Вторгнення Росії суттєво трансформувало медіапейзаж в Україні.

Перемога Володимира Зеленського на президентських виборах в Україні 2019 року започаткувала нову еру в українських ЗМІ. Програма нової влади передбачала так звану деолігархізацію. Українські олігархи мали бути відрізані, як висловився Зеленський, від "зосереджених медіаресурсів, непрозорого доступу до стратегічних активів і своєї "криші"".

Ще кілька років тому жменька великих медіаконцернів, до складу яких входили найпопулярніші телеканали, радіостанції і друковані ЗМІ, значною мірою визначала інформаційну політику країни й формувала суспільну дискусію. П'ять найважливіших з них до 2022 року:

- Inter Media Group, до складу якої входили телеканали Inter і NTN, що належали Дмитру Фірташу й Сергію Льовочкіну;

Медіагрупа 1+1, до якої входили телеканали 1+1 та Ukraine Today, була у власності Ігоря Коломойського.

StarLightMedia (після 2021 року відома як Starlight Media) є медіагрупою, яка об'єднує такі телеканали, як ICTV, СТБ та Новий. Власниками компанії є Віктор і Олена Пінчуки, які є зятем та дочкою колишнього президента України Леоніда Кучми.

Медійна група "Україна", що об'єднувала телеканали "Україна" та "Україна24", була власністю Ріната Ахметова.

Телеканали "Прямий" і "5 канал", які були у власності колишнього президента Петра Порошенка.

Проросійський політик Віктор Медведчук, чия донька є хрещеною дочкою Владіміра Путіна, почав будувати медіагрупу в Україні за кілька років до початку російської інвазії у 2014 році. Акції цієї групи формально належали довіреному соратнику Медведчука, колишньому депутату Верховної Ради України Тарасові Козаку. До медіахолдингу Медведчука входили телеканали, такі як 112 Україна, NewsOne і ЗІК, вони займали - іноді більш відкрито, іноді менш - проросійську позицію. У контексті ескалації напруженості між Києвом і Москвою наприкінці 2021 року Рада національної безпеки і оборони України визнала відносини цих каналів загрозою національній безпеці України і вирішила їх закрити.

З руїн медіаолігархії

В умовах війни найбільші телевізійні канали, що раніше належали різним медіагрупам, об'єднали свої зусилля для створення єдиного каналу. Після того, як 25 лютого 2022 року Starlight Media, 1+1 media, Inter Media та телеканал парламенту України Рада запустили свої спеціальні програми в перший день вторгнення, вони розпочали цілодобову трансляцію інформаційно-публіцистичного проєкту Телемарафон "Єдині новини". Об'єднаний канал надає ефірний час редакційним командам учасників, які можуть використовувати його для своїх ведучих, програм та репортажів. До Телемарафону долучилась також медіагрупа "Україна" і Національна суспільна телерадіокомпанія України, відома як "Суспільне мовлення". Проте у травні 2024 року державний канал вийшов з проєкту "Єдині новини" і тепер працює окремо від Телемарафону.

Ініціатива створення Телемарафону спочатку викликала позитивну реакцію як у суспільстві, так і серед журналістської спільноти. У перші місяці війни спільна мовна сітка, об'єднуюча раніше незалежні телеканали, стала ключовим фактором у підтримці єдності українського суспільства. Крім того, з серпня 2022 року уряд України запустив цілодобовий інформаційний канал російською мовою під назвою Freedom, який транслюється через супутник і YouTube. Цей канал є продовженням попередніх ініціатив UATV і "Дом", заснованих у 2015 році. Функціонування цього українського державного проєкту російською мовою суперечить кремлівській пропаганді, яка стверджує про жорстоке придушення російської мови "київським режимом". Проте, діяльність цього каналу часто залишалася поза увагою (через незнання або свідомий вибір) авторів критичних закордонних репортажів, які аналізують зміни в мовній ситуації в Україні після початку російсько-української війни 20 лютого 2014 року.

З лютого 2022 року українська влада почала обмежувати інформаційний простір на телебаченні. У результаті цього багато телеканалів, що мають зв'язки з опозицією або оточенням Порошенка, зокрема "5 канал", "Прямий" та Espreso TV, який належить сину бізнесмена Костянтина Жеваго, були свідомо виключені зі спільного телемарафону. Крім того, 4 квітня 2022 року без жодних пояснень було зупинено цифрове мовлення цих телеканалів. Відтоді їх можна дивитися лише через інтернет чи супутникове телебачення, а також частково через іноземні кабельні мережі.

З часом Телемарафон опинився під дедалі більшим тиском критики. Рік після початку війни українські медіаексперти висловили думку, що його формат вичерпав свої можливості. Критики вважають, що одна з основних проблем полягає в тому, що держава щорічно виділяє значні фінансові ресурси для підтримки Телемарафону. Наприклад, у 2024 році з державного бюджету на ці цілі було виділено близько 465 мільйонів гривень (10,5 мільйона євро). Крім того, глядачі перестали сприймати Телемарафон як надійне джерело інформації. Згідно з дослідженням, проведеним Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), у рік запуску "Єдиних новин" їхній рейтинг довіри серед населення становив 69%, однак до 2024 року цей показник впав майже вдвічі — до 36%. У своєму звіті 2024 року щодо розширення Європейського Союзу Європейська комісія розкритикувала київську владу за Телемарафон, вказавши, що Україні необхідно створити плюралістичний медіапейзаж, якщо вона прагне стати членом Євросоюзу. У документі також висловлено занепокоєння щодо державного фінансування та відсутності об’єктивності "Єдиних новин".

Інший погляд представляють телеканали, які не беруть участі в Телемарафоні і критично оцінюють уряд. Це, наприклад, Espreso TV і канали, які раніше належали Порошенку і досі йому близькі. Перед вторгненням 2022 року колишній президент вжив заходів, спрямованих на обмеження контролю над своєю медіаімперією. У листопаді 2021 року він продав свої ЗМІ, зокрема "5 канал" і "Прямий", холдингу "Вільні медіа", але зберіг над ними опосередкований контроль.

Конфлікт торкнувся не лише внутрішнього телевізійного ринку. Навпаки, значні трансформації відбулися в різних медіасекторах. Регіональні та місцеві газети, телеканали і веб-ресурси, особливо в районах, що перебувають під окупацією Росії або безпосередньо біля лінії бойових дій, зазнали суттєвих втрат від наслідків війни.

Ринок друкованих газет і журналів в Україні переживає значний застій. В даний час відсутні загальнонаціональні друковані видання масового тиражу, які б зосереджувалися на серйозних соціальних і політичних темах, подібно до щоденної "Газети по-українськи". Також немає жодного політичного журналу з регулярними випусками, як, наприклад, тижневик "Український тиждень". Більшість таких видань нині функціонують виключно в онлайн-просторі, а деякі, такі як NV, трансформувалися в мультимедійні платформи, що створюють тексти, відео та подкасти. Ці нові формати зазвичай використовують різноманітні канали для поширення свого контенту, маючи не лише вебсайти, а й активні акаунти в Telegram, Instagram, Facebook, YouTube, TikTok та інших соціальних мережах.

З іншого боку, ринок інтернет-медіа стрімко еволюціонує, виникає безліч якісних аналітичних порталів і інформаційних сервісів, що діють згідно з професійними стандартами та етичними нормами. Особливо це стосується ЗМІ, які включені до так званого білого списку, що складається українською неурядовою організацією Інститут масової інформації (IMI) на основі аудиту, який оцінює їх відповідність професійним критеріям. У другій половині 2024 року до цього переліку потрапили такі медіа, як "Суспільне", "Українська правда", NV.ua, Радіо Свобода, "Дзеркало тижня", "Бабель", "Громадське", "Тексти", Громадське радіо, Espreso TV, "Слово і діло", "Ґрати" і "Український тиждень".

В умовах війни традиційні засоби інформації, такі як радіо і друковані видання, поступово втрачають свою популярність. Натомість соціальні мережі набирають все більшу популярність. Згідно з щорічним дослідженням, яке було проведено агентством InMind за підтримки українського підрозділу Internews та USAID, у 2024 році більшість українців (84%) отримували новини через соціальні мережі. Натомість лише 30% обирали інформаційні платформи або телебачення, 12% слухали радіо, а 5% зверталися до друкованих ЗМІ. Вперше з моменту початку вторгнення в 2022 році, рівень довіри до медіа серед респондентів знизився восени 2024 року до менше ніж половини (47%).

Телеграм як альтернатива телебаченню

Найбільшим викликом для традиційних ЗМІ зараз є конкуренція з боку соціальних мереж. Згадане вище дослідження Internews/USAID показало, що Telegram зараз є провідним постачальником новин в Україні. У 2024 році 73% опитаних українців користувалися цією платформою, щоб дізнаватися про поточні події. Друге місце посів YouTube з результатом 19%.

Після початку військового вторгнення політичні канали в Telegram стали надзвичайно популярними. Згідно з дослідженням, яке у грудні 2022 року провів Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) для Українського інституту медіа та комунікацій (УІМК), 63,3% українців почали використовувати Telegram для отримання політичних новин після 24 лютого 2022 року. Для порівняння, до початку повномасштабної війни цей показник становив лише 35,9%. У зв'язку з загостренням конфлікту виникло безліч частково анонімних Telegram-каналів, деякі з яких мають мільйони підписників.

Популярність Telegram можна пояснити його організацією, що чудово відповідає умовам воєнного часу. Згідно з дослідженням UMCI/KMIS, 41% опитаних вважають, що Telegram-канали є корисними завдяки їхній зручності, 39% відзначають їх як джерело актуальної інформації про запуски ракет і дронів, а також можливі час і зони ударів. Ще 37,6% респондентів цінують ці канали за швидкість отримання інформації. Крім того, 23,5% людей користуються Telegram-каналами через те, що вони публікують новини, які не можна знайти в традиційних засобах масової інформації.

Попри критику Telegram з боку медіаекспертів, громадських організацій, членів парламенту та урядових структур, після 24 лютого 2022 року в цій платформі почали з'являтися офіційні канали державних установ, включаючи представників як центральних, так і місцевих органів влади. Різні державні органи адаптувалися до нових соціальних реалій. Зростання популярності цієї соціальної мережі також спонукало традиційні засоби масової інформації створити свої власні канали в Telegram. Навіть військові тепер активно використовують цю платформу для комунікації з громадськістю.

Війна змінила медіаринок

Великі медіагрупи також відходять від традиційного телебачення на користь різних цифрових форматів, транслюючи не тільки через супутник, а й через кабельне телебачення, відеоканали, інтернет та прямі трансляції. Наприклад, Starlight Media у 2024 році отримала дохід у розмірі 300 млн грн, або близько 7 млн євро, від поширення розважального контенту через YouTube. Загальний дохід цифрового підрозділу компанії у 2024 році близько пів мільярда гривень, тобто приблизно втричі більше, ніж у 2023 році. Медіагрупа створила й розвинула понад 100 YouTube-каналів із майже 50 млн підписників, а зараз перекладає свій контент англійською, іспанською, португальською й польською мовами.

Іншими значними формами залучення коштів є гранти від міжнародних організацій і краудфандинг - підхід, який застосовується, зокрема, незалежними й регіональними ЗМІ. Наприклад, у першій половині 2022 року краудфандингові кампанії й пожертви дозволили зібрати понад 2,2 млн євро на шестимісячну діяльність 13 національних медіакомпаній, покривши близько 60% їхніх потреб у цей період. Бенефіціарами були: "Українська правда", NV.ua, "Ліга", Ukrainer, "Громадське", "Детектор медіа", "Бігус.інфо", "Слідство.Інфо", "Заборона", "Дзеркало тижня", The Village Ukraine, Forbes і "Бабель".

Після введення воєнного стану у 2022 році Київ не встановив прямої урядової цензури на незалежні засоби масової інформації; натомість на українські медіа були накладені певні обмеження. На початку повномасштабної агресії Росії командувач Збройних сил України Валерій Залужний видав указ, що регламентував ці обмеження. У документі були окреслені правила акредитації журналістів в умовах надзвичайної ситуації, список інформації військового значення, що не підлягає розголошенню, а також регламенти для роботи медіа на лінії фронту та передачі візуальних матеріалів.

Більша частина фінансової допомоги українським ЗМІ до початку 2025 року надавалася урядом США через USAID та інші організації. Рішення адміністрації новообраного президента США Дональда Трампа про припинення всіх програм невійськової допомоги в усьому світі, зокрема в Україні, негативно вплинуло на незалежні українські ЗМІ. Передусім це торкнулося невеликих регіональних редакцій, особливо тих, які були переведені з тимчасово окупованих регіонів або розташованих у зоні бойових дій. Це рішення також матиме негативні наслідки для журналістських розслідувань.

На думку медіаекспертки Галини Піскорської, "80% українських медіа отримували фінансування через USAID. [...] Якщо не буде підтримки від донорів або державного бюджету, до 2025 року кількість газет і журналів в Україні може зменшитися ще на 20%, а тираж передплати може впасти на 25-30%". За результатами опитування 120 редакцій, 7,5% з них почали скорочувати кількість працівників після зупинки фінансування з боку США в лютому 2025 року, 9,5% зіткнулися з труднощами у сплаті оренди офісів, 11% зменшили обсяги контенту, а 10,5% знизили зарплати та перейшли на неповний робочий день. Хоча залежність від іноземного фінансування може виглядати проблематичною, економічна ситуація в Україні під час війни не надає медіа, які не займаються розважальним контентом, багатьох альтернатив для заробітку та розвитку.

Землетрус

Після 24 лютого 2022 року функції та діяльність українських медіа зазнали суттєвих змін. Канали, що раніше контролювалися олігархами, зникли або були частково інтегровані до державного Телемарафону. Інші незалежні телевізійні канали, інформаційні агентства, онлайн-портали та журнали були змушені адаптуватися, шукати нові аудиторії, змінювати формати публікацій, канали комунікації та джерела фінансування. Роль соціальних медіа, зокрема Telegram, різко зросла. Медіапейзаж став менш прозорим через військову цензуру, централізацію контролю з боку уряду та політичну самоцензуру.

Попри ці та інші труднощі, зумовлені військовими умовами та станом війни, який триває з 2022 року, українська публічна дискусія залишається в основному різноманітною та плюралістичною.

Різноманітні погляди були гарантією завдяки, зокрема, наступним факторам:

- діяльність суспільного телерадіомовлення "Суспільне".

- різноманітності інтернет-ЗМІ та їхньому незалежному фінансуванню численних, неконтрольованих каналів Telegram;

- розповсюдження політичних новин через різноманітні платформи соціальних мереж;

- присутності дослідницьких груп, що займаються журналістськими розслідуваннями, у декількох ЗМІ;

- присутність недержавних організацій, що займаються спостереженням за діяльністю державних установ;

- а також у значній мірі безперешкодній громадській дискусії на суперечливі теми.

Попри наявні зміни, медіа-середовище в Україні все ще потребує вдосконалення і залишається нестабільним. Це вимагає подальших зусиль як від національних гравців, так і від міжнародної спільноти.

Текст був підготовлений у рамках співпраці між ZAXID.NET та польським виданням Nowa Europa Wschodnia.