У всіх бідах винні Арестович і Бутусов! Дивимося новий випуск шоу Володимира Золкіна, де він виступає за введення кримінальної відповідальності за поширення фейків.

Колеги з медіа-сфери почали робити прогнози лише нещодавно, після того, як у соціальних мережах телеканалу "Ми -- Україна+" з'явився анонс, що викликав значний ажіотаж серед журналістської спільноти.

Про сам телеканал нагадайте собі ось тут. Його, як і канал "Ми -- Україна", в медіатусовці пов'язують з Андрієм Єрмаком, але ваша Антоніна не може повірити в цю небувальщину, бо кінцевий бенефіціарний власник обох мовників Ігор Петренко рішуче заперечив це в коментарі моїм колегам з "Детектора медіа".

Що стосується нового проєкту Золкіна, тут одразу розгорілася бурхлива дискусія. Ті ж самі недобросовісні критики намагаються пов'язати блогера з Єрмаком, зокрема, звертаючи увагу на зміст його телеграм-каналу. Як же вони нав'язливо намагаються всунути це прізвище всюди! Вже досить чіплятись до людини. Кажуть, що знають, чого очікувати від цього шоу — знову будуть просувати інтереси Офісу Президента та готувати громадськість до виборів.

І наче у відповідь цим нещасним зрадофілам ведучий шоу підняв питання виборів руба. Він згадав "одного нашого політика", який говорив про те, що "завтра вибори". Чи щось про перемир'я і що війна ось-ось закінчиться. А це ж неабияк впливає на військовослужбовців, які втрачають мотивацію. Тому таких мовців треба нещадно карати, карати до нестями, Олексо! А для цього нам треба Департамент цензури, наприклад. Аби ніхто не ляпав своїм язиком різних фейків.

Яка проблема в тому, аби вимовити слово "Порошенко", -- не зрозуміло. Тим паче, його в цьому контексті вже на початку програми згадав один з гостей. Бо ж це він у лютому в інтерв'ю Тетяні Ніколаєнко на Цензор.НЕТ сказав, що влада готує вибори: "Запишіть -- 26 жовтня цього року".

Почекаємо, до 26 жовтня ще аж два тижні. Нагадаю лише, що про можливі вибори тоді говорив не лише Порошенко -- різноманітне шу-шу з цього приводу можна було почути буквально біля кожного стовпа. Ваша Антоніна мало не щодня слухала ось це: "Там мої знайомі з ЦВК вже обдзвонюють школи і кажуть таке-е-е....". Ну і, скажемо чесно, такі розмови, в принципі, й не припиняються, бо не на порожньому місці вони виникають. Але про це у програмі, звісно, не говорили.

Якщо ви вважаєте, що ведучий та його гості піддали критиці, скажімо, "успішний комунікаційний кейс 'Бахмут'" або ж завищені сподівання, що їх створила влада стосовно контрнаступу у 2023 році, то це не зовсім так. Не пролунало жодного слова про обіцянки швидкого звільнення Криму чи численні твори масової культури на цю тему, які стали результатом риторики Офісу Президента. Ось, наприклад, зверніть увагу на цей текст.

Ось ще один приклад: "Чи готові ви повернути кримські зорі?" - запитує Маша Кондратенко. Усе це навалювалося на нас, мов велика лавина, незважаючи на яскраві попередження про небезпеки всіх цих неймовірних обіцянок. В результаті, вже восени, ми стали свідками вражаючої демотивації значної частини українців та занурення в емоційну безодню.

Проте учасники першого випуску шоу Золкіна "Плюси Мінуси" зібралися не для того, щоб вести безглузді розмови. Їх метою було просування ініціативи щодо закону, який передбачатиме кримінальні санкції за поширення неправдивої інформації. Ведучий постійно піднімав цю тему протягом програми, ненав'язливо спонукаючи гостей погодитися з необхідністю такого законодавства. Врешті-решт, він завершив передачу заявою: "Нам потрібні чіткі правила для всіх. Цей закон допоможе визначити розумну межу між забезпеченням безпеки та недопущенням соціальних заворушень".

Можна вважати, що це своєрідний тест для суспільства (чи, зокрема, для журналістів) на те, як воно відреагує — сприйме чи відкине. Або ж це спосіб залякати, створюючи напругу, щоб в результаті більш помірковане рішення виглядало прийнятним. Загалом, тут є простір для роздумів і обговорень.

Протягом усього ефіру авторка звертала увагу на одне й те саме питання: необхідність посилення цензури, адже деякі особи плутають межі. Погляньте, як суворо контролюють інформацію в США, Ізраїлі та навіть Північній Кореї, тоді як у нас влада виявляється "красунею" і "молодцем". Якщо ж хтось і винен у проблемах, то це Арестович і Бутусов. Виявляється, вони мали угруповання, яке заважало контрнаступу 2023 року. Таке твердження прозвучало в одному з сюжетів, коли журналістка посилалася на нещодавнє інтерв'ю Валерія Залужного для "Дзеркала тижня" (хоча насправді це була стаття колишнього головнокомандувача). Залужний розглядає військові аспекти, але на початку коротко згадує про помилки в інформаційній сфері.

Глибоке осмислення підсумків літнього наступу стало наслідком не лише реакції на спробу перетворити цей складний аспект війни на реаліті-шоу. Спочатку наші стратегічні плани дивним чином опинилися в руках Росії, а потім їх розвиток коментували в режимі онлайн різноманітні експерти та провісники, багато з яких згодом потрапили під санкції або стали об'єктом розшуку.

Виходячи з наданих ілюстрацій до цієї теми, основні коментатори реаліті виглядають ось так:

Не можу не згадати про численних тарологинь та астрологів, які з’являлися в телемарафоні, обіцяючи знайти найшвидшу переможницю. Вони, до речі, завжди мали високі рейтинги, тож чому б не надати слово цим шанованим особистостям? Щодо Арестовича, його також згадували в програмі як негативну фігуру, але чомусь не акцентували на тому, хто зробив його популярним.

Наразі хочу поділитися з вами своїми думками та прикладами, але спочатку наведу цитату воєнної кореспондентки Діани Буцко, оскільки в шоу значну увагу приділили темі військової цензури.

В коментарях з'явився один із представників антиконтрнаступального руху Юрій Бутусов, який зробив контрвипад.

А також Мар'яна Безугла, яку автори шоу звинуватили у генеруванні фейків.

Також військовий і організатор "ВиделкаFestу" Сергій Гнезділов знайшов час, аби насолодитися прем'єрою Володимира Золкіна.

Отже, давайте розглянемо ситуацію. Як я вже зазначала, цей випуск, здається, був створений з метою підтримки нового законодавства, яке мало б впоратися з усіма цими фейковими новинами, які поширюють так звані "грибники". Щоправда, я не погоджуюсь із Сергієм, що Золкін копіює стиль Соловйова — йому б довелося стрибати по студії та голосно кричати. Натомість ведучий говорить спокійно, але насправді він не виконує роль модератора, а є особою, яка чітко відстоює свою точку зору. Хоча, зрештою, це не дивно — проєкт позиціонується як авторський.

Не можу стверджувати, що всі учасники повністю згодні з посиленням цензури. Наприклад, військовий Андрій Ткачук вважає, що ідея прийняття такого закону є неефективною, оскільки, на його думку, це може викликати соціальне напруження і дати можливість для маніпуляцій з боку противника. Його більше турбує ситуація з анонімними каналами в Телеграм, які можуть публікувати будь-яку інформацію без контролю.

Він підкреслює їх також як джерела, які неодмінно займатимуть інформаційний простір, поки умовний Департамент цензури (як зазначив ведучий) буде зайнятий своїми справами. Ця тема настільки давно обговорюється, що ваша авторка чує подібні ідеї ще з початку війни. Наприклад, варто ознайомитися з матеріалом про цензуру в Ізраїлі на сайті "Тексти", стаття 2015 року.

Проте, всі розмови у студії, таке враження, взагалі не мали на меті підняти актуальні питання і хоч дати напрямок для їхнього вирішення. Бо, повторюся, Золкін увесь час напарював появу закону. І коли гості пробували щось там рефлексувати, він їх однаково повертав до цього питання. А найбільш однозначного однодумця він знайшов у нардепі від "Слуги народу" Олексії Леонові.

Того самого, хто разом зі своїм тодішнім, а тепер підсанкційним колегою Артемом Дмитруком, у 2020 році відвідував вшанування пам'яті загиблих у одеському будинку профспілок сепаратистів. Серед присутніх були й Євгеній Мураєв, а також представники ОПЗЖ. Крім того, Леонов став єдиним депутатом, що не підтримав виключення Дмитрука зі "Слуги народу" у 2021 році. Ось це, дійсно, справжня дружба.

Тоді на цей похід із квітами відреагував нині покійний одеський активіст Дем'ян Ганул, написавши на обох заяву до СБУ. І ось, пан Леонов нині рефлексує про цензуру і гіпотетичний закон про фейки. А у вашої Антоніни виникає запитання: а чому саме він це робить? Ок, потрібен нардеп, але ж Леонов займається фінансами, податковою та митною політикою. Який він має стосунок до теми?

Також до нас приєднався Олександр ЦЕ Я ЕКСПЕРТ В ЕТЕРІ!!!!! Коваленко.

Нагадаю, що у пана Олександра (він воєнно-політичний оглядач) була трапилася істерика в ефірі телеканалу "Київ" і він почав кричати на ведучу Ірину Король, бо не вподобав її запитань. Тоді медійна спільнота майже одноголосно послала пана Олександра у бан, бо так хамити журналістам, навіть якщо вважаєте їхні запитання некоректними, - це зовсім не ок.

Серед експертів був вже згаданий офіцер ЗСУ Андрій Ткачук та єдиний представник медіа - воєнкор Ян Доброносов. Чому немає ще якихось журналістів? Представника Комітету з питань свободи слова? Невже Ярослав Юрчишин менш компетентний у темі, ніж його колега з Комітету податкової і митної політики? Про представників опозиційних політсил не пишу. Як співала Сердючка: "Я адекватна, я все розумію".

Що робити з анонімними телеграм-каналами? Це питання залишилося без відповіді для вашої Антоніни. Тим не менше, "Телеграм" залишається найбільшим розповсюджувачем фейкової інформації, поряд із ТікТоком, і одночасно є популярним джерелом новин серед українців. Це мало стати центральною темою обговорення в шоу, але чомусь її лише злегка торкнулися. Щодо блогерів, які розповсюджують дезінформацію на величезну аудиторію, ситуація зрозуміліша — їх можна ідентифікувати і вжити певних заходів. Це потрібно для того, щоб інші усвідомлювали, що їхні слова і дії мають наслідки. У студії дійшли висновку, що для цього необхідно запровадити законодавство щодо фейків, яке передбачало б кримінальну відповідальність.

Я б навіть підтримала цю думку, адже соціальні мережі нагадують справжнє сміттєзвалище безкарного зла: від реклами азартних ігор до шахрайських схем і поширення неправдивої інформації про війну. Це обговорювалося в ефірі, і я також писала про ту ситуацію, коли певна особа атакувала десятки наших інстаблогерів, які після російського удару по Охматдиту почали публікувати історії про необхідність капітуляції.

Настя Умка (це її остання скринька) навіть була запрошена на бесіду до Служби безпеки України. Принаймні, так вона повідомила у своїх сторіз. Схоже, це була дещо театралізована ситуація. Проте навіть Володимир Золкін вважає, що все це можна сприймати як скарги, а не як поширення фейкових новин чи іншу небезпечну діяльність. На мою думку, СБУ здатна впоратися з цими питаннями без необхідності додаткових законів. Насправді, для контролю над медіа існує достатня кількість регуляторних органів. І не варто забувати про самоцензуру, до якої журналісти домовилися дотримуватися на початку війни, особливо в умовах повномасштабного конфлікту.

Тема агресивного клікбейту, що застосовується в наших медіа на YouTube, досі не обговорювалася. Проте, подібні заголовки навряд чи приносять користь нашому суспільству. Відповідальність за таке безглуздя – абсолютно відсутня.

У сюжеті про впливи інформаційних психологічних операцій (ІПСО) акцентується на інтерв'ю Арестовича у Ксенії Собчак. Журналістка підкреслює: "Проблема полягає не лише у тому, що він сказав, а в тому, що вже в перший день інтерв'ю набрало 3 мільйони переглядів на YouTube і стало значущою інформаційною подією, про яку згадали навіть провідні українські медіа. Ми мали б давно забути про Арестовича і навіть не знати, хто така Собчак. Але ми знаємо і пам'ятаємо. І залишаємося у російському інформаційному полі. Чи це означає, що ми все ще відкриті до сприйняття та поширення ворожих пропагандистських меседжів?"

Тим часом ютуб каналу "Ми-Україна+".

Що ж, і ще два слова про Володимира Золкіна. До нього ставлення неоднозначне. Хтось вважає його проєкт інтерв'ю з російськими військовополоненими дуже ефективним зокрема для впливу на росіян. Хтось ставиться скептично через його судимість, вважає креатурою ОП і закидає співпрацю з Шарієм, хоча доказово про останнє говорити складно. Є відео, в яких Золкін розповідає про партію Шарія, знімає їхні мітинги, спілкується з присутніми людьми та очільницею партії Антоніною Бєлоглазовою, розповідає про конфлікт Шарія та Мураєва.

Дехто вважає, що ці відео надають інформаційну підтримку Шарію, але сам Золкін заперечує це, стверджуючи, що його метою було продемонструвати, наприклад, інтелектуальні обмеження Бєлоглазової та її прихильників, які представляють цю проросійську політичну силу. Перегляньте його інтерв'ю на радіо NV і зробіть висновки самостійно – чи дійсно його пояснення є щирими.

Стосовно цінної думки вашої авторки, я вважаю, що Золкін справді займав своє місце на YouTube-каналі, ведучи бесіди з полоненими. Щодо телевізійного проєкту, тут виникають сумніви. У першому випуску "Плюсів мінусів" він усіма можливими способами намагається підтвердити чутки про свою відданість владі. І, чесно кажучи, назвати цей канал опозиційним було б досить складно.

Тому мені здається, що Золкін може стати ще одним телевізійним обличчям, яке просуватиме ідеї, вигідні владі. Чи принесе це успіх — це вже інше питання. Випуск шоу на YouTube за дві доби набрав всього 5,5 тисяч переглядів. До речі, у своєму Telegram-каналі Золкін не виставив сам випуск, лише зробив анонс.

Однак, варто зазначити, що, наприклад, під час ефіру Романа Кравця та Романа Романюка, автор цих слів не вважає їх справжніми журналістами та звинувачує у провокуванні розбрату в суспільстві.

Заключна фраза викликає неабиякий інтерес. Чи потрібно Роману та Роману починати підготовку до служби в армії? А може, краще почекати ухвалення закону, що передбачає кримінальну відповідальність за дезінформацію чи щось у цьому дусі? Як я можу зрозуміти, Золкін натякає на те, що подібні ефіри, як у Кравця та Романюка, можуть потрапити під санкції.