Польща готується до виборів. Хто ж обійме посаду нового президента і які наслідки це матиме для України?

Цієї неділі, 18 травня, в Польщі, одній з ключових європейських країн для України, пройдуть президентські вибори. Які зміни можуть очікуватися після відходу чинного президента Анджея Дуди і які погляди основних претендентів на підтримку України? Відповіді на ці питання шукайте в статті журналіста РБК-Україна Романа Кота.

Основное:

На додачу до ворожих східних та північних сусідів Україна отримує все більше проблем на західних кордонах. Відверто проросійські Угорщина та Словаччина вже створюють проблеми там, де тільки можуть. Невдовзі до цього списку може додатися Румунія, де проросійський радикал має шанси стати президентом. Також непрості вибори до парламенту очікуються в Молдові.

На цьому фоні особливо виділяється Польща, де вже цієї неділі пройдуть президентські вибори. Хоча на перший погляд ситуація виглядає досить позитивно для України, існують також певні небезпечні моменти.

Цьогорічні президентські вибори в Польщі відбуваються в особливих умовах. Прем'єр Дональд Туск та його "Громадянська коаліція" разом із союзниками мають контроль над парламентом і утворили уряд. Проте, їхня влада не є абсолютною, оскільки діючий президент Анджей Дуда, який представляє опозицію, здатен перешкоджати ініціативам парламенту.

Не менш значущим є те, що президент несе відповідальність за формування зовнішньої та безпекової стратегії Польщі.

Водночас для опозиційної партії "Право і справедливість", яка втратила парламентську більшість у 2023 році, президентські вибори - це шанс взяти хоча б частковий реванш та отримати можливість надалі блокувати роботу уряду Туска.

Ці міркування також впливають на вибір кандидатів на виборах. Від "Громадянської коаліції" висунуто популярного мера Варшави Рафала Тшасковського. Після кількох років управління польською столицею, він може похвалитися своїми досягненнями. Більше того, він майже став президентом на попередніх виборах, поступившись Анджею Дуді лише на невелику відстань.

У відповідь на це "Право і справедливість" (ПіС) висунула несподівану кандидатуру - Кароля Навроцького, голову польського Інституту національної пам'яті (ІНП). Цей вибір був обумовлений кількома факторами.

По-перше, щоб зберегти цілісність партії, яка переживає непрості часи. По-друге, його робота в інституті пов'язана з просуванням патріотичної історичної політики. Слід зазначити, що Інститут національної пам'яті в Польщі є досить впливовою організацією, а в польському суспільстві завжди існує високий інтерес до історії. І, по-третє, Навроцькому менше шкодить антирейтинг партії ПіС, що сформувався внаслідок тривалого перебування цієї партії при владі.

Трансляція дебатів. На екрані з'являються Кароль Навроцький та Рафал Тшасковський (фото: Getty Images).

За результатами дослідження IBRiS, яке було проведено для Polskie Radio 24 10-11 травня, Тшасковський здобуває 31,5% підтримки серед виборців. На другій позиції залишився Навроцький з 23,6%.

Ці претенденти є безумовними фаворитами гонки, але варто згадати й інших кандидатів. Вони хоч і не мають шансів на перемогу, але додали драйву кампанії, а часом і прямо вплинули на позиції двох лідерів.

Згідно з останніми опитуваннями, третє місце займає праворадикальний політик Славомір Менцен з партії "Конфедерація", набравши 12,6%. Наступним у списку є лідер "Польща 2050" Шимон Головня з 8,6%. На четвертій позиції розташувалася Магдалена Беят від "Лівиці" з 6,3%, а замкнув рейтинг Адріан Зандберг від партії "Разом" з результатом 5,4%.

Тшасковський виходить на вибори з рейтингом, який виявився нижчим, ніж перед початком кампанії. Його популярність знизилася на 8%. Основною причиною цього стало кілька іміджевих невдач.

Наприклад, 11 квітня під час дебатів у місті Конське його суперник Навроцький вивів на сцену райдужний прапор, що символізує ЛГБТ-спільноту, і розмістив його поруч із Тшасковським. Останній, у свою чергу, не знайшов нічого кращого, як відштовхнути прапор. Цей вчинок був сприйнятий як прояв непослідовності, оскільки раніше Тшасковський публічно висловлював підтримку правам ЛГБТ-спільноти і навіть брав участь у "Маршах рівності".

І загалом його виступи на дебатах навряд чи можна назвати успішними. Тшасковському важко було тримати ініціативу і він більше реагував на дії інших кандидатів.

З іншого боку, політик зазнає критики через свої ліберальні погляди та діяльність на посаді мера. Особливо активні в цьому плані вболівальники футбольного клубу "Легія Варшава", які постійно вивішують проти нього банери. Одним із найпомітніших стало гасло, яке з’явилося під час фіналу Кубка Польщі: "18.05. Не дозволимо, щоб брехливий веселковий Рафал управляв Польщею разом із Славком-наркоманом" (мова йде про соратника Тшасковського Славоміра Нітраса - ред.).

"18.05. Неприпустимо, щоб нечесний веселковий Рафал управляв Польщею разом із Славком-наркоманом" (джерело: facebook.com/KonradBerkowiczPL)

Крім того, на рейтинги Тшасковського впливають успіхи та невдачі чинної влади, з якою він асоціюється. "Зараз ми бачимо, що падає підтримка (коаліції - ред.), тому що населення не задоволене тим, як втілюються реформи, як дещо були заморожені цікаві ініціативи, запроваджені ще "Правом і справедливістю". І дуже специфічна політика проводиться, зокрема, і в контексті переслідування деяких членів ПіСу, кримінальні справи відкриваються. А насправді народ не відчуває якихось змін", - зазначив в коментарі РБК-Україна кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський.

Навколо Навроцького виникло ще більше резонансних ситуацій — як серйозних, так і досить курйозних. На початку його передвиборчої кампанії з'явилася смішна історія, пов'язана з його спробами привернути увагу до власної персони. У 2018 році, використовуючи псевдонім Тадеуш Батир, він написав книгу про польську мафію. Згодом виявилося, що він з'явився на телебаченні з розмитим обличчям і зміненим голосом, видаючи себе за Батир, щоб похвалити свою власну книгу, видану під справжнім іменем.

На "TVP3 Гданськ" Батир (Навроцький) зазначив: "Є один історик, який спонукав мене до написання цієї книги. Це перший науковець, який системно досліджував організовану злочинність у Польщі — доктор Кароль Навроцький". Ця ситуація стала причиною численних насмішок і серйозно підірвала репутацію Навроцького як порядного кандидата.

У січні 2025 року політика звинуватили в неправомірному використанні службових квартир Музею Другої світової війни в Гданську, коли він обіймав посаду директора. Згідно з інформацією, наданою польськими ЗМІ, ці квартири використовувалися не лише для офіційних зустрічей, як запевняв Навроцький, але й для його особистих потреб.

Та найбільше шкоди йому завдав інший "квартирний" скандал. На початку кампанії Навроцький стверджував, що має лише одну квартиру, і навіть згадував про це під час дебатів. Та згодом видання Onet встановило, що він разом із дружиною є власниками ще однієї квартири. Подружжя отримало її від пенсіонера-інваліда в обмін на обіцянку доглядати за ним. Як з'ясувалося, чоловік проживав у будинку для літніх людей, а його опікунка звинуватила Навроцького у брехні та несплаті рахунків за комунальні послуги.

Усе це мало незначний вплив на основну базу виборців Навроцького – прихильників Партії правих і справедливих. Правоконсервативні медіа в Польщі висвітлюють ці скандали як спроби уряду зіпсувати репутацію кандидата. Однак, коли справа доходить до залучення виборців, які ще не визначилися або підтримують інших кандидатів, Навроцький стикається з серйозними труднощами.

Під час кампанії навіть був момент, коли його ледь не випередив третій кандидат - праворадикальний Менцен, відомий відкрито антиєвропейськими та антиукраїнськими поглядами.

Вже зараз очевидно, що жоден з кандидатів не набере більшості голосів, щоб перемогти у першому турі, тож весь розрахунок робиться на тур другий.

Стратегія Тшасковського в цьому контексті базується на опозиції до Навроцького та помилок попереднього уряду. Разом з тим, він кілька разів змінював акценти у своїй кампанії.

"Тшасковський прагне стати ще сильнішим і більш переконливим, ніж раніше. На першому етапі своєї стратегії він зосередився на питаннях безпеки. Однак нині він знову звертається до своїх витоків і іноді порушує теми, що стосуються лівих ідеологій, такі як гендерна рівність, права ЛГБТ та екологічні питання", - зазначив професор Варшавського університету, політичний аналітик Бартоломей Біскуп у розмові з РБК-Україна.

За його словами, найбільш ймовірно, що Тшасковський отримає голоси від центристського кандидата Шимона Головні та, звичайно, від представників лівого табору: Магдалени Беят та Адріани Зандберги. Але в нього є проблеми із залученням виборців у малих містах та селах. Відповідно, Тшасковський перейшов до більш конструктивної риторики.

"Ці претенденти, Беят і Головня, користуються значною підтримкою, тоді як популярність Тшасковського знизилася до рівня його політичної партії – "Громадянської платформи". Тому в даний момент він проявляє до них досить доброзичливе ставлення", - зазначив Біскуп у своєму коментарі для видання.

Натомість Навроцький сподівається на виборців Менцена, які дотримуються правих та крайньоправих поглядів. Крім того, він наголошує на контактах з іноземними політиками. На початку травня Навроцькому вдалося побувати в гостях у Дональда Трампа, а днями до нього самого завітав ультраправий політик з Румунії Джордже Сіміон, який також бореться за посаду президента у своїй країні.

Незважаючи на результати опитувань, які вказують на те, що Тшасковський має більші шанси на успіх у другому турі, ситуація може кардинально змінитися. Адже попереду ще два тижні активного політичного агітування до моменту голосування.

"Головне питання сьогодні полягає в тому, наскільки великою буде явка, і скільки виборців з першого туру голосуватимуть у другому. Особливо це стосується прихильників Менцена та "Конфедерації", тому що вони мають наймолодших виборців. А вони дуже нестабільні, і більшість із них не хочуть йти на другий тур", - сказав Біскуп.

Нинішня президентська кампанія в Польщі виявилася насиченою запам'ятовуваними подіями та суперечливими ситуаціями. Одним із таких інцидентів стало інтерв'ю, яке 30 квітня провів журналіст і кандидат у президенти Кшиштоф Становський з проросійським опонентом Мацєєм Мацяком. Варто зазначити, що напередодні Мацяк висловив свою захопленість Путіним.

Перше запитання, яке поставив Становський, полягало в тому, чи правильно він зрозумів, що Мацяк дійсно вважає російського диктатора своїм кумиром. На це питання прихильник Путіна підтвердив свою позицію. Після його відповіді журналіст оголосив про завершення ефіру і покинув студію. Розмова тривала лише 57 секунд. Невдовзі після цього Мацяк залишив приміщення, і команда почала активно прибирати студію, не вимикаючи при цьому трансляцію. Цей випадок ілюструє, яким є загальне сприйняття проросійських настроїв у Польщі.

Мацєй Мацяк сам у студії після зірваного інтерв'ю (фото: Getty Images)

У безпекових питаннях серед основних кандидатів панувала майже однакова риторика стосовно України, зазначив виданню Біскуп. Їх позиція випливає, зокрема, із настроїв у польському суспільстві. А серед населення є чітке розуміння, що Росія ще довго буде загрозою для Польщі. Разом з тим, під час дебатів Тшасковський відзначився несподіваною заявою.

"З часу, коли я працював в ЄС, в Європарламенті, я чітко заявляв, що Росія є загрозою, а Україна повинна бути буферною зоною", - заявив політик.

За словами Желіховського, така форма висловлювань може бути пов'язана з перспективою вступу України до НАТО. Кандидат у президенти, можливо, використав цю риторику на фоні поточних переговорів щодо завершення російсько-української війни, в яких одна з пропозицій США передбачає призупинення інтеграційних процесів України до альянсу. Загалом, експерт підкреслив, що Тшасковський є одним з найкращих кандидатів для України.

Водночас Навроцький підтримує мирне врегулювання війни, але вважає, що питання територіальних поступок має вирішувати європейська спільнота разом з Україною.

Однак ще в Інституті національної пам'яті цей політик заявляв про намір протидіяти "бандерівській ідеології". Він також не раз підкреслював, що Україні слід визнати свою відповідальність за "геноцид польського населення" під час Волинської трагедії. Таким чином, його президентство може означати повернення до практики, коли певні ініціативи між Україною та Польщею блокувалися через розбіжності в оцінці історичних подій.

Щодо українців, які проживають у Польщі, кандидати також звертаються до результатів опитувань. На жаль, ситуація виглядає не надто обнадійливою, адже питання українських біженців часто обговорюється переважно в негативному світлі, пов'язаному із загальним ставленням до мігрантів. Тшасковський та Навроцький виступають за зменшення соціальних виплат. Проте, варто зазначити, що дедалі більше українців отримують польське громадянство і стають виборцями. Їхні голоси безумовно матимуть значення на наступних виборчих кампаніях.

В цілому, ці вибори виявили, що Польща залишається поділеною, переважно через різні ціннісні орієнтири. Отже, новому президенту доведеться вирішувати не лише питання безпеки, пов’язані з Росією, Україною та Європою, але й шукати способи для згуртування польського суспільства. Якщо цього не буде досягнуто, країна може зіткнутися з новими політичними кризами.