РБК-Україна звернулася до Германа з питаннями про його готовність поспілкуватися з Потапом, чи розглядав він можливість виїзду своїх дітей та родини за кордон, а також чи бажає стати батьком втретє.
Поділіться, яким чином ваше існування трансформувалося протягом років, коли триває повномасштабна війна.
- Найголовніше, що змінилося в моєму житті, це роль, яку я відіграю. Якщо до початку повномасштабного вторгнення я був кулінаром, ведучим розважальних програм, ведучим розважальних форматів, то тепер, з початку повномасштабного вторгнення, моєю місією стали контрпропаганда і пропаганда.
Окрім цього, я продовжую бути кулінаром, хоча зараз замислююсь, чи варто знову виводити цю свою пристрасть у публічну сферу. Також я є ведучим програми "Ранок у великому місті", яка вважається однією з найкращих.
- Існує така думка, і чимало артистів та публічних персон вже це підтверджували, що в нинішніх умовах заробляти стало набагато важче. Це так?
Досить лише зіставити курс долара до початку повномасштабного вторгнення та сьогоднішній, аби усвідомити, що в Україні всі, в порівнянні з мирними часами, стали отримувати менше. Життя ускладнилося, і, звісно, заробіток також став більш тяжким.
Проте не будемо заглиблюватися у питання, як заробляються кошти в тилу. Зосередимося на тих, хто зараз на передовій. Ми не нарікаємо, а продовжуємо працювати, направляючи свої кошти на оборону. На благодійні внески, допомогу, підтримку та волонтерство. Це наша місія, це те, що ми робимо, перебуваючи в тилу.
У всьому цьому не варто шукати героїзму. Люди, прокиньтеся! Ми знаходимося в тилу. Наше завдання — старанно працювати на перемогу та частину наших коштів спрямовувати на підтримку тих, хто бореться зі зброєю в руках. Це не акт жертви, а наш безпосередній обов'язок.
Раніше ви згадували, що маєте намір оновити інформацію. Які у вас зараз думки щодо бронювання ведучих, артистів, співаків та інших подібних спеціалістів?
Ось оновлена версія вашого тексту: "Я отримав нові дані від телеканалу і зрозумів, що мені надали можливість. Вважаю, це свідчить про те, що держава бачить мене в цій ролі як більш корисного на даний момент, ніж у будь-якому іншому місці. Це велика честь для мене, а також величезна відповідальність, яка додає мотивації працювати ще старанніше і прагнути до більшого."
Це спонукає мене замислитися над тим, які можливості ще відкриваються переді мною, окрім тих, що вже реалізую. Якщо держава вирішила, що я можу залишатися на екрані, то які нові горизонти можу дослідити? Можливо, це YouTube? Чому б і ні! Вважаю, що це справжнє випробування для тих, хто працює в креативній сфері. Чи здатен ти розширити свої можливості за межі того, що вже робиш?
Григорій Герман поділився інформацією про наявність у нього "броні" (фото: прес-служба)
Існує багато дискусій про роль "хороших росіян" в інформаційному просторі, включаючи експертів з Росії. Деякі вважають, що вони не мають сенсу, проте статистика переглядів свідчить про протилежне — їх все ж таки дивляться, і це не лише у нас, а й в інших країнах, зокрема в самій Росії. Отже, питання полягає в тому, чи справді "хороші росіяни" є корисними для нас, чи їх існування важливе для сприйняття в Росії?
"Нам не потрібні просто "хороші росіяни". Нам потрібні ті, хто може бути корисним. Це принципова різниця. "Хороший росіянин" — це абстрактне поняття, тоді як корисний росіянин — це той, хто спільно з нами прагне до перемоги і докладає зусиль, щоб російська імперія у своїй нинішній формі нарешті зникла. Тому, безумовно, ми потребуємо корисних росіян, але в "хороших росіян" я не впевнений."
- А як щодо зірок з РФ або артистів-зрадників. Ми маємо говорити про них, аби нагадати нашим людям, що вони погані? Або ми навпаки можемо вже повністю про них забути?
Це складне питання. На мою думку, все залежить від контексту, в якому ми згадуємо ці постаті. Якщо є можливість ще раз продемонструвати на прикладі цих осіб, що існує і така реальність, підкреслюючи, що це не повинно бути нормою, тоді це може мати сенс. Проте, якщо йдеться лише про те, як Ані Лорак чи Таїсія Повалій живуть у Москві, виступають на концертах та ведуть своє життя, то це не варто обговорювати.
Цю інформацію не слід допускати в нашому інформаційному середовищі. Ці персонажі повинні з’являтися лише з освітньою метою, на кшталт: "Дивіться, діти, як не слід поводитися, адже результатом можуть бути подібні наслідки".
Яка ваша думка щодо нашого прогресу в протистоянні інформаційній війні? На початку було очевидно, що це давалося нам нелегко.
Наразі ситуація стала ще складнішою, ніж у перші місяці чи навіть в перший рік повномасштабного конфлікту. Це значною мірою зумовлено інформаційними атаками, які призвели до більшого розділення в суспільстві. Тоді ми реагували на фейки, типу "зафарбовуйте хрести на дахах, адже по них наводять ракети", що також було частиною інформаційної кампанії. Проте ми мали незмінну впевненість у діях наших військових — від рекрутів до верховного головнокомандувача.
Тепер ми не закриваємо хрести, але, на жаль, іноді без жодної думки починаємо завдавати удари одне одному. Тому, на мою думку, ситуація стала навіть складнішою. Наш супротивник скористався цим, інвестуючи величезні кошти та ресурси. На щастя, талантів у них не так багато, як грошей та сили.
Проте цього цілком достатньо, щоб ще більше загострити та розширити ці розбіжності в українському суспільстві. І, зрештою, лише українці самі можуть знайти спосіб їх залікувати. Залатати ці тріщини можливо лише за допомогою здорового глузду та розуміння того, що нашими вчинками намагаються маніпулювати недоброзичливці.
Герман поділився своїми порадами щодо реагування на провокації (фото: прес-служба).
Як уникнути цих так званих "конфліктів", які виникають з суперечок через дезінформацію, що її поширює противник?
Ось, наприклад, можна просто уникати участі в конфліктах. Ви ж розумієте, що сварки мають властивість самопідтримуватися. Тобто, якщо ви помітили, що якийсь недолугій користувач написав щось безглузде, не варто відразу втягуватись у суперечку. Можна просто проінформувати громадськість про те, що це не відповідає дійсності, а далі від таких суперечок краще відсторонитися і не продовжувати їх.
Ті, хто займається довбодятлом не заради фінансової вигоди, а під впливом своєї внутрішньої потреби — в першу чергу задовольняють своє маленьке его, яке, хоч і велике, але стало "зморщеним через холодну погоду". І ви, таким чином, сприяєте їхньому задоволенню.
Не варто. Важливо піднімати значні суспільні питання. Я впевнений, що закриватися від реальних проблем, які існують, абсолютно не можна. Проте емоційні реакції та спроби маніпулювати ними — це неправильний підхід. Необхідно спілкуватися мовою фактів і не піддаватися на провокації тролів, незалежно від того, чи є вони оплачуваними, чи ні.
Давайте обговоримо шоу "Таксі". Це було надзвичайно популярне шоу, але чому ж його вирішили закрити?
Цей проект завершив свій життєвий цикл. Політика каналу зазнала змін, сам канал трансформувався. Все навколо змінилося. Кожен телевізійний проект має свій унікальний шлях: деякі тривають довше, а інші – коротше. Деякі програми швидко вичерпують себе, тоді як інші можуть залишатися актуальними дуже довго. Ви можете самі спостерігати, як багато проектів продовжують існувати, тоді як інші зникають майже миттєво. Тому в цьому немає нічого незвичного чи трагічного. Це просто частина життя.
А що, якби, скажімо, цей проект вирішили б модернізувати в даний момент і надати йому новий імпульс? Чи були б ви готові взяти участь у цьому?
Ми вже намагалися оживити це шоу у 2013 році на ICTV. Тоді ми створили чимало епізодів. Цікаво, що зйомки завершилися саме в момент, коли розпочалася Революція гідності, наприкінці того ж року.
Безумовно, якщо б така пропозиція з'явилася, я б із задоволенням долучився до цього проекту. Мені подобається працювати, і я відчуваю пристрасть до цього задуму. Проте мій попередній досвід навчив, що не можна двічі вступити в одну й ту ж річку. Навіть якщо ти в тих самих плавках на знайомому пляжі, вода вже зовсім інша.
Чи відчували ви страх під час зйомок "Таксі", адже ніхто не міг знати, який саме пасажир сідатиме у ваше авто насправді?
Я — досить статний дорослий чоловік, зростом 1,75 метра і значною масою, що дозволяє мені легко впоратися з будь-якими викликами. Люди частіше відчували страх, коли сідали в таксі, і вмикалася підсвітка. Це справляло на них враження, але я залишався спокійним.
Зіркові ведучі (фото: прес-служба)
В даний час пропозиція розважального контенту значно зменшилася, особливо в порівнянні з періодом до початку повномасштабних подій. Як ви вважаєте, чи є сенс розробляти нові формати в сфері розваг?
На сьогоднішній день ми повинні зосередитися не лише на розважальному контенті, а й повернутися до створення інтелектуального матеріалу. Впродовж останніх років, перед початком повномасштабного вторгнення, тема інтелекту в українському телебаченні, на мою думку, практично зникла, за винятком кількох дуже незначних випадків, таких як "Хто хоче бути мільйонером" на ICTV. Ідея використання інтелекту для досягнення фінансового успіху чи інших цілей зникла з нашого медіапейзажу.
В українських телепередачах з'являлися учасники, які знаходили собі партнерів і за це отримували винагороду, були й такі, хто вражав своїми танцювальними вміннями та також отримував призи, а ще були співаки, які за свої таланти здобували щось цінне. Проте бракувало людей, які могли б використати свій інтелект для досягнення успіху.
Зараз настав ідеальний момент для того, щоб заповнити ефір програмами, які демонструють, що досягти слави та фінансового успіху можна не лише через спів і танці. Сьогодні важливо показувати людям, що розум і креативність також здатні забезпечити гідне становище в суспільстві, створити надійний фінансовий резерв і здобути популярність.
А як вам гумористичні програми? Іноді трапляється, що, наприклад, "Квартал" опиняється в центрі скандалів через свої жарти про армію та подібні теми.
- Гумористи та гумористичні шоу завжди потрапляють в скандали. Гумор насправді це така штука, яку розуміють далеко не всі, особливо якщо цей гумор повернуто проти тебе, якщо цей гумор бере за об'єкт тебе. Тому я не бачу нічого поганого в тому, що рано чи пізно, тим чи іншим способом будь-які гумористи потрапляють в якісь такі конфузні ситуації.
У цьому контексті важливо звернути увагу на внутрішній контроль тих, хто створює ці жарти, а також на реакцію, коли деякі з них виявляються невідповідними. Ключовим є те, як команда реагує на свої помилки і як виправляє їх. На мою думку, гумор — це справжнє мистецтво, над яким варто працювати. Він може позитивно впливати на суспільство, допомагаючи людям зняти напругу і даруючи їм можливість розслабитися, немов розпускаючи натягнуті струни.
У якому проекті ви б хотіли реалізувати свої ідеї? Чи існує формат, який викликає у вас особливий інтерес?
Вірю, що настав час спробувати реалізувати свої ідеї у проектах, пов'язаних із суспільно-політичною тематикою. Можливо, варто звернути увагу на гумористичні формати. Я бачив декілька цікавих шоу в США, які справді мене вразили. В Україні подібні проекти ще не розроблялися, хоча я впевнений, що вони б користувалися популярністю. Це можуть бути програми, що порушують важливі суспільні питання, обговорюють політику й повсякденне життя, але з легким гумором.
Якби ви реалізовували проект, в рамках якого Потап погодився б на участь у прямому ефірі, враховуючи всі скандали, що його оточують, чи взяли б ви на себе відповідальність провести з ним інтерв'ю або якось взаємодіяти?
Ні, це не так. По-перше, я не в курсі справ Потапа в даний момент. Натомість я зосереджуюсь на діяльності російської еліти та їх пропаганди, за якою активно стежу. Мені цікаво, що відбувається в російській опозиції, а також у політичному житті США, Великої Британії, Франції та Німеччини. Я намагаюся бути в курсі цих подій, а не займатися новинами про Потапа.
Проте я б у жодному разі не захотів спілкуватися з цією людиною. Як можна вести діалог з тим, хто покинув свою батьківщину в найскладніший для неї момент і не повернувся? Це викликає в мене подив. Він свідомо вирішив виїхати, можливо, це було спонтанне рішення, але зробив це в критичний період, коли багато інших залишилися. І, що більше, навіть після того, як обстановка на фронті покращилася, він все ще не вважає за потрібне повернутися додому і зайнятися справами тут. Ну, що ж.
Герман відповів, що думає про Потапа (фото: прес-служба)
- На вашу думку, таких як Потап, Влад Яма, Олександр Еллерт, які виїхали за кордон, транслюють своє щасливе життя і при цьому не завжди навіть вдають, що сумують за Україною - вже можна вже прирівнювати до зрадників, або все ж залишати їм той шанс на повернення?
- Людині варто завжди залишати шанс, але чи скористається вона цим шансом - залежить виключно від людини. Щиро підтримувати Україну можна з-за кордону, щиро допомагати Збройним силам України, виконувати якусь інформаційно роботу - можна за кордоном. Просто обсяги цієї роботи тоді мають бути набагато більшими, ніж є зараз.
Хоча це в усіх по-різному, мені завжди здається, що я все одно десь в чомусь недопрацьовую і маю робити більше, щоб ще більше допомогти пацанам та дівчатам, які зараз на фронті. Допомагати не тільки донатами, а й фахово - в інформаційному просторі.
Протягом цих років у вас не виникало бажання відправити дітей за межі країни, подалі від вибухів та тривожних ситуацій?
- Ми думали про це на самому початку, потім думали про це після першої хвилі атаки на українську енергетику. Думали про це минулого літа, коли знову були удари по українській енергетиці. Але, що у 2022 році, що потім, всі розмови про це наштовхувалися на абсолютно чітке, абсолютно недвозначне заперечення від дітей, що "ми без тата нікуди не поїдемо".
І від дружини теж чую, що "без тата ми нікуди не вирушимо". Тому ми залишаємося тут. Я вважаю, що Україна переживає надзвичайно непрості, але водночас критично важливі для свого розвитку етапи. Бути частиною цього процесу дійсно має велике значення.
Це має велике значення, адже мої хлопці незабаром стануть батьками. Яке спадщина вони залишать своїм дітям? Якими історіями вони ділилися б, коли їхні діти, тобто мої онуки, вивчатимуть цю епоху в історичних підручниках? Це питання є особливо важливим для них.
- А ви були морально налаштованими та готовими до того, що, можливо, доведеться переживати цю розлуку і стосунки на відстані?
Коли ми піднімали це питання, ми акцентували увагу на безпеці, зокрема на фізичній безпеці. Тож, чи готовий ти, чи ні – це вже не має значення. Якщо виникає необхідність, щоб діти виїхали в безпечніше місце, то наш обов'язок, як батьків, полягає в тому, щоб гарантувати їм цю безпеку в першу чергу.
І ніхто насправді реально до такого не готовий. Розлучитися з родиною, не мати можливості поцілувати дружину, дітей... Якщо у тебе класна родина, якщо є кохання, то хто готовий цю родину хоча б на час якийсь розірвати? Та ніхто не готовий до цього, не думаю, що є такі люди.
Популярний телеведучий поділився своїми думками щодо можливого батьківства втретє (зображення: прес-служба)
Чи зможете ви згадати, як проходив ваш 24 лютого 2022 року?
Безумовно. Я впевнений, що кожен українець пам'ятає свій 24 лютого 2022 року. Тієї ночі ми з дружиною тривало обговорювали ситуацію, що склалася, та можливі загрози. Години пролетіли, і до другої ночі ми все ще не могли знайти спокою. А прокинулися ми о 4:30. Я почув перші вибухи, розбудив дружину і сказав їй, що все почалося.
А до цього ви дійсно вважали, що масштабний конфлікт може розпочатися?
Я розумів, що це може трапитися, але, як і більшість аналітиків, ніхто не сподівався, що так станеться. Всі усвідомлювали можливість початку конфлікту, деякі навіть були впевнені у його неминучості, проте до самого останнього моменту, до першого удару першої ракети, ніхто не хотів приймати цю реальність.
- Розкажіть про стосунки з вашою дружиною. Як зберегти кохання крізь роки?
Виявляючи повагу, ніжність і турботу, я не відчуваю потреби щось зберігати в своєму серці, адже поруч зі мною є прекрасна дружина. Вона освічена, мудра, приваблива, розумна і є чудовою матір'ю для наших дітей. Усе найкраще зібралося в одній людині. Як можна не любити її все життя?
Якщо виникають якісь конфлікти, хто зазвичай першими намагається знайти спільне рішення?
На мою думку, я.
Це казкова історія кохання, розповідайте про неї. Як зародилися ваші взаємини?
- Ми починали свої стосунки, коли працювали у ранковому шоу. Ми пропрацювали 9 місяців, а потім, коли закрили шоу, після останнього ефірного дня, я відвіз її додому. І потім від'їхав буквально кілометр-півтора від її дому, і абсолютно чітко на фізіологічному рівні відчув, що якщо я більше у своєму житті не побачу цю людину, то мені капець. І я зрозумів, що мені недостатньо бачити її раз на місяць, мені недостатньо бачити її тиждень через тиждень, як це було під час зйомок, я хочу бачити її кожного ранку біля себе. І я почав над цим працювати.
Герман поділився, як спілкується з дітьми на тему війни (фото: прес-служба)
12 червня відбулася прем'єра вашої казки "Про Тиграйця та Шумну тінь", створеної в рамках спільного проєкту ICTV та Megogo Books. Яка ж її сюжетна лінія?
- Моя казка про те, що відбувається навколо нас; про те, як сміливість, розум і витримка можуть перебороти, здавалося б, непереборні загрози. Вона про те, як мати холодний розум і добре серце.
Чи додали ви туди елементи свого контрпропагандистського підходу?
Звичайно, зовсім ні. Але є деяка істина, яку варто передати нашим дітям, хоч і не в прямій формі, але все ж вона присутня.
- Хто став джерелом натхнення для цієї історії?
- Дружина. Я поділився з нею ідеєю завдання, і вона вигадавала образ цього героя. Після цього ми разом обдумали, чим він займатиметься і всю обстановку навколо. Цю казку ми створили під час чергової повітряної тривоги, коли наші діти спали в безпечному місці, дотримуючись правила двох стін. Це історія про незвичайне маленьке звірятко, яке боялося, але змогло подолати свій страх.
Поділіться трьома найулюбленішими книгами, які вам подобаються, а також тими, що полюбили ваші хлопці.
- Від мене і моїх хлопців - Джек Лондон і Жуль Верн. З книжок, які мене вразили свого часу, це "Життя і доля" Василя Гроссмана. Безумовно, коли сини підростуть, я дам їм читати Ліона Фейхтванґера. Також обов'язково дам прочитати "Пригоди бравого вояка Швейка" Гашека. Коли питатимуть, чим я захоплювався, не омину Ільфа і Петрова, поезію Кіплінга чи Бернарда Шоу.
А що вони читають в даний момент? Можливо, у них є якісь специфічні інтереси?
Наш молодший син захопився читанням всіх можливих книг про котів. Ми намагаємось прищепити йому любов до літератури, купуючи найрізноманітніші пригодницькі та фантастичні твори, пов'язані з котами, адже він справжній котоман. Тим часом старший, Данька, який обожнює читати, закінчує "Таємничий острів" Жуля Верна, одночасно переглядаючи "Парк Юрського періоду" англійською мовою та вивчаючи історію України за Грушевським.
- Зараз діти відчувають дуже сильний стрес через війну. Як ви з дружиною допомагаєте їм його долати?
Перш за все, важливо зберігати спокій. Діти дуже чутливі до емоцій своїх батьків: коли дорослі відчувають спокій, зазвичай і діти залишаються спокійними, тоді як у разі паніки у батьків, діти також починають панікувати. Ми відкрито спілкуємося з ними, пояснюємо, що відбувається, обговорюємо ризики, але при цьому намагаємося пом’якшити ситуацію. Ми підкреслюємо, що хоча небезпека існує, ми робимо все можливе, щоб захистити їх. І ми дійсно це робимо.
Герман разом із синами та дружиною (зображення: прес-служба)
Яким чином ви здійснюєте моніторинг контенту, який вони споживають? Це можуть бути важкі сцени, жорстокість, а також ролики від росіян, включаючи мультфільми та TikTok. Як ви контролюєте цю ситуацію?
- Дуже-дуже просто. Наші діти знають, що російський контент дивитися не треба, вони дуже чітко вчаться його відстежувати, вони в принципі практично не дивляться російськомовний контент, вони дивляться чи слухають англомовний і україномовний контент. Тому у нас практично немає таких проблем. Сини вже достатньо дорослі, щоб розуміти: що їм варто дивитися, а що не варто. Інколи звичайно вискакує щось, але вони приходять і питають - це норм? Чи не дуже?
Вони прибігають інколи та кажуть: "Боже, там таке нам випало в рекомендаціях, що це просто якийсь жах". І видаляють це з рекомендацій, молодці. Набагато важче було це контролювати в перший місяць повномасштабної війни, коли вони весь час були з нами та увесь час в усіх будівлях, в усіх квартирах, де ми були, там всюди працювало телебачення. І зрозуміло, що там показували. От тоді було насправді важко втримати їх, але навіть тоді ми якось намагалися їх убезпечити від непотрібних кадрів. Саме не від новин, а від цих кадрів.
Які поради ви б могли надати батькам?
Цінуйте дітей, незважаючи на те, наскільки це може бути важко. Адже саме в моменти їхньої найгіршої поведінки вони найбільше потребують нашої любові. Також важливо любити себе. На мою думку, це два ключові принципи. Коли ви відчуваєте любов до дітей, ви здатні їх зрозуміти, ділитися з ними радістю та переживаннями, стаючи важливою частиною їхнього світу.
Необхідно любити себе, щоб не віддавати всього себе дітям без залишку. Інакше це може призвести до образливих звинувачень на кшталт: "Ти не цінуєш моїх жертв". Відповідь дитини може бути цілком зрозумілою: "А хіба я просив про це?". Тож любіть своїх дітей, але не забувайте і про себе.
- Яких принципів у вихованні ви дотримуєтеся під час бесід зі своїми синами?
Мій основний принцип звучить так: діємо так, як вчила мама. Хоча це, звісно, жарт, у ньому криється велика частка істини. Моя дружина є арт-терапевтом, тому вона володіє значно більшими знаннями, читає та досліджує, як найкраще виховувати дітей. І, якщо звернути увагу на наших синів і поспілкуватися з ними, можна побачити, що у неї це просто чудово виходить.
Не брехати, відповідати за свої слова, бути чемними та вміти себе захищати. І бути чемними це не бути просто слухняними, а просто бути толерантними, усвідомленими, відповідальними. Оце ті основні принципи, які я намагаюся до них донести зі своєї чоловічої точки зору.
Чи розглядаєте можливість завести ще одну дитину?
Ні, не має. Нас повністю влаштовує кількість дітей та та сім'я, що є у нас.
- Чого вчать вас ваші діти?
- Дуже багато чому. В першу чергу, вони вчать розуміти, що виховувати треба не їх, а себе. Діти завжди зчитують тебе. Можна скільки завгодно розповідати, що спорт це важливо, але якщо ти сам ним не займаєшся, діти ніколи не зрозуміють що це важливо. Ставати кращою версією себе - це найкраще, що ви можете для них зробити.
#Українці #Збройні сили України #Російська імперія #Телебачення #Україна #Ракета. #Росіяни #Росія #Північна та Південна Америка #Розум #Держава (політичний устрій) #Москва #Суспільство #Емоції #Ведучий #Гумор #Сполучене Королівство #Франція #Російська мова #Німеччина #Інформація #ICTV (Україна) #Михайло Грушевський #Казка #Боже. #Верховний головнокомандувач #Таксі. #Розвідка #Владислав Яма #Потапе. #Хрест #Задній (військовий) #Ані Лорак #Таїсія Повалій #Жуль Верн #Ліон #Тролінг #Ілля Ільф #Василь Гроссман #Джек Лондон #Джордж Бернард Шоу #Редьярд Кіплінг
