Цей рейтинг доводиться починати із зізнання: знову (як і у випадку з "Топ-10 молодих і перспективних актрис українського театру") було важко обирати найкращих із найкращих. Їх багато, й усі вони гідні уваги та визнання. Молодих акторів-джентльменів теж подано в алфавітному порядку, з віковим обмеженням -- до 30 років. Допитливі читачі, ознайомившись із попереднім рейтингом леді, критично зауважили: "А чи доцільно взагалі формувати рейтинги під час війни?". Запитуєте -- відповідаю. Писати п'єси, романи, вірші тощо, ставити вистави, проводити перформанси, знімати фільми, кліпи, відзначати найкращих (преміями, званнями й просто квітами) під час війни -- доцільно. Бути надійною психологічною опорою для захисників і захисниць, підтримувати їхніх рідних, волонтерити, донатити на потреби ЗСУ під час війни -- доцільно. Щодо доцільності рейтингів під час війни, то відповідь уже очевидна: у складні часи між життям і виживанням людям важливо знати, що є зміна поколінь -- є молодь, на яку покладають надії в різних сферах. Є талановиті, активні, успішні та гідні молоді люди, які допомагають військовим і працюють над собою в професії, розвиваються й досягають заслуженого визнання. Тому цей рейтинг дає змогу ознайомитися з найяскравішими талантами тим, у кого немає часу та / або можливості відвідувати спектаклі чи переглядати фільми, щоб порівнювати, аналізувати та помічати молодих і перспективних акторів українського театру.
Білаш Іван (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка)
Іван Білаш — це не просто дипломований філософ, театрознавець та актор, але й яскравий талант, який вражає своєю харизмою. У своїх 25 років він вже має у своєму активі участь у 20 виставах на найпрестижніших сценах України, зокрема у Національному театрі імені Марії Заньковецької та Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка.
Здається, Іванові відома якась унікальна таємниця організації та планування часу, адже до наведеного списку варто додати ще й ролі у більш як 10 фільмах і серіалах (хлопець у музеї, "Коли мурахи бродили шкірою" (режисерка Вікторія Дуднік); Ваня, A Chance to Cry (режисерка Ольга Артушевська); власник притулку для котів, "Мої нещасні коти" (режисерка Ольга Артушевська); хлопець у сховищі, "Мати" (режисер Юрій Леута); роль без імені, Thanatos (режисер Андрій Євтушенко); і навіть роль у новому сезоні популярного серіалу "Кава з кардамоном").
Іван описує себе як оптимістичну особу, що має високу самооцінку, завжди підходить до завдань з креативністю та вміє визначати пріоритети. Завдяки цим якостям, він став частиною команди викладачів з акторської майстерності на Першій кафедрі акторського мистецтва та режисури драми КНУТКіТ імені І.Карпенка-Карого. Попри насичений графік, Іван знаходить час для дубляжу, запису аудіокниг, а також для своїх улюблених занять – читання класики та плавання.
Не дивно, що Іван, завдяки своїм численним талантам, отримав Гран-прі на арт-фестивалі "Висхідна зірка" у 2021 році, став лауреатом першої премії Всеукраїнського конкурсу виконавців художнього слова імені Лесі Українки в тому ж році, а також здобув перемогу (Гран-прі) на 27-му Всеукраїнському конкурсі професійних читців імені Лесі Українки у 2023 році.
Михайло Ганєв (Національний академічний драматичний театр, заснований на честь Лесі Українки, Київ)
Михайло Ганєв, одесит за походженням, міг би цілком присвятити своє життя футболу та продовжити справу своєї родини, займаючись збереженням та розвитком унікальної колекції експонатів Музею футболу та Клубу вболівальників, заснованих його батьком Емануїлом Ганєвим. Проте, в той час як музейне гасло "Відчуйте себе частиною футбольного світу, поринувши в історію світового футболу" надихнуло його, Михайло вирішив спробувати себе не лише в ролі футболіста на екрані, а й зануритися в історію театрального мистецтва, змінивши акценти на користь театрального світу.
Протягом чотирьох років виступів у столичному театрі імені Лесі Українки Михайло завоював серця глядачів, які високо оцінили його талант не лише в театральних постановках, таких як "Молитва за Елвіса" (режисер Дмитро Морозов), "Поромник" (режисер Кирило Кашліков), "Брати" (режисер Олександр Кобзар) та "Хвиля" (режисер Юрій Дяк), але й під час літературних читань у травні 2022 року в рамках проєкту "Ми з України. Сценічні зустрічі", що познайомив глядачів із сучасною драматургією.
Михайло є відданим фанатом свого театру й уже не в одному інтервʼю зауважує, що його театр -- це умови, в яких хочеться творити та ризикувати! Цього року актор ризикнув і дебютував як режисер, поставивши на Сцені під дахом виставу "Ліфт" -- "гру в трилер" (жанр, визначений режисером. -- Ю.С.) за пʼєсою відомого британського драматурга Гарольда Пінтера, творчістю якого захоплюється ще зі студентських років. Перший режисерський досвід викликав неоднозначну реакцію критиків -- від захоплення відкритим фіналом вистави до повного нерозуміння абсурду, закладеного драматургом. Михайло ж стверджує: "Абсурд -- це не про дивні слова й дивні обставини, це вижимка нашого життя, те, з чим ми стикаємося щоденно".
Михайла часто можна побачити серед слухачів на різноманітних заходах, що проходять у столичному театрі імені Лесі Українки. Він відвідує відкриті інтерв'ю як іноземних, так і вітчизняних митців, майстер-класи, презентації та інші події. Його активна участь у житті театру та прагнення до професійного розвитку, безумовно, є частиною реалізації його мрії, яку він поділився в одній із соцмереж: мрії, що українська культура здобуде визнання в усьому світі.
Олег Гоцуляк (Київський академічний театр драми та комедії на лівому березі Дніпра)
Зірка відомих телевізійних серіалів "Перші ластівки" (персонаж Макс) та "Полкан" (лейтенант Слава Курочка) Олег Гоцуляк минулого року здивував театральну спільноту, вийшовши з рядів бажаних холостяків та запропонувавши руку і серце своїй обраниці, колезі-акторці Театру Франка Дані Кузь, під час весільної урочистості спільних друзів. Поки пара готується до власного скромного весільного святкування, яке планується, ймовірно, наприкінці літа, актор активно продовжує свою кар'єру на сцені рідного Театру на лівому березі Дніпра та відновив зйомки в кіно. Наразі він працює над багатосерійною екшн-драмою "Служба 112".
Олег зізнається, що жодного дня його не покидають думки долучитися до служби в ЗСУ та піти на фронт. На початку повномасштабної війни актор став на військовий облік і долучався до допомоги територіальній обороні в Чернівецькій області.
Цього року Олег отримав третю премію "Чорний лотос" у категорії кращий актор другого плану за свою роль Кассіо у виставі "Отелло", поставленій режисеркою Оксаною Дмітрієвою в Театрі на лівому березі Дніпра. Глядачі зможуть побачити гру Олега вже в наступному сезоні театру у виставах режисера Євгенія Резніченка "Син" (в ролі Ніколя), "37 листівок" (в ролі Айвері Саттон), а також у згаданій постановці "Отелло".
Дерпак Ярослав (Національний драматичний театр імені Марії Заньковецької, Львів)
Ярослав отримав свій перший акторський досвід, граючи роль Тома Соєра в Першому академічному українському театрі для дітей та юнацтва у Львові. Проте його прагнення виступати на сцені національного театру та рішучість молодого актора шість разів приводили його до творчого конкурсу Театру Заньковецької. І ця наполегливість принесла свої плоди: у репертуарі театру Ярослав взяв участь у 28 виставах, більшість з яких продовжують йти й досі.
Ярослав разом із колегами з Театру Заньковецької активно займається волонтерською діяльністю, зокрема збором коштів для потреб Збройних Сил України. Тому, переглядаючи його профілі в соцмережах, можна знайти більше інформації про різні благодійні акції, ніж про його театральні вистави.
Зараз Ярослав прагне втілити різноманітні персонажі, об'єднуючи їх у єдину сутність, черпаючи натхнення з твору Деніела Кіза "Таємнича історія Біллі Міллігана". Наразі експерти радять не пропустити його виступи у таких виставах: "Я, "Побєда" і Берлін" (у ролі Кузьми Скрябіна, режисерка Вероніка Літкевич), "Тартюф" (як Валер, режисер Оскарас Коршуновас), "Чарлі та шоколадна фабрика" (у ролі Чарлі, режисерка Наталія Сиваненко), "Сірано де Бержерак" (як Крістіан, режисер Давид Петросян) та "Земля" (у ролі Сави, режисер Давид Петросян).
Пльондер Артем (Київський академічний театр "Золоті Ворота")
Артем міг би стати льотчиком, про що мріяв у дитинстві, наслідуючи свого батька, і закінчити Харківський університет повітряних сил. Проте його неприязнь до точних наук, таких як фізика і геометрія, змусила його вибрати більш творчу кар'єру. Батьки повністю підтримали його рішення, і це було не дарма. Хоча справжнім пілотом Артем так і не став, він все ж втілив цю роль на сцені у виставі "Ковзанка" (режисер Дмитро Леончик), яку експерти радять подивитися.
У виставі "Бери од жизні всьо", створеній за мотивами творів Татусі Бо та Руслана Горового, Артем виконав низку різноманітних ролей: студента училища культури Вітю, стиліста та візажиста Маркуса Модела, оператора та відеоінженера Івана, а також стриптизера Андрюшу, який також є студентом. Ця робота на сцені Київського академічного театру "Золоті Ворота" принесла йому визнання, і вже на старті своєї кар'єри він отримав премію "Київська пектораль 2019" за найкращий акторський дебют. Швидкий старт вказав на подальший успіх у його театральній та кінокар'єрі. Проте Артем впевнений, що театр, на відміну від кіно, завжди тримає актора в активному стані, тому він віддає перевагу сценічному мистецтву.
Артем не приховує, що в професії захоплюється британською акторською школою (серед кумирів називаючи імʼя Бенедикта Камбербетча), а у сфері особистих інтересів -- спортом, і особливим натхненням називає музику.
Артем називає своєю головною мотивацією свою чарівну дружину, актрису Театру "Золоті Ворота" Дарію Пльондер, а також їхню маленьку донечку Марійку. Згідно з інформацією одного з українських журналів, цього року Артем і Дарина потрапили до списку "Наш Голлівуд. Топ-10 найпривабливіших акторських пар нової хвилі".
Павло Текучев (Національний академічний театр драми імені Лесі Українки, Київ)
Ще під час навчання в сьомому класі, коли Павло долучився до театрального гуртка, він закохався в сцену. Її унікальна атмосфера, на його думку, дозволяла створювати нові світи і переживати інші життя через ролі. Із самого початку він обрав шлях актора. Павло вважає, що той дитячий ентузіазм досі живе в його підході до професійної акторської гри на сцені та в кіно. На його думку, найважливіше — це палко любити свою справу, адже саме це приносить задоволення. Він займається акторством не заради популярності в медіа чи в Instagram, а виключно заради власного задоволення.
Коли мова йде про перспективи когось, то Павло вже має вражаюче сьогодення, адже його акторський талант користується величезним попитом. На початку своєї театральної кар'єри він виконував провідні ролі у виставах-візитівках, зокрема в "Підступності і коханні" (в ролі Фердинанда, під керівництвом режисерки Алли Рибікової) та "У полоні пристрастей" (як Дон Жуан, під керівництвом Михайла Резніковича). Зараз одна з найбільш помітних робіт Павла — це образ скромного красеня Рокко у виставі "Брати" (режисер Олександр Кобзар), роль, яка в оригінальному фільмі Лукіно Вісконті "Рокко та його брати" принесла славу самому Алену Делону.
Творчий етап життя актора в кіно, можливо, навіть сповнений більшої активності, ніж у театрі. Павло встиг взяти участь у численних фільмах і серіалах, серед яких можна згадати "Нюхач", "Діда Мороза не буває", "Коп з минулого", а також романтичну стрічку "Коли ти вийдеш заміж?" та багато інших. Його шанувальники з нетерпінням очікують нову кінороботу актора — роль Андрія Ворона в історичній драмі "Вічник. Сповідь на перевалі духу", режисером якої є Іван Ніколайчук, і яка основана на однойменному творі Мирослава Дочинця.
Попри активну діяльність у театрі та кінематографі під час повномасштабної війни, Павло знаходить можливість для волонтерства і навіть подорожей до Донбасу. Разом із товаришами та швейцарським волонтерським фондом він активно долучається до організації підтримки переселенців із Маріуполя та транспортування гуманітарної допомоги.
Цього року на свій день народження Павло отримав один із найдорожчих "подарунків" від дружини Ангеліни й водночас -- найважливішу "роль" у своєму житті -- став батьком синочка Матвія.
Олександр Рудинський (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка)
2018 року Олександр у складі акторсько-студентського ансамблю вистави "Дванадцята ніч, або Що захочете" (режисер Дмитро Богомазов) був відзначений театральною премією "Дзеркало сцени" -- "Найкращі роботи молодих київських акторів" (до 30 років), започаткованої Олегом Вергелісом у нашому виданні. Нині Олександр -- мегазірка української театральної сцени та кіно.
До свого 30-річного ювілею, який актор відзначатиме наступного року, він устиг зібрати солідний перелік нагород, серед яких міжнародна театральна премія Академії драми Китаю за "Найкращий дебют" (вистава "Коріолан", режисер Дмитро Богомазов) та премія Британської академії телебачення і кіномистецтва (BAFTA) "Найкращий британський короткометражний фільм" за кінокартину "Камінь, ножиці, папір" режисера Франца Бьома, в якому Олександр зіграв головну роль. У нашому рейтингу Олександр -- наразі єдиний актор зі званням заслуженого артиста України й також лідер за кількістю підписників-фанатів у соцмережах.
Олександр Рудинський, талановитий актор, знявся у численних фільмах і серіалах, серед яких "Перші ластівки", "Перші дні", "Носоріг", "Слов'яни", "Збори ОСББ" та американський серіал "Декамерон" на Netflix. Також він зіграв у нещодавно створеному авторському серіалі Сергія Кулибишева "Ховаючи колишню". Його сценічна діяльність охоплює вистави у столичному Театрі Франка, зокрема у таких постановках, як "Співай, Лоло, співай" і "Тартюф" під керівництвом Дмитра Богомазова, а також "Калігула", "Марія Стюарт" і "Лимерівна", постановлених Іваном Уривським. Наразі актор готується до нових викликів на сцені Національного академічного театру ім. Лесі Українки, де в кінці липня глядачі зможуть побачити його в ролі Сави у виставі "Земля", режисером якої також є Іван Уривський.
Незважаючи на шалений ритм своєї кар'єри, актор знаходить час для викладання та навіть для роботи зі студентською режисурою. Виглядає так, ніби Олександр належить до тих людей, які вміють поєднувати численні заняття, і підтвердженням цьому є рейтинг "Топ-10 молодих і перспективних актрис українського театру". Це нагадування про давню істину: за кожним успішним чоловіком стоїть жінка. Як зазначають експерти цього рейтингу, його незамінною підтримкою є яскрава, емоційна, ніжна та харизматична Марія Рудинська — не лише його дружина, а й талановита акторка театру та кіно.
Актор не приховує амбітної мрії -- отримати премію "Оскар" і зі сцени (так, як він уже зробив під час вручення британського аналогу BAFTA) промовити слова: "Слава Україні!". Ну, а наразі Олександр здійснює іншу свою мрію -- закрити збір 500 тис. грн на квадроцикли для 152-ї Окремої єгерської бригади. Посилання на збір, за участь у якому актор пропонує оригінальні лоти, є на його сторінці (sasha_rudinskiy) в Instagram.
Слюсаренко Артем (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка)
Природний акторський талант Артема був помічений рідними та друзями ще в дитинстві. Не дивно, що в юнацькі роки він вирішив спробувати себе в театральній школі, де зрозумів, що сцена — це його справжнє покликання. Хоча згодом у нього виникали сумніви між режисурою та акторською діяльністю, сьогодні його вибір стане очевидним для всіх.
Артема цілком виправдано можна охарактеризувати словом "краш" -- вродливий і талановитий актор, який викликає миттєве емоційне захоплення глядачів. Безумовну любов і прихильність вибагливої львівської публіки він завоював уже в першій сценічній роботі -- виконанні ролі юного Володимира Івасюка в мюзиклі "Червона рута" (режисер Максим Голенко). Сучасники Володимира стверджують навіть про візуальну схожість Артема з культовим композитором і співаком.
Підкоривши львівську сцену, актор вирішив спробувати себе в столиці, тому профільні сторінки Артема можна знайти на сайтах одразу двох провідних національних сцен України -- київського Театру Франка та львівського Театру Заньковецької.
Столична публіка, що відзначається своїми високими вимогами, із задоволенням оцінила вражаючий вокал Артема в постановці "Прометей закутий" (режисер Йокубас Бразіс). Експерти з рейтингу радять звернути увагу на вистави за участю актора в репертуарі Театру Франка, зокрема на "Тев'є-Тевель" (роль Мотла, режисер Дмитро Черепюк) та його новий проект у виставі "Невеличка драма" (роль Льови, режисер Ігор Білиць). І, звісно, не варто забувати про вже згадану львівську "Червону руту".
Крім театральних вистав, молодий актор також взяв участь у повнометражному фільмі "Стоп-Земля", знятого під керівництвом Катерини Горностай. Ця стрічка була удостоєна в 2021 році престижної нагороди "Кришталевий ведмідь" за найкращий художній фільм від юнацького журі у конкурсі Generation 14plus на Берлінському міжнародному кінофестивалі.
Як і його колега Олександр Рудинський, Артем також проводить збір для ЗСУ в памʼять про загиблого на війні друга Славу Пащенка -- два авто для 116-ї ОМБр і бригади "Рубіж", розігруючи футбольні лоти за донати. Посилання на збір є на сторінці Артема (talbergg) у Instagram.
Вʼячеслав Хостікоєв (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка)
Представник відомої творчої династії -- син Наталії Сумської та Анатолія Хостікоєва, Вʼячеслав із дитинства брав участь у виставах, де грали його батьки. Тому сцена для нього -- звичне середовище, де він абсолютно вільно та впевнено почувається. Молодий актор зізнається, що його вибір професії став найбільшою радістю для батьків, із якими він, називаючи це особливою насолодою, грає у виставах столичного Театру Франка "Незрівнянна", "Кайдашева сім'я", "Моя професія -- синьйор із вищого світу" та "Люкс для іноземців".
Однією з найяскравіших і найзначніших театральних ролей Вʼячеслава є образ Дем'яна Халявського у культовій виставі "Конотопська відьма", поставленій під керівництвом Івана Уривського. Нещодавно актор разом із командою Театру Франка повернувся з гастролей по Європі та за океаном, поділившись у соцмережах вражаючими фінансовими досягненнями, які були зібрані на підтримку ЗСУ та ППО Харкова.
Вʼячеслав отримує величезну кількість позитивних відгуків, компліментів і виявів вдячності від своїх шанувальників, які захоплюються його роботою в галузі дубляжу. Його голосом говорять такі персонажі, як Пол Атрід (Тімоті Шаламе у фільмі "Дюна"), Пітер Паркер — Людина-павук (Тобі Магвайр у "Людина-павук"), Віллі Вонка (Тімоті Шаламе у "Вонка"), Енакін Скайвокер (Гайден Крістенсен у "Зоряних війнах") та більш ніж двісті інших героїв, за підрахунками шанувальників. Вʼячеслав настільки досконало оволодів мистецтвом дубляжу, що з упевненістю проводить майстер-класи для тих, хто бажає навчитися цій справі.
Чопоров Ілля (Київський національний академічний Молодий театр)
Зірка української версії легендарного мюзиклу "Кабаре" в ролі Емсі (режисерка Олена Коляденко, Молодий театр, Київ) Ілля став сенсацією для українських глядачів. Згодом образ харизматичного та яскравого конферансьє, не без допомоги TikTok-простору, розширив географію популярності молодого актора. І сталося неймовірне -- іноземці настільки захопилися його творчим образом, що, незважаючи на воєнний стан і знаючи про періодичні масштабні обстріли столиці, почали приїжджати до України на перегляд мюзиклу.
"Створювати музику простіше, ніж її знайти", – заявляє Ілля. Звісно, для актора, який також є композитором, це звучить цілком природно... Його музичний шлях розпочався в чотири роки з фортепіано, а в шість він вступив до музичної школи. У десять років Ілля знайшов своє покликання в музично-театральній студії, отримуючи перші навички акторської гри та хореографії. З чотирнадцяти років він освоював різні музичні інструменти та навіть був вокалістом в рок-групі. Пізніше Ілля продовжив навчання в Одеському театральному ліцеї, де не лише активно брав участь у художніх заходах, а й був обраний старостою. У шістнадцять років він здобув своє перше Гран-прі у вокальному конкурсі. Сьогодні Ілля присвячує значну частину часу вдосконаленню свого голосу – фахівці в галузі рейтингової експертизи відзначають, що він активно використовує поради лікарів-фоніатрів для покращення своїх вокальних навичок.
У нещодавно завершеному сезоні Молодого театру Ілля виявився у центрі уваги завдяки двом новим ролям: він зіграв в пластично-драматичній виставі "Праматері степів" (персонажі Колаксай та композитор, режисер Ніна Змерзла) та в драмі "Патетична соната" (роль Луки, режисер Дмитро Весельський). Окрім цих виступів, експерти рекомендують не пропустити гру Іллі у постановці "Зілля" (персонаж ткач, режисерка Олександра Меркулова). Цікаво, що у цій самій виставі бере участь акторка Дарʼя Грачова (Настка), яку Ілля вважає своєю музою та джерелом натхнення, і з якою він побрався цього року.
Серед експертів, до яких входять театрознавці, мистецькі журналісти, активні глядачі театру, блогери та режисери, на межі потрапляння до списку топ-10 згадувалися такі актори, як Віталій Бобух (Київський національний академічний Молодий театр), Олександр Греков, Захар Кермощук, Олександр Крючков (Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки), Артем Каратаєв (Київський академічний драматичний театр на Подолі імені Віталія Малахова) та Леонід Шеревера (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка).
#Кіт. #Збройні сили України #Соціальна мережа #Україна #Північна та Південна Америка #Китай (регіон) #Instagram #Харків #Дніпро #Київ #Директор #Пілот літака #Сполучене Королівство #Львів #Одеса #Театр #Швейцарія #Музичний театр #Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка #Драма #Золота пальмова гілка #Людина-павук. #Маріуполь #Берлін #Леся Українка #Зірка #Британська академія кіно і телевізійних мистецтв #Драматург #Отелло #Андрій Кузьменко #Кінофільм #Олександр Білаш #Продуктивність #Абсурд. #Богомазов Дмитро Михайлович #Харківський національний університет #Чернівецька область #Ален Делон #Золоті ворота, Київ #Тартюф #Елвіс Преслі #Марія Заньковецька #Олег Мудрий #Лукіно Вісконті #Театр в Україні #Хостікоєв Анатолій Георгійович #Володимир Івасюк #Гарольд Пінтер #Уривський Іван Сергійович #Кобзар Олександр Миколайович #Олександр Греков #Деніел Кіз #Резнікович Михайло Ієрухімович #Марія, королева Шотландії #Хейден Крістенсен
