Продюсер Андрій Ногін висловив свою думку щодо нових кінематографічних норм: "Використання теми війни в комерційних цілях - це межа, яку не можна перетворювати".

Більше захоплюючих моментів: "Я слідую своїм почуттям". Лілія Ребрик ділиться своїми переживаннями щодо втрати роботи, переїзду в нове житло та виховання трьох дітей.

Ви були продюсером численних фільмів. Яка з цих робіт приносить вам найбільше гордості і чому?

- Наразі я працюю над шпигунською драмою в партнерстві з ГУР МО і видатним режисером Ахтемом Сеітаблаєвим, цей проєкт особливо надихає нашу команду, оскільки дає можливість напрацювання жанрових стрічок широкої глядацької аудиторії для просування патріотичної та дійсно соціально важливої історії з України у світі.

Як за часи повномасштабної війни трансформувався український глядач? Чи став він більш вибагливим, чи ж навпаки – емоційнішим?

Глядач безумовно став більш вимогливим, проте важливе спостереження полягає в тому, що в умовах повномасштабної війни у нього зріс інтерес до глибоких сенсів, істинних цінностей та переосмислення національної ідентичності, а також ролі української культури на світовій арені.

- Чи існує в Україні "касовий жанр", який майже гарантовано збирає? Хтось цим зловживає?

Досі комедії та романтичні комедії вважалися основними представниками жанру, проте сьогодні ми спостерігаємо помітні зміни. По-перше, з'явилася втома від стандартних романтичних комедій, що викликало потребу в новому погляді та нестандартних рішеннях. Яскравим прикладом цього є трійка найбільш касових фільмів в Україні у 2025 році: "Антарктида", "Ти космос" та "Коли ти вийдеш заміж?". Кожен з цих фільмів став "блакитним океаном", відкриваючи нові горизонти в кінематографії.

Чи є така тема, до якої ви б не доторкнулися, навіть якщо б вона обіцяла великий прибуток?

Використання теми війни та глибоких травм нашого народу для спекуляцій є безсумнівно неприпустимим, як і порушення національних інтересів України.

Ногін поділився своїми враженнями про трансформації, які відбулися в українському кінематографі (фото: прес-служба продюсера).

Яким чином українському кіно вдається потрапити на Netflix? Чи залежить це від рівня якості, наявності зв'язків чи фінансових ресурсів?

Вважаю, що найкраще таке питання варто поставити команді стрімінгу. Однак, наш досвід свідчить, що художня цінність та інтерес глядачів є ключовими факторами.

Чи дійсно Netflix має справжній інтерес до українських наративів, чи це наразі більше питання моди та актуальності війни?

- Безумовно. Ба більше, є всі ознаки, що запит на українські історії зростатиме, це відображає глядацький попит.

Які елементи українських фільмів найбільше подобаються європейському глядачеві, а які, навпаки, не викликають інтересу?

- Оригінальний хай-концепт був і залишиться визначальним, бо в океані сучасного контенту необхідно дивувати глядача. Особливо тішить, що вже зараз є підстави говорити про тренд, почерк і хвилю українського кіно у світі, як це було з Румунією і Польщею в 90-х, а також Південною Кореєю в нульових.

Яким чином ви бачите перспективи українського кінематографа на європейських та світових аренах?

Потенціал є стабільним і має схильність до зростання, але, на мою думку, необхідно підтримувати різноманітність жанрів, щоб уникнути стереотипу "українське кіно — це лише фільми про війну".

Чи може локальне кіно стати вигідним бізнесом загалом? Чи це стосується лише певної кількості жанрів?

Безумовно, наша франшиза "Коли ти вийдеш заміж?" це підтверджує. Хоча комедійні жанри дійсно мають найбільші шанси на успіх, варто звернути увагу на досвід ринків Східної Європи. Після насичення комедійним контентом, виявляється, що хорори, трилери та детективи з нестандартними сценаріями також мають великий потенціал. Вражаючий успіх "Конотопської відьми" та "Тихої Нави" служить яскравим підтвердженням цього.

- Чи коректно сказати що ОТТ (стрімінгові сервіси) в Україні остаточно витіснили ефірне телебачення?

Цей тренд має світове охоплення, а в Україні його підсилюють фактори ефірного мовлення під час війни, економічні зміни та, що найважливіше, попит з боку глядачів. У 2026 році для України буде характерною експансія національних ОТТ сервісів, які охоплять не лише скріптед жанри (ігрове кіно, серіали, документальні фільми), але й різноманітні розважальні шоу.

Ногін поділився прогнозами щодо популярних жанрів у кінематографі (фото: пресслужба продюсера).

- Чи вважаєте ви, що деякі актори можуть "продати" фільм, а інші ні?

- Я не можу погодитися із цим висловленням. Справді, існує певний зв'язок між "інфлюєнсерством" акторів та показниками ефективності фільму, але цей зв'язок не завжди є прямим і однозначним. Варто згадати успіх таких фільмів, як "Люксембург, Люксембург" або "Я, Побєда і Берлін", які не мали зіркового касту. Водночас, багато фільмів із відомими акторами не змогли досягнути бажаного успіху.

Чи трапляється, що актор застряє в одному амплуа? Наприклад, коли він здобуває популярність у комедійних ролях, і внаслідок цього йому перестають пропонувати драми?

- Часто так буває. Але, як на мене, нічого поганого в цьому немає.

Чи є актори, які б вам не хотілося бачити в проекті, над яким ви працюєте?

Ті, хто зрадив національні інтереси і покинув країну, дійсно існують.

Чи існує у нас інститут режисерського або продюсерського кіно, де глядачі обирають фільм, керуючись ім'ям режисера, продюсера чи студії, як це прийнято в Голлівуді?

На сьогодні це, скоріше, виняток. Так, роботи таких продюсерів, як Костюк або подружжя Яценків, а також режисерів на кшталт Сеітаблаєва чи Лукіча стали символом високої якості, але, знову ж таки, це радше виключення, ніж правило. Цю ситуацію потрібно змінювати спільними зусиллями всієї індустрії. Адже глобальний кінематограф і система грантового фінансування базуються на інтелектуальних правах режисерів і продюсерів.

- Ви підтримуєте механізми державної підтримки кінематографії та чи не створює це конфлікту з комерційним кіно?

Повністю згоден, державна підтримка є критично важливою для виживання індустрії, зокрема комерційного кінематографа.

- Чи реально в Україні заробити на кіно без державних грошей?

Дійсно, але насправді це вдалося лише кільком продюсерам.

Андрій Ногін (фото: пресслужба продюсера)

- Який фільм у вашій кар'єрі був найбільш ризиковим у фінансовому плані?

- "Коли ти вийдеш заміж?" - з цим фільмом ми з Олексієм Комаровським і Олексієм Лимаренком пішли проти всіх правил і усвідомлювали, що це буде або великий успіх, або великий провал. Вийшов успіх і цілком невипадково.

Чи приносить участь у кіномистецьких фестивалях фактичний фінансовий прибуток, чи це радше питання престижу?

Перш за все, це статус, який досвідчений продюсер вміє ефективно перетворювати на фінансову вигоду. Фестивалі на кшталт Канн, Берлінале, Венеції та інших відіграють важливу роль не лише для самих фільмів і їх авторів, але й для всієї індустрії в цілому.

Який український стиль ви вважаєте недостатньо оціненим?

Жанри жахів та детективу, проте це лише справа часу.

Який український фільм, на вашу думку, заслуговує на більше визнання?

Існує безліч фільмів, які заслуговують на увагу, проте особливо варто відзначити підвищений інтерес до документальних фільмів.

- Яким бачите українське кіно за 5 років?

- Індустрію загалом - в топ-10 провідних у ЄС, а фільми - талановитими, різножанровими та популярними.

- Назвіть своє улюблене кіно.

Мене більше цікавлять не окремі фільми, а творчість режисерів і продюсерів. Хоча я час від часу повертаюся до шедеврів Антоніоні, Дзеффіреллі та Фелліні, я завжди слідкую за новими проєктами Аллена, Соррентіно, Річчі та Ноланда.