Секрети оголошення Незалежності України: чому це сталося в серпні та які були обставини цього історичного моменту.

У спеціальному сейфі архівісти зберігають непоказну теку, в якій лежить кілька пожовтілих аркушів. Серед них -- документ без печатки і герба, надрукований на звичайній друкарській машинці. Але в ньому втілились прагнення багатьох поколінь українців мати власну державу. Це -- Акт проголошення Незалежності України.

"Він застрахований, зберігається в спеціальній вогнетривкій шафі. Це подарунок наших німецьких партнерів від початку повномасштабного вторгнення. Ця шафа гарантує, що якщо навіть, не дай Бог, це буде епіцентром пожежі, то документ мінімум дві години в епіцентрі пожежі в такій вогнетривкій шафі зберігається", -- йдеться у сюжеті ТСН.

Акт проголошення Незалежності України — це короткий, але значущій документ, який вмістився на одній сторінці. Він розпочинається словами, які для багатьох сучасників можуть видатися досить несподіваними: "Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла над Україною у зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року." Це сталося після так званого путчу ГКЧП у Москві, коли в Києві усвідомили, що настав час завершити суперечки і нарешті зробити важливий крок — проголосити незалежність України.

19 серпня 1991 по всіх каналах телебачення транслювали балет Чайковського. Комуністи в Москві зробили останню спробу повернути собі владу. Президента СРСР Горбачова оголосили недієздатним через хворобу, ізолювавши його на державній дачі в Криму. В центрі Москви з'явилась бронетехніка.

Беззбройні громадяни, які прагнули уникнути відновлення тоталітарного режиму, стали на захист проти заколоту, що увійшов в історію як "путч".

В українців не було ані власної армії, щоби захищатись, ані навіть самого права на оборону. Адже формально тут усе ще була радянська республіка. Намагались переговорами зупинити війська. На щастя, московські заколотники не здобули широкої підтримки. За три дні путч провалився. Але в Україні урок засвоїли. Зрозуміли: це -- історичний шанс, і впускати його не можна. Треба було скористатись тим, що у Верховній Раді УРСР після провалу путчістів від переляку принишкли комуністи, які в інших обставинах гарантовано заблокували би проголошення Незалежності, згадував автор історичного тексту -- нині покійний Левко Лук'яненко.

"Я запитую: який документ ми плануємо скласти? Я пропоную створити максимально стислий документ. У ньому повинно бути лише проголошення України як незалежної держави і більше нічого! Взагалі нічого! Якщо ми почнемо його обґрунтовувати, Верховна Рада може розпочати обговорення. А це обговорення може затягнутися на завтра, а може й на післязавтра. Комуністи можуть встигнути зібратися і нам все зірвати. Зірвати!" — висловив він свою думку.

Документ скріпили лише підписом голови -- Леоніда Кравчука. Адже ані печатки, ані герба у новонародженої держави в той день ще не було. Радянський прапор над куполом Верховної Ради спустили, а натомість підняли український -- жовто-блакитний.

Сьогодні оригінал Акту проголошення Незалежності України іноді демонструють у Верховній Раді під час певних урочистих сесій парламенту.

"Відтепер ми самі визначатимемо наше майбутнє". Це, напевно, одна з найвідоміших і найчастіше цитованих фраз з Першого Універсалу, і якщо поглянути на неї написану великими літерами, можна помітити, як вона резонує з подіями 1991 року, коли Україна оголосила про свою Незалежність. Але є ще одне важливе застереження: слова з Універсалу, зверніть увагу: "А тим часом Петроградський уряд народних комісарів, намагаючись підпорядкувати собі вільну Українську республіку, оголосив війну Україні і направляє на наші землі свої війська червоних гвардійців-більшовиків, які грабують хліб у наших селян і безкоштовно вивозять його в Росію, не жаліючи навіть зерна, призначеного для посіву, вбивають невинних людей і сіють хаос, крадіжки і безлад." Це звучить так, ніби воно описує сучасну реальність.

Ми знову в центральному державному архіві, де нам показують докази того, як українці намагались здобути волю та захиститись від росіян століття тому. Це -- чотири Універсали Української Центральної Ради. В цих текстах добре видно, як карколомно змінювались події у ті тривожні часи. Якщо в першому Універсалі йдеться про автономію України в складі демократичної Російської республіки, то четвертий -- це вже проголошення незалежної держави, яка мусить опиратись загарбникам -- більшовикам.

Сучасні історики дійшли висновку, що правильніше було б назвати Акт 1991 року Актом відновлення Незалежності України. Саме таку назву спочатку запропонував автор документа, Левко Лук'яненко, у своїх чернетках. Проте згодом він змінив цю формулювання на більш нейтральне — проголошення Незалежності. Пояснюючи своє рішення, він висловлював побоювання, що комуністи можуть заблокувати ухвалення акта через так звану "петлюрівщину". Крім того, у всіх цих документах — як старовинних, так і сучасних — чітко проглядається одна й та сама динаміка: спершу українці намагаються домовитися з росіянами про мирне співіснування, а згодом стикаються з війною за своє виживання.