Снєгирьов: Куба є основним постачальником іноземних найманців для Росії | Еспресо

#Політика

Щомісяця Росія несе втрати на фронті в Україні, які складають від 20 до 25 тисяч загиблих військових. Цю інформацію оприлюднив генеральний секретар НАТО Марк Рютте.

Ці дані підтверджують й інформацію Генерального штабу України, згідно з якою загальні бойові втрати противника вже сягають понад 1,24 млн осіб.

Незважаючи на те, що Росія володіє значно більшими ресурсами для мобілізації в порівнянні з Україною, Кремль намагався уникнути широкомасштабної примусової мобілізації протягом усього цього часу. Після майже чотирьох років конфлікту, влада намагається поповнити свої військові ряди всіма можливими способами. Серед інших заходів, вони пропонують спрощену процедуру отримання громадянства для іноземців. Вербувальні кампанії тривають без перерви.

РФ масовим вербуванням іноземних найманців вирішує для себе одночасно кілька питань. Перше -- це поповнення особового складу, друге -- це зниження рівня втрат регулярної армії. І третє -- це виключно прагматичні економічні питання -- платити іноземним найманцям можна набагато менше, ніж громадянам РФ.

Згідно з даними, отриманими від американських розвідувальних агентств, кубинська влада активно сприяє війні, розпочатій Росією проти України. Приблизно 5000 кубинців беруть участь у бойових діях на стороні агресора.

"Після Північної Кореї Куба є найбільшим постачальником іноземних військ для російської агресії, і, за оцінками, 1000-5000 кубинців воюють в Україні", - йдеться в телеграмі від 2 жовтня, надісланій до десятків американських місій.

Представник Державного департаменту зазначив, що уряд Куби не спромігся забезпечити захист своїх громадян від експлуатації їх у ролі пішаків у конфлікті між Росією та Україною.

У складі окупаційних військ кубинці становлять четверту за чисельністю іноземну національність, поступаючись тільки блоку з ряду країн СНД (Узбекистан, Білорусь та Таджикистан).

В загальному, процес масового набору кубинців на військову службу за контрактом стартував у червні 2023 року. Протягом цього періоду до березня 2024 року, середній місячний показник рекрутування склав 102 особи.

У травні 2023 року в регіональному виданні "Рязанські відомості" була опублікована стаття про те, що кубинці уклали угоду з російськими військовими та вирушили "до зони спеціальної військової операції", так російська влада називає конфлікт.

5 вересня 2023 року Міністерство закордонних справ Куби оголосило про активну протидію спробам Російської Федерації залучити кубинців до своїх збройних сил. Ввечері 7 вересня 2023 року, за місцевим часом, на кубинському телебаченні виступив представник Міністерства внутрішніх справ Сесар Родрігес. Він повідомив, що правоохоронні органи затримали 17 осіб, які, за його словами, були залучені до процесу вербування чоловіків на Кубі для служби в російській армії.

Родрігес зазначив, що серед затриманих є також особа, яка координувала діяльність мережі з вербування. Проте, він не розкрив їхніх імен та національностей.

Цікаво, що кубинське законодавство фактично забороняє діяльність найманців. Зокрема, відповідно до статті 135 Кримінального кодексу Куби, особа, яка бере участь у військових операціях на території іншої держави з метою отримання вигоди, може отримати покарання у вигляді ув'язнення на термін від 20 до 30 років, довічного ув'язнення або навіть смертної кари. Аналогічні норми діють і в Росії. Проте, обидві країни застосовують свої закони вибірково та в інтересах власної політики.

Варто зауважити на реакцію посла Куби в Москві Антоніо Гармендія Пенья. "Ми не заперечуємо проти кубинців, які прагнуть укласти угоду та легально долучитися до російської армії в цій місії. Проте ми виступаємо проти будь-якої незаконної діяльності та операцій, що виходять за межі правового поля", - підкреслив посол Куби в Москві.

Він не зазначив, чи Куба буде ставитися з терпимістю до своїх громадян, які беруть участь у війні на стороні України. Натомість він закликав укладати угоди з армією держави-агресора.

Суть у тому, що відомості про участь кубинських найманців у війні на стороні Росії в Україні не є новиною. З моменту свого утворення кубинський комуністичний режим неодноразово направляв своїх солдатів для підтримки комуністичних урядів у різних країнах, таких як Ангола, Ефіопія, Нікарагуа, Гренада, Болівія, Венесуела та багатьох інших.

Війна в Анголі стала наймасштабнішою спільною військовою акцією Куби та Росії.

5 листопада 1975 року, реагуючи на термінове прохання уряду Анголи, Куба розпочала військову операцію під кодовою назвою "Карлота". Ця кампанія тривала більше 15 років. Протягом цього часу на території Анголи служили понад 400 000 кубинських військових, а також вчителів, лікарів і інженерів. На жаль, більше 2000 кубинців загинули в ході цієї операції.

У 1970-х і 1980-х роках Куба значно посилила свою військову активність за межами своїх кордонів, розмістивши 50 000 військових в Анголі, 24 000 в Ефіопії та 1500 у Нікарагуа.

У вересні 2025 року Андрій Юсов, представник української військової розвідки, повідомив, що не менше ніж 20 000 кубинців оформили необхідні документи та стали частиною військових формувань для участі у бойових діях.

Якщо врахувати ці дані, то Куба виявляється найбільшим постачальником іноземних найманців для Росії. Оцінки американських аналітиків, які говорять про 5000 найманців, ставлять Кубу на один рівень з Північною Кореєю за кількістю своїх громадян, які вирушили на службу у війська РФ.

Для процесу рекрутування залучаються приватні посередники, які отримують фінансову винагороду за залучення іноземних працівників.

Журналістське розслідування "Радіо Свобода" виявило важливу особу: молоду росіянку на ім'я Олена Шувалова, яка вільно володіла іспанською мовою і зарекомендувала себе як надійний турагент. Згідно з інформацією її адвоката, Шувалова завербувала понад 3000 іноземних громадян. У квітні 2024 року вона була затримана в Росії через звинувачення у фінансових махінаціях з 300-400 кубинськими найманцями, а згодом сама вирушила на війну.

Згідно з дослідженням Кароліни Барреро, директорки та засновниці громадської організації Ciudadanía y Libertad, операція такого масштабу не могла відбутися без державної підтримки. У доповіді згадується полковник Моніка Міліан Гомес, військовий аташе кубинського посольства в Москві -- стверджується, що вона є одним з координаторів вербувальної мережі. У травні 2023 року про зустріч із Гомес писав заступник міністра оборони Білорусі з міжнародного військового співробітництва Валерій Ревенко. "Основну увагу було приділено підготовці кубинських військовослужбовців у Республіці Білорусь та розвитку військової співпраці між двома країнами у плановому порядку", -- повідомив Ревенко у Twitter іспанською мовою.

Згідно з інформацією Світового банку, у 2021 році Росія здійснила експорт пального до Куби на суму понад 440 мільйонів доларів, використовуючи танкери. Імпорт російських нафтопродуктів продовжувався навіть після початку повномасштабного вторгнення. Нафта доставляється на Кубу танкерами, що належать російській компанії "Совкомфлот", яка потрапила під санкції.

Це лише один з аспектів залежності Куби від Російської Федерації.

Крім того, залежність Куби від постачання російського продовольства. Плюс, необхідність модернізації застарілого обладнання, яке було встановлене ще в часи Радянського Союзу Йдеться про теплоелектростанції, які й досі експлуатується на Кубі.

На початку 2010-х років борг Куби перед країною-агресором становив 34 мільярди доларів. Проте в 2014 році, під час свого турне Латинською Америкою, російський лідер погасив 90% цього боргу.

Саме ці фактори формують геополітичну залежність Куби від РФ.

Згідно з інформацією, наданою ГУР МОУ, максимальний рівень набору іноземців спостерігався в лютому 2024 року, коли було зафіксовано 227 нових рекрутів. Це, ймовірно, пов'язано з указом, виданим Путіним 4 січня 2024 року, який надає військовослужбовцям ЗС РФ можливість отримати російське громадянство. Проте в березні 2024 року спостерігалося значне скорочення набору кубинців, причини чого наразі з'ясовуються.

Середній вік кубинських найманців дорівнює 35 років. Щодо розподілу за рівнем фізичної підготовки (витривалості) в контексті успішного виконання бойових завдань, то 75% складають особи у віковій категорії від 20 до 45 років, тоді як 25% належать до вікової групи від 46 до 70 років.

За даними представника ГУР МОУ Андрія Юсова, громадяни Куби гинуть у середньому через 140-150 днів після підписання контрактів зі ЗС РФ.

Наразі відомо про 96 громадян Куби, що загинули або зникли безвісти. Реальні цифри, за оцінками української розвідки, значно вищі. Як мінімум у 250 осіб станом червень 2025 року завершились контракти, проте вони не були звільнені з лав російської армії.

Станом на лютий 2026 року в українському ув'язненні знаходяться п'ятеро кубинських громадян:

Франк Даріо Яроссей Манфуга, 06.01.1989 р.н., родом з м. Гуантанамо. Підписав контракт з ЗС РФ в березні 2023 року. У квітні 2024 був поранений і потрапив у полон.

Гонсалес Юсбел Туркас, 31.07.1973 р.н., родом з Сантьяго-де-Куба. Контракт підписав у червні 2025 року, у серпні 2025 потрапив у полон

Де Ла Пас Лара Йоланді, народжена 10 липня 1991 року в Санкті-Спірітус, уклала угоду з Збройними силами Російської Федерації в липні 2025 року. У жовтні того ж року вона була захоплена в полон.

Рубіо Дель Ріо Йоан Мануель, народжений 7 червня 1996 року, походить з міста Матансас. У грудні 2024 року він уклав угоду з Збройними силами Російської Федерації, а вже в січні 2026 року потрапив у полон.

Ернесто-Мішель Перес Альбелаєс, народжений 2 серпня 1999 року, походить з міста Санкті-Спірітус. У серпні 2025 року він уклав угоду з Збройними силами Російської Федерації, а вже у вересні того ж року опинився в полоні.

Підписання контракту може бути спровоковано отриманням російського паспорта, що, в свою чергу, відкриває можливість легально перебувати на території Росії.

Окрім цього, фінансові переваги виступають як додаткова причина, чому кубинці обирають службу в Збройних силах Російської Федерації.

Протягом 2023-2024 років близько 70% кубинців жили за межами бідності, а середній щомісячний дохід складав приблизно $15-18.

Відповідно до угоди, Міністерство оборони Росії зобов'язалося надавати кубинцям близько 2000 доларів щомісяця.

Матеріальна вигода для контрактників ЗС РФ складається з щомісячних виплат, разової виплати при підписанні контракту та виплат за поранення або смерть: щомісячні виплати для учасників війни починаючи з липня 2023 р. і до тепер становлять суму від 204 тис. руб. (близько $2400).

Кубинці дізнаються про можливості заробітку в Російській Федерації через соціальні мережі, такі як Facebook, YouTube та TikTok. Багато з цих оголошень видаються за пропозиції роботи в будівельній сфері на тимчасово окупованих територіях України, нібито для відновлення інфраструктури, пошкодженої внаслідок війни. Однак після прибуття до Росії, замість обіцяних трудових контрактів, новоприбулим пропонують документи російською мовою без перекладу, які насправді є контрактами на проходження військової служби.

Ряд інших оголошень прямо вказує на можливість служби у Збройних силах Росії з відповідними фінансовими та соціальними гарантіями. Витік інформації з військового відбіркового пункту в Тулі містить анкети, контракти, а також деталі щодо зарплат і соціального забезпечення, перекладені іспанською мовою. У документі також присутні дані 199 кубинських найманців, які фотографували свої паспорти та імміграційні документи і надсилали їх начальникові відбіркового пункту.

Кубинці, які приїжджали до Москви, проходили процедуру оформлення на військову службу у центрі набору на контрактну службу першого розряду. Іноземці запрошуються до цього центру через посередників, щоб забезпечити одночасне оформлення групи з декількох десятків осіб, а не кожного окремо.

Громадяни Куби, за допомогою перекладачів, заповнюють необхідні документи і проходять медичну комісію. Після цього їм видають направлення на тимчасове перебування в навчально-патріотичному центрі "Авангард", розташованому в Московській області. Цей центр слугує місцем збору персоналу перед укладанням контрактів і відправкою до навчальних підрозділів. У "Авангард" новобранці отримують військову форму, проходять житло та беруть участь у тренуваннях з фізичної підготовки, стрільби, тактичної медицини, а також знайомляться з безпілотниками типу "коптер". Заняття проводяться російськими інструкторами за допомогою перекладачів. Зазвичай, кандидати залишаються в центрі протягом 1-2 тижнів.

Після цього новоприбулі знову відправляються до центрів відбору на військову службу за контрактом (першого розряду) у Москві, де вони укладають річний контракт і потім розподіляються до резервних підрозділів для проходження початкової військової підготовки.

Згідно з даними ГУР МОУ, командування Збройних сил Російської Федерації намагається уникати створення великих підрозділів, що складаються з іноземних військових. Як правило, це обмежується формуванням окремих відділень або взводів, які входять до складу стрілецьких, мотострілецьких або штурмових рот. При цьому не спостерігається значної концентрації військовослужбовців з однієї країни навіть на рівні взводів.

Базовий курс військової підготовки зазвичай триває від 2 до 3 тижнів, під час якого іноземців об'єднують у навчальні взводи та роти. У програму включають вивчення основ поводження зі зброєю, базової тактики та тактичної медицини. Інструктори, як правило, спілкуються виключно російською мовою. Для перекладу залучають самих іноземців або використовують мобільні додатки для перекладу.

Після закінчення базової підготовки іноземців розподіляють по підрозділах і відправляють у зону бойових дій. Часто там відбувається донавчання та злагодження у складі підрозділу, що включають стрільбу з кулеметів, гранатометів, кидання гранат, застосування бронетехніки. Таке злагодження триває від тижня до кількох місяців.

Зазвичай командирами відділень та взводів призначають громадян Росії або представників країн СНД, які вільно говорять російською, тоді як кубинці здебільшого займають позиції рядових солдатів. Через мовний бар'єр кубинці часто не мають чіткої уяви про ситуацію навколо та можуть не знати, де саме вони перебувають, а також не бути обізнаними про назви найближчих населених пунктів.

Питання кубинських найманців не є другорядним, оскільки створює ще один воєнний злочин і порушення суверенітету України. Сьогодні, як ніколи, Європа і США повинні запровадити санкції проти таких країн як Куба, які надають людські ресурси й військовий досвід для вчинення злочинів проти людяності в Україні.

Економічні санкції проти Куби та персональні санкції проти кубинського військово-політичного керівництва мають бути аналогічні тим, що були запроваджені щодо країни-окупанта.

Крім того, офіційне визнання Куби державою, яка бере участь в агресії проти України, що передбачає скоординований дипломатичний тиск і призупинення політичних, торгових угод та угод про співпрацю з цією країною.

Ексклюзивно для Еспресо

Про автора. Дмитро Снєгирьов, військовий експерт, співголова ГІ "Права Справа".