Від творів ле Карре до "Кульгавих коней": шпигунський скандал з Китаєм виявив безлад у британській системі безпеки - Bloomberg.

Колумніст Bloomberg Метью Брукер із сарказмом проводить паралелі між актуальним шпигунським скандалом у Великій Британії, що стосується Китаю, та сюжетами романів і серіалу "Кульгаві коні". У цих творах панує атмосфера невизначеності, плутанини та постійної загрози. Після закриття справи проти двох британців, яких підозрювали у передачі інформації китайському уряду, Лондон опинився в центрі взаємних звинувачень між урядом, MI5 та консервативними колами.

Життя імітує мистецтво, іноді занадто добре, пише колумніст Bloomberg Метью Брукер. Він нагадує, що радянський подвійний агент Кім Філбі був так вражений творчістю Джона ле Карре, що наприкінці 1980-х років просився на зустріч з корифеєм британських шпигунських романів у Москві. Ле Карре відмовив. Шпигунський скандал із Китаєм, який зараз охопив британську політику та ЗМІ, знову навіює асоціації із вигаданими світами, але цього разу події радше нагадують хаотичний всесвіт "Кульгавих коней", де недбалість, плутанина й внутрішні чвари є нормою.

Найвідоміші твори Ле Карре змальовували Британію 1970-х на спаді, проте все ще спроможну на компетентність і хватку. Його на вигляд непримітний, але кмітливий і безжальний герой Джордж Смайлі викриває "крота" вдома і зрештою шантажем змушує свого радянського візаві перейти на бік Заходу. Це світ інтриг, але обмежений звичними рамками холодної війни.

Серія романів Міка Геррона "Кульгаві коні", яка була адаптована в успішний серіал Apple TV, що здобув нагороду "Еммі", розгортається в світі, де панує нестабільність та нігілізм. Основна сюжетна лінія обертається навколо команди відсторонених агентів MI5, яких відправили до занедбаного офісу в Лондоні, відомого як "болото". Тут вони виконують часто незграбні завдання з нечіткими цілями. Технології XXI століття є більш досконалими, дія та діалоги відбуваються з більшою швидкістю, а стосунки між персонажами, особливо з керівництвом MI5, напружені. Проте, попри всю цю суєту, сенс подій залишається часто невловимим.

На думку Метью Брукера, історія про китайське шпигунство ідеально вписується в жанр трилера. З моменту, коли прокурори закрили справу проти двох британців, підозрюваних у передачі інформації до Пекіна, ситуація стала ще більш заплутаною. Конфлікт між урядом, Службою королівських прокурорів (CPS) та консервативною опозицією набирає обертів, адже всі намагаються перекласти відповідальність один на одного. Голова MI5 висловив своє розчарування. Нещодавно журналісти, політики та правники почали ретельно аналізувати значення термінів "ворог" і "загроза" в контексті судових рішень і Закону про державну таємницю 1911 року, а також в документах попередніх консервативних та чинних лейбористських урядів, а також у свідченнях, наданих Королівській прокурорській службі.

Більше на цю тему читайте: Китайські шпигуни вийшли сухими з води в Британії. Як розгорталася справа - The Times

Куди все це веде? Як зазначає Брукер, з самого початку існували підозри, що уряд Кіра Стармера намагається звести справу нанівець, аби зберегти економічні зв'язки з Китаєм (чи, як влучно підкреслила лідерка Консервативної партії Кемі Баденок, "підлаштуватися під Пекін"). Під тиском Стармер вдався до незвичайного кроку і оприлюднив свідчення, надані заступником радника з національної безпеки Меттью Коллінзом. Якщо консерватори шукали беззаперечні докази, їм поки що не вдалося їх знайти. На думку деяких правових експертів, представлені урядом докази виглядали достатніми для висунення обвинувачень, що знову привертає увагу до Королівської прокуратури. Така ситуація повторюється: кожне нове розкриття інформації викликає нові вимоги щодо уточнень.

Залишається лише здогадуватися, - іронізує колумніст Bloomberg, - які думки щодо цього спектаклю має Комуністична партія Китаю. Хоча йдеться про національну безпеку Великої Британії, важко зрозуміти, які конструктивні цілі переслідують ці політичні інтриги, окрім як привернути увагу до підозрілої діяльності КПК за межами країни. Насправді, відповідальність можна покласти на багатьох. За часів правління консерваторів їх критикували за м'якість у відносинах із Китаєм, намагаючись залучити інвестиції та торгівлю. Сьогодні ж ситуація змінилася. Автор вважає, що практичних уроків з цього мало. Після згаданих шпигунських інцидентів Закон про державну таємницю трансформувався в Закон про національну безпеку 2023 року, який скасував вимогу доводити, що інформація може бути використана ворогом, тож обставини, які стали причиною невдачі цієї справи, навряд чи повторяться.

Найголовніше — усвідомити, що всі британські політики, незалежно від своїх партійних уподобань, мають спільну мету: захистити багатопартійну демократію Великої Британії від загрози автократичної наддержави, яка обмежує свободу слова, самовираження та право на зібрання, а також порушує юридичні та політичні права у своїй країні. Цьому зростаючому і прихованому впливу потрібно протистояти, як підкреслює Брукер. Це потребує певної єдності, що перевищує звичайні політичні розбіжності.

Одна з причин, чому серіал "Кульгаві коні" став популярним серед британських глядачів, полягає в його здатності відображати сучасні реалії країни, яка втратила чіткі орієнтири і намагається знайти своє місце та ідентичність у стрімко змінюваному світі. У цьому контексті тектонічні зміни, що впливають на післявоєнну систему безпеки, стають очевидними, адже традиційні уявлення про порядок руйнуються. У всесвіті Геррона важко визначити, хто є справжнім ворогом, а загрози можуть виникати з несподіваних напрямків. Це хаотичне і заплутане середовище. Багато британців можуть відчути співпереживання до його нещасних, ізольованих агентів МІ5.

В серіалі виділяється один позитивний персонаж - Джексон Лемб, керівник "болота". Він представлений як агент старої школи, чия недбалий вигляд приховує його гострий розум. Лемб має деякі спільні риси з персонажем, створеним Ле Карре (Гері Олдман, який виконує роль Лемба в телесеріалі, також зіграв Смайлі у фільмі). Зазвичай він завжди на крок попереду інших, розуміючи розвиток подій, який може залишитися непоміченим для глядачів, що дозволяє йому втручатися в ситуацію і рятувати її неодноразово. Однак ці паралелі можна проводити лише до певного моменту, адже "Кульгаві коні" все ж є вигаданою історією.