Сергій Кислиця акцентував увагу на тому, що оновлення складу Конгресу потребує тривалої системної роботи з обома, як старими, так і новими законодавцями, для підтримання двопартійної підтримки України.
Результати виборів до Конгресу США створюють нові політичні умови для України. Сергій Кислиця, перший заступник керівника Офісу президента, поділився стратегією взаємодії з американськими законодавцями, обговорив процес ратифікації гарантій безпеки для України, а також висловив сподівання щодо нових консультацій у Брюсселі та Абу-Дабі, присвячених війні.
Цю інформацію Кислиця озвучив під час розмови з журналісткою ТСН Оленою Черняковою.
Аналіз результатів виборів у Конгрес США та ключові напрямки для України.
На даний момент ми спостерігаємо, що демократи заволоділи обома палатами Конгресу, але новий склад почне працювати лише в січні, тож у нас залишилося ще два неповних місяці. Які кроки може зробити Україна, щоб зміцнити нашу підтримку? Нам потрібно взаємодіяти як з новими, так і зі старими представниками. Чи є у вас ідеї щодо механізмів, які дозволять нам, принаймні, зберегти вже досягнуте?
Дивіться, Сполучені Штати належать до кола країн, дуже вузького у світі, які є насправді країною, країнами із глобальною відповідальністю. Ми можемо дискутувати щодо глобального лідерства, тому що це вже залежить від того, чи та чи інша адміністрація, той чи інший уряд, як вони визначають пріоритети. Хто визначає, що зовнішня політика -- це вторинне, а внутрішні питання -- це первинне. Хто визначає, що глобальне лідерство -- це є одним із наріжних питань перебування при владі. Іншими словами, в силу економічної потуги, в силу економічної ваги, в силу навіть, скажімо, членства постійного в Раді Безпеки, Сполучені Штати є країною, з якою потрібно розвивати і підтримувати стабільні відносини.
Результати виборів, безумовно, вносять зміни і змінюють учасників діалогу. Однак незалежно від того, яка партія перебуває при владі в США, ми маємо обов'язок налагоджувати з ними справжні, конструктивні та стабільні стосунки.
Отже, у нас існують системні виклики в співпраці зі Сполученими Штатами. Ми маємо мирний трек, а також співпрацю в сфері закупівлі озброєнь та спільного виробництва майбутніх технологій. Крім того, питання спільного виробництва PAC для ракет Patriot залишається актуальним і не знімається з порядку денного.
Отже, ми продовжимо нашу роботу. Спостерігатимемо за формуванням комітетів, визначимо, хто їх очолить, і будемо діяти відповідно. Це є волевиявленням американського народу. У кожній демократичній країні законодавча влада відіграє важливу роль, оскільки вона впливає на бюджетні видатки та фінансові рішення. З огляду на специфіку законодавства США, якщо Конгрес ухвалює рішення про виділення коштів на певні цілі, виконавча гілка влади не має можливості заперечувати цьому.
Але президент може ветувати.
Президент може ветувати, звичайно. Але тут і очікувано, що в силу втрати обох палат виконавча влада Сполучених Штатів, зокрема президент, ймовірно, будуть ще більше випускати так званих виконавчих указів (executive orders), і таким чином проводити деякі питання. Але все одно, незважаючи на хайп, який присутній наразі, Сполучені Штати -- це країна, де Конституція відіграє визначальне значення. Тому рано чи пізно все буде повернуто. Якщо та чи інша гілка влади буде мати темптейшн (спокусу) щось робити не у рамках Конституції, все одно все повернеться, в тому числі через Верховний Суд, до конституційного ладу.
Законодавство США щодо бюджету та програма допомоги Україні
Ну, власне, ми й побачили на цих виборах, коли Трамп спершу два роки мав повну владу і можливості, а зараз демократи взяли багато місць і в Сенаті, і в Палаті представників. Чи очікуєте ви, що в Конгресі може з'явитися пакет підтримки України, тобто в бюджеті, чи поки про це варто забути і залишити в далекому квітні 2025-го, коли було востаннє проголосовано допомогу?
Зверніть увагу, що в Сполучених Штатах бюджетний рік розпочинається 1 жовтня. Це означає, що останній день вересня — це був день, коли ухвалювалося бюджетне законодавство. Отже, актуальну інформацію можна отримати як у нашому посольстві, так і в Конгресі. Фінансовий рік уже запустився, якщо говорити в загальному. Проте навіть у межах чинного бюджету існують свої пріоритети та можливості. Хочу зазначити, що наразі в Сполучених Штатах панують певні емоції з цього приводу.
Сьогодні, коли я переглядав американське телебачення та слухав радіо, помітив, що багато хто починає свої висловлювання зі слова "вау". Але цей етап не триватиме вічно. Незабаром настане час, коли емоції відступлять, і нові лідери повинні будуть довести, що вони кращі за своїх попередників. Це, до речі, досить складне завдання. Особливо з огляду на те, що нещодавно відбулися проміжні вибори, а попереду нас чекають президентські вибори у 2028 році. Демократична партія отримала контроль над Конгресом і Сенатом, і тепер виборці оцінюватимуть їхню діяльність, адже вони саме зараз перебувають при владі.
Тому, я думаю, що не все так буде однозначно. Особливість американської політики в тому, що там практично немає політиків-одноденок. Там будь-який сенатор, особливо, він думає на десятиліття вперед. Будь-який член Палати представників, де кожні два роки вибори, він чи вона ще не встигли виїхати, в'їхати в свій офіс, вже треба думати про наступні вибори. І там дуже великий рівень відповідальності перед виборцями. В багатьох штатах діють так звані закони Sunshine Laws, що означає, що будь-хто може зайти в офіс конгресмена, попросити порядок денний роботи на сьогоднішній день і ознайомитися з усіма матеріалами, які не носять таємний характер.
Отже, важливість роботи в цьому напрямку не викликає сумнівів, про що постійно наголошує президент, і це завдання стало пріоритетом для наших закордонних представництв. Необхідно активізувати діяльність не лише у Вашингтоні, а й у штатах, зокрема на Середньому Заході. Адже саме там проживає більшість виборців – у серці країни, відомому як "хартленд". Місцеві жителі часто не звертають уваги на зовнішню політику, і лише незначна частина з них цікавиться справами Вашингтона, зазвичай це ті, хто працює в певних галузях. Для успішної роботи потрібні ресурси та команда людей, здатних відвідувати американські штати, де проходять вибори. Це звичайні, працьовиті американці. Тож ми плануємо продовжувати цю роботу.
У нас цієї системної роботи поки недостатньо. Тобто є люди, які працюють нагорі, безпосередньо ви з усіма американськими переговорниками, а людей, які працювали б, умовно, з людьми на землі, їх зараз недостатньо або взагалі немає, правильно?
Я не маю наміру засуджувати нікого, просто хочу зазначити, що це всього лише технологічний процес виробництва.
Дуже важливо працювати з конгресменами, особливо важливо працювати з їхніми стаферами. Взагалі інститут стаферів в Сполучених Штатах -- це унікальний інститут. Мені не відома хоча б ще одна якась країна, де апарат конгресмена або члена парламенту відігравав таку ключову роль.
Там висококласні молоді люди, як правило, або студенти останніх курсів, або випускники, які мають найсучаснішу освіту, які компілюють для членів Конгресу і Сенату всі необхідні довідки, роблять всі тези. Це не принижує роль конгресмена і сенатора, але це говорить про те, наскільки важливо працювати з цими стаферами.
І я думаю, що це один із напрямків роботи нашої, який має бути. Ви питали, що ми маємо робити в наступні місяці. Ми маємо йти і до демократичних, і до республіканських стаферів, розмовляти з ними, слухати їх і надавати їм правдиву інформацію про те, що відбувається в Україні, в Європі, і який ми бачимо зв'язок між успішними Сполученими Штатами і успішною Україною.
Я продовжую стверджувати, що Російська Федерація та особисто Путін ніколи не прагнули до успішних Сполучених Штатів. Незважаючи на всі ці безглузді заяви про їх "дружні" стосунки з Трампом, Путін насправді не бажав бачити сильного Трампа. Для РФ, а особливо для Путіна, чим слабша Америка, тим легше їм діяти в умовах невизначеності, адже в таких обставинах простіше реалізовувати свої інтереси. Зрозуміло?
А оптика і ідеологія наших відносин зі Сполученими Штатами -- вона радикально відрізняється. Ми щиро хочемо бути партнерами Сполучених Штатів. Тому що як би Сполучені Штати не міняли свою зовнішню політику, вони в силу своєї об'єктивної ваги на світовій арені будуть ще в осяжній перспективі залишатися найпотужнішою економікою і найголовнішим джерелом найсучаснішої зброї, оборонної в тому числі.
В Європі відбувається безліч змін. Війна Росії проти України не лише вплинула на психологічний та ідеологічний ландшафт континенту, але, на мою думку, ці зміни ще не є достатніми в деяких випадках. Європа також реформує свою військову доктрину та підвищує оборонні можливості. Однак, у багатьох аспектах ці перетворення ще не стали незворотними. Досі серед європейців є ті, хто прагне повернутися до минулого, коли життя було спокійним і комфортним, наповненим гедоністичними моментами. Але таке життя вже не повернеться.
Отже, навіть якщо через 10-20 років Європа досягне значної автономії в сфері безпеки та оборони, Сполучені Штати залишатимуться для неї ключовими партнерами.
Узаконення гарантій безпеки для України.
Щоб підсумувати дискусію про Конгрес, чи вважаєте ви, що новий склад Конгресу, який почне свою роботу в січні 2027 року, може ухвалити рішення щодо гарантій для нас після закінчення війни? Чи не варто створювати ілюзій з цього приводу, а зосередитися на системній роботі?
Ну, дивіться, для чистоти експерименту по-перше, давайте скажемо наступне: у серпні минулого року, коли була зустріч президента Зеленського з президентом Трампом в Овальному кабінеті, сам президент Трамп казав, що гарантії мають бути ратифіковані. Тобто республіканський президент говорив про те, що для того, щоб вони були надійними, для того, щоби вони не залежали від виборів, від зміни адміністрації, партії, прізвищ, вони мають бути проголосованими.
Демократична партія завжди ставилася до України з підтримкою та готовністю надавати допомогу. Вона активно підкреслює свою відданість захисту нашої країни, і ми можемо згадати численні висловлювання ще до виборів, що стосуються надання гарантій безпеки.
У Сполучених Штатів насправді не так багато безпекових угод або домовленостей, які були би ратифіковані Конгресом. Наприклад, ті домовленості, які існують з Ізраїлем -- вони не ратифіковані Конгресом. З Філіппінами -- ратифіковані Конгресом.
Отже, важливо зрозуміти, що сама ратифікація не є абсолютною гарантією. Ключовими залишаються суть угод і зобов'язання, тобто готовність нації, держави та уряду дотримуватися цих угод, навіть якщо, як у випадку з Ізраїлем, ратифікація не була проведена. Для нас ратифікація має велике значення. Ми вже пройшли етап, коли укладали угоди, підписували документи — такі як декларації чи Будапештський меморандум, який не був ратифікований у США. Тому я вважаю, що український народ вже не прийме гарантій, які не мають юридичної сили.
Переговори про мир в Україні: позиція США, консультації в Брюсселі та Абу-Дабі
Зміщуючи фокус на питання переговорів, хотілося б зазначити, що ви постійно взаємодієте зі Сполученими Штатами. В Україні існує думка, що Вашингтон наразі не виконує роль посередника і не займає нейтральну позицію. Важливо чітко окреслити, чи залишаються США посередником у діалозі між Києвом і Москвою, чи, можливо, у деяких аспектах вони схиляються на сторону Москви, а в інших — на нашу?
Я б хотів звернути вашу увагу на оцінки та заяви президента, який надає вказівки та рекомендації українській делегації перед кожним раундом. Сьогодні вона складається з Рустема Умєрова та Кирила Буданова. У нас є чіткі інструкції від президента і ясне розуміння подальших дій. Кожного дня ми проводимо або наради, або отримуємо оновлення, адже президент, Рустем та Кирило Олексійович постійно підтримують зв'язок з переговорниками.
Сьогодні вранці Рустем Умєров і Олексій Соболєв вирушили до Брюсселя для проведення консультацій. Це не переговори, а зустрічі з представниками США та Європи напередодні можливого візиту до Абу-Дабі наступного тижня. Темою обговорення стане економічна співпраця та процвітання, які є важливими складовими для формування повоєнного життя України та Європи.
Сьогодні я вирушаю до Брюсселя, де відбудуться консультації, присвячені європейській архітектурі безпеки, а також обговоренню ключового для нас питання — гарантій безпеки. Ми плануємо вести діалоги з різними державами, Європейським Союзом і, перш за все, з НАТО, щоб узгодити наші позиції перед поїздкою до Абу-Дабі.
Дивіться, це дуже складний процес, від якого багато хто очікує, знаєте, початок сезону "Нетфлікса" і кінець сезону "Нетфлікса". Це не є "Нетфліксом", такого не буде.
Російську делегацію, як повідомляється Кремлем, в Абу-Дабі очолить Мединський. Ми його знаємо і по зустрічах в Стамбулі в 25-му році, коли він очолював російську делегацію. Його не було на двох зустрічах в Абу-Дабі вже в 26-му році, і він був на одній зустрічі, здається, в Женеві очолював російську делегацію перед тим, як цей процес формально хоч і не був розпущений, але був перерваний через передусім завантаження американських переговорників іранським досьє.
Будемо намагатися виконувати доручення президента щодо деескалаторних рішень. Будемо вивчати готовність російської сторони йти на вирішення питань, пов'язаних з енергетичним перемир'ям, з зерновими питаннями, вивезенням сільськогосподарської продукції, як нашої, так і російської. В теорії російська сторона мала би бути зацікавлена, але, як показує практика, російський керівник -- він не переймається дуже економічними питаннями навіть перед обличчям таких серйозних економічних проблем.
Подивимося. Я не думаю, що на першій зустрічі можуть бути досягнуті якісь феноменальні прориви, хоча в цьому житті виключати нічого неможливо. Ви ж бачите, що деякі події можуть за одну ніч поміняти всі розклади.
Мені вдалося почути, що позитивом буде вже те, що ви всі сядете за стіл після такої дев'ятимісячної паузи, і відновите хоча б довіру. Це можливо зробити, чи з росіянами це абсолютно не відповідає дійсності?
Ми завжди були відкриті до конструктивних переговорів і неодноразово підтверджували свою готовність до цього. Однак, ми не можемо постійно їздити на зустрічі, незалежно від того, як їх називають – чи то Стамбульський, чи Абу-Дабійський процес, якщо ці переговори не ведуть до реальних результатів. Кожна зустріч повинна завершуватися конкретними досягненнями, які будуть корисні не тільки для України, а й для Сполучених Штатів і Росії. Адже на цих зустрічах присутні серйозні люди, які не можуть просто звітувати своїм керівникам, що вони відвідали Женеву чи Абу-Дабі без значного прогресу. Тож будемо спостерігати за атмосферою та настроєм на цих переговорах.
Форми проведення переговорів: Стамбул-2025 у порівнянні з Абу-Дабі та Женевою-2026.
В ході попередніх зустрічей було розглянуто питання Донбасу та американську концепцію створення вільної економічної зони в цьому регіоні. Чи залишається ця ідея актуальною на сьогоднішній день, чи втратила вона свою значимість?
Дивіться, ви трохи неправильно інтерпретуєте ситуацію. Якщо повернутися до стамбульських переговорів 2025 року та до зустрічі в Абу-Дабі 2026 року, я б не акцентував увагу на цьому. Я б підкреслив, що, на жаль, на переговорах у Стамбулі не було представників Сполучених Штатів. Я вже тоді зазначав і зараз повторюю: незважаючи на щирі наміри Туреччини, справжні переговори організувати не вдалося. Це були лише зустрічі, під час яких українська та російська делегації сиділи один навпроти одного в просторій кімнаті. Міністр закордонних справ Туреччини лише відкривав і закривав засідання, не беручи активної участі у переговорах. Це, по суті, було просто зачитування обома сторонами своїх позицій, з елементами емоцій, історичних посилів та взаємних звинувачень. Тобто, це не вийшло за рамки озвучення позицій.
У ході переговорів у Стамбулі було досягнуто важливих угод щодо масштабних повернень та обмінів військовополоненими, і саме в цьому полягала їхня цінність. Хоча обміни відбувалися й раніше, їхній масштаб був значно меншим. Власне, таке збільшення масштабів обмінів можна пояснити тим, що російській стороні також необхідно було демонструвати результати своєї роботи. Я неодноразово підозрював, що їм потрібно було показати ці результати не лише Путіну та росіянам, а й Вашингтону, щоб підтвердити свою здатність до співпраці та ведення діалогу.
Далі настала 1926 рік. Цей рік, на відміну від Туреччини, мав вирішальне значення, оскільки Сполучені Штати долучилися до переговорів. Америка зайняла місце за столом, і їхня участь не обмежувалася простою присутністю – вони стали справжніми партнерами у бесіді. Це можна було уявити як трикутник взаємодії. Сторони уважно слухали одна одну, ставили запитання, і ми також не залишалися без запитів. Це стало важливим етапом у спілкуванні, справжнім тріалогом.
Також принциповою відмінністю, давайте нагадаємо, було те, що в Абу-Дабі, в Женеві три сторони працювали в двох робочих групах. Тобто ми для початку зустрічалися разом, і потім розходилися по робочих групах. І дуже важливою, хоча й не такою медійною, була робоча група військових.
Дивіться, масштаб цієї війни, географія, кількість і накопичення зброї, високотехнологічність -- вона не дозволяє миттєво реалізувати політичні домовленості, якщо настане той момент, коли вони будуть досягнуті, без того, щоби дві армії не знали, які протоколи їхніх дій. Місцеві гуманітарні перемир'я, зупинення вогню -- вони важливі, можливі, але уявіть собі більше ніж 1000 км лінії зіткнення і накопичення військ. Тому на двох зустрічах в Абу-Дабі і в Женеві були розроблені саме такі протоколи: що мають робити військові, якщо буде досягнуто політичне рішення. Був розроблений документ рамковий про систему верифікації і моніторингу зупинення вогню. Сподіваюся, що ці наробки -- вони не будуть скасовані, і ми не будемо починати вигадувати велосипед на продовженні тристороннього процесу.
Також я ще не згадав, але це дійсно важливий аспект. Не варто забувати, що в Берліні, у грудні минулого року, відбулися надзвичайно важливі переговори за участю президента, чия присутність була ключовою. Тоді ми працювали на експертному рівні, і президент заслухав наші звіти, включаючи доповіді з Європи та США. У результаті ми підготували кілька проєктів документів. Серед них – угода про гарантії безпеки між Україною та США, а також угода про гарантії безпеки між Україною та європейськими країнами та іншими партнерами. У січні, на початку нового року, ми зібрали європейські країни в Києві та представили їм ці документи. Слід зазначити, що ці документи залишаються чинними.
Отже, я вважаю, що під час відновлення консультацій та переговорів в Абу-Дабі, ці аспекти теж будуть взяті до уваги. Безперечно, можуть бути додані нові елементи, а також зміцнені існуючі, але, на мою думку, в загальному це був досить якісний продукт станом на грудень 2025 року.
Російські вимоги, роль Європи та виведення військ
А чи бачили ви документ "Гарантії безпеки для Росії" від Штатів, і, можливо, від Європи, і чи взагалі такий існує?
Ми не беремо участі у цих процесах... Наша позиція чітка: "нічого про Україну без України". Що обговорюють російські представники з американськими колегами за закритими дверима – це їхня справа. Важливо, що адміністрація США і Конгрес повинні будуть оцінити результати цих переговорів, затвердити або ратифікувати їх. Вважаю, якщо росіяни прагнуть досягти угоди, що потребуватиме схвалення Конгресу США, це стане для них серйозним викликом.
Не варто забувати, що Сполучені Штати, незважаючи на всі зміни у своїй військовій, безпековій та зовнішньополітичній стратегіях, залишаються союзником у рамках НАТО. Відповідно, багато питань будуть предметом обговорення під час щоденних зустрічей у Брюсселі на рівні послів, а згодом і на рівні державних лідерів.
Європейські країни ще не братимуть участі в переговорах в Абу-Дабі, правильно? Можливо, прибудуть радники з безпеки від країн "п'ятірки", Польщі, Італії, або, можливо, Норвегії та Фінляндії. Але безпосередньо за столом росіяни наразі виступають проти цього, так?
Отже, як я вже зазначав, сьогодні та завтра в Брюсселі відбуватимуться важливі переговори, тож нам залишиться лише спостерігати за результатами. Участь європейських країн є абсолютно критичною, адже вона є основоположною для системи. Неможливо обговорювати питання безпеки в Європі без діалогу з європейськими партнерами. Саме тому американська сторона надіслала своїх представників до Брюсселя — щоб обговорити ці питання безпосередньо в європейській столиці.
Це не секрет, що Росія вимагає вивести війська американські зі східного крила НАТО, з Польщі. Це нереалістичний сценарій, ви вважаєте, чи все ж таки...?
Росія може ставити перед іншими численні вимоги, намагаючись нав'язати свій штучний світ. Щодо питання виведення військ — це, знову ж таки, повертаючись до початку нашої розмови, є справою Конгресу. Влада, зокрема адміністрація США, має чітко визначені цифри щодо чисельності американських військових у Європі. Тому важливо спостерігати, якою буде позиція нового Конгресу стосовно військової присутності США, як у Європі, так і в інших регіонах.
#
