Верховний керівник Ірану покинув укриття. Які перспективи відкриваються для Ірану?

Після практично двотижневого перебування в таємному бункері в Ірані, 86-річний аятола Алі Хаменеї, верховний лідер країни, вирішив скористатися тимчасовим миром і покинув своє укриття.

Існує припущення, що він залишався в укритті і не виходив на зв'язок через страх перед можливістю, що Ізраїль може його знищити. Дональд Трамп звернувся до Ізраїлю з проханням не вбивати верховного лідера, хоча Біньямін Нетаньяху не відкидав таку ймовірність.

26 червня Алі Хаменеї вперше звернувся до суспільства у відеоформаті після оголошення про завершення бойових дій між Іраном та Ізраїлем.

У зверненні, яке було показано на державному телебаченні, Хаменеї підкреслив, що "ніяких суттєвих змін" у ядерних об'єктах не відбулося. Це заявлення суперечить висловлюванню Трампа про те, що ядерну програму "ліквідовано".

Іранський лідер підкреслив, що його нація проявила солідарність, відправивши всьому світу повідомлення: "Наш народ говорить в унісон".

Хаменеї також заявив, що Трамп закликав Іран "здатися", але ці слова були "завеликими для вуст" американського президента.

"Для великої країни й великого народу, такого як Іран, сама згадка про капітуляцію - це образа", - додав він.

Іранський керівник також застеріг про можливість нових атак на американські військові об'єкти в цьому районі.

У своїх постах у соціальних мережах Хаменеї раніше зазначив, що Іран "наніс США принизливу поразку" в ході атаки на американську військову базу в Катарі. Згідно з інформацією, в результаті цього удару не було зареєстровано жодних жертв.

Він також не раз звертався до своїх співвітчизників, святкуючи те, що охарактеризував як "тріумф" над Ізраїлем.

Виступ Хаменеї відбувся всього через два дні після завершення 12-денної війни.

Згідно з інформацією, наданою міністерством охорони здоров'я Ірану, ізраїльські авіаудари на території держави призвели до смерті щонайменше 627 цивільних осіб. Як повідомляє AFP, у результаті іранських нападів на Ізраїль загинуло 28 осіб.

Коли аятола покине своє укриття, перед ним постане Іран, що вражає масштабами руйнувань.

Незважаючи на всі заяви про "перемогу Ірану", країна вимушена буде зустрітися з новими викликами та вступити в іншу еру.

Конфлікт ослабив державу та підриває її репутацію.

"Старт завершення"

У ході конфлікту Ізраїль оперативно захопив більшість повітряного простору Ірану та здійснив удари по його військовим об'єктам. Внаслідок цього загинули командувачі Корпусу вартових ісламської революції та збройних сил.

Масштаби збитків, завданих збройним силам, досі незрозумілі. Навколо цього тривають дискусії. Численні бомбардування баз та об'єктів армії та КВІР свідчать про ослаблення військової могутності Ірану. Мілітаризація довго поглинала величезні ресурси країни.

Відомі ядерні об'єкти Ірану, створення яких вимагало від країни десятиліть санкцій на сотні мільярдів доларів, тепер зазнали ушкоджень в результаті авіаударів. Усі зусилля, вкладені в їхнє будівництво, виявилися марними, хоча точний розмір завданих збитків ще важко визначити.

Чимало людей цікавиться: навіщо все це робилося?

Значна кількість іранців вважатимуть Хаменеї, якого проголосили верховним лідером у 1989 році, єдиним винуватцем того, що Іран вступив на шлях конфлікту з Ізраїлем та США, і це призвело до значних руйнувань для його країни та її народу.

Вони звинувачуватимуть його у переслідуванні ідеологічної мети знищення Ізраїлю. Цього багато іранців не підтримують.

Крім того, Хаменеї можуть звинуватити в тому, що його переконання, яке багато хто вважає безглуздим, полягає в тому, що наявність ядерної зброї забезпечить непереможність його режиму.

Санкції завдали серйозного удару по іранській економіці, перетворивши одного з найбільших експортерів нафти на бідну тінь колишньої могутності.

"Складно передбачити, як довго зможе існувати іранський режим під такою величезною напругою, проте це може вказувати на початок його занепаду, - зазначає професор Ліна Хатіб, дослідник з Гарвардського університету. На її думку, Алі Хаменеї, ймовірно, стане останнім "верховним лідером" Ісламської республіки в традиційному розумінні цього терміна."

У верхніх рівнях влади чути відлуння незгоди.

У розпал війни одне з напівофіційних іранських інформаційних агентств повідомило, що деякі колишні високопосадовці режиму закликають більш стриманих релігійних лідерів зі священного для шиїтів міста Кум, які не пов'язані з аятолою, втрутитися. Їх просять домогтися зміни керівництва.

"Вважає професор Алі Ансарі, засновник і директор Інституту іранських досліджень в університеті Сент-Ендрюс, що розплата неминуча. Він підкреслює, що в керівництві існують суттєві суперечності, а серед населення зростає відчуття незадоволеності."

"Гнів та розчарування"

За останні два тижні безліч іранців зіткнулися з змішаними емоціями, намагаючись поєднати бажання захищати свою батьківщину з глибоким неприязню до чинного режиму.

Вони об'єдналися заради країни, але не для того, щоб захищати режим, а для піклування одне про одного. Надходять повідомлення про солідарність та взаємну підтримку серед іранців.

Мешканці міст і сіл поза межами урбаністичних територій відкрили свої домівки для тих, хто рятувався від бомбардувань. Власники магазинів пропонували товари першої необхідності за зниженими цінами, а сусіди приходили один до одного, запитуючи, чи потрібна допомога.

Багато людей також розуміли, що Ізраїль, ймовірно, має намір змінити владу в Ірані. Багато іранців бажають такої зміни. Однак вони можуть провести чітку межу між справжньою зміною режиму і тією, що є результатом зовнішнього втручання чи планування.

Протягом майже чотирьох десятиліть свого авторитарного правління аятола ліквідував усі форми опозиції в державі.

Лідери опозиційного руху або знаходяться за ґратами, або ж залишили країну. За межами батьківщини опозиційні активісти не змогли згуртувати сили для боротьби з режимом.

Їм не вдалося заснувати жодної організації, здатної захопити владу в державі, якщо така нагода виникне.

Протягом двох тижнів війни, коли зникнення режиму виглядало цілком можливим через продовження бойових дій, багато людей вважали, що можливий розвиток подій не передбачає приходу опозиції до влади, а радше занурення країни в хаос і безлад.

"Малоймовірно, що іранський режим буде повалено внутрішньою опозицією. Режим залишається сильним усередині країни і посилюватиме внутрішні репресії, щоб придушити інакодумство", - каже професор Хатіб.

В Ірані мало хто вірить, що перемир'я, досягнуте у понеділок, буде тривалим.

Іранці тепер стурбовані можливістю нових репресій з боку уряду. Протягом останніх двох тижнів, починаючи з початку конфлікту з Ізраїлем, було виконано смертні вироки для щонайменше шести осіб, яких звинуватили у шпигунстві на користь Ізраїлю. Влада повідомляє, що в рамках цих звинувачень затримали приблизно 700 людей.

Одна жінка з Ірану поділилася з Перською службою ВВС, що для неї найбільшим страхом є не стільки смерть і руйнування, які приносить війна, скільки ймовірність того, що принижений і поранений режим зверне свій гнів проти своїх громадян.

"Якщо влада не забезпечить населення необхідними товарами та послугами, то невдоволення та розчарування будуть лише зростати, — зазначає професор Ансарі. — Я бачу це як поступовий процес. На мою думку, це не стане частиною свідомості людей, поки не завершаться бомбардування."

Не багато хто в Ірані вірить, що мирне угоду протримається довго. Багато людей вважають, що Ізраїль не завершив свої військові дії, адже тепер він здобув абсолютну перевагу в повітряному просторі над Іраном.

Шахти для ракет

Однією з цілей, яка, здається, залишилася недоторканою, є значна кількість шахт для балістичних ракет в Ірані. Ізраїлю важко їх виявити, оскільки вони заховані в тунелях, що проходять під гірськими масивами по всій території країни.

Начальник Генштабу армії оборони Ізраїлю Еяль Замір заявив, що країна почала свою першу атаку на Іран, знаючи, що "Іран має близько 2 500 ракет класу "земля-земля". Ракети, які запускав Іран, призводили до значних жертв та руйнувань в Ізраїлі.

Ізраїль висловлює занепокоєння через те, що приблизно 1500 ракет залишаються під контролем Ірану.

У Тель-Авіві, Вашингтоні та інших столицях світу існує значне занепокоєння щодо того, що Іран може продовжувати активно працювати над створенням ядерної зброї, хоча він завжди відкидає ці звинувачення.

Хоча ядерні об'єкти Ірану майже напевно пошкодили і, можливо, вивели з ладу під час бомбардувань Ізраїлю та США, Тегеран заявив, що перемістив свої запаси високозбагаченого урану у безпечне секретне місце.

На думку експертів, наявних запасів урану вистачить для виробництва близько дев'яти ядерних боєголовок. Відомо, що Іран має уран, збагачений до 60%, і якщо його підвищити до 90%, процес виготовлення бомб стане досить простим.

Непередодні початку конфлікту Іран повідомив про створення нового таємного об'єкта для збагачення урану, який незабаром мав запрацювати.

Парламент Ірану ухвалив рішення про значне зменшення співпраці з Міжнародним агентством з атомної енергії. Це рішення потребує остаточного затвердження, але в разі його схвалення, це може стати ще одним етапом у напрямку виходу країни з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Прихильники радикального підходу, які стоять на стороні верховного керівника, наполягають на необхідності, щоб Іран розпочав процес розробки ядерної зброї.

Алі Хаменеї, напевно, відчуває певну впевненість у тому, що його режим наразі залишився на плаву. Проте, у свої 86 років і з численними захворюваннями, він усвідомлює, що його час добігає кінця. Можливо, він має намір забезпечити майбутнє режиму через організовану передачу влади іншому впливовому священнослужителю або навіть колегії лідерів.

Згідно з інформацією, наданою New York Times, він призначив трьох високопрофільних священиків як можливих наступників на випадок своєї смерті, а також визначив резервні кандидатури у військовій структурі на випадок, якщо загинуть ще кілька його заступників.

У будь-якому випадку, вищі командири КВІР, які залишилися живі, і, які були лояльні верховному лідеру, можуть спробувати керувати країною з-за лаштунків.