Від "Голосу країни" до сцени Палацу спорту: співачка KOLA розповідає про критику, ціни на свої концерти та своїх улюбленців у українському шоу-бізнесі.

Відома українська артистка KOLA, чиє справжнє ім'я Анастасія Прудіус, пройшла вражаючий шлях від бек-вокалістки на популярному шоу "Танці з зірками" та учасниці "Голосу країни" до проведення сольних концертів у Палаці спорту і отримання місця в журі легендарного шоу "Фабрика зірок". З початком повномасштабної війни її творчість стала особливо близькою мільйонам українців, і сама співачка підкреслювала, що ці важкі часи надихнули її на створення глибоких і змістовних пісень.

У розмові з OBOZ.UA KOLA щиро поділилася своїми думками про те, як наразі живуть українські артисти, чим відрізняються сучасні "фабриканти" від тих, хто працював раніше, а також чи справді існує дружба у світі шоу-бізнесу. Зірка також розкрила, чому вирішила більше не реагувати на критику, розповіла про свій дебют у фільмі "Крашанка 2.0. Квантовий парадокс" та поділилася своїм ставленням до ізраїльтян і тим, за що їх найбільше поважає.

- Настю, ви продовжуєте приємно дивувати українців зміною іміджу. Минулого року вийшло трохи провокативне музичне відео "Говорили", а цього року - дещо "вампірський стиль" у кліпі "Каблучка" та "рокерська", сексуальна "Піт-стоп". Як наважуєтеся на такі експерименти? Адже більшість прихильників звикли до вашої романтичної лірики.

- Я не сприймаю це як зміну іміджу, а просто дозволяю собі бути різною. У мене дуже пластичний голос, я можу співати в різних стилях, і мені цікаво досліджувати себе, пробувати щось нове. Не хочу обмежуватись лише романтичними піснями, хоча я дуже люблю їх і вони завжди будуть частиною мене. Мені здається, що всі ми маємо багато різних сторін, просто не завжди дозволяємо собі їх показувати.

Це відчувається і в моєму новому альбомі "Рожевий диван", який побачить світ 20 листопада. Альбом міститиме 14 пісень, присвячених стосункам, які відрізняються за настроєм: іноді тут більше ніжності, іноді - відчуття болю чи пристрасті, а часом навіть і легка грайливість. Я хотів показати, наскільки багатогранними можемо бути в коханні і скільки різних емоцій можемо переживати. Тому цей альбом відображає моє бажання не обмежувати себе в жодних рамках.

Ви здійснили вражаючий шлях від бек-вокалістки на телешоу "Танці з зірками" та учасниці "Голосу країни" до великих сольних виступів у Палаці спорту. Які емоції вас охопили, коли ви усвідомили, що люди почали купувати квитки саме на ваше ім'я?

- Я досі іноді не можу в це повірити. Серйозно! Я пам'ятаю, скільки всього було до цього: відмови, моменти, коли не розуміла, чи взагалі щось вийде, коли доводилося шукати в собі сили, щоб продовжувати. Тому для мене це дуже велике щастя. Я розумію, що за всім цим стоять роки роботи, і страшенно поважаю себе за те, що не здалася.

Коли бачиш повну залу людей, які прийшли почути саме твої пісні - це дуже особливе відчуття. Ти розумієш, що твоя музика комусь потрібна, що вона стала частиною чиїхось історій. І за це я дуже вдячна. Це надихає йти далі та продовжувати.

Ви згадували, що концерт не виправдав витрат через значні організаційні витрати. Олександр Хоменко, засновник МУР, на своїй Instagram-сторінці повідомив, що навіть 90% проданих квитків не можуть покрити витрати, а заходи в маленьких містах часто виявляються збитковими. Як тоді артисти заробляють на життя? Лише завдяки потоковим прослуховуванням?

- Ні, звісно, не лише з прослуховувань. Є комерційні виступи, концерти, хоча зараз з цим стало складно. Влітку були фестивалі, також є різні рекламні інтеграції. У кожного артиста своя ситуація, своя команда, свої витрати. І те, що ти бачиш на сцені - лише частина всього процесу.

Мій концерт у Палаці спорту був дуже дорогим. Я вкладала власні заощадження, долучався наш концертний директор, а гроші з продажу квитків ішли на покриття витрат. Я знала, що він може не окупитися, але для мене було важливо реалізувати це шоу. Звичайно, хочеться,щоб твоя робота приносила не тільки емоційне, а й фінансове задоволення. Але іноді ти вкладаєшся в щось, що для тебе набагато більше, ніж просто заробіток.

Колись саме Тіна Кароль рекомендувала вам спробувати свої сили на "Голосі країни", а Ірина Білик закликала своїх фанатів підтримати ваш реліз, коли ви стикнулися з труднощами в його поширенні. Отже, чи існує в українському шоубізнесі справжня дружба або хоча б взаємна підтримка?

Як сказала одна відома особа: "У шоубізнесі всі один одного не люблять, але, дивно, чому всі обожнюють Колу". Тож, висловлю свої думки: я маю багато друзів серед своїх колег! Я ціную кожного з них, завжди готова підтримати та вдячна за корисні поради, теплі слова і допомогу. Іноді навіть невеликий жест чи добре сказане слово можуть суттєво змінити ситуацію. Я також прагну стати такою людиною для інших. Мені здається, що досягнувши успіху, не варто ізолюватися від оточуючих та боятися, що хтось може зайняти твоє місце.

- Хто ваш, як сьогодні модно говорити, краш у вітчизняному шоубізнесі?

Якщо згадати артиста, який викликає у мене великий захват, то це, безумовно, MONATIK. Мене вражає його енергія, ставлення до музики та спосіб, яким він взаємодіє зі сценою. Він не лише надзвичайно обдарований, але й неймовірно старанний. Я завжди ціную людей, які не зупиняються на досягнутому і постійно прагнуть до нових вершин у своїй діяльності.

Також дуже подобається YAKTAK - він приклад системності, вірності собі, своїм цінностям по життю та музиці. А ще дуже люблю Наталю Могилевську вона для мене - жива легенда!

На українському телебаченні відновила свою роботу "Фабрика зірок", і ви мали можливість стати частиною журі. Чи пам’ятаєте, за кого ви вболівали серед учасників того часу? Як ви вважаєте, чим сучасна "Фабрика" відрізняється від своїх попередників?

Я завжди захоплювалася "Фабрикою зірок". Пам’ятаю, як прийшла на кастинг, адже мріяла стати учасницею і з нетерпінням чекала на кожен випуск! У ті часи Instagram ще не існував, і все виглядало зовсім інакше — ти міг дізнаватися про життя, творчий розвиток та особистість "фабрикантів" лише через телевізор.

Сьогодні ж нові "фабриканти" під постійним прицілом камер, соцмереж, де їх обговорюють з ніг до голови і насправді в таких умовах дуже складно тримати удар! Як я вже казала в самому шоу - вся ця "Фабрика" наживо, плюс кожен "фабрикант" не просто круто співає, а ще й пише власні пісні. Вважаю це великим бонусом, бо артиста роблять артистом його власні пісні.

Коли я задумуюсь над тим, що колись DANTES, МамаRika, Єва Бушміна та Діма Каднай були для мене справжніми кумирами, а тепер я маю можливість спілкуватися з ними особисто, іноді просто не можу в це повірити. Я була запальною шанувальницею Стаса Шурінса і Олексія Матіаса. Впевнена, що нове покоління артистів, яке з'явиться з "Фабрики", здивує нас своїми талановитими піснями.

У розмові співачка Всюдисвоя поділилася своїми враженнями про вас. Вона згадавала ваш виступ на "Х-Факторі" у 2013 році, коли ви виконали пісню "Квіти в волоссі" від гурту "Бумбокс", яка, на жаль, не потрапила в ефір. Проте ваше виконання справило враження на Ігоря Кондратюка. Які поради ви могли б дати тим, хто тільки розпочинає свою музичну кар'єру?

Хотіла б дати їм пораду – не здаватися. Проте розумію, що це звучить легко, коли вже пройдено певний шлях. Існують моменти, коли втома береться верх, коли ти отримуєш відмови, коли спостерігаєш за іншими і думаєш, що тобі не вдасться. Я сама пережила це. Мій шлях не був таким, що я прийшла на кастинг, мене відразу помітили, і життя змінилося за одну мить. Було багато зусиль, численні спроби та чимало поразок. Але я безмежно щаслива, що не зупинилася на досягнутому.

Я б також порадила не намагатися стати кимось іншим, щоб вподобатися іншим. Важливо навчатися, розвиватися та працювати над собою, але водночас залишатися вірним собі. Що це означає? Слухати своє серце. Якщо те, що ти робиш, приносить тобі радість, значить, це твоє покликання! Не варто порівнювати свій шлях з іншими — у кожного своя дорога і свій час. Найголовніше — усвідомити, хто ти є, чого справді прагнеш, і впевнено рухатися вперед.

Вам не раз траплялося зустрічатися з серйозними проблемами зі здоров'ям, які заважали вашому голосу та виступам. Як це — усвідомлювати, що ви фізично не здатні співати?

Це неймовірно важко для людини, чия душа сповнена музики. Особливо, коли попереду заплановані концерти, глядачі вже придбали квитки, а команда активно готується, але ти фізично не в змозі виконати те, заради чого всі прийшли. У такі моменти хочеться вірити, що все це скоро мине, і ти знову зможеш вийти на сцену. Проте важливо вміти зупинятися і слухати своє тіло. Я шалено люблю свою професію, іноді навіть настільки, що забуваю про власні потреби. Це те, чому мені потрібно вчитися – не доводити себе до такого стану, коли організм буквально кричить, що пора зупинитися.

Безумовно, я була стурбована концертом і тим, чи зможу швидко повернутися до нормального стану. Але моє здоров'я – це пріоритет. Я прагну співати ще протягом багатьох років, тому важливо дбати про себе.

Я звернула увагу, що ви активно лайкаєте коментарі своїх шанувальників і навіть іноді відповідаєте їм. А що стосується хейтерів, ви реагуєте на їхні повідомлення? Як ви ставитеся до критики?

Я щиро насолоджуюсь спілкуванням зі своїми слухачами, адже для мене вони не лише аудиторія, а справжня музична родина! Вони діляться своїми переживаннями, розповідають, які емоції викликають в них мої пісні, і це безцінно для мене. Якщо маю можливість відреагувати або просто поставити лайк, я завжди це роблю!

Щодо критики, то раніше я могла значно сильніше реагувати на певні висловлювання. Я емоційна особистість, і мені не завжди вдається просто ігнорувати це. З часом я зрозуміла, що не кожна думка про мене повинна впливати на моє життя. Я не бажаю витрачати свій час на те, щоб комусь доводити свою цінність. У мене є моя музика, мої рідні, моя робота і моє життя. А мої близькі точно знають, хто я насправді. Вони всі просто чудові!

Звичайно, до конструктивної критики я дослухаюся, бо не вважаю себе людиною, яка все робить ідеально. Але коли людина просто хоче образити, я не бачу сенсу вступати з нею в суперечку. Не всім має подобатися те, що я роблю, і це абсолютно нормально.

Ваша концертна директорка також є вашою близькою подругою. Яким чином вам вдається підтримувати межу між професійними та особистими стосунками, знаходячи гармонію? Адже часто саме через робочі конфлікти можуть постраждати особисті зв’язки.

- Мені здається, тут усе тримається на довірі. Ми знаємо одна одну давно, і в нас поєднують не лише робочі стосунки. Але ми також розуміємо, що в кожної є своя зона відповідальності. У роботі бувають різні ситуації, іноді ми можемо не погоджуватися одна з одною, але це не означає, що ми перестаємо бути близькими людьми.

Я вкрай ціную людей, які вже давно в моєму житті. Для мене важливо мати поруч тих, кому можу довіряти та з ким можу залишатися справжнім. Звісно, будь-які стосунки вимагають зусиль, і дружба тут не є винятком. Проте, якщо людина важлива для вас, завжди можна знайти вихід із будь-якої ситуації.

Мені справді подобається ваша мама. Ви вже створили іронічну пісню "Salut papa" на честь батька, який залишив вас у дитинстві. Чи не задумувалися ви над тим, щоб написати пісню для неї і для всіх жінок, які самостійно і з гідністю виховали своїх дітей?

- Я постійно про це думаю...У мене є пісня про маму, але вона поки живе лише в моєму Instagram. Я б дуже хотіла присвятити їй окрему пісню або заспівати від імені мами до своєї дитини. Моя мама дуже багато для мене зробила, і я їй за це вдячна. Вона завжди була поруч, підтримувала мене й багато чого навчила. Я навіть у своїх інтерв'ю розповідала, що багато чого перейняла від неї, зокрема й у догляді за собою.

Привіт, тато - ця пісня має для мене величезне значення. Завдяки їй я зробила значний прогрес у своїх стосунках з батьком. Хоча він так і не вийшов на зв’язок, і все залишилося незмінним. Кожного разу, коли я виконую цю композицію на сцені, я відчуваю, як звільняюся від болю, який, здавалося, вже давно зник.

Декілька років тому ви уклали угоду з вашим партнером: він вивчає українську, а ви – іврит. Чи змогли ви реалізувати свої плани? Чи думали ви про створення пісні на івриті?

- Ми насправді узгодили це питання (усміхається). Я прагнула вивчити його мову, тоді як йому було цікаво покращити свої знання української. Це має для нас велике значення, адже ми родом з різних країн і маємо різний життєвий досвід. Мені дуже хочеться досліджувати його світ не лише через його особистість, але й через мову та культуру. Він і досі займається з вчителем, але часто пропускає заняття, тому його українська не зовсім досконала.

Чи можу я вже стверджувати, що вільно володію івритом? Звісно, що ні! У мене було всього близько 15 уроків. Це мова, яка вимагає чимало часу та регулярної практики. Щоб дійсно оволодіти нею, мені потрібно пожити в мовному середовищі, а я відвідую це місце лише раз на три місяці, і то максимум на 10-15 днів. Але в мене є велике бажання вчитися!

Щодо пісні на івриті, я б із задоволенням її виконала! Ця мова неймовірно красива, а їхні пісні... це просто щось неймовірне! Гармонії та мелодії вражають своєю красою. Я також дуже хотіла б зробити колаборацію з Noga Erez, відомою ізраїльською співачкою. Я намагалася зв’язатися з нею, коли в нас ще була схожа кількість підписників, але, на жаль, поки що вона не звернула на мене уваги (сміється).

Як ви ставитеся до менталітету та традицій ізраїльського народу?

- Я дуже люблю Ізраїль. За людей, за свободу, за чесність та відсутність корупції. За віру у свою країну, за величезну любов до неї, за традиції та молитви. Це фантастична країна, яка поєднує в собі дуже багато різних людей, різних національностей, мов, культур, але якимсь дивом їм вдається бути одним цілим.

Мій чоловік за ментальністю справжній іноземець, хоч і родом з України та всі його налаштування, патерни, звички - ізраїльські. І мені це дуже подобається. Тут у чоловіків дуже велика повага до жінок, сімейних цінностей і родини. Тож Ізраїль - класна країна. На жаль, я проводжу тут лише 20 відсотків свого часу на рік, тому не можу сказати, що ми вже дуже тісно познайомилися. Але хочу відкривати її для себе й надалі.

Поділіться своїми враженнями від останньої роботи у стрічці "Крашанка 2.0. Квантовий парадокс", режисера Тараса Дудара, де вам пощастило співпрацювати з такими талантами, як Станіслав Боклан, Олеся Жураківська та багатьма іншими.

Це мій дебют у кінематографі, і я надзвичайно щаслива, що він став реальністю. Я давно мріяла про можливість спробувати акторську майстерність, тому, коли отримала запрошення знятися у "Крашанці 2.0," миттєво погодилася.

Виявилося, що все пройшло значно простіше, ніж я спочатку думала. У нас було чимало дублів, ми ділили репліки на складові, але найважливіше – я грала саму себе. Вважаю, що якби мені довелося втілювати зовсім іншу особистість, це було б набагато складніше.

Атмосфера на знімальному майданчику справила на мене велике враження, як і команда, з якою я працювала. Це зовсім інший досвід порівняно з музикою, але мені було цікаво відчути себе в новій ролі. Крім того, у фільмі звучать мої композиції, тому музика також стала важливою частиною цієї історії. Я дуже вдячна за цю можливість і тепер ще більше прагну спробувати свої сили у кіно.

- Кілька років поспіль ви перемагали на музичній національній премії YUNA. Ви - топова співачка, у якої хіт за хітом, зіркові дуети, навіть з іноземними артистами. Чи відчуваєте, що перебуваєте на піку слави? Досягли всього, про що мріяли або навіть боялися мріяти?

- Скажу вам чесно: всередині мені здається, що я ще нічого не досягла. У мене інколи, як у рибки Дорі: новий день - нові думки, нові цілі. Якщо пишатися досягненнями, меніздається, так можна втратити себе, але цінувати їх треба обовʼязково! З цим є проблеми. Я зараз вчуся приймати й бачити свої досягнення, а не просто завжди нестися вперед.

Наприклад, я з нетерпінням чекаю на вихід альбому "Рожевий диван". Це для мене надзвичайно важливий проект, в який я вклала безліч зусиль, і я вчуся визнавати свої досягнення! Мені очевидно, що багато чого змінилося: моя музика почала знаходити відгук у слухачів, я маю можливість проводити масштабні концерти, випускати альбоми та співпрацювати з артистами, яких я дуже поважаю. Це все те, про що я колись мріяла. Проте в мені завжди виникають нові прагнення: я хочу продовжувати свій розвиток, експериментувати з новими форматами та створювати музику, яка залишиться в серцях людей. І, звичайно ж, моїм близьким я бажаю лише найкращого, адже для мене їхнє щастя таке ж важливе, як і мої професійні успіхи.

Читайте також на OBOZ.UA інтерв'ю лідером рок-гурту МЕРI Віктором Винником - про Козловського в ЗСУ, російськомовних українців і Дизель Шоу поза сценою: "Дії таких артистів паплюжать армію".

А ще на OBOZ.UA інтерв'ю з співачкою Аліною Гросу - про повернення в Україну, таємничого коханого і всю правду про пластичні операції.

#

Читайте також

Найпопулярніше
Ситник про розмови із журналістами оф рекордс: Не розголошував. Ні державної таємниці, ні таємниці слідства
Вчені назвали найкращий час для вживання калорійної їжі
На сьогодні Майдан не завершений — учасник Революції Гідності та АТО (+текст)
Актуальне
Хижняк та повернення Лапіна: ексклюзивна трансляція Rising Stars III від Usyk 17 Promotions на Київстар ТБ
Смартфони за 500 доларів: які моделі оснащені акумуляторами на 8000 мАг та камерами на 200 Мп (фото)
Режисер Жеребко отримав травму руки та імплантовані дві титанові пластини в результаті силового затримання ТЦК.
Теги