Польський священник, який виконує свої обов'язки в українських медіа: поширення надії - Vatican News

Світлана Духович - Римська Католицька Церква

Отець Лукаш Орловський, представник Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії, вже більше двох років виконує своє служіння в Києві, де активно працює на Католицькому Телебаченні Віковічного Слова EWTN. Цей 31-річний польський священник прибув в Україну в липні 2022 року, всього через місяць після отримання священичих свячень. Він сам звернувся до Генерального Настоятеля з проханням призначити його на служіння саме в Україні, адже під час свого річного стажування у 2019 році ця країна справила на нього глибоке враження. Відповідаючи на питання про можливий страх приїзду в зону війни, отець Лукаш зазначив: "Страх, напевно, був, але він не паралізував мене, бо я вже знав, що російські війська відійшли від Києва, а наші захисники змогли відкинути їх майже за межі країни. І, на щастя, завдяки їхній мужності ми можемо продовжувати свою діяльність і працювати".

Інтерв'ю з отцем Лукашем Орловським відбулося в контексті Ювілею працівників суспільних комунікацій. Його діяльність у католицьких медіа в умовах тривалого військового конфлікту в країні заслуговує на особливу увагу. Серед страждань, темряви та хаосу він разом із колегами та співбратами сіє насіння надії та приносить промінчики світла.

"На мою думку, робота в медіа - це, перш за все, проголошення Євангелії, - ділиться він. - Я уявляю собі, що в часи, коли Ісус прийшов на землю, а також після Його воскресіння та вознесіння, євангелисти зафіксували цю історію на папері в Євангеліях. Сьогодні ж, окрім традиційного паперу, ми маємо медіа-простір, який слугує нам новим способом для передачі Євангелії: це й мегабайти, і гігабайти, і різноманітні формати - відео, радіо, телебачення - всі ці канали, через які звучить Євангеліє."

Отець Лукаш вважає, що одним із ключових аспектів його місії є підтримка тих, хто прагне знайти надію. "Коли я був підлітком, я активно шукав слова, які могли б підбадьорити мене, допомогти впоратися з гріхами чи просто дати надію на краще майбутнє, - згадує він. - Я звертався до Інтернету, адже тоді він вже став загальнодоступним. Сьогодні я сприймаю нашу місію так: поширюючи Євангеліє через Інтернет, телебачення і радіо, ми можемо донести до людей слова надії, надихаючи їх, щоб вони наблизилися до Бога, усвідомили Його справжню сутність, а не обмежувалися лише власними уявленнями. Ми прагнемо, щоб вони зрозуміли, що Він є люблячим батьком."

Важко зберігати надію в умовах, коли багато людей опинилися на межі відчаю. Отець Орловський підкреслює, що для більш ефективного виконання своєї місії вони прагнуть не лише працювати в офісі чи студії, а й виходити на зустріч до тих, хто переживає різні труднощі, щоб краще зрозуміти їхні переживання. "Знання про їхні проблеми допомагає нам донести до них послання надії," - зазначає він.

Священник зазначив, що війна створює численні труднощі для діяльності EWTN в Україні. "Наприклад, знайти нових співробітників стало дуже складно, - підкреслив він. - Багато людей перебувають на фронті, а інші не мають бажання подорожувати між містами. Виникають певні виклики, але, спілкуючись із людьми та слухаючи їхні потреби, ми намагаємося їх долати. І робимо це не самостійно, а за підтримки Ісуса Христа".

В періоди криз і воєн перед фахівцями, праця яких пов'язана з людьми, стоїть подвійний виклик: з одного боку, самим дати собі раду з емоціями та почуттями, породженими ситуацією, а з іншого боку, підтримати інших. Молодий священник-облат поділився, що в цьому йому допомагають три речі: "По-перше, це молитва, бо наше служіння особливе, в тому плані, що ми перебуваємо в офісі від 9:00 до 18:00. І ми не маємо багато вільного часу, але дуже важливо використовувати хвилини вільного часу на те, щоби черпати натхнення в молитві, чи в адорації Пресвятих Дарів. Наприклад, сьогодні в 12:00 ми будемо транслюватися адорацію тут в студії. Бо молитва дуже допомагає. Друга важлива річ - це спільнота. Ми всі, як облати, живемо у спільноті. Нас тут працює троє і ми мешкаємо разом тут, в квартирі, і ми постійно один одного якось підбадьорюємо. Наприклад, один каже іншому: "Гарну проповідь ти сказав". Або один записує програму, а хтось інший йому допомагає писати, чи готує знімальний майданчик. Один з нас працює як директор, то ми його постійно підтримуємо, подаємо пропозиції. Як спільнота, ми щовечора маємо рекреацію, жартуємо, дивимося фільми, ну і просто проводимо разом час. Ну і третя річ це, така справа, за яку постійно треба боротися - це послідовність дій навіть у важких моментах. Наприклад, коли вже другий чи третій день треба бути в офісі, і постійно відбуваються обстріли, і не можна переїхати через міст, бо звучить повітряна тривога, бо нас дронами атакують, і постійно є напруга, страх і стрес, то важливо, щоб в тому всьому зберегти певний спокій, тобто бути якомога більше послідовним, казати собі: "Так, все це відбувається, але ми ж тут не для того, щоб нам було вигідно, зручно. Ми служимо Господу". За цю послідовність треба постійно боротися. І кожного дня вранці треба просто вставати і говорити Господу: "Так, я хочу робити це для Тебе"".

Війна є надзвичайною ситуацією, яку не всі люди в своєму житті були змушені переживати. Кожного вона чогось навчила. Отець Лукаш Орловський вказує на уроки, яких навчився, працюючи на католицькому телебаченні в цей важкий період в Україні. "Ми, як медійники, - наголошує він, - маємо плекати надію, а не лише показувати патологію, проблеми, незлагоду, війну. Так, це все треба показувати, але також в такому контексті, що в цьому всьому є присутній Бог, який укріпляє людину, дає надію, Який спасає людину. І в контексті війни я побачив також, що дуже важливо, не шукати сенсацій, не намагатися постійно придумувати заголовки, які приваблюють увагу людей, немов би це було змагання за найцікавіший заголовок. А важливо, щоби люди в цих католицьких медіа знаходили перспективу світла, точку зору Ісуса Христа, щоби ми показували, що так є війна, є непорозуміння, конфлікти тощо, але серед всього цього є також, наприклад, військовий капелан, якого зустрічають люди, військові, віруючі і невіруючі, і він прийшов до них, щоб помолитися. І в цьому всьому, в цій війні, яка є просто вершиною розрухи, в цьому всьому є Бог, Який єднає людей. І я впевнений, що прийде такий час, що війна закінчиться. І цей розбрат теж якось вирішиться з допомогою Святого Духа. І на мою думку, цього мене вчить праця в цих умовах війни: важливо показувати, що не потрібно жити в конфлікті, не потрібно постійно сваритися одні з одними і шукати тільки відмінності між нами, а шукати також те, що нас об'єднує. Тому що, власне, так діє диявол, який вказує лише на відмінності, щоби ми в іншій людині вбачали лише або ворога, або того, який хоче нам якось зашкодити. А він нам ніколи не покаже, що друга людина хоче якогось добра для нас".

Цього року католицькі медіа з усього світу зосередили свою увагу на подіях, пов'язаних із Ювілейним роком. "Наскільки це буде можливо, - зазначає отець Лукаш Орловський, - ми на EWTN прагнемо транслювати найзначніші події за участі Папи Франциска. Крім того, ми, як працівники телебачення та співробітники Католицького Медіацентру, які тісно співпрацюють між собою, плануємо відвідати Рим, щоб побачити найважливіші місця, пов'язані з Ювілеєм. Це стане нашим спільним паломництвом, під час якого ми хочемо скористатися благодатями, які Церква надає в рамках Ювілею. Наприклад, ми вже транслювали відкриття Ювілейного року в нашому катедральному соборі в Києві, яке відбулося під час Різдва. Також у соцмережах, таких як Facebook та Instagram, ми ділимося уривками булли Папи Франциска Spes non confundit."

Ще донедавна як світські, так і релігійні ЗМІ вважали своїм завданням інформувати, тобто поширювати інформацію. Дедалі частіше в цій сфері використовується слово "комунікувати", яке передбачає активне залучення до процесу обох сторін: як медіа, так і публіки. "Я вважаю, що ми як католицькі медіа, - зазначає отець Орловський, - маємо не лише передавати інформацію, але й дбати, щоб ця інформація була пов'язана з контекстом. Тобто допомогти людям усвідомити, що Бог хоче сказати через певну конкретну подію. Наприклад, подаючи інформацію про Святий рік, слід говорити водночас, що Бог нам хоче сказати, як своїй Церкві".

Священник ще раз наголошує, наскільки важливо взаємодіяти з глядачами, читачами чи слухачами. "Наприклад, ми нещодавно були в парафії Пресвятої Трійці в Хмільнику, і там до нас підійшов один чоловік і запитав про фільм про отця Яна Крапана, священника, який мав значний вплив на відродження Церкви на Вінниччині. На наших ресурсах, насправді, колись був такий фільм, але ми вже давно його не завантажували в інтернет. І тепер я знову завантажив цей фільм і хочу вислати на групу на Фейсбуці як відповідь на прохання цього чоловіка. Я розумію, що він шукав інформації про цього священника, який служив теж і в їхній парафії у Хмільнику. Це приклад такого діалогу: вони кажуть, чого потребують, а ми відповідаємо".

Отець Лукаш, 31-річний священик, який прибув в Україну, щоб підтримати людей у цей складний час, звертається до своїх ровесників: "Хочу закликати всіх молодих людей ніколи не втрачати надію в своєму прагненні до святості. Ви стикаєтеся з різними труднощами: хтось воює на фронті, хтось самотньо мешкає в квартирі, хтось потерпає від безробіття, а інші можуть бути в еміграції чи, як біженці, шукати новий дім. Хтось відчуває самотність, а хтось бореться з великим тягарем обов'язків. У всіх цих ситуаціях важливо не втрачати дух. Перше, що потрібно робити, незалежно від обставин, — це боротися за свою святість. Це непросто, але пам'ятайте, що в цій боротьбі ви не самотні. Ісус Христос покликав вас до святості, і ви здатні стати святими. Ніколи не здавайтеся на цьому шляху, адже диявол намагатиметься спонукати вас відмовитися від боротьби та забути, що ви — людина, Божа дитина, яку любить Бог і яка має підтримку від інших людей. Не забувайте про це."

Священник пояснює, що для нього означає святість: "Це тоді, коли я пізнаю Бога і розумію, що Він мене любить, і на цю любов я відповідаю конкретним вчинком і бажанням шукати Його. І ще одна важлива річ, що люди, які є святими, є не лише в небі. Папа Франциск прекрасно написав про це в цьому своєму повчанні Gaudete et exultate, що cвяті - це ті люди, які теж живуть поруч з нами, це звичайні люди, які теж мають свої гріхи, але вони просто знають, що своїм гріхом вони ранять серце Ісуса, стараються цього не повторювати, але коли знову це стається, то знову піднімаються і йдуть до Ісуса. Святість - це усвідомлення, що Господь мене любить і на цю любов відповідати теж конкретними вчинками, конкретним життям".