Коли почалась велика війна, саме президент Польщі одним із перших з-поміж європейських лідерів приїхав до Києва й підтримав Україну. Анджей Дуда ніколи не зустрічався з Путіним і послідовно виступав проти російського імперіалізму.
В свою чергу, значна кількість поляків досить критично сприймає його внутрішню політику. Основною причиною цього є відсутність самостійності та підпорядкованість партії "Право і справедливість" ("ПіС").
Дізнайтеся, чим запам'ятається президент Анджей Дуда для польського та українського народів, у статті журналіста порталу Biełsat Міхала Кацевича під назвою "Друг України, але не лідер: яку політичну спадщину залишив президент Анджей Дуда". Нижче ви знайдете короткий виклад основних ідей.
Два президентські терміни Анджея Дуди, які розпочалися у 2015 році, стали знаковим періодом в історії польської політики.
Перші вісім років президентства Анджея Дуди відзначалися, зокрема, його прив'язаністю до політичного оточення, а саме до партії "Право і справедливість" ("ПіС"). У той час як останні два роки пройшли під знаком напруженої суперечки з урядом Дональда Туска.
Водночас слід зазначити, що Анджей Дуда іноді виступав проти "ПіС" та її очільника Ярослава Качинського. Наприклад, він не підписав проект реформи судової системи, яку активно просувала партія "Право і справедливість".
Не підтримав він ідею вимагати від Німеччини репарацій за Другу світову війну. А також звільнив відповідального за пропагандистський характер Польського телебачення.
Сьогодні, коли Анджей Дуда завершує своє президентство, світ навколо нас суттєво змінився. Як лідер країни, він не забезпечив поляків належною підготовкою до нових викликів.
Дуда переважно слідував за суспільними страхами, експлуатуючи їх у політичних цілях, а не намагаючись їх долати. Його зовнішня політика не вирізнялася особливою масштабністю.
Варто, однак, відзначити ініціативи, спрямовані на зміцнення позицій Польщі в регіоні, зокрема Ініціативу трьох морів.
Проте ключовим елементом зовнішньої політики президентства Анджея Дуди стали зв'язки зі Сполученими Штатами.
Україна стала полем найбільшої й чи не найважливішої дипломатичної баталії Анджея Дуди.
Ще в ході своєї першої каденції він чітко дотримувався антиросійської політики.
Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну Дуда опинився в центрі діяльности, спрямованої на підтримку боротьби українців.
Анджей Дуда не раз упоминав о Володимире Зеленском как о своем друге, даже несмотря на возникшие разногласия между Польшей и Украиной касательно импорта украинского зерна в Польшу.
Після повторної перемоги Дональда Трампа на президентських виборах у США Анджей Дуда гасив емоції й стверджував, що Трамп принесе мир. Так само було під час і відразу після останніх президентських виборів у Польщі.
Чи вдасться Анджею Дуді переконати свого наступника щодо відносин з Україною? Навряд.
І Дуда повинен це розуміти, адже він сам під час свого президентства був заручником політики "ПіС".
Та якщо наступний президент Польщі Кароль Навроцький дійсно дистанціюється від України, як обіцяв під час виборчої кампанії, це фактично знівелює зовнішньополітичну спадщину Дуди.
Цей парадокс полягає в тому, що саме успіх Кароля Навроцького на президентських виборах відкриває для Анджея Дуді певні перспективи. У цьому контексті Дуда має можливість стати історичною постаттю, вважаючись більш розважливим і поміркованим президентом, який спирався на благородні ідеали.
#Українці #Російська імперія #Дональд Трамп #Телебачення #Україна #Володимир Путін #Реклама #Друга світова війна #Володимир Зеленський #Польща #Київ #Журналіст #Президент (державна посада) #2014 Президентські вибори в Україні #Президентські вибори 2016 року в США #2010 Президентські вибори в Україні #Зерно #Імперіалізм #Зовнішня політика #Польський народ #Ярослав Мудрий #Глава держави #Нацистська Німеччина #Анджей Дуда #Президент Польщі #Дональд Туск #Право і справедливість
