"У Криму все ще є люди, які сподіваються на повернення України, але з кожним роком ця надія втрачає свою силу. Більшість кримчан задоволені ситуацією, яку створила Росія", - зазначила мешканка анексованого півострова.

Мешканка анексованого Криму (ім'я зберігається в таємниці з міркувань безпеки) поділилася своїми враженнями про життя на півострові в інтерв'ю для УНІАН. Вона висвітлила питання мілітаризації освітнього процесу в школах, репресії проти тих, хто не погоджується з політикою окупаційних властей, а також загальну атмосферу страху, яка панує в регіоні.

Доволі типова ситуація в одному з європейських аеропортів: рейс на Варшаву скасований, пасажири чекають, що далі, поступово знайомляться й розмовляють про життя... Так кореспондентка УНІАН познайомилась з жінкою середніх років. Хороша українська мова, підтримка України у війні проти Росії і місце проживання приємної співрозмовниці... анексований Росією Крим. Виявилося, що жінка має вищу освіту та працює у сфері послуг, в окупації залишилась через сімейні обставини, і досі проживає в західній частині півострова, де народилася і виросла.

Комунікабельна мешканка Криму погодилась поділитися з УНІАН своїм досвідом життя під російською окупацією, проте попросила не розкривати її ім’я та місто проживання через побоювання переслідувань або навіть арешту з боку окупаційних властей.

Розкажіть, яким зараз є соціально-економічне життя в Криму? Чи відчувають жителі вплив економічних санкцій?

Коли Росія захопила Крим і провела "референдум", то багато людей раділи й очікували, що отримають російські зарплати і пенсії, а ось ціни залишаться українськими. Це було дуже хибне сподівання - цього не відбулося.

Заробітні плати на півострові різні, мабуть, середні будуть в межах 20-25 тис. рублів. Курс рубля: 1 тис. доларів - це 80 тис. рублів. Названі суми можуть отримувати, наприклад, вчителі, лікарі. Але в медиків можуть бути додатково оплачені нічні зміни, чергування, а тому зарплата може сягати й 60 тис. рублів. Хтось на керівних посадах може мати і 80 тис. рублів.

Згідно з інформацією, яку я отримав від знайомих, державна служба не відрізняється високими зарплатами, хіба що для тих, хто займає керівні посади. Натомість представники робітничих професій мають можливість отримувати значно кращі доходи; наприклад, зварювальники та токарі можуть похвалитися досить високими зарплатами. Також існує система премій, але вона часто пов'язана з лояльністю до керівництва: деякі працівники отримують лише 500 рублів у якості стимулюючих виплат, тоді як інші можуть заробити кілька тисяч.

Останнім часом вартість товарів у Криму значно зросла, а наслідки санкцій стали відчутнішими лише після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Це в першу чергу пов'язано з дефіцитом іноземних продуктів у крамницях.

Але і до 2022-го року, і зараз є магазини, які торгують "сірим" імпортом - продуктами, завезеними в обхід санкцій. Там можна придбати (звісно, значно дорожче, ніж в інших магазинах) чай, каву, солодощі західного виробництва.

Мені загалом не подобається якість російських продуктів. Не знаю чому, але в Криму значно менший вибір. Причому мова не лише про харчі, а про різні товари - від щоденного вжитку до будівельних матеріалів. Тому, в кого є можливість і транспорт, то їздять на закупи в Росію - на Тамань.

Зараз у розпалі туристичний сезон. Як багато відпочивальників у Криму?

Не можу стверджувати, що інформації багато. Зазвичай, жителі Південного берега Криму повинні оцінювати хід туристичного сезону. Проте я не маю точної інформації про те, що відбувається там зараз.

У моєму місті раніше теж були відпочивальники влітку, зараз немає. Тому, якщо порівнювати з довоєнним часом, туристів у Криму зараз менше. Припускаю, що ключовою є безпекова ситуація. На півострові були ураження військових обʼєктів, і загалом ймовірність "прильотів" лякає.

Якою мірою окупаційна адміністрація піклується про прогрес Криму? Які саме інфраструктурні ініціативи вони реалізують?

У Криму більше немає загальних виборів для обрання керівників міст. Наразі це питання вирішують депутати, які голосують "за необхідність", що створює враження призначення з вищих ешелонів. Як правило, ці особи є приїжджими, тож до місцевих справ ставлення не надто уважне, а теми розвитку місцевого самоврядування залишаються поза увагою.

Говорячи про різні проєкти, варто згадати "Кримський міст". Також існує нова траса "Таврида", яка проходить від мосту через Керч до Сімферополя і Севастополя, загальною протяжністю близько 250 км. Вважається, що вона забезпечує сполучення Криму з Кубанню. Для водіїв час у дорозі скоротився приблизно на годину, тоді як для пасажирів громадського транспорту зміни не відбулися. Цікаво, що місцеві жителі відчувають певну тривогу на мосту, оскільки усвідомлюють, що він може стати мішенню для Збройних сил України.

Існує й чимало інших ініціатив: в деяких місцях облаштували прибудинкові території та дитячі майданчики, що викликало позитивні відгуки у мешканців; також оновили занедбаний парк, що стало ще одним успіхом.

Водночас, на мою думку, реконструкція історичних памʼяток - жахлива. Наприклад, як у древньому Херсонесі в Севастополі. Це якийсь кітч. Це не реставрація, а так званий "новодєл" виходить. І хоча теж багатьом місцевим до вподоби, мені в голові не вкладається, як камінь можна замінити на пластик чи плитку? І як це може подобатися?..

Дороги прокладають, проте, враховуючи, як часто повертаються до тих самих ділянок, виникає підозра щодо можливого відмивання коштів. Я слідкую за новинами з України і вважаю, що українці та росіяни відрізняються в багатьох аспектах, але в плані корупції є досить схожими.

Нещодавно в захопленому Донецьку влада оголосила місцевим жителям, що водопостачання буде здійснюватися лише раз на три дні, причому в певні години. Чи виникають труднощі з водою в Криму?

У побуті проблем немає, у середніх і великих містах водопостачання налагоджене. Я не обізнана з сільським господарством, ймовірно, там існують якісь питання. Але рис у Криму, як раніше, вже більше не вирощують.

Чи вже повністю перереєстровано весь бізнес відповідно до російських нормативів?

Так, навіть якщо деякі особи намагалися відкласти цей момент. Якщо вони бажали продовжувати свою діяльність, їм доводилося це прийняти. Проте я маю на увазі лише кілька окремих випадків, коли люди ще сподівалися на швидке відновлення України. Загалом, підприємці швидко адаптувалися до нових умов ведення бізнесу.

Слід зазначити, що деякі винороби висловлюють думку, що за часів Росії їм було комфортніше – вони отримували більше державних субсидій, пільг та кредитів порівняно з тим, що пропонувала Україна. Однак я не можу стверджувати, наскільки ця точка зору відображає реальний стан справ у всій галузі.

Після анексії Криму, я разом із друзями вирушив до однієї з крафтових виноробень, де власник відновив виноградник і з захопленням розповідав про нові можливості для бізнесу. Проте згодом у місцевих Телеграм-каналах з'явилася інформація про його арешт, нібито за економічні злочини. Не можу стверджувати, чи справді він не розрахувався з кредиторами, чи, можливо, його земля зацікавила забудовників, які почали активізуватися в цьому районі...

Ви зазначили, що на посади в уряді призначають людей, які приїжджають з інших регіонів. Чи помітили ви, що до півострова також переїжджають звичайні росіяни?

Так, російських громадян переселяють, але в основному це військовослужбовці та представники різних державних установ. Корінні мешканці Криму швидко помічають їх присутність і, судячи з моїх спостережень, не дуже позитивно до них ставляться. Загалом, їх сприймають як чужинців.

Ще й раніше кримчани мали лайливе слово "кубанець". Ним позначали людей, які приїхали до Криму, насамперед з Кубані, але потім і з інших територій... У розмові одразу відчувається, звідки людина, тому є відчуття - місцевий чи немісцевий.

Дізналася, що кримчани, які відмовилися отримувати російський паспорт, можуть втратити своє майно. Яким чином відбувається процес вилучення власності у цих українців?

Щиро кажучи, я не слідкую за російським телебаченням і рідко звертаю увагу на місцеві медіа, тому важко оцінити ситуацію з конфіскаціями. Можу припустити, що серед українських депутатів, які володіли квартирами в Криму, можуть бути особи з російськими паспортами або їхні родичі мають такі документи, і в них все гаразд. Проте квартиру президента Зеленського у Ялті було конфісковано минулого року. Ця новина викликала чималий резонанс у медіа.

Загалом може складатись враження: якщо не маєш справ із державою, то російський паспорт ніби не потрібен. Але як тільки є плани оформити спадщину, нерухомість, то цей документ стає вкрай необхідним.

Чи було змінено назви міст і вулиць у Криму російською стороною після анексії?

Ні, зміни не відбулися. У Криму процес декомунізації не проводився, тому більшість назв залишаються пов'язаними з радянською епохою або постатями Великої Вітчизняної війни, і, відповідно, все залишилося без змін.

До речі, памʼятники Тарасу Шевченку залишилися, їх показово не чіпали. А от україномовних класів не знайти, хоча офіційно в Криму існують три мови - російська, українська, кримськотатарська. Вивіски в офіційних установах зазвичай трьома мовами. Але поза тим, українська в школах вивчається як факультатив, й адміністрація шкіл у багатьох випадках робила все можливе, аби таких факультативів не було.

Розповісте більше про ситуацію в школах? Останнім часом можна багато почути про мілітаризацію підлітків на окупованих Росією територіях, зокрема у Криму.

Знаю, що в школах не вистачає вчителів. Один і той же педагог може викладати кілька дисциплін. Щоб отримати хорошу зарплату, потрібно працювати на дві ставки - не кожному це подобається, а тому люди звільняються і шукають кращих умов та заробітних плат. Окрім викладання свого предмета, вчителі мають багато паперової роботи.

Звісно, ідеологічна робота теж проводиться. Щотижня у школярів є так звані уроки про головне, які нагадують політінформацію за радянських часів. Централізовано надаються відеоролики для демонстрації дітям. Вони можуть бути як відверто пропагандистськими - про СВО, наприклад, так і відносно нейтральними, про здоровʼя чи довкілля, приміром.

Щодо мілітаризації, то багато підлітків залучені до "Юнармії", де відбуваються колективні змагання, різні зустрічі та заходи. Часто дітей це захоплює, бо, на жаль, вони відкриті до такого впливу. Крім того, хлопці очікують, що їхня активна діяльність у цьому формуванні допоможе вступити до вишів у майбутньому.

Яка ступінь ризику пов'язана з відкритим вираженням проукраїнських поглядів?

Це може бути досить ризиковано. Загроза може приховуватися навіть у виборі медіа, які ви споживаєте. Я пам’ятаю випадок, коли біля військкомату поліція підійшла до чоловіка і просто на вулиці запитала його телефон для перевірки. Тому, проходячи повз правоохоронців, щоразу виникає відчуття незручності. Свободи, на жаль, не відчувається. А от в Україні чи Європі можна почуватися значно комфортніше.

Не так давно, в рамках святкування Дня української державності 15 липня, в інтернеті з’явилися світлини з Криму, на яких можна було помітити маленькі елементи, що символізують Україну — жовто-блакитне сердечко, стрічку та подібні деталі. Який великий ризик брали на себе ті, хто створював ці зображення?

Якщо раніше українська символіка могла стати підставою для затримання і звинувачень у хуліганстві, то нині - однозначно це кримінальна стаття.

Після 2022 року обстановка на півострові стала більш напруженою. Звинувачення в екстремізмі та тероризмі почали звучати дедалі частіше. Тепер для висунення таких обвинувачень достатньо лише факту, що особа надала фінансову допомогу українським волонтерам чи Збройним силам України...

Перетворення кордону також супроводжується ретельними перевірками як з боку прикордонників, так і представників спецслужб.

Скільки ж у Криму людей, які досі сподіваються на відновлення українського контролю?

Є люди, які досі сподіваються на відновлення України. Хоча їх не так багато, з часом віра у це у багатьох з них поступово зменшується.

Уже понад десять років Крим перебуває під владою Росії. Більшість людей виїхали одразу, хтось потім поступово - в Україну, чи за кордон. А хтось отримав вищу зарплату, ніж раніше, або опинився на посаді, і всім задоволений. Плюс ще переселена частина людей із Росії... За моїми субʼєктивними оцінками, менше 20% кримчан хотіли б повернення України. Переважну більшість влаштовує існуючий порядок денний.

Що визначає позицію індивіда? Чи це результат впливу пропаганди, чи ж здатність до критичного аналізу?

Я багато над цим розмірковую, і часом здається, що це не залежить від походження, освіти, мови чи соціального статусу.

Приміром, моя знайома приїхала до Криму за радянських часів із Сибіру, вона росіянка за походженням, однак залишається на проукраїнських позиціях. Її враження про Крим з молодості - як про рай на землі. Коли Росія окупувала півострів, то ця жінка говорила, що нічого доброго не буде, бо вона занадто добре знає росіян. З іншого боку, є родина вихідців із західної України, українців, які навіть і нині спілкуються в побуті українською, але обожнюють Путіна.

Освітній рівень та моральні цінності не завжди пов'язані з політичними поглядами. Наприклад, особа, яка підтримує українську сторону, може вчинити неправомірний вчинок, написавши донос, тоді як людина з проросійськими переконаннями може проявити готовність до допомоги. Отже, реальна ситуація в Криму є набагато більш складною: не можливо розділити все на прості категорії "чорне" і "біле", адже в житті існує безліч нюансів.

Мені часом здається, що жити з пропагандою краще - комфортно, зручно, не потрібно визнавати ніяких помилок. Ніби залишаєшся в коконі. Складно бути проти течії, а часом і дуже небезпечно.

Чому ви залишаєтеся в Криму?

Це моє місце, адже тут все рідне. Я прагну залишатися осторонь політики, зосереджуючись на домашніх справах і професійних обов'язках, а під час прогулянок до узбережжя насолоджуватися щастям.