Сім'я з 25 малюків, переживання булінгу, тренування під час обстрілів "Шахедів" і численні досягнення: Аріна Леонова ділиться своїм досвідом життя та успіхів у хокеї на траві.

Хокей на траві та хокей у залі - це незвичайний вид спорту для України. Єдине виключення становить місто Суми та Сумська область, де розташована команда МСК Сумчанка.

Цей клуб здобув численні титули, ставши багаторазовим чемпіоном України та володарем Кубка України. Він також досягнув значних успіхів на міжнародному рівні, зокрема вигравши Єврокубок Трофі у 2008 році, а також досягнувши фіналів у 1997 та 2012 роках, а також у фіналі EuroHockey Indoor Club Cup у 2009 році.

На початку 2025-го Сумчанка поповнила колекцією трофеїв перемогою в Кубку Європейських чемпіонів з індорхокею, здолавши нідерландський SCHS. Зрозуміло, що цей клуб є головним постачальником талантів і для національної команди.

Особливою в цьому контексті є Карина Леонова, яка також відома під іменами Аріна, Аріша та Арінка. Чому так, ви дізнаєтеся з нашого інтерв'ю.

Гравчиня володіє численними особистими відзнаками, вражає на полі своєю впевненістю, а в житті — харизмою та почуттям гумору.

"Чемпіон" вирішив поспілкуватися з нею, щоб дізнатися про її яскравий і не найпростіший шлях до успіхів.

Аріна активно займається соціальними мережами, маючи в Tik-Tok більше 70 тисяч підписників. Її популярність обумовлена, передусім, щирістю та відкритістю. Дівчина поділилася, що її біологічна мама з Харкова відмовилася від неї при народженні, але незабаром після цього її усиновила родина з Сум, де виховувалося цілих 25 дітей.

Так, нас було багато. Я була одна із наймолодших у сімʼї. Найскладнішим було вже десь після 14 років, коли ти вже доросліший і маєш робити справи по дому, допомагати по господарству: у нас було багато курей, кіз, собак і всього іншого. І за цим усім треба було слідкувати.

Українська зірка хокею на траві визнає, що в такій юрбі дітей завжди було чим зайнятися.

Життя проходило так: школа, робота на городі, справи по дому, можливо, треба було пасти гусей, як зараз пам'ятаю, а вже після цього всього маю робити уроки.

І вже потім, якщо зробила це все, то, можливо, мама дозволить піти на тренування або кудись.

Наприклад, поділитися чимось смачненьким чи іншими речами було досить важко. Нас було чимало, і мама, звичайно, намагалася, щоб кожен отримав частинку, але не завжди це вдавалося.

Проте не обійшлося і без позитивних моментів. Гравчиня майже щороку навідувала свою сім’ю в Італії. Тут слід уточнити: в українській та італійській мовах терміни "родина" та "сім'я" не завжди мають однакове значення. В Італії "сім'я" (famiglia) зазвичай означає традиційну структуру, що включає чоловіка, дружину та дітей. Натомість "родина" в українському контексті охоплює більш широкий спектр родинних зв'язків.

Серед найяскравіших спогадів можу згадати, як кожного літа і зими я проводила канікули у родичів в Італії. Це був час відпочинку, безкінечних пляжних днів і смачнющего морозива. Ці миті стали одними з найцінніших у моєму житті, адже моя сім'я там стала для мене дуже близькою, і до сих пір я відчуваю, що приїжджаю туди, як додому.

У відео від пресслужби клубу та на особистих профілях можна помітити, що дівчата звертаються до неї як до Аріни, хоча в усіх офіційних документах вказано ім'я Карина. Це пояснюється тим, що у неї велика сім'я.

Мене звати Карина по паспорту, але в житті я Аріна майже для усіх (посміхається - прим.). Оскільки нас було три Карини в домі, то це мама вирішила прибрати одну букву "К". І я стала Аріна, то ото так і залишилось", - зізнається одна з лідерок збірної України.

Звичайно, тема знайомства з біологічною матір'ю та батьком завжди переслідувала дівчину. У неї навіть була можливість відвідати передачу на національному телебаченні.

Мене запросили на програму "СТБ", стверджуючи, що знайшли моїх родичів, які живуть за межами України. Проте, виявилось, що це не відповідає дійсності, і моя історія ще не завершилась. Як я зрозуміла, моя біологічна мати не виявила бажання брати участь - хоча це лише моя припущення. Тим не менш, не факт, що я сама погодилася б на це.

По батьківській лінії Карина походить з африканських коренів. У дитинстві це іноді створювало певні труднощі: вона стикалася з булінгом та незручними поглядами на вулиці.

Ой, булінгу було дуже багато. Особливо в школі. На вулиці в ті часи було дуже важко, хотілося бути білою, щоб люди не ображали.

Навіть терла себе губкою, бо гадала, що зможу відтерти себе (сміється - прим.) але нічого не виходило.

Утім, вона себе переборола. З часом Аріна прийняла свою особливість і могла дати опір тим, хто ображає її.

Це було досить неприємно, але з часом я зрозуміла, що колір моєї шкіри – це насправді мій подарунок. Коли я відвідувала Італію, там ніхто не звертав уваги на те, чи я біла, чи темношкіра. Я не могла зрозуміти, чому в нашій країні це викликає такі різні реакції.

Іноді я не могла стриматися. Коли мені вигукували "чорна" або "негр" чи щось у цьому дусі, я могла відповісти, показавши середній палець (сміється - прим.).

Спорт завжди був улюбленим заняттям дівчини з самого дитинства. Можливо, вона могла б здобути медалі для України в іншій спортивній дисципліні, але життя розпорядилося по-своєму.

Моєю великою мрією завжди була гімнастика, але мама так і не вирішилася віддати мене на заняття. Тож, лише в 13 років я вперше спробувала себе в хокеї.

Аріна регулярно ділиться своїми враженнями про рідні Суми в соцмережах. Це своєрідний лайфстайл-фудблог, де вона робить огляди на каву та різноманітні заклади. Її відео, в якому вона порівнює життя в Монако та Сумах, здобуло особливу популярність.

Попри любов до міста Леонова все ж визнає, що Суми має мало майданчиків для розвитку: як з творчого, так і зі спортивного боку бракує.

Мені дуже подобається місто Суми. Це ж місто, де я жила все своє життя, тому тут не може щось не подобатися. Єдиний мінус - це те, що воно маленьке і не у всіх сферах можна розвиватися. Все-таки, якби я хотіла розвиватися, то Суми, тим паче зараз, під час війни, не дуже для цього підходять.

Проте дівчина відчуває глибоке захоплення як до свого міста, так і до команди. Незважаючи на отримані пропозиції від інших клубів, вона віддає перевагу виступам за Сумчанку.

Та звісно, були пропозиції грати в інших клубах, але я не дуже хочу їхати за межі країни, мені подобається наш клуб. І якщо всі поїдуть, то хто ж тоді буде грати в Сумах , хто буде намагатися показувати Європі, що Суми - це не абияке місто? - з посмішкою говорить вона.

Для неї вельми важливо та почесно досягати успіхів на благо своєї батьківщини.

Ми вже досягли вражаючих успіхів на клубних чемпіонатах Європи, здобувши Кубок чемпіонів. Тому нам також необхідні талановиті гравці.

У звичний розпорядок і спокійні тренування несподівано втрутилася повномасштабна агресія з боку Російської Федерації. Тоді хокеїстка на траві перебувала в Сумах.

24 лютого я перебувала вдома на самоті. О п'ятій ранку мені зателефонувала подруга і повідомила, що розпочалося вторгнення. Звичайно, охопила паніка. Я була в шоці, не знала, як реагувати.

Після деякого часу мені зателефонував знайомий. Він попросив зібрати речі, оскільки за годину завітає, щоб забрати мене. Далі ми планували розібратися, що робити.

Ми поїхали у Старе Село (село в 11 км від Сум - прим.) до родичів знайомих, були там декілька годин. І потім ухвалили рішення, що час їхати далі, бо вже були на підході вороги (дівчина висловилася про окупантів грубіше, але цензура не пропускає - прим.).

Суми - місто, що знаходиться на лінії фронту. Напади "Шахедів" стали, на жаль, звичною реальністю. У цих складних обставинах дівчата з команди Сумчанок, яка є базовою для збірної України, продовжують свої тренування.

Дуже часто під час тренування летить "Шахед" або чутно якісь вибухи. Найстрашніше тренування було, коли пролетіло щонайменше 7-8 "Шахедів" дуже низько, і було чутно, як вони вибухають у місті.

Кілька місяців тому Карина Леонова була визнана найкращою гравчинею чемпіонату України з хокею на траві. Для неї це не перша подібна нагорода.

У мене є чимало досягнень у спорті. Часто на змаганнях мені вручають титул найкращого бомбардира, і я навіть не можу з точністю сказати, скільки таких відзнак у мене вже є. На чемпіонаті Європи U-21 я була визнана найкращим гравцем турніру. Також я отримувала звання найкращої голеадорки на кількох змаганнях. Наприклад, під час турніру, на якому ми з Сумчанкою стали чемпіонками Європи серед клубів, я здобула цю нагороду. А на чемпіонаті в Аланії мені пощастило отримати обидві нагороди: і найкращого гравця, і найкращого бомбардира.

Виступи за національну команду відкрили можливість відвідати численні країни. Зірка українського хокею на траві згадала про найщасливіші моменти на полі.

Найбільше мені сподобалася Шотландія - там я грала за збірну U-18. Також чемпіонат світу в Преторії (Південна Африка) - це перші мої змагання на такому рівні були. Навіть там я отримала дві нагороди Гравець матчу.

На Чемпіонаті світу 2023 року українська збірна зуміла дійти до чвертьфіналу, але на цій стадії поступилася команді Австрії, яка в результаті вийшла у фінал турніру.

На цьогорічному чемпіонаті Європи команда "синьо-жовтих" здобула вражаючу перемогу у фіналі над національною збірною Туреччини з рахунком 10:1. У груповому етапі ці дві команди зустрічалися раніше, і тоді перемогу святкували суперниці, завершивши матч з рахунком 3:1.

Так, дійсно, ми зазнали поразки в нашому першому матчі проти Туреччини. Щось пішло не так, але важко визначити, що саме стало причиною. Відчувалося, що наша гра зламалася, і багато елементів запланованої стратегії не спрацювали. На жаль, до фінального свистка нам не вдалося виправити ситуацію.

Незважаючи на поразку, командний дух залишився на висоті. Збірна ретельно проаналізувала свої помилки. Аріна весело прокоментувала причини невдачі в першій грі.