Рік без "Голосу Америки": які зміни відбуваються?

Колишня журналістка Російської служби VOA Ксенія Туркова пояснює, чи справді "Голос Америки" повертається в ефір і що означають останні рішення суду, а також розповідає, що відбувалося з медіа та його командою протягом усього цього року.

Оригінальний матеріал доступний на сайті Эхо за наведеним посиланням.

Рік тому, 14 березня 2025 року, я взяла дозвіл один день попрацювати з дому. Дозвіл -- тому що Дональд Трамп після вступу на посаду в січні підписав указ про повернення до офісів (після пандемії багато хто перейшов на онлайн-роботу). Була п'ятниця, і всі ми готувалися вийти на роботу в понеділок. Але близько опівночі раптово отримали імейли про те, що на роботу можна не виходити -- мовлення "Голосу Америки" зупинено, а співробітників до офіційного звільнення переводять у "адміністративну відпустку". У Білому домі пояснили це тим, що -- цитата -- державі більше не потрібні "дорогі, неефективні та політично заангажовані медіаструктури, які поширюють фейкові новини за рахунок платників податків". Конгресмен-республіканець Скотт Перрі ще до указу Трампа писав, що "Голос Америки" останніми роками "став вкрай партійним". Саме цю цитату Білий дім, зокрема, використав як аргумент для закриття.

Своєю чергою, Кері Лейк, яку Трамп призначив старшим радником VOA, використовувала більш метафоричні висловлювання: вона зазначала, що американці нібито пригріли на грудях зграю змій. У своїх публікаціях у Twitter вона запевнила, що прагне зробити "Голос Америки" максимально продуктивним, заощаджуючи при цьому кошти платників податків, керуючись принципом "Америка понад усе".

Підприємець Ілон Маск, якого Дональд Трамп у березні 2025 року призначив відповідальним за значне зменшення державного апарату, висловив свою думку: "Ніхто не звертає на них уваги. Це всього лише радикальні ліві екстремісти, які ведуть бесіди самі з собою, витрачаючи мільярд доларів щорічно".

Мільярд на рік -- явне перебільшення. Бюджет "Голосу Америки" становив приблизно 260 мільйонів доларів на рік, а навантаження на одного американського платника податків -- не більше ніж півтора долара на рік.

Пройшов вже рік. Половина працівників "Голосу Америки", які були у штаті, досі на адміністративній відпустці та отримують заробітну плату. Інша ж половина — це контрактники, до яких належала й я, — була звільнена практично відразу без жодних компенсацій. Замість запланованої економії ми спостерігаємо витрати: співробітники отримують зарплату, але не мають можливості виконувати свої обов’язки.

Протягом усього цього періоду команда "Врятувати Голос Америки", що складається з журналістів, активістів та адвокатів, продовжує свою боротьбу в юридичних інстанціях. І варто зазначити, що їхня боротьба не є марною: завдяки судовим рішенням досі не вдалося звільнити штатних працівників, а недавно федеральний суддя Ройс Ламберт, призначений ще за часів Рейгана, ухвалив рішення про відновлення мовлення та повернення на роботу 1042 співробітників з 23 березня. Проте радіти їх поверненню ще зарано. По-перше, відповідачі вже подали апеляцію, по-друге, це рішення не стосується працівників, які працювали за контрактом, та, нарешті, фізично повернутися на робочі місця наразі неможливо: обладнання було демонтовано, більшість студій закрито й опечатано, а комп'ютерів для роботи немає.

Однак сам факт продовження боротьби в судах дуже важливий, каже одна з позивачок у справі проти Кері Лейк, журналістка "Голосу Америки" Джессіка Джеретт.

Я вважаю, що наше головне досягнення за цей рік полягає в тому, що ми все ще ведемо судові справи, і суди ставляться до питань, які ми піднімаємо в нашому позові, з розумінням. Наша справа охоплює два важливих аспекти: перевищення повноважень виконавчої влади та захист редакційної незалежності. Ми отримали позитивну реакцію від судді, призначеного республіканською партією, який підтримує ідею, що фінансування "Голосу Америки" здійснює Конгрес, але журналісти формують зміст. Для всіх нас, позивачів і прихильників, фактом, що ми продовжуємо нашу боротьбу і не здамося навіть через майже рік, є найбільшим досягненням.

Ще одне нещодавнє рішення судді Ройса Ламберта стосується призначення Кері Лейк: суд постановив, що вона незаконно виконувала функції керівника Агентства США з глобальних медіа (USAGM), яке курує "Голос Америки" та низку інших американських міжнародних мовників. Лейк не була затверджена Сенатом і законно, на думку суду, обійняти цю посаду просто не могла. А отже -- і звільнення були незаконними.

Суддя Ройс Ламберт. Джерело зображення: energywatch.com

Юрист Ігор Слабих вважає, що це судове рішення -- хороший знак.

Процес рухається повільно, проте система функціонує. Так, президент володіє значними повноваженнями, які він постійно намагається розширити, але суди стають на його шляху, змушуючи баланс сил і стримувань працювати. Визнання призначення Кері Лейк незаконним є лише одним з прикладів, коли президент намагається обійти Сенат і призначати чиновників без його участі. Однак судді вказують йому: "Це не допустимо".

Кері Лейк — республіканка з Аризони та колишня ведуча на телеканалі Fox, де вона провела понад дві десятиліття. У 2022 році вона намагалася стати губернатором, але зазнала поразки, а в 2024-му спробувала свої сили в сенатських перегонах та також не змогла здобути перемогу. Лейк активно підтримує Дональда Трампа, регулярно публікуючи позитивні коментарі про нього в соцмережі X (колишній Twitter), зокрема, що її собака вільно гуляє Вашингтоном завдяки його політиці. Вона відзначається жорсткою критикою мігрантів, представників ЛГБТ та військової допомоги Україні. Нещодавно історикиня Енн Епплбаум написала детальну статтю про Лейк в журналі The Atlantic, де піддала критиці її витрати мільйонів і негативний вплив на американську пропаганду за кордоном.

Причому ця шкода була завдана саме тоді, коли мовлення "Голосу Америки" в регіонах, що опинилися в центрі уваги, особливо важливе. Про це, зокрема, в ефірі заявила відома американська ведуча Рейчел Меддоу:

Якщо б ви насправді прагнули надати іранському народу можливість виступити проти режиму, який пригнічує їх протягом багатьох років, ви б не ліквідували важливу перську службу "Голосу Америки" і не доручили б її управління місцевій телеведучій, що заперечує результати виборів і здобула популярність завдяки заявам про маніпуляції на американських виборах.

Насправді, Кері Лейк вирішила відновити перську службу "Голосу Америки", спираючись на власні уявлення про те, як вона повинна функціонувати.

Кількох журналістів викликали з адміністративної відпустки. Однак репортажі про протести в Ірані жорстко редагувалися, журналістам забороняли згадувати порушення прав людини, а головне -- наклали заборону на запрошення в ефіри й навіть згадування відомого іранського опозиціонера Рези Пехлеві -- сина останнього шаха. Водночас Кері Лейк наказала вимкнути потужний передавач у Кувейті -- ключовий для Перської затоки, -- скоротивши охоплення на 70% для 80 млн іранців на піку антиурядових виступів. Під час протестів, до участі в яких американська адміністрація всіляко підштовхувала іранців, зокрема устами "нового" "Голосу Америки", за різними даними, було вбито до 36 тисяч осіб.

"Іранці не забудуть цього ніколи," -- зазначив один з користувачів соцмережі X у коментарі під постом Лейк про трансляцію перської служби.

До 14 березня 2025 року "Голос Америки" мовив приблизно 2400 годин на тиждень 49 мовами, зокрема рідкісними. Зараз залишився лише "скелет": близько години на день 5-6 мовами, включно з фарсі, китайською та корейською.

При цьому від мовлення були відрізані такі важливі регіони, як країни Африки та Латинської Америки. І там, і там був дуже сильний вплив російської пропаганди. З березня минулого року медійні позиції Кремля в цих регіонах лише посилилися, каже головний редактор StopFake, експерт із дезінформації Євген Федченко.

Зникнення таких інституцій швидко стає очевидним. Наприклад, відхід "Голосу Америки" з багатьох регіонів, особливо в країнах Глобального Півдня, суттєво вплинув на ситуацію. Якщо раніше існувала конкуренція з російською пропагандою, то тепер їй та іншим гравцям на полі залишено відкритий простір без жодних перешкод. Втрачені позиції важко відновити — на це підуть роки, щоб повернути аудиторію, виробити нові підходи та стиль. А ось втратити їх — справа легка, і саме так і сталося. У Латинській Америці ми співпрацювали з Radio Televisión Martí, створюючи контент, що висвітлював принципи російської дезінформації, наративи та загрози для місцевої політики. Для України це забезпечувало доступ до важливого регіону. Однак ця співпраця була раптово припинена. В результаті виникли проблеми з аудиторією та втрачена синергія. Така ж ситуація сталася і з іншими службами — адже глядачі очікували на контент. Тепер це місце займатимуть інші...

Як зазначив Євген Федченко, цього року кількість фейкових новин, можливо, не зросла, але їх не стало менше. Без таких медіа, як "Голос Америки", ситуація навряд чи покращиться.

Це також підтверджує й позивачка у справі "Голос Америки проти Кері Лейк" Джессіка Джеретт, яка спеціалізувалася на питаннях свободи преси на міжнародному рівні.

"Голос Америки" має обов'язок висвітлювати всі важливі регіони світу, однак наразі його увага зосереджена переважно на Ірані та Афганістані, а також частково на Китаї. Ми не досягаємо того рівня охоплення, який мали раніше, особливо в ключових зонах, де Сполучені Штати як глобальна сила мають значний вплив, таких як Росія, Україна, Балканський півострів, вся Африка та Латинська Америка, зокрема ситуація у Венесуелі. Ми поступилися цим інформаційним простором і, як наслідок, відрізали аудиторію, яка потребувала нашого контенту. Мені дуже цікаво дізнатися, який план існує в цій ситуації, оскільки я бачу закони та мандати, що регулюють діяльність "Голосу Америки", і порівнюю їх із тим, що насправді виходить в ефір, і в мене складається враження, що між цими двома аспектами існує значна відстань.

Одним із напрямів роботи "Голосу Америки" було проведення тренінгів для журналістів у різних країнах світу. Тепер, за словами Джессіки Джеретт, ці тренінги проводять країни, у яких узагалі немає вільної преси.

Мене завжди дивує, як можна навчати журналістів, якщо в той же час поширюються ідеали цензури та репресій. Що стосується участі Росії в Африці, то бізнес-інтереси, видобуток корисних копалин і різного роду операції створюють враження, що США просто віддали цілісний континент, замість того щоб сприяти миру, стабільності та демократії. Як редакторка, яка займається питаннями свободи преси, я завжди вважаю пріоритетом відстеження проявів цензури, репресій та демократичних ідеалів у світі. Спостерігати, як дезінформація та пропаганда з Росії проникають в Африку, і бачити, як ми фактично відступаємо, дозволяючи цим силам зайняти цей простір, є дуже гнітючим.

Останніми роками однією з ключових служб "Голосу Америки", звісно, стала українська. В Україні її журналістам довіряли, і саме на їхні знання орієнтувалися в питаннях рішень і мотивів американської адміністрації. Україна втратила професійний погляд журналістів -- вихідців з України -- на американську політику, життя, важливі події в Америці, каже українська медіаекспертка, засновниця "Детектора медіа" Наталія Лигачова.

"Сполучені Штати зараз відіграють для нас величезну роль. Вони завжди були важливими, а під час війни з Росією -- це наш головний стратегічний партнер, якими б складними не були зараз наші відносини з новою адміністрацією Трампа. Нам розповідали про США такі ж українці, як ми, -- переважно люди з України, які давно живуть в Америці. Їхній думці можна було довіряти. Було видно, наскільки якісно вони робили репортажі, наприклад, коли приїжджав Зеленський. Репортажі "Голосу Америки" вигідно відрізнялися від репортажів наших українських каналів. Журналісти у Вашингтоні знали всі ходи й виходи, і це відчувалося при порівнянні".

Когось із журналістів української служби тепер можна побачити в ефірах різних телеканалів України -- вони продовжують працювати в медіа. Хтось кардинально змінив професію, а хтось -- опановує додаткову.

Журналіст, історичний оглядач російської служби "Голосу Америки" Алекс Григор'єв вирішив робити те, що йому найбільше подобається, -- розповідати про історичні факти та уроки історії.

Як виявилося, я планував працювати до пенсії у "Голосі Америки". Мені дуже імпонувало те, що я робив, і колектив, з яким працював. Я вірив, що наша діяльність має значення – це важливо для задоволення від праці. Найскладніше було усвідомити, що всі мої плани на майбутнє раптом зруйнувалися, і довелося звикати до нових обставин. Я розглянув варіант стати гідом і тепер організовую екскурсії по Вашингтону та його околицях, і в цілому цим задоволений. Було б чудово, якби туристів було більше. Мені подобається ділитися історіями. Найбільш важким моментом стало усвідомлення, що в нашій команді склався чудовий колектив, а потім мої талановиті колеги несправедливо втратили роботу. Це сильно вдарило по них і їхнім родинам, але найбільше постраждали ті, для кого ми працювали. Ми прагнули донести до людей щось важливе або, принаймні, цікаве й кумедне. Ми хотіли розповісти про Америку.

Колишній офіс "Голосу Америки" на Індепенденс-авеню став для Алекса Григор'єва своєрідною пам'яткою, яку він демонструє туристам, розповідаючи про її історію. "Голос Америки" був заснований у 1942 році за ініціативою Франкліна Рузвельта з метою протидії нацистській пропаганді під час Другої світової війни. Під час холодної війни він транслював інформацію за "залізну завісу", ставши важливим джерелом незалежних новин для багатьох громадян СРСР. Сьогодні журналісти іронічно зазначають, що навіть Сталін не зміг знищити "Голос Америки", тоді як Дональд Трамп зробив це всього за один день. Проте в американському суспільстві це не викликало особливого обурення, адже "Голос Америки" ніколи не адресував свої трансляції безпосередньо до США, і багато американців навіть не знали про його існування.

Багато колишніх співробітників і експертів сходяться на думці -- "Голосу Америки" як великій, громіздкій структурі, безумовно, потрібна була певна реформа. Але навіть консерватори говорили про перебудову, а не про миттєве закриття без жодних альтернатив.

Тепер, якщо йтиметься про відновлення, доведеться повертатися до витоків, фактично до ситуації 40-х років: комісій і дискусій у Конгресі, каже Марк Помар, який у 80-ті роки очолював російськомовне мовлення "Голосу Америки" та Радіо "Свобода".

"Я думаю, що потрібно буде заново оцінити і роль, і бюджет, і технології. Треба подивитися, що нам потрібно у XXI столітті, як це краще організувати. Можливо, не потрібно 49 мов, можливо, потрібно менше -- лише основні, які охоплюють багато регіонів? Ось такі питання, думаю, треба вирішити".

За словами Марка Помара, особливо важливо зараз -- продовжувати розповідати світу про Америку.

"Головна шкода від закриття "Голосу Америки" -- у тому, що світ більше не розуміє, що відбувається в Америці. Не розуміє не лише політику Трампа, а, можливо, найголовніше -- протидію цій політиці, роботу нашої "лабораторії демократії". Ніхто інший не розповість про підготовку до виборів 2026 року, поточні праймеріз і їхнє значення або про рішення Верховного суду щодо тарифів. Це потребує ретельного аналізу експертів. Саме "Голос Америки", згідно із законом, мав представляти не лише політику адміністрації, а й критику та дискусії в американському суспільстві".

Судові слухання в справі повернення "Голосу Америки" тривають. На кожному засіданні в Вашингтоні позивачка Джессіка Джеретт займає місце в першому ряду. Вона вважає, що спостерігати за дебатами адвокатів обох сторін і бачити процес у дії — це свідчити про боротьбу за справедливість. За її словами, саме так і повинні функціонувати гілки влади. Джессіка впевнена, що "Голос Америки" обов'язково повернеться в ефір.

Сьогодні, коли світ оповитий дезінформацією, пропагандою та популізмом, це стає вкрай важливим. Наші слухачі покладаються на нас, і їхня довіра та потреби стимулюють нас щодня продовжувати нашу справу. Ми прагнемо повернутися в ефір, щоб допомагати людям розуміти глобальні проблеми, адже зміни в політиці США можуть вплинути на країни, від Венесуели до Нігерії.

Основна мета, підкреслює Джессіка, полягає в тому, щоб залишитися незалежними журналістами, не стаючи частиною пропагандистського апарату жодної адміністрації — будь то республіканська чи демократична. Важливо дотримуватися принципів Першої поправки.