Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року стало результатом низки драматичних подій, які висіли на волосині через вплив комуністів, що все ще мали значну силу в той час. Чому в серпні 1991 року війська отримали наказ з Москви й рушили на Київ? Як змогли ініціатори незалежності обманути пильність комуністів? Які ще захоплюючі таємниці приховують державні архіви про не таку вже й давню історію України? Ці питання розглядає кореспондентка ТСН Марія Васильєва у своєму матеріалі.
У спеціальному сейфі архівісти бережуть непримітну папку, що містить кілька зношених аркушів. Серед них є документ, позбавлений печатки і герба, надрукований на звичайному офісному друкарському апараті. Однак цей текст втілює мрії багатьох поколінь українців про створення власної суверенної держави. Це – Акт проголошення Незалежності України.
"Документ захищений і зберігається в спеціально призначеній вогнетривкій шафі. Це подарунок наших німецьких партнерів, який надійшов на початку повномасштабної війни. Ця шафа забезпечує збереження документа навіть в умовах пожежі, гарантуючи, що він витримає до двох годин в епіцентрі вогню", -- повідомляє сюжет ТСН.
Акт проголошення Незалежності України є надзвичайно стислим документом, що помістився на одній сторінці. Він розпочинається словами, які для багатьох сучасників можуть звучати досить неочікувано: "Виходячи із смертельної загрози, що нависла над Україною через державний переворот у СРСР 19 серпня 1991 року". Після відомого путчу ГКЧП у Москві, в Києві зрозуміли, що настав час покінчити з дискусіями і зробити вирішальний крок — оголосити незалежність України.
19 серпня 1991 по всіх каналах телебачення транслювали балет Чайковського. Комуністи в Москві зробили останню спробу повернути собі владу. Президента СРСР Горбачова оголосили недієздатним через хворобу, ізолювавши його на державній дачі в Криму. В центрі Москви з'явилась бронетехніка.
Цьому заколотному руху, що запам’ятався в історії як "путч", протистояли мирні громадяни, які виступали проти відновлення авторитарного режиму.
В українців не було власної армії для захисту, а також не існувало законного права на оборону, оскільки формально територія залишалася радянською республікою. Спроби зупинити військові дії через переговори не принесли результату. Проте, на щастя, московські повстанці не отримали широкої підтримки. Лише за три дні їхній путч зазнав невдачі. Але в Україні цей момент став важливим уроком. Люди усвідомили, що це історичний шанс, який не можна втратити. Потрібно було скористатися тим, що після провалу путчу комуністи у Верховній Раді УРСР, злякавшись, тимчасово втратили активність, хоча в інших обставинах точно перешкодили б проголошенню Незалежності, як зазначав автор історичного нарису — вже покійний Левко Лук'яненко.
"Я питаю: який саме документ ми маємо створити? Пропоную скласти максимально стислий варіант. У ньому слід лише проголосити Україну незалежною державою і не додавати нічого більше! Жодних деталей! Якщо ми почнемо щось пояснювати, то Верховна Рада може розпочати обговорення. А це може затягнутися на невизначений термін. Комуністи можуть знову активізуватися і завадити нам. Вони можуть завадити!" — висловив він.
Документ був завірений лише підписом голови -- Леоніда Кравчука. Того дня нова держава не мала ані печатки, ані герба. Радянський прапор, що майорів над куполом Верховної Ради, був спущений, і замість нього підняли український -- жовто-блакитний.
Сьогодні оригінальний документ Акту проголошення Незалежності України інколи експонується у Верховній Раді під час певних урочистих заходів парламенту.
"Відтепер ми самі визначатимемо своє майбутнє". Ця фраза, безсумнівно, є однією з найвідоміших цитат з 1-го Універсалу і написана великими літерами, вона чудово резонує з подіями 1991 року, коли була проголошена незалежність України. Проте, є й інші слова з цього Універсалу, які варто послухати: "А тим часом Петроградський уряд народних комісарів, прагнучи підпорядкувати собі вільну Українську республіку, оголосив війну Україні та направляє на наші землі своїх червоногвардійців-більшовиків, котрі грабують хліб у наших селян і безкоштовно вивозять його в Росію, не жаліючи навіть зерна, призначеного для посіву, вбивають невинних людей і сіють безлад, крадіжки та безчинство". Ці слова звучать дивовижно актуально, наче були написані про сьогоднішні події.
Ми знову перебуваємо в Центральному державному архіві, де нам демонструють свідчення про те, як українці боролися за свою свободу та намагалися захиститися від російської агресії понад сто років тому. Це — чотири Універсали Української Центральної Ради. В цих документах чітко відображено, як стрімко змінювалися обставини в ті неспокійні часи. Якщо в першому Універсалі йдеться про автономію України в межах демократичної Російської республіки, то четвертий вже проголошує незалежність держави, яка повинна чинити опір загарбникам — більшовикам.
Історики нині вважають: з огляду на це було би правильно назвати Акт 1991 року Актом відновлення Незалежності України. І саме так його спочатку і назвав у своїх чернетках автор тексту -- Левко Лук'яненко. Однак сам же і виправив на більш нейтральне -- проголошення Незалежності. Казав, що побоювався, аби комуністи не заблокували ухвалення через "петлюрівщину". А ще в усіх цих документах -- і столітніх і відносно недавніх -- добре видно один і той самий сценарій: спочатку -- це завжди спроби українців домовитись з росіянами про мирне співіснування, а потім -- війна з ними за власне виживання.
#Українці #Телебачення #Україна #Росіяни #Росія #Москва #Київ #Історія України #Крим #Радянський Союз #Документ #Михайло Горбачов #Проголошення незалежності України 1991 #Леонід Кравчук #Зерно #Санкт-Петербург #Боже. #Більшовики #Архів #Комунізм #Пожежа #Державний переворот #Акт проголошення незалежності України #Тоталітаризм #Герб #Левко Лук'яненко #Телевізійна служба новин #1991 Спроба радянського перевороту #Президент Радянського Союзу #Універсали (Центральна Рада України) #Російська Республіка
