Від арахісової плантації до резиденції президента: століття Джиммі Картера.

Той, хто власноруч зводив житло для нужденних.

39-й президент США, демократ Джиммі Картер, пішов з життя у віці 100 років. Він став найстаршим експрезидентом в історії Сполучених Штатів. LIGA.net ознайомилася з матеріалами The Financial Times, Bloomberg, NYT та Foreign Policy, щоб зібрати три цікаві факти про його життя.

Картер народився на фермі в штаті Джорджія, колишня Конфедерація, 1 жовтня 1924 року у сім'ї фермерів. Батько вирощував арахіс і бавовну, мати була медсестрою. Із дитинства Картер активно відвідував баптистську церкву.

Сприйняття світу визначало реальність південних регіонів, де білі люди уникали спілкування з темношкірими, демонструючи зневагу на людях, проте співпрацювали в домашніх умовах.

Сім'я Картера жила в одноповерховому будинку, навіть воду брали з колодязя.

У 16 років він завершив навчання в середній школі, ставши першим у своїй родині, кому це вдалося. Але на цьому його досягнення не зупинилися: він вступив до військово-морської академії, яку успішно закінчив у 1946 році. У той же рік він одружився з Розалін Сміт, подругою своєї сестри, і продовжив розвивати свою військову кар'єру.

Сім років тому батько пішов з життя через рак. Лейтенант Картер вирішив покинути флот і взяти на себе справу родини – вирощування арахісу. У перший рік його доходи склали менше 200 доларів.

Поступово він став лідером у своїй громаді, очолив будівництво першого басейну в місті, ініціював асфальтування вулиць, допоміг привезти першого лікаря.

Картера вперше обрали до Сенату в 1962 році. Коли він вирішив балотуватися на посаду губернатора у 1970 році, він сформував команду з лідерів громадської думки, як темношкірих, так і білих. Завдяки невизначеним меседжам, які сподобалися як лібералам, так і консерваторам, він здобув перемогу. Його підтримка прав темношкірих привела до того, що він опинився на обкладинці журналу Time.

У 1974 році Джиммі Картер вирішив виставити свою кандидатуру на посаду президента. Він організував свою виборчу кампанію, активно зустрічаючись з виборцями: подорожував по штатах на автобусі, економлячи на проживанні, і ночуючи в домах місцевих жителів. Перемога на цих виборах дозволила йому стати президентом, проте він зміг залишитися на цій посаді лише один термін, після чого поступився місцем Рональду Рейгану.

Під час свого президентства Джиммі Картер позиціював себе як представника звичайних людей. Наприклад, він вирішив продати президентську яхту та самостійно носив свої речі на борт літака. Однією з перших його дій на посаді стало надання амністії тим, хто ухилявся від призову на службу під час війни у В'єтнамі.

Після виборів щодня виступав на телебаченні, двічі на місяць давав пресконференції.

Саме Картер уклав угоди з панамським лідером, які зобов'язували Сполучені Штати передати управління Панамським каналом у 1999 році, що сприяло вирішенню напруженості між державами.

Республіканці під керівництвом Рейгана охарактеризували угоду як зраду інтересів Сполучених Штатів: "Ми побудували канал, ми інвестували в нього, це належить нам, і ми маємо намір його зберегти". Згідно з дослідженням Gallup, 78% американців виступали проти передачі, повідомляє NYT.

Крім того, Картер проводив конфіденційні переговори з Китаєм. У підсумку, країни домовилися про статус Тайваню, який Китай розглядає як свою територію. Сполучені Штати призупинили свої відносини з Тайбеєм і вивели звідти свої війська, але при цьому зберегли продаж зброї та торговельні зв'язки.

Китайський лідер Ден Сяопін та президент Картер підписали угоду в 1978 році. Більшість американців позитивно сприйняла нормалізацію відносин між країнами. Офіційне визнання Китайської Народної Республіки відбулося вже на початку 1979 року.

За посередництва Картера та за його каденції Ізраїль та Єгипет уклали мир, зафіксований у Кемп-Девідських угодах. За ним Ізраїль повернув Єгипту Синайський півострів, який захопив п'ять років до того, а Єгипет визнав Ізраїль, що проклало шлях до миру на Близькому сході. За ці угоди лідери Єгипту та Ізраїлю отримали Нобелівську премію миру, а сам Картер - через 24 роки, у 2002-му.

Одним з найвагоміших розчарувань Картера виявилася неможливість завершити переговори щодо обмеження стратегічних озброєнь з Радянським Союзом. Перша угода між США та СРСР була підписана ще у 1972 році, і її термін дії мав закінчитися саме під час його президентства.

У 1979 році у Відні було укладено договір, але Сенат його не затвердив через вторгнення Радянського Союзу в Афганістан. У відповідь на цю агресію Картер запровадив ембарго на постачання зерна та високих технологій до СРСР.

Багато хто вважав Картера наївним за те, що не передбачав вторгнення СРСР в Афганістан, але це не так. Ще до окупації він таємно озброював моджахедів. Його радник з нацбезпеки Бжезінський пізніше визнав: ідея була в тому, щоб створити "радянський В'єтнам" і підірвати СРСР, пише Foregn Policy.

На той же рік припала Іранська революція під проводом аятоли Рухолли Хомейні. Шаха Мохаммед Реза Пехлеві усунули від влади в січні 1979-го, і далі він жив у Мексиці аж до листопада, коли йому дозволили в'їхати в США для лікування раку.

Коли шах прибув до Нью-Йорка, у Тегерані іранці розпочали акцію протесту біля посольства США. 4 листопада 1979 року вони захопили будівлю та взяли в полон 66 американців. У відповідь США призупинили імпорт іранської нафти та заморозили активи Ірану на своїй території. Пізніше була проведена військова операція, яка не принесла успіху і призвела до загибелі восьми військовослужбовців.

На цьому тлі Картер зазнав поразки на виборах. Вивільнити заручників вдалося лише за кілька днів до закінчення його президентського терміну. Вони пробули в полоні протягом 444 днів.

У 2016 році Картер зізнався, що якби він виявив рішучість і розпочав бомбардування Ірану, це могло б сприяти його повторному обранню. Однак у такому випадку загинули б заручники та тисячі іранців, зазначає видання Foreign Policy.

Після поразки на виборах Рейгану, Картер разом із родиною повернувся до свого єдиного житла — ферми, яку мав протягом усього свого життя. У 2018 році її вартість склала 167 тисяч доларів.

Картер навчився кататися на лижах у 62 роки. Піднявся на гору Фудзі у 70 років. Він написав 32 книги - мемуари, роздуми про політику, романи й дитячу книгу, яку ілюструвала донька. Викладав в університеті та вів уроки у недільній школі при церкві.

Картери присвячували один тиждень щороку, займаючись будівництвом і ремонтом домівок для малозабезпечених людей. Станом на 2019 рік вони збудували приблизно 4400 житлових приміщень у 14 країнах світу.

Президент Білл Клінтон послав Картера на Гаїті в 1994-му, щоб переконати тамтешню хунту відновити при владі президента, що йому вдалося зробити. Через п'ять років Клінтон вручив Картеру Медаль Свободи - найвищу цивільну нагороду в США.

Останній великий успіх Картера стався в 2010 році, коли він відвідав КНДР і зміг добитися звільнення американця, якого засудили до восьми років важкої праці за незаконний перетин кордону.

У Картера залишилися четверо нащадків, 11 онуків і 14 правнуків. У молодості він подолав рак підшлункової залози, який забрав життя його батька та трьох молодших братів і сестер. У 2015 році йому діагностували інший вид раку, від якого він і помер. Він пережив свою дружину, з якою прожив 77 років, а також свого віцепрезидента і більшість своїх колишніх урядовців та помічників.