів, чорношкірих молодиків у формі ЗСУ та навіть про розіп'ятих дітей. Люди з ентузіазмом вигадували цю інформацію, прагнучи привернути до себе увагу (прагнення стати лідером та потреба в увазі). Вони створювали ілюзії, в які настільки вірили, що це починало захоплювати їх і ставати частиною їхньої уяви. Ті, хто не сприймав або не поділяв їхню "реальність", ставали жертвами.
Наталія Валедова, дитячий психолог, висловлює стурбованість щодо небезпеки цієї гри для дітей і підлітків. "Перша небезпека пов'язана з фізіологічними аспектами. Масаж скронь виконує не професіонал, а самостійно дитина. Це може торкатися поверхневої скроневої артерії, яку можна випадково пошкодити. Щоб досягти відчуття ейфорії, масаж потрібно виконувати досить тривалий час, що може призвести до порушення кровообігу. У разі, якщо у дитини є аневризма судин голови, це може завершитися навіть інсультом. Можливі спазми, підвищення внутрішньочерепного тиску, а також головний біль", - зазначає пані Валедова в інтерв'ю для OBOZ.UA.
А я читаю, що розповідають діти й бачу мешканців ОРДЛО, які натхненно розповідали про казкову країну росію, де усе безкоштовно, усі багаті, усе соціально справедливо, а багатих розстрілюють бідні й забирають собі багатство. В ОРДЛО теж спочатку утворювали симулякр, а потім вірили, що навколо "вороги народу" та починали на них полювання.
Хотіла б ще раз звернути увагу читачів (дякую долі, що маю "паства" з розумними людьми, які вміють критично мислити, тож є з ким обговорити ці питання) на істерію навколо "наводчиків". Тоді люди масово панікували і намагалися знайти "наводчиків", які нібито ставили "мітки" крейдою на асфальті для російських літаків.
Цікаво, що ця істерія 2022 року вже була протестована російськими військовими в ОРДЛО ще у 2014-му. Тож переселенці-біженці знову відчули дежавю та новий стрес, спостерігаючи, як за знайомим сценарієм маніпулюють суспільством на поки що неокупованих територіях.
"Моя приятелька поділилася, що натрапила на старий будинок з викривленими дзеркалами. Вона намагалася втекти з кімнати, де стояв годинник, але потрапила в інше приміщення, заповнене незвичайними людьми. Врешті-решт, її ледве змогли розбудити, і тепер їй важко спати. А ще, у нас у класі вже практично всі грають у ці двері," - розповіла учениця 6-го класу київської школи.
Впишіть в цю ситуацію будь-що військове, політичне й ось вам "криві дзеркала". А далі, нервовий зрив, безсоння чи психологічні проблеми дитини, але це квіточки. Ягідки, це виконання завдань - вбити ворога, замінувати кімнату...
Вся сюжетна лінія гри (і ми знаємо, хто її розробив) базується на страху, інстинкті слідування за натовпом та підпорядкуванні.
Підкореність, інстинкт стадності, прагнення стати героєм, потреба самовираження, стремління володіти людиною, її емоціями та вразливістю.
О, Росія дійсно має свій унікальний підхід до ексцентричних речей.
Як правило, ця гра, як й інші психологічні ігри, діє на психологічно ослаблених дітей, схильних до гіпнозу, навіювання.
Будь-яка психологічна травма у дитини, зростання у проросійській родині (імпринтингові знання), втрата батька, матері, будинку, булінг...ще сотня психологічних та соціальних аспектів, й ось, дитина хоче проявити себе, бути разом з сильними, бути володарем.
Діти швидко схоплюють невидимі закони гри: створи власну реальність, визнач своїх супротивників, досягай успіху у цій всесвіті, інакше ти або залишиш гру, або опинишся в невигідному становищі.
Страх залишитися поза суспільством, стати "білою вороною", штовхає підлітків на гру.
Такі масові ігри можуть сприяти формуванню у дітей та підлітків схильності до підпорядкованості. Якщо дитина йде за натовпом, то це може призвести до того, що в дорослому житті вона не матиме власної думки та буде слідувати за іншими. Це становить певний ризик для психологічного розвитку молоді, – зазначає психологиня. У постковідний період і під час війни в Україні діти мають значно менше можливостей для особистого спілкування. Тому вони прагнуть використовувати будь-яку нагоду для взаємодії з однолітками. Ця гра не лише об'єднує, але й дає можливість бути частиною модних тенденцій, відчувати себе залученими до чогось значущого. Крім того, вона стимулює бажання хвалитися один перед одним. Ніхто не може точно сказати, чи справді вони стикаються з реальністю, але є шанс відчути себе особливим. Це нагадує деякі психологічні прийоми НЛП.
Володимир Мамко, віцепрезидент Української асоціації психоаналізу та психолог, зазначає, що ще на зорі своєї кар'єри Зигмунд Фрейд, займаючись лікуванням жінок від неврозів, розташовував їх на канапі, легенько натискав на лоб і просив закрити очі, щоб вони вільно висловлювали все, що приходить їм на думку.
"Дуже схоже - тут на лоб натискати, тут скроні масажувати. Вважаю, що йдеться про звичайні маніпуляції, які властиві психологічним технікам. Усі ці маніпуляції слугують одному - відвернути увагу. Тут треба зрозуміти, для чого це робиться", - пояснює Мамко.
Він підкреслює, що це своєрідне довільне викликання певних станів. "У дитинстві ми часто намагалися викликати духів, а потім відчували страшний страх, ховалися у коморах або сараях, і нам здавалося, що щось нас переслідує - ми тікали. Схожі ігри спостерігаються і у сучасних дітей. В цьому процесі є послідовність вибору: уяви собі це, уяви собі те. Також діє холодинаміка, коли в уяві виникають образи, як у мультиках, дуже яскраві та живі. Складається враження, що в тебе вселяються якісь потойбічні сили. Але для людей з психічними розладами це може призвести до розвитку повноцінного психозу. Вони дуже вразливі, і такі досвіди для них небезпечні, адже можуть спровокувати серйозні проблеми," - вважає Мамко. Психологи рекомендують батькам активно спілкуватися зі своїми дітьми, дізнаватися про їхні інтереси у соціальних мережах та пояснювати, чому такі ігри можуть бути шкідливими.
Я б хотіла, що ви детально прочитали, що таке психологічна війна.
Дам посилання на Вікі, але в гуглі є багато цікавих професійних матеріалів.
Психологічна війна (англ. psychological warfare, скорочено PSYWAR) — це комплекс різноманітних форм, методів та засобів, які використовуються для впливу на особистість з метою спрямування її психологічних характеристик (такіх як погляди, думки, цінності, емоційні стани, установки, мотивації та поведінкові стереотипи) у бажаному напрямку. Цей вплив також поширюється на групові норми, масові настрої та загальну суспільну свідомість.
В Міністерстві оборони США цей термін означає "планове використання пропаганди і інших психологічних дії, що мають за основну мету вплив на думки, емоції, стосунки, і поведінку ворожих іноземних груп, таким чином, щоб підтримувати досягнення національних завдань." Попри те що в США настанова FM-33-5 "Ведення операцій психологічної війни" діяла з серпня 1949 року, засоби ведення ПВ набули особливої актуальності під час війни в Кореї (1950 -- 1953) коли за перші 1,5 року із ЗС США дезертирували 47 тисяч чоловік.
На відміну від психологічних операцій, які мають локальний характер і можуть бути спрямовані на власне населення, термін "психологічна війна" (ПВ) зазвичай використовується для позначення комплексу дій, спрямованих проти іншої країни в умовах військових конфліктів чи економічних протистоянь. Оскільки психологічна війна реалізується через інформаційні засоби, її часто розглядають як складову інформаційної війни. Деякі експерти об'єднують ці поняття під терміном "інформаційно-психологічна війна".
Чи готово наше суспільство до таких викликів? Чи готово воно зрозуміти та побачити інформаційно-психологічний фронт, який вже давно розгорнула росія в нашому суспільстві?
Люди часто наївно вірять висловлюванням різних представників, блогерів та публічних особистостей, притягуючись до їхньої популярності, не усвідомлюючи, що ними можуть маніпулювати.
Ми живемо в епоху, що настала після розпаду СРСР. Наше суспільство, здається, потребує постійного натхнення від сильних особистостей — гуру, лідерів думок або героїв, які б втілювали патріотичні ідеали. Лише варто з'явитися яскравій фігурі, і вже чуємо заклики: "Давайте на вибори з ним!" або "Цей блогер — наш кандидат!". Люди готові відправляти гроші на лікування неіснуючих хвороб, адже блогер, якого вони підтримують, вміє так проникливо і емоційно звертатися до своїх прихильників.
Уже завтра цей самий блогер закликатиме своїх підписників вчиняти погроми в військових комісаріатах і розправлятися з прихильниками політичної сили, яка не заплатила йому. Люди, не усвідомлюючи масштабу маніпуляцій та небезпеки, пов'язаної з встановленням диктатури і знищенням свободи вибору та слова, щиро підуть за цим закликом. Адже лідер, кумир, гуру вже висловився: "Атакуйте їх!"
О, для дорослих росія теж вигадала цікаві ігри, бо знається на збоченнях.
То, перевіряйте уважно написане, заявлене вашим лідером-гуру-блогіром-пастором-героєм, чи не є це психологічна маніпуляція, чи не є це прояв психологічного впливу та чи не є це банальним збудженням "слиновідділення" пост-радянської людини на закодовані первинні потреби гомо-советікуса "забрать и поделить", "враги народа", "кто не с нами, тот против нас", "существует одно правильное мнение и оно мое".
Будь-яке проявлення булінгу, будь-яка форма зграї, що слідує вказівкам "лідера", будь-які ознаки радянщини, нехтування особистою думкою, приниження чи цькування особи на основі фізичних, психічних, расових, статевих, релігійних або політичних характеристик у висловлюваннях "лідера думки" - тікайте звідти якнайшвидше. Ви потрапили в гру "якщо ти не з нами - ти проти нас". Ця гра для дорослих знову ж таки ґрунтується на страху, людських вразливостях і радянських наративних схемах, які ховаються в кожній людині.
Мета та суть цієї гри для дорослих, подібно до гри "Червоні двері, Жовті двері" для молоді, полягає в покорі, виконанні вказівок, здатності діяти в колективі, страху перед можливістю стати жертвою цькування, руйнуванні індивідуальності та підпорядкуванні авторитету.
Країну можна перемогти військовими засобами (бомбардування, окупація), політичними (політичні рішення, зради, домовленості), створивши умови повної деградації критичної більшості суспільства. Пам'ятайте про це!
Щодо дітей. Вони в нас розумники, але їм у спадок дісталося хворе пострадянське суспільство чи навіть родини. Вони в нас емоційні, емпатичні, але зламані війною, горем, страхом, мають особисті комплекси чи травми. Вони наше серце, а ми їх крила чи страшна ноша, яка не дає літати. Вони в нас різні. Але поки йде війна, вони беззахисні. Дитинство під обстрілами наряд чи можна назвати щасливим. Просто подумайте про це.
Просто будьте на стороні дитини, поговоріть з нею.
З досліджень, які провели вчителі, учасники тренінгу по психологічному захисту дітей, в якому приймала й моя донька, випливає наступне:
Активно приймають участь у таких іграх діти, які не мають довірливого зв'язку з батьками;
Активно приймають участь у таких іграх діти, які не мають змоги отримувати особистий додатковий творчий чи спортивний розвиток, не ходять на гуртки, не мають якогось хобі чи зайняття;
У таких іграх активно беруть участь діти, що мають залежність від TikTok та онлайн-розваг.
У таких іграх активно залучені діти, які стикаються з психологічними труднощами, такими як агресивна поведінка або девіантні прояви. Крім того, це можуть бути діти, які стали жертвами булінгу чи сімейного насильства, і їм необхідна підтримка психолога.
Учасниками таких ігор активно стають діти, які не мають можливості виразити свою індивідуальність. Це може стосуватися їхнього стилю одягу, макіяжу, татуювань, пірсингу, зачісок, а також захоплень чи хобі, що не завжди зрозумілі батькам. Для реалізації своїх інтересів їм часто потрібні додаткові ресурси з боку батьків: гроші на гуртки, фарби для творчості чи костюми для театральних вистав, а також час, щоб займатися улюбленими справами.
Отже, ще раз зверніть увагу на цей текст, в якому багато незрозумілих символів. Прочитайте його з холодною головою, заспокоївши свої емоції (я не така, моя дитина не така). Важливо усвідомити, що ми всі є мішенями для ворога. Він намагається вразити нас бомбами, дронами, шахедами, кулями, словами, програмами, музикою, фільмами, лідерами, героями. Не дозволяйте йому досягати своїх цілей байдужістю.
Відтепер, обніміть своїх дітей, цих уже дорослих дітей війни, і скажіть їм: що б не трапилося, я завжди буду з вами. Назавжди!
А потім уявіть себе на мінному полі, де кожна міна встановлена для вашого знищення: це інформаційні міні, психологічні, військові, фінансові, політичні. Уявили? Ото ж, а як дитині у цей час. Розмінуйте це поле, встановіть особисті кордони, встановіть особисті інформаційно-психологічні сканери, які будуть верещати десь у середині вас, коли вами хтось почне маніпулювати, заганяти на своє поле гри, вимагати від вас покірності чи просто страхати вас.
Інформація — це бойове поле, а слова — це снаряди. Не дозволяйте собі стати мішенню, дбайте про себе та своїх дітей. Вони ще мають відбудувати Україну!
#Українці #Збройні сили України #Телебачення #Україна #Психолог. #Мораль #Європа #Страх. #Інтернет #Суспільство #Київ #Радянський Союз #Військова окупація #Черкаси #Зброя #КДБ #Боже. #Кінофільм #Експеримент #Психологія #Вибухова речовина. #Державна пропаганда в Російській Федерації #Черкаська область #Чорний. #Тимчасово окуповані території України #Комсомол #Зигмунд Фрейд #Симулякр #Транс #Софійський собор, Київ
