"У Покровську налічується безліч нових поховань, і в деяких з них міститься по кілька тіл", - зазначив поліцейський з команди "Білі янголи" Геннадій Юдін.

Геннадій Юдін, керівник поліцейського підрозділу "Білі янголи" в Донецькій області, в інтерв'ю для УНІАН поділився інформацією про ситуацію в Покровську на фоні літнього наступу Росії. Він також обговорив можливості евакуації для тих, хто ще перебуває в місті та його околицях.

Ситуація на Покровському напрямку щодня стає критичнішою. Лінія фронту невпинно наближається, поблизу районного центру активно діють ворожі диверсійно-розвідувальні групи, деякі вже вчиняють спроби зайти до міста.

Евакуація місцевих мешканців, зокрема дітей, які протягом тижнів залишаються в підвалах, рятуючись від безперервних обстрілів, стала справжньою спецоперацією. Евакуаційні команди стикаються з загрозою від FPV-дронів, а шляхи до населених пунктів дистанційно заміновані ворогом.

На жаль, у регіоні активно діє російська пропаганда, яка поширює дезінформацію про те, що евакуйованих дітей нібито "вивозять на органи". Це призводить до того, що деякі родини відмовляються від рятунку, а інші навмисно ховають своїх дітей від поліцейських і волонтерів. Така ситуація ускладнює роботу евакуаційних команд і ставить під загрозу життя найбільш вразливих. Крім того, жахлива картина спостерігається у багатьох дворах Покровська, де можна знайти свіжі поховання, які розташовані у садах, на городах та просто біля осель.

Поліцейський Геннадій Юдін, що вже довгий час займається евакуацією людей з небезпечних районів Донеччини, поділився своїми спостереженнями про те, як за рік Покровськ перетворився на майже порожнє місто, яке зазнало значних руйнувань через війну.

Пане Геннадію, поділіться, будь ласка, як довго ви займаєтеся діяльністю у Покровському напрямку?

Після того, як ворог окупував Авдіївку, ми перейшли працювати на Покровсько-Мирноградський напрямок. Спочатку наші виїзди були зосереджені на Мирнограді, проте згодом бойові дії активізувалися вже у самій Покровській громаді. У вересні 2024 року адміністрація оголосила про обов'язкову евакуацію сімей з дітьми з Покровська, і ми розпочали вивезення цих родин.

В які населені пункти ви подорожуєте в даний момент?

Нині працюємо у Родинському, Білицькому, Гришиному, а також у Добропільській громаді та прилеглих селах - Новий Донбас, Золотий Колодязь, Світле, Шевченко. Ці населені пункти розташовані ближче до лінії зіткнення, туди регулярно долітає артилерія, діють FPV-дрони. Найнебезпечніші зараз - міста Родинське, Білицьке та село Гришине. Саме звідти надходить найбільше термінових заявок на евакуацію.

Донедавна ми найчастіше їздили саме в Покровськ - за день із зони активних бойових дій могли евакуювати 50-60 людей. Але зараз, через посилення російської загрози та дистанційне мінування шляхів, ми туди більше не заїжджаємо.

Минулого року в Покровську ще створювали клумби, а перед цим проводили роботи з ремонту доріг. Поділіться, яким було місто під час ваших останніх візитів?

Як я вже казав, я переїхав до Покровська після окупації Авдіївки, змінив там три адреси. Місто розвивалося - був гарний парк "Ювілейний", сучасні спортивні майданчики, працювали кафе, ресторани, супермаркети. Життя було. Але зараз, коли ми заїжджали в місто, щоразу бачили все більше руйнувань. Покровськ буквально щодня знищується - і це навіть не порівняти з тим, що було в Авдіївці.

Висотки перетворилися на обвуглені контури без дахів і входів. Деякі з них просто зруйнувалися до основи. Вулиці заблоковані, і пересуватися містом стало складно — у деякі райони, щоб дістатися до людей, які очікували на евакуацію, доводилося йти пішки кілька кілометрів.

Останній раз ми відвідали Покровськ 19 липня, у суботу, і цей день залишився в моїй пам'яті дуже яскраво. Напередодні, 18-го числа, ми отримали тривожні звістки про те, що в місто вже увійшли ворожі диверсійно-розвідувальні групи. Коли ми прибули, атмосфера була вкрай напруженою. Ми досягли центру міста, і в той момент нам вдалося вивезти 16 людей, серед яких були й поранені – їх відразу ж направили до лікарні.

На той час до ворожих укріплень було приблизно кілометр або півтора, особливо поблизу мікрорайону Лазурний.

Ми не мали змоги довго перебувати в місті, шукати людей чи вмовляти їх виїхати - працювала ворожа артилерія, FPV-дрони. Залишатися на відкритій місцевості було просто неможливо - ховалися під деревами, рухалися максимально швидко. Того дня на наш автомобіль було здійснено сім атак FPV-дронами. На щастя, в нас добре спрацювала система радіоелектронної боротьби (РЕБ) - ми змогли "заглушити" дрони, і всі вони впали, не долетівши.

Чи є у вас інформація, скільки людей досі може залишатися у Покровську?

Згідно з офіційними даними, на сьогодні в місті залишилося приблизно 1350 осіб. Проте слід зазначити, що ця цифра є орієнтовною. Ми неодноразово спостерігали ситуації, коли люди, евакуювавшись, знову повертаються. Вони пояснюють своє рішення тим, що закінчилися фінансові ресурси, не вдалося знайти житло чи роботу, тому вирішили повернутися назад. Саме з цієї причини точно визначити кількість мешканців вкрай важко.

Чому, на вашу думку, дехто приймає рішення залишатись в небезпечних районах попри загрозу їхньому життю?

У кожного своя історія, і часом вони дуже болючі. Наприклад, нещодавно я запитав одну жінку середнього віку, чому вона не виїжджає. Виявилося, що вона нещодавно повернулася з Чехії, де перебувала ще з 2022 року... Днями її сусіди загинули в підвальному приміщенні в Лазурному мікрорайоні - пряме влучання зруйнувало під'їзд до самого підвалу. А вона все одно залишилася. Каже: діти дорослі, за кордоном, а тут - її найдорожча людина у світі. На жаль, таких історій чимало.

Ми, разом із представниками місцевої влади, зокрема Сергієм Добряком, начальником Покровської міської військової адміністрації, та іншими, виїжджали на місця, щоб безпосередньо спілкуватися з мешканцями. Ми намагалися донести до них інформацію про небезпеку залишатися, закликали до евакуації, адже ситуація не обіцяла нічого доброго. Проте, на жаль, більшість людей вирішили залишитися. Вони говорили, що вже витримали багато труднощів і впевнені, що подолають і це.

Чи знаєте ви, що зараз із тими жителями Покровська, які жили у багатоповерхівках і досі залишаються в місті? Як вони виживають?

Ці люди живуть переважно в підвальних приміщеннях. На поверхах уже ніхто не залишається - це надто небезпечно.

Ми зіткнулися з одним вражаючим випадком: коли ми прибули на евакуацію та зайшли в підвал, там жила жінка, яка вирішила вийти на поверхню. Вона розповіла, що не була на вулиці цілий тиждень. Вийшовши, вона зробила кілька кроків, озирнулася навколо і зрозуміла, що сусідній будинок повністю зруйнований, а навпроти лежать лише попелища. Вона залишилася враженою, не вірячи своїм очам, адже все це сталося всього за кілька днів, поки вона перебувала в укритті.

Після побаченого вона захотіла виїхати?

Ні. І, на жаль, мушу повторити, що це, на жаль, трапляється досить часто.

В даний момент, з огляду на різке загострення ситуації в Покровську, ми спостерігаємо суттєве збільшення кількості запитів на евакуацію. Проте всі маршрути до міста знаходяться під контролем FPV-дронів, а ворог дистанційно мінує дороги. Ризик залишається надто високим. Основною метою є автомобілі, незалежно від того, чи є вони цивільними чи військовими — вогонь ведеться без розбору.

Тому ми закликаємо людей, якщо є така можливість, виходити до Родинського або Гришиного. Саме там ми зможемо їх зустріти. Я постійно спілкуюся з рідними, наголошую: телефонуйте, звертайтеся до своїх близьких — нехай виходять з Покровська. В іншому випадку ми не зможемо надати їм допомогу.

Хто є джерелом ваших запитів на евакуацію?

Переважно телефонують або пишуть родичі тих, хто ще залишається в місті. Оскільки стільникового зв'язку у Покровську фактично немає, люди виходять на зв'язок через інтернет. Раніше, коли ще була можливість, підготовлені мешканці встановили посилювач сигналу на даху однієї з будівель. Тепер завдяки цьому вони мають змогу користуватися месенджерами.

Часто сусіди звертаються з проханням передати інформацію або допомогти налагодити зв'язок. У Покровську, зокрема в районі, ближчому до Гришиного, залишилося кілька магазинів, які продовжують працювати – саме там активність ворожих дронів є меншою. У цих магазинах доступний Старлінк, і люди вирушають туди, щоб зв'язатися з рідними та друзями.

Які емоційні переживання та стани найчастіше можна помітити у жителів Покровська?

Все залежить від того, чи зіштовхнулася людина з особистою трагедією. Багато хто сидить у підвалах і каже, що нікуди не поїде з рідного міста. І це відбувається, поки не переживе горя.

Нещодавно сталася трагічна подія: жінка стала свідком загибелі свого чоловіка, який просто стояв на вулиці, коли неподалік вибухнула авіабомба. Ми прибули на місце, запропонувавши їй евакуацію, але вона відмовилася, вирішивши залишитися вдома. На наступний день її син вирушив на мотоскутері до сусіднього Родинського, але під час поїздки його вразив FPV-дрон. Мати шукала його протягом доби, не знаючи, що сталося. Його друг випадково натрапив на розбитий скутер і обгоріле тіло на дорозі, і перевіз його до Покровська на тачці. Сина поховали поруч із могилою батька, на городі. Через два дні після похорону жінка все ж вирішила евакуюватися.

У нашому місті нині можна побачити велику кількість нових могил - вони розташовані як у дворах багатоповерхівок, так і в приватних секторах. Ми зафіксували принаймні 37 поховань і приблизно 27 могил. У деяких із них поховано по кілька людей. Наприклад, у Шахтарському мікрорайоні були закопані дев'ятеро загиблих, яких вилучили з-під завалів.

Чи залишилися на сьогодні діти у Покровському районі?

У самому Покровську офіційно немає дітей. Однак, на жаль, іноді бувають ситуації, коли сім'ї повертаються з евакуації, і ми не завжди можемо це відстежити. Часто про такі випадки нас інформують небайдужі мешканці. Як тільки ми отримуємо інформацію про появу дітей у місті, ми негайно вирушаємо за вказаною адресою, щоб забрати родину.

У Покровському районі, зокрема в Добропіллі та прилеглих громадах, наразі проходить примусова евакуація дітей. На 29 липня у населених пунктах, що підлягають евакуації, все ще перебуває близько 530 дітей.

Що говорять батьки, які ховають дітей від евакуації? Чому вони не хочуть їх вивозити?

На жаль, часто причиною є дезінформація та вплив російської пропаганди. Наприклад, у травні нам повідомили, що кілька родин ховають дітей неподалік парку "Ювілейний". Коли ми приїхали й запитали, чому вони не хочуть евакуюватися, одна мати відповіла, що бачила по російському телебаченню, що нібито підрозділ "Білі янголи" вивозить дітей з метою продажу на органи...

Я згадав, що справді бачив такі сюжети в Телеграмі - там російські медіа, зокрема РІА "Новости", показували священника, який розповідав, що "Білими янголами" керують американські генерали з НАТО, а всіх дітей нібито відправляють на органи. Саме на цей сюжет і посилалася та жінка.

Це абсурд, але проблема в тому, що в прифронтових селах і містах, де ще є інтернет, люди часто дивляться саме російські новини. Вони піддаються страху й починають вірити в таку нісенітницю...

Звісно, коли ми евакуювали цю родину, поселили їх у безпечному шелтері з харчуванням і допомогою, жінка побачила, що все зовсім не так, як їй "малювали" по телевізору.

Чи ведете ви облік, скільки осіб вдалося евакуювати з Покровського району?

Звичайно. З початку вересня 2024 року нашому екіпажу вдалося провести евакуацію 5103 осіб з Покровської громади, серед яких 751 дитина.

Куди ви перевозите евакуйованих осіб?

Наш підрозділ вивозить людей на броньованих авто в більш безпечні райони, і там вони пересідають на автобуси й маршрутки волонтерів. У нас налагоджена співпраця з організаціями "Схід SOS", "Янголи спасіння", "База UA", "Капеланський патруль" -- вони допомагають нам транспортом і командою. Також із нами працює волонтер Денис Христов.

Людей доставляють до транзитного центру в Павлограді, що в Дніпропетровській області. У цьому місці їм пропонують психологічну підтримку та фінансову допомогу від міжнародних організацій — по 10 800 гривень на кожного члена родини. При необхідності допомагають відновити втрачені документи, оформити статус внутрішньо переміщеної особи, а також надають продуктові й гігієнічні набори.

Якщо ми бачимо, що особа потребує термінової медичної допомоги, ми негайно транспортуємо її до найближчого медичного закладу. У Покровському напрямку це, як правило, Добропілля. Коли родичі заздалегідь інформують нас про пацієнтів з інсультами або маломобільних осіб, ми залучаємо спеціалізовані медичні автомобілі від благодійного фонду "Проліска". Ці автомобілі забезпечують безпосередній доїзд таких пацієнтів до лікарні для отримання необхідної кваліфікованої допомоги.

Скільки осіб можуть бути в транзитних шелтерах? Який максимальний термін перебування в них для людей?

У транзитному шелтері можуть розмістити до 95 людей. Там забезпечують триразове харчування. Перебування розраховане на три дні -- цього часу зазвичай вистачає, щоб люди оформили необхідні документи й вирушили далі у безпечні регіони. З Павлограда курсують безкоштовні автобуси та потяги. Якщо ж людині нікуди їхати, їй пропонують варіанти безкоштовного розміщення в центральних чи західних областях - наприклад, у гуртожитках, або в містечку Хансена на Київщині (житловий комплекс, побудований американським меценатом Деллом Лоєм Хансеном розрахований на понад 400 родин, - УНІАН).

На основі ваших спостережень, чи відчувають люди зменшення напруги, коли перебувають у небезпечних, хоча й знайомих місцях?

Так, дійсно. Коли ми залишаємо Покровськ, люди постійно читають молитви під час подорожі. А коли досягаємо хоча б відносно мирного міста, як-от Добропілля, вони щиро висловлюють вдячність за те, що ми їх евакуювали. Багато з них не мають повного уявлення про те, що насправді відбувається в країні - вони живуть у постійному страху та ізоляції, чуючи лише чутки про те, що "всюди ракети, як у них". І тільки побачивши на власні очі, що в інших містах є люди, а магазини працюють, вони відчувають надію. Це їх дуже підбадьорює.

Яка нині обстановка в Добропіллі?

До введення обов'язкової евакуації сімей з дітьми в Добропіллі ще функціонували супермаркети та магазини. Сюди доставляли людей з небезпечних регіонів. Проте все кардинально змінилося, коли в середині дня ворог завдав удару по центру міста. Внаслідок цього загинули чотири особи, а більше тридцяти отримали поранення. Після цих подій обласна адміністрація прийняла рішення про обов'язкову евакуацію та продовжила комендантську годину, яка тепер триває з 15:00 до 11:00 наступного ранку. Це призвело до закриття магазинів і зменшення кількості людей на вулицях. Частина населення виїжджає самостійно, проте багато хто покладається на допомогу волонтерів. Місто поступово стає порожнім.

Чи справді FPV-дрони стали однією з головних загроз для евакуаційних бригад? Як ви з цим справляєтеся?

Ворог постійно вдосконалює свої тактики - нині нас дійсно активно атакують FPV-дрони. До 2024 року ми взагалі не стикалися з ними, а тепер - відчули на собі всю небезпеку. Їх стає дедалі більше, і це серйозно ускладнює евакуації та нашу щоденну роботу.

Проте ми не стоїмо на місці: завдяки підтримці обласної адміністрації, керівництва Національної поліції та Головного управління Нацполіції в Донецькій області, ми постійно оновлюємо системи радіоелектронної боротьби на наших транспортних засобах. Також ми покращуємо технічне забезпечення в цілому. Наприклад, вже в нашому арсеналі є помпові рушниці, які ми використовуємо для нейтралізації ворожих дронів. Це не раз рятувало життя як нашим співробітникам, так і евакуйованим громадянам.

Де берете сили, щоб виконувати евакуаційну місію з "гарячих точок", адже це постійний ризик для життя і, фактично, кожна поїздка може стати поїздкою в один кінець?

Підтримка від близьких і рідних дарує нам силу. Ми завжди підбадьорюємо один одного в нашій спільноті. Величезну мотивацію приносить вдячність тих, кому ми допомагаємо. А ще надихають діти – коли заглядаєш їм в очі і відчуваєш їхню надію на краще майбутнє.