Telegram ставиться до України, мов вуличний хуліган: Юрчишин коментує суперечливі відео з ТЦК, фінансування телемарафону та маневри Ахметова.

"Наша мета — забезпечити, щоб жоден пропагандист не залишився без уваги."

Одним з головних тригерів бюджету на 2026 рік стало продовження фінансування телемарафону, на який держава планує витратити більше 1,5 млрд гривень. Але чому попри низьку довіру і критику в телемарафон продовжують вливати кошти? Чи реально влада позбавила олігархів впливу на медіа та хто винен в тому, що в Україні і досі не заблокований російський Telegram? На ці та інші питання в інтерв'ю "Телеграфу" відповів народний депутат від фракції "Голос", голова комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин.

Пане Ярославе, у бюджеті на 2026 рік знову передбачено фінансування телемарафону. Яка причина цього рішення?

- Влада і нещодавно от Михайло Подоляк (радник голови Офісу президента, -- Ред.) вчергове пояснив, що вони розглядають телемарафон як ефективний механізм інформування суспільства.

- Чи ви погоджуєтеся з цим?

Ми усвідомлюємо, що формування комфортного інформаційного простору для Офісу президента та уряду фінансується за рахунок платників податків. Насправді, це призводить до купівлі лояльності власників приватних медіа. На жаль, позиція наших міжнародних партнерів є досить обережною: вони критикують існування єдиного марафону, але готові його терпіти до закінчення війни, оскільки не можуть адекватно оцінити, як його присутність або відсутність впливає на медіа-середовище в Україні.

Довіра до марафону залишається на досить низькому рівні. Лише менш як одна третина населення розглядає його як надійне джерело інформації. Це одна з причин, чому більшість людей часто звертаються до анонімних Telegram-каналів. На мою думку, це серйозна помилка. Я ініціював перенаправлення ресурсів з марафону на інші медійні проєкти, такі як підтримка "Суспільного" та Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Однак марафон не є єдиною проблемою в цьому бюджеті. Найбільшою його недоліком є нереалістичність. У таких умовах єдиний марафон стає занадто витратною справою для забезпечення комфортного інформаційного супроводу.

Ось ще одне пояснення від Подоляка на користь телемарафону: він стверджує, що через війну рекламний ринок практично не функціонує, тому ми нібито зобов'язані фінансувати ці канали з Державного бюджету.

- Максимально абсурдне пояснення. Немає рекламного ринку? Тоді давайте підтримувати малий і середній бізнес. Та чомусь ми це не робимо. Чи давайте вже інвестувати в позитивних блогерів, у них же теж реклами немає. Це наслідок того, що треба якось пояснювати те, що не є логічним. Від відсутності рекламного ринку страждають всі медіа, але чомусь ми підтримуємо конкретний перелік конкретних каналів, які увійшли в марафон (чи яким дозволили увійти). Регіональні канали розвивайтесь собі самостійно, нікого не гребе, що немає рекламного ринку. Інтернет-видання, будь ласка, вертіться, як хочете. А канали, які не пустили в єдиний марафон: "5 канал", "Еспресо", теж працюють без реклами, але ж працюють. Тому, в даному випадку, це хороша міна при поганій грі. Я розумію, що власникам приватних каналів це, звісно, максимально комфортно: не критикуєш владу (що канали, які увійшли в марафон, і не робили), а за це отримуєш бюджетні кошти. Їх інтерес зрозумілий, а який суспільний інтерес? Чому ми з вами з власної кишені маємо підтримувати приватні канали?

- Про ці приватні канали. За вашими оцінками, вплив олігархів на телеканали зберігається? У нас був закон про деолігархізацію, який, судячи з усього, прийняли саме для того, щоб позбавити олігархів впливу на свої ж медіагрупи. Це спрацювало?

Вплив залишається. Однак на каналах, таких як "Інтер" та "Ми-Україна", ймовірно, виник додатковий вплив з боку держави. Колишні власники насправді розподілили свої медіаактиви з членами урядової команди.

Подоляк правий в тому, що телебачення залишається збитковим напрямком бізнесу і потребує інвестицій. Відповідно, те, що всі власники номінально переписали канали на своїх журналістів, менеджмент, це по суті нічого не міняє. Так, формально закон про боротьбу з олігархами виконаний. Притягнути до відповідальності Ахметова чи Коломойського неможливо, тому що є інші власники. Але якщо копнути глибше: чи це реальні власники, чи просто люди, на яких формально переписали систему власності?..

Суть питання полягає в іншому. Наразі ризики досить низькі. Олігархи мають інтерес у тому, щоб держава продовжувала фінансувати їхні медіа-активи. Відповідно, редакційна політика формується так, щоб максимально зменшити критику на адресу влади. Але це не триватиме вічно. Лише близько 30% населення споживає телебачення, і переважно це відноситься до старшої аудиторії, яка є дуже привабливою для політиків. Тому зрозуміло, що під час виборів не всі приватні канали будуть виступати в унісон на підтримку чинної влади. Це підтверджують випадки критики президента на каналі "1+1" у зв'язку з активізацією справи проти Коломойського. Таким чином, можна зробити висновок, що олігархи продовжують впливати на медіапейзаж, і навряд чи вони не скористаються цим впливом під час перших виборів після війни.

Можна навести приклад каналу "Ми - Україна", щоб підтвердити, що за цим медіа стоять бізнеси Ріната Ахметова. Чи є у вас відповідна інформація?

Що стосується контенту, можна з упевненістю стверджувати, що цей канал має тісний зв'язок з Ахметовим. Жоден інший канал не демонструє такої великої кількості реклами благодійних та бізнес-проектів цієї корпоративної групи. Щодо наявності прямих доказів, тут необхідна активна діяльність фінансового моніторингу, який, на жаль, не завжди функціонує належним чином. Це піднімає питання про те, чи вистачає фінансових ресурсів у тих, хто нині є офіційними власниками каналу. Аналіз показує, що у номінальних власників фактично немає достатніх ресурсів, що свідчить про можливу наявність прихованих власників.

Чи хтось в даний момент серйозно досліджує цю систему власності? Ні. Справа в тому, що поки державі це вигідно, вона не звертає уваги на те, що процес деолігархізації фактично зводиться лише до зміни прізвищ власників медіа-каналів, без суттєвих змін у самій системі.

Обговорімо, як мобілізація висвітлюється в медіа. Чи вважаєте ви, що поширення випадків так званої "бусифікації" є проявом свободи слова, або ж це гра на користь ворога в його інформаційній війні?

Ми стикаємося з серйозною проблемою: держава фактично відійшла від активного управління процесом мобілізації та пояснення суспільству механізмів залучення громадян до Збройних Сил України. Це відкрило двері для російської пропаганди, яка змогла поширити свої меседжі. Наприклад, термін "бусифікація". Цей концепт став своєрідним "вірусом", що швидко викликає емоційний відгук. На його основі було створено безліч відеоматеріалів: деякі з них мали хоч якусь реальну основу, але більшість були штучно згенерованими або маніпульованими. Коли журналісти намагалися спростувати ці фейкові новини, це, на жаль, додатково підживлювало інформаційно-психологічні операції. Як би не намагалися спростувати цю інформацію, це лише давало привід сумніватися: "Якщо ви виправдовуєтеся, значить, щось неправильно".

Чому, на вашу думку, влада вирішила дистанціюватися від процесу мобілізації?

- Зрозуміла, що це дуже складний процес. На початку війни у нас тиражувалася ідея, що дуже скоро ми це питання вирішимо, і масової мобілізації буде не треба. Коли вперше в 2023 році прозвучала цифра, що нам треба залучити близько 500 тисяч нових військовослужбовців, президент це спростовував. А зараз ми розуміємо, що, насправді, цифри були аргументовані. Тоді Росія зробила все, щоб зірвати мобілізацію, і ми самі дали їй для цього достатньо підстав.

Чи мали місце зловживання з боку деяких представників ЗСУ? Так, мали. Щодо процесу ВЛК, випадок з Тетяною Крупою свідчить про те, що такі зловживання існували. Влада, замість активного вирішення цих проблем, обрала шлях самоусунення, що дозволило Росії зайняти домінуючу позицію. Наразі ці питання вже набули власного розвитку. Можливо, Росії в цій ситуації вже й немає (хіба що йдеться про ботів, які можуть десь з'явитися). Наша нездатність приймати складні рішення була використана ворогом для реалізації ретельно спланованої спецоперації. Коли наші міжнародні партнери запитують, чи має сенс надавати нам військову допомогу, якщо у нас бракує людей, це також наслідок цієї операції. Проте росіяни не є настільки геніальними — ми самі створили умови для цього.

Я обговорював це питання з Микитою Потураєвим, і він наголосив, що більшість відеоматеріалів, пов'язаних з "бусифікацією", є фальшивими. Деколи вони навіть створені за допомогою штучного інтелекту. Як ви ставитеся до такої думки?

Мені відомо, що наші розвідслужби провели аналіз ситуації. Не можу надати точні пропорції, але значна частина цих даних дійсно є маніпуляцією. Дуже помітно, що інформація має штучний характер. Вона з'являється на маловідомих, часто нещодавно створених акаунтах, і швидко поширюється за допомогою ботів і фейкових профілів. Після цього до процесу підключаються й реальні користувачі.

Цікавим прикладом є поширення інформації про вбивство військового у Львові. В цій ситуації було детально описано сам інцидент, а також використано безліч іронічних смайлів. Коли почали з'ясовувати, хто ж стоїть за цим, виявилося, що це боти з В'єтнаму! Це свідчить про те, що ситуація є штучно створеною.

- Вами, в тому числі, був ініційований процес якщо не повної заборони Telegram, то хоча б обмеження для окремих каналів соцмережі. Наче як були перемовини з адміністрацією Telegram. На якому етапі зараз цей процес?

На певному етапі адміністрація Telegram залучила пана Вонга (Ремі Вонг, згідно з деякими джерелами, представник соціальної мережі, -- Ред.) для налагодження зв'язку з українською стороною.

А хто це, цікаво?

Виявилося, що за всім цим стоїть штучний інтелект. Уся комунікація зводилася до простого принципу: ви пишете нам, а ми розберемося. Один раз Мінцифри вдалося заблокувати певну групу російських маніпулятивних Telegram-каналів, але це стало можливим завдяки платформам Apple і Google. У той же день Telegram заблокував декілька ботів та сервісів українських державних установ, що працювали у цій мережі. Це можна назвати своєрідною "відповіддю". Це ілюструє, як у нас налагоджена комунікація з Telegram. Фактично, це комунікація, яка нагадує "гопницькі" методи, характерні для країни-агресора. Можна втекти з Росії, але, на жаль, Росія залишається всередині. Це особливо помітно у випадку Павла Дурова. Тож, ситуація з Telegram виявляється досить складною.

Я більше очікую, що Telegram буде обмежений, скоріш за все, в європейських спільнотах. Зараз Єврокомісія розслідує реальну кількість користувачів Telegram, адже Telegram спеціально занижує кількість користувачів в країнах Європи. І тоді можна буде задіяти європейське регулювання. Це більш прозора система власності, зрозумілий алгоритм реагування на запити. Так, як працюють більш доброчесні мережі.

Стосовно України, Офіс президента банально боїться регулювати Telegram, оскільки Telegram дуже популярний. Наскільки це відповідально під час війни? Як на мене, повністю безвідповідально. Але маємо те, що маємо.

- Тобто правильно я розумію, що справа не в технічному боці питання, а у відсутності політичної волі для блокування цієї соцмережі?

- Тільки політична воля. Ми говорили з Держслужбою спецзв'язку, великими провайдерами. Вони говорять, що технологічно це можна зробити. Не так легко, як раніше з "Одноклассниками" чи "ВКонтакте", але цілком реалістично. Ми радилися з експертами Єврокомісії, з Радою Європи і вони самі нам нагадують, що якщо мережа становить загрозу національній безпеці, це наше суверенне право її обмежити. Тому це суто наявність політичної волі. А вона, на жаль, відсутня.

- Минулого року ви казали, що зверталися до податкової із запитом, чи платить Telegram податки в Україні? І чи платять податки окремо Telegram-канали, які продають там рекламу. Так платять чи ні? Що вам відповіла податкова?

Неймовірно смішна ситуація. Оскільки Telegram не зареєстрував свій офіс в Україні, податкова служба не має змоги визначити, яка з численних юридичних осіб, що містять у своїй назві "Telegram" (як латиницею, так і кирилицею), фактично представляє цю компанію. Тому не можна однозначно стверджувати, чи сплачує Telegram податки, чи, навпаки, обходиться без них.

Щодо реєстрації окремих каналів. Анонімні канали не реєструвалися в принципі. А ніби не анонімні довгий час не реєструвалися до моменту, поки ми не дозволили рекламу гемблінгу в зареєстрованих електронних ЗМІ. І для того, щоб можна було рекламувати ігорку на законних підставах, частина каналів почала реєструватися, а відтак, сплачувати певні податки. Але знову ж таки, переважна більшість цих послуг надається через криптовалюту і зовсім інші механізми. Тому, мізерні надходження з Telegram, якщо взагалі про них можна говорити.

Ви звернулися до Національної поліції щодо російського анімаційного фільму "Маша та Ведмідь". Поліція відзначила, що підтримує запровадження санкцій. Але що далі? На якому етапі реалізації цієї заборони? Чи почався цей процес взагалі?

Не лише поліція висловлює підтримку. Міністерство культури також підтримує введення санкцій. Служба безпеки України наразі розглядає це питання. Центр протидії дезінформації активно долучився до процесу. Проте, єдиною перепоною залишається відсутність ініціативи щодо винесення рішення про санкції на РНБО. Я щиро сподіваюся, що СБУ врешті-решт ініціює подання про санкції. Мене засмучує те, що ні Національна поліція, ні Міністерство культури не ініціювали відповідного звернення з боку Кабміну. Якщо вони дійсно "за", то, ймовірно, варто вжити реальних заходів, щоб зупинити цю ситуацію.

Не так давно відновилися трансляції засідань Верховної Ради, що стало важливою подією. Процес відновлення виявився досить тривалим і складним. Чому це сталося? Які сили виступали проти? Чи була це монобільшість?

Служба безпеки України, Управління державної охорони та Збройні сили діють за принципом: менше подразників – краще. Чи є парламент об'єктом уваги? Так. Інформація про те, що всі парламентарі зібралися в одному місці, може створювати загрозу? Безумовно. Тому основною причиною, чому було запроваджено заборону, стала позиція наших служб. Вони активно обговорювали це питання, хоча залишаються переконаними, що таке рішення не є правильним, оскільки їхнє завдання – зменшити ризики. Це офіційна сторона питання. Неформально ж, йдеться про створення максимально комфортних умов для представників не тільки більшості, а й інших фракцій і груп, які не бажають спілкуватися з медіа.

Логіка закритості вже втратила свою значимість, адже мої колеги, такі як Олексій Гончаренко та Ярослав Железняк, активно проводили прямі трансляції. Однією з основних функцій народного депутата є інформування суспільства. І виникає питання: навіщо ми утримуємо парламентський канал, якщо система інформування є спотвореною? Журналісти дотримуються збалансованого підходу та етичних норм, тоді як політики часто представляють інформацію так, як їм вигідно, акцентуючи на тих моментах, які їм найбільш зручні. Це стало аргументом для монобільшості: популярність здобувають ті, хто критикує їх рішення, а у них немає можливості показати свої аргументи. Рідко хто з більшості підійде до Гончаренка, щоб пояснити свою позицію. Чи звучать зараз пропозиції знову закритися? Так, такі думки існують. Не всі задоволені ситуацією. Я можу зрозуміти позицію силовиків, але наша сила полягає, зокрема, у тому, що ми є демократією, а не тоталітарним режимом, як у Росії. Закриту владу в Україні не підтримуватимуть. Саме тому відбулася певна демонізація Андрія Єрмака (частково це справедливо, а частково — перебільшено), оскільки він уособлював відчуження влади від суспільства та закритість.

Ви зверталися до поліції з питання досьє на журналістів, які були виявлені в так званому "бек-офісі" Міндіча. Однак, правозахисники справедливо підкреслюють, що дані в цих досьє не були отримані з Google, а з закритих реєстрів, доступ до яких мають виключно правоохоронні органи. Чи справді ви вірите, що правоохоронці можуть об'єктивно розслідувати цю справу, якщо, очевидно, вони самі мають до неї відношення?

Чи здатні вони виконати свої обов’язки? Зобов’язані. Адже їхня праця фінансується з наших податків. А чи мають вони бажання це робити? Ні, не мають. Чи існують у нас механізми, які можуть їх змусити до дій? Так, є. Я отримав відповіді від Офісу Генерального прокурора та Державного бюро розслідувань. Вони, мовляв, «включили режим "окуня"», заявивши, що це не їхня компетенція, а справа НАБУ, тому перенаправляють мій запит туди. Але насправді, розслідування тиску та перешкоджання журналістам — це завдання не НАБУ, а Національної поліції під наглядом Офісу Генпрокурора. Я чекаю на відповідь від НАБУ, щоб, якщо буде можливість, оприлюднити інформацію про конкретних журналістів, про яких ідеться. Після цього я планую зв’язатися з колегами, щоб вони подавали заяви про злочини. І тоді будемо тиснути на правоохоронні органи: якщо вони не бажають діяти, ми змусимо їх відкривати кримінальні справи.

Незабаром розпочнуться судові процеси у справі колишнього пропагандиста медіа-в imperia Віктора Медведчука Макса Назарова. Але хто ще понесе відповідальність за пропаганду на каналах Медведчука? Складається враження, що лише Назаров опинився під ударом, хоча в цій схемі було чимало інших журналістів.

Хочу підкреслити, що наразі триває кримінальне провадження стосовно Діани Панченко, яке перебуває на активній стадії. Основна проблема полягає в тому, що вона змогла втекти до Росії через території, що знаходяться під окупацією. Проте її активи в Україні заблоковані. Хоча вона продовжує вести діяльність у соціальних мережах, її вплив значно знизився в порівнянні з попередніми часами. Ситуація ускладнюється тим, що, якщо будуть винесені рішення, то лише заочно. Однак, це, принаймні, унеможливить її виїзд до демократичних країн і створить певні труднощі для неї. Хоча б це.

Дуже часто, незважаючи на критичний вплив пропагандистів, їхні справи не є в пріоритеті, зокрема, і в СБУ. Другий момент - багато хто з пропагандистів максимально змінив риторику і намагається працювати виважено. А державна зрада чи загроза національній безпеці - це складний для доведення кримінальний злочин. І тут якщо вже йти, то йти впевнено і з хорошими аргументами. Тому шукаємо додаткові факти. Я закликаю тих, хто справді розуміє все зло, яке створили пропагандисти, проводити збір даних і виловлювати (часто в кеші) ті матеріали, які справді є пропагандистськими. Щонайменше, можна добитися блокування на YouTube і зменшити поширення. Якщо ми зараз не почистимо, то вони всі відродяться. І це буде в форматі Light-версії, мовляв, Захід нам не дуже допомагав, то, може, нам все-таки якось нейтральними бути? Налагоджувати комунікацію з сусідом, ми ж нікуди не дінемося, ми ж сусіди, "один народ" і все таке. Пропагандисти не мають себе відчувати спокійно в Україні, Європі, чи в будь-якій іншій демократичній країні. Це наше спільне завдання, щоб жоден пропага*дон не залишився непоміченим.