Изображение: Зоряна Стельмах Паулюс Саударгас Так партизанили тільки у Литві і в Україні
Пане Паулюс, ваша освіта - в галузі фізики, а не історії. Що спонукало вас зайнятися таким складним дослідженням, як тема сталінських таборів?
Бо історична пам'ять дуже важлива. Для кожної держави і кожного народу. Якось у Литві з візитом побував професор з Каліфорнії Джон Голл (професор права в юридичній школі Фаулера -- Ред.), і він сказав: якщо народ не буде розповідати свою історію, за нього це зроблять інші. І ми знаємо, хто ці інші. Росіяни спотворюють нашу історію постійно, десятиліттями працює пропаганда і ми повинні відстояти своє минуле, писати його самі і передавати пам'ять наступним поколінням.
Один з литовських партизанів у своїх мемуарах, що пізніше були виявлені в КДБ, зазначав: ми (повстанці, що протистояли радянському режиму) маємо силу не лише завдяки нашій зброї, а й завдяки нашому духу та відвазі. Я вважаю, що патріотизм майбутніх поколінь варто формувати на основі героїчних історій. Наша молодь повинна знати, хто є нашими героями, як вони створювали державу, як боролися за неї та віддавали своє життя.
Тому я приєднався до експедиції історичної пам'яті в 2012 році і відвідав Красноярськ та Іркутськ. Ми йшли слідами Александраса Стульгінскіса (президент Литовської Республіки у 1920-1926 роках - Ред.) - єдиного в світі президента, який пройшов ГУЛАГ (був заарештований у 1941-му і засланий до Сибіру, у 1952-му засуджений до 25 років ув'язнення - Ред.). А рік потому я сам організував експедицію до Воркути, у 2015-му побував у Казахстані, бачив табори, місця заслання. А потім ми розповідали про це в школах і зрозуміли, що про такий феномен як великі повстання в таборах у 1953-1954 роках у Норильську, Воркуті, Кенгірі, де тисячі в'язнів зробили, по суті, революцію, майже ніхто нічого не знає. Нульовий рівень обізнаності в суспільстві.
Ігор Таро, міністр внутрішніх справ Естонії, заявив: "Ми контролюємо кожен сантиметр нашої території".
Изображение: Зоряна Стельмах
Разом з моєю співавторкою Годою Крукаускене ми створили нашу першу книгу під назвою "Партизани ГУЛАГу" литовською мовою, щоб донести до читачів: українці та литовці вели боротьбу проти комуністичного режиму не лише в лісових укриттях, а й у таборах суворого режиму. Після цього ми випустили другу книгу "Межа в'язня", яка висвітлює жорстокі умови утримання та праці в цих таборах. У ній розглядаються питання харчування, причини погіршення здоров'я, методи тортур і взаємини між кримінальними та політичними в'язнями. Ми виявили, що сучасна молодь майже нічого не знає про ГУЛАГ, Сибір та постать Сталіна...
Після цього ми вирушили на відкриття почесного консульства Литви в Луцьку, де були присутні депутат Верховної Ради Ігор Гузь та Посол Литви в Україні Вальдемар Сарапінас. Вони висловили пропозицію перекласти книги українською мовою. Я об'єднав ці твори в один збірник, який тепер маю честь представити.
Я вважала, що, можливо, за цікавістю до цієї теми прихована й особиста історія.
У цій книзі містяться спогади мого хрещеного батька, який провів рік у в'язниці КДБ у Вільнюсі. Він належав до числа останніх політичних в'язнів Литви. Разом із моїм батьком вони таємно друкували та розповсюджували заборонені газети та літературу в часи радянської влади. КДБ вдалося виявити мого хрещеного, але він не зрадив свого друга. Що стосується дядька мого батька, то він пережив табори, де працював на вугільних шахтах у Воркуті.
Чому саме зараз українцям важливо читати про ту давню боротьбу, коли вже маємо пряму війну з Росією?
Путін є сучасною версією Сталіна, а Росія під його керівництвом нагадує СРСР. Від часів царів країна не знала, що таке демократія, адже це завжди була автократія та диктатура, імперіалістична нація, яка становить загрозу для своїх сусідів. Українці та литовці протистояли цій червоній чумі, борючись пліч-о-пліч. У вас була Українська повстанська армія, а у нас — "лісові брати", які боролися з радянською окупацією в Балтії. Лише в Україні та Литві озброєний опір тривав ще десять років після закінчення війни, чого не спостерігалося в інших республіках. Сьогодні ви продовжуєте цю боротьбу з одним і тим же ворогом, з яким воюєте протягом століть. Ми повинні підтримувати вас усіма можливими способами, адже необхідно покласти край імперіалістичній Росії раз і назавжди.
Изображение: Зоряна Стельмах Паулюс Саударгас Росіяни розпалюють ситуацію дронами та пропагандою
Поставлю запитання щодо теперішніх викликів - яка ситуація в Литві? Обстановка вже не така спокійна: неодноразово зафіксовані порушення повітряного простору безпілотниками, повітряними кулями і навіть винищувачами. Як в Литві оцінюють ці інциденти? Як провокації чи випадкові події?
Все дуже просто - це гібридна війна. Поки що не відкрита конвенційна, але вона вже триває. Починаючи з пропаганди, що постійно лунає. І тверда позиція суспільства щодо виховання молоді на основі історичної пам'яті -- це як протиотрута тій пропаганді.
Проблеми почалися ще з кризи мігрантів, яку спровокував Олександр Лукашенко, намагаючись тиснути на Польщу, Литву та Латвію. У 2021 році білоруський режим організував перенаправлення мігрантів на кордони ЄС. Як член "Союзу стрільців Литви", я безпосередньо спостерігав за цими подіями і на власні очі бачив, як люди з Іраку, Сирії та Африки опинилися у Мінську, а потім через ліс потрапили до Литви. Це була справжня атака, адже наша країна не готова приймати одночасно тисячі мігрантів. Ми збудували загородження, але контрабандисти, очевидно, почали використовувати нові методи, такі як гелієві кулі, які перетинають наші кордони. Це становить серйозну загрозу. Я сам був здивований, що зміг дістатися Варшави, адже напередодні та в наступні дні аеропорт Вільнюса був закритий. Тепер не знаю, як повертатимуся назад, адже щодня існує ризик закриття аеропорту. Це завдає величезних збитків, оскільки лише за одну ніч постраждало 6000 пасажирів. Це серйозно шкодить економіці, іміджу країни та туристичній галузі. Один випадок з кульками - і авіарейси паралізовані. Так жити далі неможливо.
Тому ми наразі вживаємо різноманітні заходи та шукаємо шляхи для боротьби з новими викликами, адже це явище є зовсім новим для нас. У нашій країні, Литві, зафіксовано лише кілька випадків падіння дронів, в той час як у Польщі відбулася масова атака. Проте ми усвідомлюємо, що поки не маємо ефективних засобів для протидії цим безпілотникам. Ми лише намагаємося створити умовну "дронову стіну", але поки що не маємо змоги перехопити сотні дронів, якщо вони з'являться в небі. Ці гібридні атаки постійно тримають нас у напруженні.
Для того щоб протистояти викликам, ми збільшили витрати на оборону з 2% до 5,3% від валового внутрішнього продукту. Це вже значний крок вперед.
Зображення: Йорг Карстенсен/агентство картинки, аеропорт Вільнюса.
Не так давно прем'єр-міністрка Литви висловила думку, що в деяких критичних ситуаціях країна може вжити заходів для знищення таких літальних апаратів. Як ви вважаєте, що може бути підставою для таких рішень? Можливо, мова йде про винищувачі, оснащені керованими авіаційними бомбами?
Мені складно коментувати слова прем'єр-міністерки, бо вона нова людина в уряді, і я сподіваюсь, що він наразі старається розв'язати проблему. Збивати треба все, що летить у нашому небі, не дивлячись ні на що, але досвіду поки замало. Ми в нашій партії (Союз Вітчизни -- Литовські християнські демократ - Ред.) залучили військових експертів, які воювали в Україні 2-3 роки, а нині повернулись. Це оператори БПЛА і розуміються на них. Розробили і презентували концепцію, програму, як має виглядати лінія оборони на кордоні -- фортифікація, мінні поля тощо. Якою має бути "дронова стіна", які сенсори слід встановити. Навіть переконали (гадаю, не без допомоги нашої партії) першого європейського комісара з питань оборони та космосу Андрюса Кубілюса і Урсулу фон дер Ляєн. Вона близько місяця тому у своїй промові зазначила: "Маємо дослухатися до наших балтійських друзів і побудувати там "дронову стіну". І обіцяла її звести.
На кордоні з Росією вже встановлені "драконові зуби". Які ще заходи вживаються для зміцнення оборони?
Так, але цього недостатньо. У нас є великі запаси в деяких регіонах поблизу кордону, і при необхідності ми можемо значно збільшити їх кількість. Ми вже вийшли з Оттавської конвенції (яка забороняє використання, накопичення, виробництво та передачу протипіхотних мін). Тобто, певні дії вже зроблені, але цього не вистачає. Нам слід вже сьогодні почати копати рови, будувати траншеї та укріплення. Не варто чекати на особливі сигнали, а слід активно зміцнювати кордон. Це не вимагатиме великих витрат, і можна реалізувати поступово.
Ситуація з "дроновою стіною" є більш складною. У цій сфері все постійно змінюється — можливо, ми інвестуємо в тисячі дронів, які згодом опиняться на складі, а через рік їхня ефективність значно впаде. Тому важливо вкладати кошти у розвиток військової промисловості — створювати певну екосистему, здатну запропонувати актуальні рішення на майбутнє. Наразі ми будемо виробляти продукцію для України, і ви зможете її використовувати, поки ми будемо розширювати потенціал нашої оборонної промисловості та вдосконалювати цю екосистему.
Фото: Lietuvos kariuomenė У межах зведення Балтійської лінії оборони Литва розмістила бетонні загородження на ділянках кордону з Росією та Білоруссю.
Прикордонники поки не зафіксували жодної підозрілої активності поблизу кордонів з Росією та Білоруссю, зокрема переміщення військових сил або ремонт доріг.
Нічого такого поки немає. Калінінград повністю спустошений -- там була дуже велика військова база, повна зброї, але майже все поїхало в Україну і зараз засобів (ведення бойових дій - Ред.) там і у Білорусі небагато. Якось тихо минули їхні нещодавні військові навчання, нових загроз на землі не спостерігаємо. А от повітряні загрози є. І я думаю, це нам на користь. Добре, що зараз летять. У нас вже б'ють у дзвони і думають, як діяти. Принаймні, в оборонку інвестуємо. Добре, що діють вже сьогодні, а не тихо підбираються, а потім раз -- і маєш угрупування військ на кордоні і бойові дії. Вони нас цими кулями тримають в тонусі.
Литва періодично закриває прикордонні переходи з Білоруссю, і після нещодавнього інциденту з обстрілом, заборона на перетин кордону буде діяти до 30 листопада. Які наслідки можна прогнозувати?
Потік нелегальної міграції був зупинений, проте звичайна міграція триває. Білоруси в'їжджають в країну в якості туристів або мігрантів, і ми їх приймаємо, але з часом їх число стало занадто великим — більше 80 тисяч. Це ускладнює роботу наших органів безпеки, адже важко визначити, хто є біженцем, хто — представником опозиції, а хто — працівником режиму. Ситуація є досить складною, і ми не можемо просто ігнорувати це, тому частково обмежили потік мігрантів з Білорусі. Наразі закриття кордону також пов'язане з недавнім інцидентом з повітряними кулями. Це можна розглядати як санкцію проти режиму Лукашенка. Їм необхідний експорт, реекспорт і транзит різних товарів, і якщо ми закриємо всі шляхи, це стане для них економічно невигідним. Сподіваємося, що вони зроблять відповідні висновки.
Изображение: Зоряна Стельмах Паулюс Саударгас
У Литві спільно з сусідніми країнами вже розробляються і опрацьовуються плани масової евакуації населення на випадок загострення, створено систему оповіщення населення на випадок дронової загрози. Щось ще готуєте? Укриття, підрозділи тероборони?
Бункери, укриття - так, процес триває. Звісно, їх не досить, ми - не Фінляндія, яка це все будувала десятиліттями. Але ми інвентаризували все наявне, щоб за потреби знати, куди направляти людей і не виник хаос. Інфраструктури завжди не буде досить. Але що ми реалізуємо (і я думаю, це дійсно працює) - принцип тотального спротиву. Ми бачимо, що Україна відстоює себе, тому що участь у обороні бере все суспільство. Коли ще була війна на Донбасі, з'явилося багато волонтерів, добровольчих формувань - не тільки силами регулярної армії тримались. І ми цей принцип вивчили: покладатись на регулярну армію, чекати НАТО - не вихід. Це план А, але повинен бути план Б, і цей план -- коли усе суспільство чинить спротив. А значить, треба його готувати.
30 мільйонів безпілотників щорічно та команда операторів для їх перехоплення: як захиститися від ворожих БПЛА.
Ми створили мережу комендатур в кожному районі, де люди можуть реєструватися як волонтери, резервісти. І якщо буде біда, їх можуть задіяти. Є ще "Союз стрільців", я також є його членом. Це така довга наша традиція, організація існувала десятиліттями, дуже багато членів спілки потім пішли у "лісові брати". І зараз ми вдесятеро збільшили її бюджет, підвищили статус організації. Вона парамілітарна, але, мабуть, це щось подібне до вашої тероборони. Теж -- допомога регулярній армії.
Зображення: sauliusajunga.lt Учасники Литовського стрілецького союзу
І третій пункт -- я сам реєстрував законопроєкт, який ми ухвалили три-чотири роки тому -- про можливості населення себе захистити, мати зброю. Зараз у Литві, якщо ти в армії, або зареєстрований як волонтер чи в "Союзі стрільців", то можеш легально придбати і зберігати вдома автоматичну зброю. Раніше такого не було, а зараз я і мої друзі, які пройшли відповідні курси і експертизи, законно можемо тримати автомати вдома. Диверсифікація зброї -- це важливо, вона не має лежати десь в одному місці, треба щоб суспільство могло діяти самостійно, якщо настане час.
А готовність до захисту є? Є розуміння, що загострення може дійсно статись?
Є розуміння і готовність. Бо люди дуже підтримують Україну, це дуже відчувається з першого дня повномасштабної війни. Багато недержавних організацій збирають допомогу, ініціюють збори коштів і бувало, за кілька днів мільйони збирали. Всі розуміють, що до чого, і є відчуття, що і в парламенті, і в суспільстві 90% людей - на одній хвилі. Звісно, є й ватники, як і скрізь вони є. Але великий процент свідомих.
До слова про "ватників". В Україні велика проблема - російська пропаганда, яка знаходить різні канали для впливу на суспільство, поширення фейків. Як у Литві з цими інструментами впливу?
Російське телебачення повністю заборонене з першого дня війни. Деякі закони були ухвалені (я є автором деяких із них), щоб ще десять років тому зменшити частку кабельних телеканалів, які ведуть трансляцію російською. Це допомагає обмежити вплив пропаганди. Звісно, тепер з'явилися нові тенденції -- Facebook та інші соціальні мережі дедалі активніше використовують із цією метою. Я вважаю, що найкращий спосіб цьому протистояти -- це наші власні лідери думок. І вони у нас є -- яскраві особистості, журналісти, політики, які просувають здорові антиросійські наративи, що мають підтримку більшості суспільства.
Изображение: Зоряна Стельмах Паулюс Саударгас і Тетяна Негода
Водночас існують політичні сили, які, так би мовити, знаходяться на межі. Є партія, присутність якої в парламенті та уряді викликає в мене побоювання (ультраправа "Зоря Німана", представник якої на посаді міністра культури не зміг чітко відповісти на питання щодо статусу Криму і зрештою пішов у відставку - Ред.). Звичайно, вони майстерно користуються соціальними мережами, формуючи інформаційні бульбашки, і досягти цієї аудиторії, щоб їх переконати, вже досить складно. Проте, я не вважаю, що таких людей у Литві багато – можливо, це лише невеликий відсоток, і їхній вплив на державні рішення та курс країни є абсолютно незначним. Це маргінальні елементи, які наразі залишаються під контролем.
Щодо підтримки України - наразі спостерігається єдність.
Для українських біженців, які перебувають у Литві, термін виконання вимоги щодо знання литовської мови відкладено до березня 2026 року. У звичайних обставинах держави намагаються заохотити мігрантів до інтеграції через вивчення мови, тож це можна вважати певним винятком?
Ми не сприймаємо українців як звичайних мігрантів — це біженці, які втекли від війни. Лише певна частина з них планує залишитися в Литві або ж переїхати до Польщі чи Німеччини. Багато інших прагнуть повернутися до України, тож не має сенсу змушувати їх інтегруватися чи вчити нашу мову — це має бути їхній вибір. Що ж до інших мігрантів, то ситуація зовсім інша. Ті, хто прибув з Іраку, Сирії, Білорусі чи навіть Росії, повинні обов'язково вивчати місцеву мову.
У Польщі вже введені обмеження на соціальні виплати для українських біженців, і, здається, подібні зміни можуть бути реалізовані і в Німеччині. А як справи з нашими співвітчизниками у Литві? Чи не стали вони вже обтяженням для країни?
Ні, таких думок в суспільстві поки не чути. Ми добре розуміємо, яка у вас трагедія і намагаємося допомогти, чим можемо. Тут набагато більше дискусій щодо білоруських мігрантів. Їх теж ніби можна рахувати біженцями від режиму і деякі дійсно ними є, бо брали участь в опозиції, але це питання дуже складне. А з українцями все просто. Вони зосталися без дому або втекли від обстрілів, тож -- ласкаво просимо до Литви.
Изображение: Зоряна Стельмах Паулюс Саударгас
Чи існує подібна згода стосовно української проблематики в Європейському парламенті?
У Європейському парламенті ключові рішення ухвалюються політичними групами, як і в інших органах влади. Однією з основних є "Європейська народна партія" (EPP), до складу якої я належу. Ця група об'єднує 188 депутатів з 720, що становить значну частину. Крім того, існують соціал-демократи, ліберали, зелені та євроконсерватори, і всі ці фракції демонструють єдність у питаннях, що стосуються України. Хоча є й "патріоти" на чолі з Орбаном (ультраправа група "Патріоти за Європу"), а також інші, ще більш радикальні угруповання, їхній вплив на ухвалення рішень є обмеженим. Основними двигунами залишаються ЕРР, яка контролює більшість, а також Єврокомісія, в якій половина комісарів представляють цю партію, з Урсулою фон дер Ляєн на чолі. Німеччина відіграє ключову роль, і на неї слід орієнтуватися. Французи та поляки також мають значний вплив. Ми співпрацюємо в рамках формату Nordic-Baltic Eight, до якого входять Данія, Естонія, Фінляндія, Ісландія, Латвія, Литва, Норвегія та Швеція. Разом ми формуємо потужний (в позитивному сенсі) блок, який активно підтримує Україну в її боротьбі проти Росії.
На початку війни Урсула фон дер Ляєн представила ініціативу щодо енергетичного перезавантаження Європи. Я впевнений, що конфлікту можна було б уникнути, якби Європа не залежала від енергетичних ресурсів Росії. Путін сподівався, що ті, хто залежать від газу Кремля, залишаться бездіяльними, адже, за його словами, ми їх усіх купили. Але це лише частина істини. Європа почала діяти, і план перезавантаження набув чинності. Литва миттєво відмовилася від усіх російських енергоносіїв на 100%. Чому так сталося? Тому що ми роками інвестували в необхідну інфраструктуру. Інші країни тепер повинні слідувати цьому курсу, відповідно до затвердженого плану перезавантаження.
Я займаюся розробкою нового регламенту "Поступова відмова від російського газу" в Комітеті внутрішнього ринку. Цей закон необхідно ввести в дію якомога швидше, і я сподіваюся, що його затвердять до нового року. Наша позиція є досить твердою, тоді як Єврокомісія пропонує більш м'який варіант. Мої колеги та я активно проводили переговори з представниками різних політичних груп, і більшість з них підтримали наш більш рішучий підхід, який передбачає включення заборони на російську нафту і зріджений газ, а також перенесення крайнього терміну з 2028 року на 2027. Якщо цей регламент буде ухвалений, це стане не лише санкціями, а й обов'язковим законодавством, що дозволить Європі звільнитися від російських енергетичних ресурсів на багато років уперед. Блокування фінансових потоків Путіна з усіх напрямків стане важливим кроком до перемоги.
#Бойові дії #Українці #Історія #Україна #Facebook #Росіяни #Володимир Путін #Реклама #НАТО #Росія #Європейський Союз #Європа #Білорусь #Суспільство #Безпілотний літальний апарат #Європейська комісія #Волонтерство #Друга Польська Республіка #Литва #Президент (державна посада) #Бюджет #Вільнюс #Радянський Союз #Біженець #КДБ #Європейський парламент #Аеропорт #Естонія #Сирія #Урсула фон дер Ляєн #Африка #Країни Балтії #Олександр Лукашенко #Атака #Сибір #Йосип Сталін #Партизани (військо) #Ірак #ГУЛАГ #Міграція населення #Політв'язень #Литовська мова #Красноярськ #Європейська народна партія #Литовці #Іркутськ #Воркута #Лісові брати #Норильськ
