Прикордонна співпраця між Словенією та Італією

Програма Interreg VI-A "Італія-Словенія" на період 2021-2027 років.

У цій статті розглядається транскордонна співпраця між Словенією та Італією, акцентуючи увагу на її історичних аспектах, сучасних викликах та економічних можливостях для муніципалітетів з представниками етнічних меншин. Короткий огляд пропонує стратегічні рекомендації, які можуть допомогти українським громадам у переговорах щодо вступу до Європейського Союзу, особливо в контексті Розділу 22 "Регіональна політика та координація структурних інструментів".

Словенія на протязі своєї історії має дві основні етнічні меншини: угорців та італійців. Незважаючи на те, що їх чисельність незначна — відповідно 0,4% і 0,2% від загального населення країни — обидві громади користуються всебічним захистом. Незважаючи на складні геополітичні відносини в минулому, сучасна співпраця між цими національностями перетворила труднощі на можливості, що сприяє їхньому розвитку та стабільності в регіоні. Згідно з Конституцією Словенії та іншими нормативними актами, італійські та угорські громади мають право обирати не менше одного представника до парламенту Словенії, а також до місцевих рад на територіях, де проживають ці меншини. Крім того, вони можуть брати участь у всіх органах, які ухвалюють рішення, що впливають на їхнє життя та питання, такі як громадське телебачення і радіомовлення.

Після закінчення Другої світової війни в 1945 році геополітична напруженість у Європі змінила кордони, і центром суперечок став італійсько-югославський кордон. Трієст і півострів Істрія, історично різноманітні та етнічно змішані, стали гарячими точками через свою стратегічну важливість і культурне розмаїття. У той період кордон між Словенією у складі Югославії та Італією був формально закріплений Озімським договором, який Югославія та Італія підписали 1975 року. Договір врегулював територіальні претензії та проклав шлях регіональним ініціативам, спрямованим на економічну співпрацю, захист меншин і культурний обмін.

Здобуття Словенією незалежності 1991 року та подальший вступ до ЄС посилили потребу в скоординованому управлінні кордонами й економічній співпраці. Вступ Словенії до ЄС у 2004 році та приєднання до Шенгенської зони у 2007-му стали важливою віхою у сфері співробітництва, адже усунули внутрішні кордони, сприяючи торгівлі та мобільності, а також розширили економічні можливості, зокрема співпрацю між торгово-промисловими палатами. Значним стимулом для італійсько-словенської співпраці стало фінансування транскордонних проєктів із боку ЄС.

Щодо мовних меншин, італійська спільнота має право на отримання освіти рідною мовою, а також на створення відповідних навчальних програм і їхнє вдосконалення. В Італії функціонують кілька державних навчальних закладів, де навчання ведеться словенською мовою (зокрема в Трієсті, Гориції та Удіне). Крім того, у Сан-П'єтро-аль-Натізоне розташований багатопрофільний державний інститут, що пропонує двомовне викладання словенською та італійською.

Територія, на якій реалізуються програми транскордонної співпраці, відзначається своїми культурними та мовними особливостями. Тут проживає італійська меншина в муніципалітетах Істрії в регіоні Обалано-Крашка у Словенії, а також словенська меншина на італійському боці кордону в регіоні Фріулі-Венеція-Джулія. Законодавство Італії, зокрема закон № 482/1999 і закон № 38/2001, а також регіональний закон № 26/2007, забезпечує захист словенської меншини. В свою чергу, італійська національна меншина має особливі права, закріплені в Конституції Республіки Словенія, включаючи право на навчання та викладання італійською мовою.

Як і в Італії, так і в Словенії, обидві мови активно використовуються по обидва боки кордону. Ступінь двомовності варіюється в залежності від географічних особливостей та вікових категорій, особливо поза межами територій, де проживають мовні меншини. Хоча мовний бар'єр може виникати, двомовність слугує цінним ресурсом для прикордонного регіону. Вона відкриває можливості для працевлаштування та мобільності трудових мігрантів, а також підвищує конкурентоспроможність на ринку праці. Прикордонні зони, де люди вільно спілкуються на двох мовах, мають великий потенціал. Поїздки на роботу через кордон стали звичним явищем, що стало можливим завдяки наявності зручних пунктів перетину.

Поточна ситуація із захистом меншин в Італії та Словенії визначається конституційними гарантіями, незалежно від кількості членів меншини. Ці гарантії ґрунтуються на принципі захисту історичних спільнот, що проживають у певних регіонах. Обидві країни забезпечують подібні гарантії в судових процесах: Словенія гарантує це право в Конституції 1991 року, а Італія визнала його після рішення Конституційного суду 1992 року. Однак в обох країнах ведення судочинства виключно мовами меншин неможливе. В Італії прапор меншини вивішують у двох муніципалітетах, де це дозволено місцевими статутами. У Словенії вивішування прапора меншини у двомовних регіонах є обов'язковим за законом. В обох країнах державою фінансуються регулярні радіо- і телепередачі мовами меншин.

Деякі програми ЄС відіграли ключову роль у сприянні транскордонної співпраці. Ці програми підтримують визначення функціональних зон і підходи до розв'язання проблем.

Для розв'язання проблем транскордонного регіону, спираючись на більш ніж 20-річний досвід європейського транскордонного співробітництва, партнери програми Interreg "Італія-Словенія" (2021-2017 роки) обрали високоінноваційний і комплексний напрямок діяльності. Загальний обсяг фінансування з боку ЄФРР на території реалізації програми Interreg "Італія-Словенія" на 2021-2027 роки становив 70,8 млн євро. При цьому національне співфінансування обох країн становило 88,6 млн євро. Ці програми мають на меті поєднати масштабні стратегічні проєкти з менш масштабними експериментальними проєктами, використовуючи набутий досвід і підтримуючи проєкти стандартного типу.

Завдяки підтримці ЄС на транскордонній території в Словенії, в муніципалітеті Сежана створено великий логістичний хаб, який включає митне оформлення, транспорт, складування, транскордонні перевезення тощо. З італійського боку, Інтерпорт Трієст-Фернетті знаходиться всього за 18 км від порту Трієста та за 30 км від аеропорту "Ронкі-дей-Леджонарі", зі зручним автомобільним і залізничним сполученням із Венецією, Австрією та Німеччиною. LOG CENTER ADRIA в Сежані - стратегічний індустріальний парк площею 334 300 м², розташований поблизу основних автомагістралей і портів. Він слугує розподільчим центром для логістичного бізнесу, автомобільної промисловості та сектору електроніки. Крім того, термінал Адріа в порті Копер площею 85 000 м² інтегрований у залізничну мережу, що з'єднує регіон з основними транспортними вузлами. Разом ці об'єкти формують ключовий логістичний центр між Грацом і Венецією.

Логістичні центри та транспортні коридори розташовані у транскордонному карстовому регіоні, який також є унікальним і досить вразливим через свою природну спадщину. Для розв'язання цих проблем було реалізовано кілька проєктів, у тому числі стратегічний проєкт KRAS-CARSO. Цей проєкт, співфінансований Європейським фондом регіонального розвитку та національними фондами в рамках Програми транскордонного співробітництва "Словенія-Італія" на 2007-2013 роки, був завершений у березні 2014 року. Проєкт KRAS-CARSO, спрямований на стале управління природними ресурсами та зміцнення територіальної згуртованості. Він сприяв стійкій інтеграції цієї унікальної транскордонної території між Словенією та Італією і був спрямований на реалізацію заходів, які сприяють сталому управлінню природними ресурсами та територіальній згуртованості за допомогою транснаціональних стратегій.

Шістнадцять партнерів проєкту, в тому числі провідний партнер — муніципалітет Сежана, активно працюють над забезпеченням високої якості управління та видимості ініціативи. Програма Interreg "Італія-Словенія" на період 2021-2027 років включає стандартний проєкт KRAS-CARSO II. Основною метою цього проєкту є створення Європейського об'єднання територіального співробітництва (ЄОТС) Крас-Карсо, яке займатиметься управлінням транскордонним туризмом, а також фінансуванням і адмініструванням Глобального геопарку ЮНЕСКО Крас-Карсо.

Членство Словенії в Європейському Союзі надало країні значні економічні переваги, на приклад, можливість отримання фінансування та участі в регіональних проектах, які підтримують її сталий розвиток і укріплення зв'язків з іншими державами. Бізнес-асоціації та організації, що представляють меншини, грають ключову роль у вирішенні існуючих диспропорцій, особливо в регіонах з високою концентрацією етнічних меншин, сприяючи транснаціональному співробітництву, вирішенню питань мовної і культурної ідентичності, а також підтримуючи економічну інтеграцію. Розроблені механізми співпраці сприяють регіональній інтеграції і економічному розвитку, про що свідчать такі ініціативи, як Interreg і численні макрорегіональні програми, зокрема EUSAIR, EUSALP і EUSDR. Незважаючи на досягнуті успіхи, країна стикається із певними викликами, такими як бюрократичні бар'єри, культурні розбіжності та економічні нерівності. Проте водночас існують значні можливості для подальшого зростання, зокрема в напрямку економічного розвитку, трансакційного бізнесу та розширення представництва меншин через спільні проекти та ініціативи.

Річка Надіжа й Карстовий регіон є вдалими прикладами успішної транскордонної співпраці.

Річка Надіжа, що протікає через Словенію та Італію, з'єднує долину Надіжа в Словенії з долиною Резія в Італії. Ця територія охоплює муніципалітет Резія (Rośajanskë Kumün), який у 2016 році приєднався до новоствореного Міжмуніципального союзу Залізної та Канальної долин (раніше входив до складу провінції Удіне) в межах автономного регіону Фріулі-Венеція-Джулія. Досліджені кейси зосереджені на гірській місцевості з багатими народними традиціями та проблемами збереження культури.

Карстовий регіон, який у словенській мові називається Kras, а в італійській - Carso, є унікальним геологічним та культурним простором, що розташований на межі між Словенією та Італією. Муніципалітет Сежана у Словенії та сусідні італійські території, такі як Трієст з населенням близько 200 000 осіб та Дуїно-Аурізіна з 8 500 мешканцями, відіграють важливу роль у розвитку транскордонного співробітництва.

У Словенії муніципалітети в транскордонній зоні Карстового регіону включають Хрпельє - Козіна, Дівача, Комен і частину Мірен - Костаньєвіца. Ці райони не мають великої кількості італомовного населення, оскільки історично італійці проживали в незначній кількості в неміських районах, і більшість з них виїхали після встановлення кордону в 1954 році, як зазначено в Лондонському меморандумі. Історично транскордонний Карстовий регіон між Словенією й Італією був хабом для культурно-економічного обміну.

Стратегічний проєкт KRAS-CARSO сприяє сталій інтеграції в Карстовому регіоні, унікальній транскордонної території між Словенією та Італією. Були розроблені практичні рекомендації для місцевих державних адміністрацій цього регіону (муніципалітети Словенії та Італії) для встановлення єдиних критеріїв просторового планування й управління природними ресурсами.

Використовуючи досвід Словенії та Італії, Україна може підготуватися до вступу до Євросоюзу. Розділ 22 процесу вступу до ЄС зосереджена на політиці регіонального розвитку та згуртованості, що є наріжним каменем зобов'язань Євросоюзу щодо сприяння збалансованому економічному, соціальному і територіальному розвитку. Для України приведення системи регіонального розвитку у відповідність до вимог ЄС має вирішальне значення для просування інтеграційних зусиль. Представлені нижче стратегічні рекомендації окреслюють практичні кроки для підготовки до двостороннього скринінгу за Розділом 22:

Україні стратегічно важливо скористатися чинними механізмами ЄС для просування своїх зусиль у сфері транскордонного співробітництва. Україна має активно долучатися до програм у рамках Стратегії ЄС для Дунайського регіону (EUSDR), дотримуючись спільних цілей, як-от сталий розвиток, якість довкілля, зміцнення зв'язків та цифрові інновації. Крім того, Україна могла б скористатися створенням ЄОТС - інструмента, який сприяє інтеграції транскордонних територій. Такі об'єднання могли б спиратися на попередні проєкти ЄС, взявши на себе роль управління інтегрованими територіальними інвестиціями (ІТІ) та забезпечуючи таким чином впорядковану і цілеспрямовану транскордонну співпрацю.

До того ж на етапі підготовки до вступу України в ЄС, зокрема в контексті Розділу 22 "Регіональна політика та координація структурних інструментів", необхідно вжити певних ключових дій. Цей переговорний розділ присвячена тому, як Україна управлятиме регіональним розвитком та використовуватиме фінансування ЄС для зміцнення територіального співробітництва. У структурі переговорів про вступ до ЄС Україні вкрай важливо продемонструвати ефективне забезпечення економічного та соціального розвитку територій, де проживають етнічні меншини. Україна має забезпечити відображення інтересів цих регіонів у національних, регіональних і місцевих стратегічних документах. Підготовка до двостороннього скринінгу за Розділом 22 має зосереджуватись на інтеграції питань етнічних меншин у ширшу структуру регіонального розвитку України та забезпеченні відповідності стратегій соціально-економічного розвитку політиці згуртованості ЄС. Серед очікуваних викликів у процесі вступу до ЄС - необхідність подолання наявних адміністративних перешкод, забезпечення справедливого розвитку та задоволення конкретних потреб територій, де проживають етнічні меншини.

Окрім того, Україна має реалізовувати різні типи проєктів для максимального збільшення впливу транскордонних ініціатив. Це можуть бути стандартні проєкти, які продовжуватимуть усталені практики транскордонного співробітництва; стратегічні проєкти, спрямовані на досягнення ключових політичних цілей, як-от економічне зростання та сталий розвиток; а також малі проєкти, спрямовані на підтримку експериментальних, менш масштабних заходів, які заохочують інноваційні рішення.

Дослідження кейсів долини Надіжа-Резія та Карстового регіону ілюструють потенціал успішної транскордонної співпраці. Ці регіони є цінним прикладом збереження культури та забезпечення сталого розвитку туризму й економічного зростання. Модель збереження мовної та культурної спадщини в долині Надіжа-Резія, а також ініціативи розвитку туризму в Карстовому регіоні, розвитку зв'язків та економічного обміну відкривають можливості для подібної співпраці в аналогічних прикордонних регіонах України. Ці приклади підкреслюють важливість регіонального довгострокового планування, міжнародного фінансування та транскордонного партнерства для сприяння сталому зростанню і розв'язанню спільних проблем.