Я никогда не предполагала, что мне придется затрагивать эту тему, особенно в одиннадцатый год конфликта. Казалось, мы уже прошли долгий путь, изучив противника настолько, что все угрозы войны должны были быть выявлены и проанализированы. Мы должны были быть готовы к любым вызовам, имея на вооружении защитные механизмы и стратегии. Однако реальность оказывается иной, и это вызывает у меня как раздражение, так и страх, отмечает Елена Степова в своей статье для "Информационного сопротивления".
Следующий текст представлен на оригинальном языке.
Суспільство все ще перебуває в ілюзорному світі. Багато людей вважають, що війна – це лише про зброю, що вона відбувається десь на фронті, далеко від них. Через природну доброзичливість, довірливість та відсутність ефективної державної програми протидії пропаганді, ті, хто не опинився в зоні бойових дій, живуть у своєрідному "комфортному бульбашці". Внаслідок цього, російська пропаганда та вплив Кремля на українське суспільство продовжують посилюватися.
Згадайте скільки за останній період було затримань (це кому пощастило) й координованих росією дистанційних підривів, що спричинили загибель носіїв вибухівки. От нещодавно Черкаси, неповнолітні.
Служба безпеки України викрила групу неповнолітніх підпалювачів, які, отримавши замовлення з Росії, навмисно руйнували релейні шафи Укрзалізниці в Черкаській області. Усі вони є учнями місцевої школи: наймолодшому з них всього 12 років, а найстаршому - 16. Хлопці потрапили під вплив російських спецслужб, шукаючи простий спосіб заробітку у телеграм-каналах. Вони використовували легкозаймисті речовини і документували підпали на відео.
В Україні, вже одинадцятий рік триває війна, а підлітків затримують за співпрацю з окупантами. Це свідчить про серйозну проблему, яка потребує обговорення.
Додам, що цей запис мені запропонувала написати моя старша донька, яка є вчителем. Вона, як ніхто інший, усвідомлює проблему впливу російської пропаганди на молодь.
Тому, сьогодні важка, детальна розмова. Бо саме ми, дорослі, відповідаємо за дітей.
Вербування тих, хто може стати носіями вибухівки, а також тих, хто передає координати ключових інфраструктурних об’єктів, зазвичай відбувається дистанційно з території Росії і, на жаль, включає переважно підлітків і дітей.
Варто підкреслити, що війна осучаснилася та вийшла за межі лінії фронту, в її звичайному фізичному розумінні.
Варто пам'ятати, що під час війни та окупації ОРДЛО росія відпрацювала на суспільстві окупованих територій дуже багато механізмів психологічного впливу на населення, особливо багато уваги приділяючи дітям та підліткам. До чого це призвело, я пишу доволі частенько.
Так, я часто пишу про те, що війна, це не тільки зброя та постріли, це ще й постійний вплив росії на українське суспільство, бо намагаюся достукатися до людей - обережно, війна! Війна з нами ведеться через кіно, книги, музику, театр, історію, телебачення, інтернет. Сучасні війни кидають нам сучасні випробування.
Проте це лише перше враження. Під час окупації України радянським Союзом, КДБ зосереджувало значну увагу на інформаційно-психологічному впливі на особистість.
В срср пишалися тим, що в них друкується багато газет. Людей змушували виписувати радянську пресу, бо це був шалений потік пропаганди. У школах були політчаси, політінформація, де школярі вели такі собі щоденники з газетних вирізок на різні теми. Наприклад, життя у США, звісно ж це були бідні, голодні, безробітні та бездомні негри, які жили під мостом. Життя в срср, а це були виключно перемоги та здобуття, спорт, вчені, космос.
Це також супроводжувалося невпинним відчуттям страху. Страх перед голодом, страх втратити місце роботи, страх не відповідати загальноприйнятим нормам, страх війни, страх перед ворогами, які оточували з усіх боків.
Якщо розглянути життя людей в СРСР з точки зору психології, стає очевидним, які психологічні виклики доводилося долати радянським громадянам. У КДБ існував спеціальний підрозділ, що займався дослідженням людської психології та методами її впливу, метою якого було підкорення, зламання волі індивіда та перетворення його на слухняний інструмент. Саме завдяки цим методам росіянам було нескладно встановити контроль над мешканцями проросійських регіонів, адже їхній вплив тривав щоденно протягом тривалого часу.
Часто для проведення експерименту залучали маніяків, та досліджували не тільки їх поведінку, а й їх вплив на людину.
Я дізналася, що діяльність маніяка Чикатило в радянський період свідомо не визнавалася, оскільки КДБ отримав наказ приховати це, щоб підтримувати атмосферу страху в проблемних регіонах суспільства.
Під час існування СРСР було проведено безліч психологічних і військових експериментів, а також здійснювався психологічний тиск на населення. Це призвело до виникнення поколінь, які стали морально деградованими, людей, позбавлених будь-яких етичних цінностей та психологічно зламаних.
Можу згадати, як захоплене масове суспільство безслідно занурювалося у транс лише від одного погляду Кашпировського, заряджаючи кремові баночки біля телевізорів під наглядом Чумака, а також подорожуючи у часі та просторі з чарівною, але майже завжди п'яною Джуною. Це була досить вдала, злагоджена психологічна операція КДБ, адже під час розпаду СРСР і можливого соціального бунту вона зосередила увагу людей на темах НЛО, лікувальних практиках та інших магічних явищах, відвертаючи їх від справжніх соціальних проблем.
Щоб зменшити психологічний тягар, телеканали почали транслювати романтичні серіали. У суспільстві, яке страждало від голоду, безробіття та нестачі грошей, навіть не виникало думок про бунти чи про те, хто і як приватизує підприємства, куди зникають партійні кошти. Люди знаходили розраду у сльозливих історіях "заможних, які теж плачуть", лікували свої душі та тіла під впливом нових тенденцій поп-культури.
Навіть виникнення "малинових піджаків" є ще однією психологічною маніпуляцією, що відбувається під контролем ФСБ. Обов'язково напишу детальніший пост на цю тему.
Ще один надзвичайно помітний і масштабний психологічний експеримент, який призвів до тисячі зламаних доль, зруйнованих родин та травмованих психічно душ, — це "Біле братерство".
ЮСМОС Марі Деві Христос - це перша публічна гра, розроблена секретним підрозділом КДБ. Для ясності, основною метою цього шоу було спонукання численних адептів до самоспалення в Києві.
Декілька десятків тисяч "послідовників", які належать до різних професій: науковців, журналістів (на той час блогери ще не з'явилися, але "самиздат" вже існував), політиків (так, це правда, і багато хто намагається замовчувати ці обставини), педагогів, медичних працівників...
10 листопада 1993 року прихильники релігійної організації "Біле братство" спробували захопити Софійський собор у центрі Києва з наміром вчинити акт самоспалення. Головна фігура угрупування, Марі Деві Христос, планувала спалити себе прямо на вівтарі.
Знищення духовної перлини України - Софії Київської, стало головною метою для лідерів "Білого братства" Юрія Кривоногова та його дружини Марії Цвигун.
Хочу нагадати, що ця історія про "живих богів" стала однією з найпопулярніших тем як у пострадянських країнах, так і в західних медіа.
Це була одна з найуспішніших операцій КДБ. Навіть міжнародні медіа не помічали соціальних, економічних і політичних труднощів, які виникли в пострадянському суспільстві, відновлення впливу Кремля та фактичне пограбування "воріт Європи" — маю на увазі Україну. Відмова від ядерної зброї, створення основ для функціонування Чорноморського флоту та інші важливі моменти залишалися поза увагою. Таким чином, поки думки людей були зайняті "живими богами", які передбачали кінець світу, КДБ реалізувало кілька великих операцій для того, щоб утримати Україну під контролем.
З сучасних психологічно-інформаційних операцій я назву лише гру "Синій кит", яка було пробною версією випробування дистанційного вербування молоді. Хоча цих операцій значно більше.
Світ віртуального простору та новітніх технологій суттєво розширив можливості маніпуляцій і надав нові інструменти для впливу на свідомість людини. Цей факт слід тримати в уяві.
В Україні активно працюють блогери, тік-токери, журналісти, політики, а також цілі молодіжні, прогресивні та демократичні партії. Проте, багато з них отримують фінансування та формуються під контролем ФСБ, зокрема через відділ психологічного впливу. Деякі з цих структур навіть безпосередньо підпорядковані "духовному наставнику Путіна". Ми навіть не усвідомлюємо масштаби вербування та інформаційно-психологічних кампаній, що проводяться в Україні з моменту проголошення Незалежності, де залучені агенти та сучасні адепти нових "живих богів", з якими ми стикаємося щодня.
Інформаційно-психологічні атаки почалися приблизно в 2012 році і продовжуються досі.
Є у цьому й смішне, он, якась спілка русалок заявляє про кураторство нації Плеяд над одним з ексречником, екстанкістом, ексрозвідником, який з-за штори з одним гранатометом врятував Україну й ще б 2-3 тижня у засідці, то прямо з-за тої штори зайшов би у кремль. Й таке буває, як-то кажуть, не усі агенти 007, є й мінус 007.
Існує й інша, більш тривожна сторона — це організований булінг у соціальних мережах, створення агресивних угрупувань на основі блогерських підписників, які фактично є приватними інформаційними арміями. Вони застосовують різноманітні методи психологічного впливу, керуючись методичками, розробленими ще за часів КДБ.
Нині важливо навчитися виявляти всі ці маніпулятивні впливи, відчувати "запах гнилої риби" — це журналістський прийом, що свідчить про нечесну і брудну кампанію. Потрібно зберігати ясність думок і спокій, не піддаватися психологічному тиску та усвідомлювати, що війна ведеться не лише снарядами, дронами чи кулями, але й на психологічному, соціологічному рівнях. Слово також може бути такою ж потужною зброєю, як і куля.
Також варто враховувати, що особи з групи "20 доларів завжди залишаються 20 доларами" завжди будуть існувати.
Наразі, коли Росії необхідно спровокувати наш внутрішній хаос, вона активізує психологічний тиск і використовує всі сучасні технології для дистанційного розхитування суспільства.
Саме тому так багато молоді через інтернет вербується росіянами, виробляє вибухівку й йде вбивати.
Наступні події можуть виявитися ще більш трагічними. Можливі вибухи в метрополітені або в торгових центрах, адже процес маніпуляції свідомістю молоді лише посилюється.
Наразі педагоги починають бити на сполох, адже в Україні серед молоді все більше популяризується небезпечна гра "Червоні двері, Жовті двері". Ця гра, безсумнівно, поширюється через платформу TikTok.
Безсумнівно, вона з'явилася у нас з Росії. У цій країні вона має величезну популярність як серед молоді, так і серед дорослого населення.
Отже, "Синій кит" на тлі гри "Червоні двері, Жовті двері" виглядає як проста дитяча розвага.
Можна посміятися з дитячих страхів, можна посперечатися з психологами, які теж мають розбіжності у висновках - безпечна чи небезпечна ця гра. Не треба ігнорувати, от й усе! Особливо те, що приходить з росії. Особливо, якщо на цю російську "цукерку" хтось каже - вкусное. Це, я вам кажу, як людина, що бачила окупацію з першої секунди.
Учасники нової гри здобувають навички дистанційного введення людей у транс, освоюють методи управління свідомістю в трансовому стані, а також вивчають застосування нейролінгвістичного програмування та інших технік психологічного впливу. Я усвідомлюю, які наслідки можуть виникнути для дітей, підлітків і осіб із вразливою психікою після такого впливу. А що думаєте ви?
Основна ідея гри "Червоні двері, Жовті двері" полягає в тому, що один з підлітків виконує роль гіда, який веде до "двері", тоді як інший виступає в ролі учасника, що проходить через ці двері.
Ведучий поступово вводить підопічного в стан транс, використовуючи різноманітні техніки, такі як м'яке погладжування голови та інші методи, які вивчаються. Далі ведучий задає питання, які допомагають підготувати підопічного до сприйняття своєї нової ролі та виконання завдань: "Що ти бачиш навколо?", "Хто перебуває перед тобою?", "Опиши кімнату: які в неї кольори?", "Чи є в кімнаті двері?", "Чи є хтось або щось ще в цій кімнаті?".
Коли ведучий, що перебуває у стані трансу, описує свої видіння, він згадує про двері різних кольорів: червоні, жовті, зелені, а також сині і фіолетові.
За завданнями ведучого ведомий відчиняє двері й потрапляє до кімнати. Знову питання, опис вигаданого світу кімнати, виконання там легких завдань. Потім з'являється "чорна людина" треба з нею битися чи ховатися від неї. Потім з "чорної людини" знімуть маску й це може виявитися батько, мати, подруга, друг, сестра, брат, вчитель, військовий ЗСУ - образ ворога сформовано!
Задаючи безліч детальних питань, ведучий спрямовує учасника через уявлений простір, змушуючи його дотримуватись ігрових правил та виконувати поставлені завдання.
Основна (поки що) задача гри полягає в тому, щоб вчасно розбудити веденого, який наразі є піддослідним, аби він не залишився заблокованим у цьому стані назавжди.
Цю гру, яку можна охарактеризувати як навчання в створенні симулякру, набрала популярності всього за кілька днів. Тепер підлітки постійно вводять один одного в транс і фіксують це на відео.
Цікаво і важливо зрозуміти, чи справді дитина пережила транс і що саме вона бачила, але зробити це майже неможливо. Діти часто не бажають виглядати "білими воронами", які нічого не помітили, тому починають вигадувати деталі, описуючи кімнати, страхи і додаючи різноманітні елементи, в які самі потім вірять. Це нагадує ситуацію з хлопчиками, яких розповідали, як розіп'ятих, і про яких впевнено говорили мешканці Донбасу.
На Донбасі теж усі "бачили" й польських льотчиків, й негрів у формі ЗСУ, й розіп'ятих хлопчиків. Люди брехали натхненно, щоб тримати увагу на собі (зайняття позиції лідера та синдром дефіциту уваги). Люди утворювали симулякр й вірили в нього настільки, що це починало їх захоплювати й ставало реальністю в їх уяві. Вони вбивали тих, хто не бачив чи не вірив в їх "реальність".
Наталія Валедова, спеціалістка в галузі дитячої психології, висловлює занепокоєння щодо небезпек, пов'язаних із цією грою для дітей та підлітків. "Основною загрозою є фізіологічний аспект. Масаж скронь виконує не фахівець, а сама дитина, що може призвести до травм. Важливо пам’ятати, що йдеться про поверхневу скроневу артерію, яку можна випадково стиснути. Щоб досягти відчуття ейфорії, масаж потрібно проводити тривалий час, що може викликати порушення кровообігу. Якщо у дитини вже є аневризми судин у голові, це може призвести до серйозних наслідків, таких як інсульт. Можливі також спазми, підвищення внутрішнього тиску в черепі і головні болі", – зазначила пані Валедова в інтерв'ю для OBOZ.UA.
Я читаю свідчення дітей і спостерігаю за мешканцями ОРДЛО, які захоплено описують чарівну країну росію, де все безкоштовно, всі живуть у достатку, а соціальна справедливість панує в кожному куточку. Вони стверджують, що багатих розстрілюють бідні, забираючи їхнє багатство. На початку в ОРДЛО також створювали ілюзію, а згодом почали вірити, що навколо них лише "вороги народу", і розпочали полювання на них.
Я б ще нагадала читачам (дякую богу, що в мене "паства" з розумних людей з критичним мисленням, то є з ким погомоніти) істерію з "наводчиками", коли люди масово дуріли й шукали "наводчиков", які для російських літаків ставили "метки" крейдою на асфальті.
Цікаво, що ця істерія 2022 року вже була апробована росіянами в ОРДЛО ще у 2014-му, тому переселенці-біженці пережили знайоме відчуття дежавю та новий стрес. Вони стали свідками того, як за аналогічним сценарієм реалізується управління суспільством на територіях, які поки що не окуповані.
"Моя приятелька поділилася, що натрапила на старий будинок з кривими дзеркалами. Вона намагалася втекти з кімнати, де знаходився годинник, але опинилася в іншому приміщенні, повному незвичайних людей. В результаті, її ледь вдалось розбудити, і тепер вона погано спить. Але, що цікаво, вже майже весь наш клас захопився грою в ці двері", - розповіла учениця 6-го класу з київської школи.
Внесіть у цю обстановку будь-які елементи з військової чи політичної сфери, і ви отримаєте своєрідні "криві дзеркала". А далі можуть виникнути нервові зриви, безсонні ночі або ж психологічні труднощі у дитини — і це тільки початок. А найгірше — це виконання небезпечних завдань, таких як усунення супротивника або підрив приміщення...
Уся фабула гри (а ми розуміємо хто її створив) заснована на страху, стадному інстинкту та покорі.
Підпорядкованість, стадний інстинкт, бажання бути героєм, бажання проявити себе, бажання бути володарем людини, її стану, її безпорадності.
О, росія знається на збоченнях.
Зазвичай ця гра, подібно до інших психологічних ігор, впливає на дітей, які мають психологічні труднощі і більш чутливі до гіпнозу та навіювань.
Кожна психологічна травма, яку переживає дитина, зокрема виховання в родині з проросійськими поглядами, імпринтинг знань, втрата батьків, дому, а також переживання булінгу — це лише деякі з численних психологічних і соціальних факторів. Усе це може призвести до того, що дитина прагне самовираження, бажає знаходитися серед сильних особистостей та прагне бути лідером.
Діти вміють миттєво уловлювати неявні правила гри: створи власний всесвіт, визнач своїх суперників, досягни успіху у цій реальності, інакше ти вибираєш вихід або стаєш аутсайдером.
Страх бути ізольованим від суспільства та стати "білою вороною" спонукає підлітків до участі в іграх.
"Такі масові ігри можуть сприяти формуванню у дітей та підлітків схильності до підпорядкування. Якщо молода людина слідує за натовпом, вона може втратити здатність мислити самостійно і продовжить йти за загальноприйнятими поглядами. Це може негативно позначитися на її психологічному розвитку", - зазначає психологиня. В Україні, у період після пандемії та під час війни, діти значно менше спілкуються віч-на-віч. Тому вони прагнуть використати будь-яку можливість для зв'язку з однолітками. Ця гра не лише об'єднує їх, але й дозволяє бути в тренді, долучившись до чогось масштабного. Крім того, вона стимулює бажання хвалитися один перед одним. Ніхто не може підтвердити, чи дійсно вони бачили чорну людину, але є шанс відчути себе особливим. Це нагадує деякі психологічні прийоми НЛП."
Володимир Мамко, віцепрезидент Української асоціації психоаналізу та психолог, зазначає, що ще на початку своєї кар'єри Зигмунд Фрейд лікував жінок від неврозів, укладаючи їх на диван. Він клав руки на їхній лоб, просив закрити очі та вільно висловлювати всі думки, що приходили до голови.
"Насправді, це досить схоже - натискати на лоб та масажувати скроні. Я вважаю, що йдеться про стандартні техніки, характерні для психологічних практик. Усі ці дії спрямовані на одне - відвести увагу. Важливо зрозуміти, чому це робиться," - коментує Мамко.
Він підкреслює, що це певний спосіб викликати різноманітні емоційні стани. "У дитинстві ми викликали духів, а потім відчували жах і ховалися в коморах або сараях, нам здавалося, що ми бачимо щось страшне - і ми втікали. Сьогоднішні діти теж грають у подібні ігри. Тут є певна послідовність вибору: уяви це, уяви те. Також діє холодинаміка, коли в голові виникають образи, схожі на яскраві мультфільми. Здається, що в тебе вселяються якісь духи. Проте для людей із психічними розладами це може призвести до серйозного психозу. Вони дуже вразливі, і такі ігри можуть бути для них небезпечними, що може завершитися катастрофою," - зазначає Мамко. Психологи радять батькам активно спілкуватися зі своїми дітьми, дізнаватися про їхні інтереси в соціальних мережах та пояснювати їм можливу шкоду від подібних ігор.
Я хотіла б, щоб ви уважно ознайомились із суттю психологічної війни.
Я надам посилання на Вікіпедію, проте в Google можна знайти безліч цікавих професійних ресурсів.
"Психологі́чна війна́ (англ. psychological warfare (PSYWAR)) -- сукупність різних форм, методів і засобів впливу на людину з метою зміни в бажаному напрямку її психологічних характеристик (поглядів, думок, ціннісних орієнтацій, настроїв, установок, мотивів, стереотипів поведінки), а також групових норм, масових настроїв, суспільної свідомості в цілому.
У Міністерстві оборони Сполучених Штатів цей термін визначається як "систематичне застосування пропаганди та інших психологічних стратегій, спрямованих на вплив на свідомість, емоції, взаємини та поведінку ворожих міжнародних груп з метою підтримки національних цілей." Незважаючи на те, що настанова FM-33-5 "Ведення операцій психологічної війни" функціонувала з серпня 1949 року, інструменти психологічної війни стали особливо важливими під час Корейської війни (1950–1953), коли за перші півтора року з американських збройних сил дезертирувало 47 тисяч осіб.
На відміну від психологічних операцій, які можуть мати локальний характер та застосовуватися навіть проти власного населення, термін "психологічна війна" зазвичай використовується для опису комплексу дій проти іншої держави в умовах військових конфліктів або економічних змагань. Оскільки психологічна війна реалізується через інформаційні канали, її часто вважають різновидом інформаційної війни. Деякі експерти об'єднують ці поняття, використовуючи термін "інформаційно-психологічна війна".
Чи здатне наше суспільство зустріти ці виклики? Чи має воно можливість усвідомити та виявити інформаційно-психологічний фронт, який Росія вже тривалий час активно формує в нашій країні?
Люди часто беззастережно вірять словам різних речників і блогерів, прагнуть бути ближче до відомих особистостей, не усвідомлюючи, що ними можуть маніпулювати.
Ми — суспільство, що переживає пострадянський етап, де нас не потрібно годувати хлібом. Лише дайте нам якогось провідника, лідера думок або героя в яскравих патріотичних образах. І ось вже народ закликає: "Надю у президенти", "Блогера у президенти". Люди щиро жертвують на лікування неіснуючих недуг, адже блогер ЛСД пише так емоційно, так чутливо, що це справляє враження.
Уже завтра цей самий блогер закликатиме своїх підписників до безладів у військових комісаріатах, до розправи над прихильниками політичної сили, яка не винагородила його. Люди, не усвідомлюючи глибини маніпуляцій і реальної загрози встановлення диктатури, готові піти за цими закликами, забуваючи про важливість свободи вибору та слова. Адже лідер, кумир і гуру вже заявив: "Ану, йдіть проти них".
О, і для дорослих Росія також придумала чимало оригінальних ігор, адже добре розуміється на нестандартних вподобаннях.
Ретельно аналізуйте те, що написав ваш лідер — будь то гуру, блогер, пастор чи герой. Чи не є це формою психологічної маніпуляції? Чи не використовуються тут прийоми психологічного впливу? Можливо, це просто викликає у вас емоції, властиві пострадянській людині, з її закладеними первинними потребами, такими як "взяти і розділити", "вороги народу", "хто не з нами, той проти нас", "існує лише одна правильна точка зору — моя"?
Будь-який булінг, будь-яке утворення зграї, яка виконує команди "лідера", будь-який прояв радянщини, неповага до особистої думки індивідуума, приниження чи цькування людини за фізіологічними, психічними, расовими, статевими, релігійними, політичними ознаками у дописах "лідера суспільної думки" - біжіть, біжіть звідтіля якомога швидше, з вами почали гру "если ты не с нами - ты против нас". Ця гра для дорослих теж побудована на страху, на людській слабкості, на радянських наративах, які сплять у людині.
Мета та основна ідея цієї гри для дорослих, подібно до гри "Червоні двері, Жовті двері" для підлітків, полягає в дослідженні тем покірності, виконання вказівок, уміння діяти в колективі, страху бути об'єктом цькування, знищення індивідуальності та підпорядкування лідеру.
Країну можна перемогти військовими засобами (бомбардування, окупація), політичними (політичні рішення, зради, домовленості), створивши умови повної деградації критичної більшості суспільства. Пам'ятайте про це!
Щодо наших дітей. Вони справжні розумники, проте їм дісталося тяжке спадок пострадянського суспільства або навіть родин. Вони емоційні та чутливі, але зламані війною, стражданнями та страхом, мають свої комплекси і травми. Вони – наше серце, а ми – їхні крила або ж важка ноша, що не дозволяє їм літати. У нас є діти різного характеру. Але в умовах війни вони залишаються беззахисними. Чи можна назвати щасливим дитинство, яке проходить під обстрілами? Просто задумайтеся над цим.
Просто будьте на стороні дитини, просто поспілкуйтеся з нею.
Згідно з дослідженнями, проведеними вчителями, які брали участь у тренінгу з психологічного захисту дітей, в якому також була залучена моя донька, можна зробити такі висновки:
Активно приймають участь у таких іграх діти, які не мають довірливого зв'язку з батьками;
Активно приймають участь у таких іграх діти, які не мають змоги отримувати особистий додатковий творчий чи спортивний розвиток, не ходять на гуртки, не мають якогось хобі чи зайняття;
У таких іграх активно задіяні діти, які мають залежність від TikTok та онлайн-розваг.
У таких іграх активно беруть участь діти, які стикаються з психологічними труднощами, такими як агресивні прояви або девіантна поведінка. Також це можуть бути діти, які стали жертвами булінгу або сімейного насильства, і тому потребують підтримки психолога.
Активно приймають участь у таких іграх діти, які не мають змоги проявити свою особистість (не зрозумілий батькам одяг, макіяж, тату, пірсінг, зачіска, або не зрозумілі батькам захоплення чи хобі, які потребують додаткових ресурсів батьків (на гурток треба гроші, на твою писанину треба фарби, на твою театральну діяльність треба костюми та час);
Тож ще раз зверніть увагу на цей текст, в якому міститься чимало незрозумілих символів. Прочитайте його спокійно, без емоцій (я не така, моя дитина не така). Зрозумійте, що ми всі є мішенню для ворога. Він атакує нас бомбами, дронами, шахедами, кулями, словами, програмами, музикою, фільмами, лідерами та героями. Не піддавайтеся байдужості і не допомагайте йому.
От прямо зараз, обійміть своїх дітей, таких дорослих дітей війни й скажіть - щоб не сталося, я буду поруч. Завжди!
Уявіть собі, що ви опинилися на мінному полі, де кожна міна призначена для вашого знищення: це можуть бути інформаційні пастки, психологічні маніпуляції, військові загрози, фінансові тиски та політичні інтриги. Чи змогли ви це уявити? Тепер подумайте, як у такій ситуації почувається дитина. Важливо навчитися розміновувати це небезпечне поле: встановіть свої особисті межі та створіть внутрішні механізми захисту, які попереджатимуть вас, коли хтось намагатиметься маніпулювати вами, втягнути у свою гру, вимагати покори чи залякувати.
Інформація – це поле битви, а слова – це зброя. Не дозволяйте собі стати мішенню; піклуйтеся про себе та своїх дітей. Адже їм ще належить відновлювати Україну!
#Українці #Збройні сили України #Телебачення #Україна #Психолог. #Росія #Мораль #Європа #Страх. #Інтернет #Суспільство #Київ #Радянський Союз #Військова окупація #Черкаси #Зброя #КДБ #Боже. #Кінофільм #Експеримент #Психологія #Вибухова речовина. #Державна пропаганда в Російській Федерації #Черкаська область #Чорний. #Тимчасово окуповані території України #Комсомол #Зигмунд Фрейд #Симулякр #Транс #Софійський собор, Київ
