"Стереофонічна програма" — це предок Радіо Культура.
Історія появи третього каналу Українського Радіо починається у 70-х роках. На той час працювали два республіканських радіоканали: власне, Українське Радіо та Промінь. Обидва мовили у монорежимі, оскільки поширювалися через дротову мережу на довгі та середні хвилі, які дозволяли передавати лише монозвук. Але у 70-х набувають популярності стереоприймачі, які можуть працювати у діапазоні ультракоротких хвиль і в 1973-му році у Києві, Дніпрі, Донецьку і в Криму на УКХ починає працювати окремий канал радіо, який кілька годин на добу передає музичні і літературні записи у стерео. Він не мав конкретної назви і був відомий як "стереофонічна програма". Наповнювали його журналісти тих самих редакцій, що і Перший і Промінь. Буде справедливо саме цю радіостанцію вважати прабатьком сучасного Радіо Культура.
У 1993 році в кабельній мережі з’явився спеціалізований канал, присвячений культурі та мистецтву, який не лише транслював музичні та літературні твори, але й включав в себе розмовні програми.
Анатолій Табаченко - науковець, що вивчає історію Українського Радіо.
"Після здобуття Україною Незалежності в 1991-му році постало питання розбудови трьох повноцінних радіоканалів українського радіо. Перший канал став абсолютно українським, з якого вилучили московські передачі; другий канал і так був українським, він і залишився українським; і замість програми Всесоюзного радіо "Маяк" на цьому каналі з'явився канал УР3. Це канал культурно-мистецького спрямування, а до назви каналу УР3 додалося ще "Радіомуз". Для створення цього каналу не було передбачено додаткове фінансування, тому що його штат було сформовано в основному зі штату працівників головної редакції літературно-драматичного мовлення та інших підрозділів Українського Радіо. Канал мав на меті знайомити слухачів із надбаннями української культури і насамперед з постатями раніше замовчуваних діячів української культури, маловідомими досі сторінками вітчизняної історії. А значний обсяг ефірного часу, який відкрився перед працівниками цього каналу, дозволив надзвичайно широко представляти багатство художнього фонду Українського Радіо. І водночас на цьому етапі розвитку третього каналу Українського радіо бракувало сучасних форм мовлення. Насамперед прямоефірних, які в цей же час активно впроваджувались на першому каналі Українського Радіо та на Промені. А третій канал, оцей культурно-мистецький, був трошечки архаїчним за своєю формою. Тобто по наповненню, по змісту -- там були цікаві, хороші, високої якості художні програми, а от по формі подачі, по "одягу" цього каналу -- він відставав!"
Канал духовного відновлення
Тож через 10 років було вирішено осучаснити та провести ребрендинг Радіомуз. З тих пір він отримав назву Радіо Культура, до якої у перші роки обов'язково додавалося "канал духовного відродження"", чим підкреслювалася головна місія радіостанції. Адже це був час активної зацікавленості українців своєю культурою, яка знецінювалася, замовчувалася і частково заборонялася в радянську та російську імперську добу.
Анатолій Табаченко - науковець, що вивчає історію Українського Радіо.
Після 2003 року канал Культура зазнав значних змін у своєму форматі мовлення. По-перше, до команди приєдналися молоді, енергійні ведучі, серед яких був і Дмитро Хоркін, нинішній керівник українського телебачення та радіо на Суспільному мовленні. В той час також стартував інтерактивний ранковий блок у прямому ефірі, який надав можливість слухачам брати участь у трансляціях, і з’явилася велика аудиторія, яка з нетерпінням чекала цієї програми, щоб висловити свої думки. На Радіо Культура почали виходити дискусійні програми, що торкалися важливих тем української історії, культурного розвитку та національного відродження. Ще одним важливим нововведенням стало активне використання простору в будинку Радіомовлення та звукозапису, де розташована велика концертна студія, що стала місцем для прямих ефірів. Тут проходили зустрічі з видатними діячами української культури, поетами та письменниками, які проводили свої творчі вечори у заповненій залі. Запрошували до 400 слухачів, які брали участь у цих заходах, а трансляція велася в реальному часі, з можливістю телефонного зв’язку зі студією. Це стало справжнім проривом як для Українського Радіо, так і для Радіо Культури. Крім того, на каналі відбулося багато значних акцій, наприклад, до 75-ї річниці Голодомору були записані свідчення очевидців трагедії, які пізніше передали до Інституту Національної пам’яті.
Ірина Славінська - продюсерка з виконання на Радіо Культура.
З'явилася нова хвиля, присвячена виключно контенту Радіо Культура. Тепер не потрібно було чекати, поки в програмі Українського Радіо розпочнеться година, де можна послухати інтерв'ю з письменником, або ж на Радіо Промінь насолоджуватися класичними мелодіями. Існувала окрема радіостанція, що надавала можливість слухати саме такого роду передачі.
І так зібралися до купи наші редакції, які сьогодні діляться на великі три ріки: редакція, котра опікується прямим ефіром і просвітницьким контентом, насамперед нашими флагманськими форматотворчими програмами, інтерв'ю; редакція, котра опікується літературним контентом, радіотеатром; і редакція, котра опікується музикою з великим акцентом на класику. 2003-го року на Радіо Культура грало більше розмаїття музики, якщо так можна сказати: можна було почути і естраду, і народну музику, і сучасну навіть музику можна було почути, класичну музику, звичайно. Сьогодні у нас є розкіш працювати у великій компанії, і ми можемо поділити між собою те, що може зацікавити слухачів, слухачок на різних радіостанціях".
"Ми створюємо музику, яку граємо."
Десятиріччями фонотека Українського Радіо накопичувала записи класичної, естрадної та народної музики, в тому числі у виконанні своїх же колективів. Згодом українському слухачу стали доступні фонди Європейської мовної спілки. Але розмістити все це багатство в ефірі одного каналу широкого формату, яким раніше було Українське Радіо, просто неможливо. Тож з появою Радіо Культура, слухачі нарешті отримали можливість частіше насолоджуватися найкращими зразками європейської класики.
Ірина Славінська - продюсерка з виконання на Радіо Культура.
На Радіо Культура ви почуєте тільки ту музику, яка має свій «паспорт»: ім’я та прізвище автора, режисера, а також тих, хто займався монтажем і постпродакшном. Мова йде про композиції з наших архівів, а також про твори, які надходять з обмінів у рамках Європейської мовної спілки. Включивши Радіо Культура, ви почуєте або музику з нашої фонотеки Українського радіо, або твори, які нам надіслали колеги, наприклад, з Симфонічного оркестру Відня, французького суспільного мовника, BBC чи інших радіостанцій, що входять до складу Європейської мовної спілки. Це і є головна особливість Радіо Культура: ми переважно транслюємо музику, яку самі створюємо. Так, місцем її народження є Будинок звукозапису Українського радіо, а над її створенням працюють режисери та наші колеги, які перебувають на Хрещатику, 26.
У фонотеці Українського Радіо містяться як фондові, тобто еталонні версії виконання музичних творів, так і трансляційні записи, тобто записи живих концертів -- з шумом залу, оплесками та деякими неточностями виконання, які іноді трапляються на концертах. І такі записи мають свою особливу родзинку.
Ірина Славінська - продюсерка з виконання на Радіо Культура.
Ці записи трансляцій дарують унікальні емоції: ви можете відчути моменти, коли слухачі були вражені, дізнатися, як хтось раптом почав аплодувати не в той час, адже певний фрагмент симфонії, скажімо, глибоко торкнув його душу. Ви справді можете зрозуміти цю атмосферу, коли весь зал охоплений відчуттями, які виникають лише під час масового сприйняття надзвичайної музики — це можна назвати станом потоку. Я щиро ціную такі моменти.
"Поема 'Кобзар' Тараса Шевченка та унікальний запис голосу Василя Стуса."
Проте радіо не є єдиним способом насолодитися записами з фонду Українського Радіо. З 2001 року випущено безліч компакт-дисків, що містять як музичні, так і літературні твори.
Микола Аммосов - керівник проектів аудіопрограм Українського Радіо.
Володіючи унікальними аудіозаписами, які слугують живою звуковою енциклопедією нашої нації та всього, що було створено протягом більше ніж століття, мені було шкода не скористатися цим багатством. Одним із таких записів став голос Василя Стуса. Його син Дмитро поділився зі мною дивовижною історією про те, як вдалося зберегти голос батька: він хитромудро записав його на бобіну, на якій спочатку звучала опера "Орфей і Евредіка". У середині цієї бобіни Дмитро зафіксував кілька віршів у виконанні свого батька, користуючись старим магнітофоном "Астра". Коли він приніс цей запис, ми провели реставрацію, і в результаті побачили світ записи Василя Стуса. На жаль, більше аудіоматеріалів із його голосом не існує. Після цього ми випустили збірку "Живі голоси класиків української літератури", в якій зібрали записи таких видатних постатей, як Марко Кропивницький, Павло Тичина, Максим Рильський, Микола Бажан, Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Платон Воронько та Олесь Гончар. Окремо ми випустили записи Василя Симоненка, здійснюючи подорожі по всій Україні для збору цих матеріалів. Чимало з них було записано в Черкасах і Полтаві, а найбільша частина — в Києві, в середовищі 60-х років.
Але, напевно, найбільш вражаючим був один із перших дисків Українського Радіо - "Кобзар" Тараса Шевченка. Він містить твори з першого видання книги 1840-го року у виконанні відомих акторів та співаків. Найстаршим на цьому диску і взагалі найстаршим у фонотеці Українського Радіо є запис Марка Кропивницького, який декламує вірш "Думи мої, думи..."
Микола Аммосов - керівник проектів аудіопрограм Українського Радіо.
"1906-тий рік, Київ - уже європейське місто. Тут було кілька артелей, які робили оті записи, видавали пластинки на 78 обертів. Ми тут знайшли три екземпляри отієї пластинки. Я згадав ще одну видатну людину. Це Олексій Васильович Богатирьов, він очолював спеціальну лабораторію в інституті при заводі "Маяк". Олексій Васильович був величезний патріот і просто фанат своєї справи, і він створив цілу студію, акустичну аналогову студію, на рівні найкращих сучасних цифрових. В 1970-му році він реставрував голос Леніна. Те, що він зробив, -- це була просто фантастика: з отих старих пластинок він зробив чистий абсолютно голос. Ці три пластинки ми привезли до нього додому. Первісну реставрацію зробив саме Богатирьов, потім ми вже на цифровій апаратурі трохи підчистили".
3D радіодрами
Окремою сферою в архівах Українського Радіо та на хвилях Радіо Культура є театральні вистави. У свій час програма "Театр перед мікрофоном" здобула величезну популярність, надаючи слухачам можливість, навіть з найвіддаленіших куточків країни, опинитися в атмосфері театру. Сьогодні Радіо Культура продовжує зберігати найяскравіші зразки театрального мистецтва для наступних поколінь.
Ірина Славінська - продюсерка з виконання на Радіо Культура.
Лише у наших архівах можна знайти унікальні зразки того, яким був український театр у 70-х, 80-х, 90-х, а також у нульових, 10-х і тепер 20-х роках. Я гордий тим, що ми фіксуємо не тільки події на великих українських сценах та співпрацю з відомими академічними театрами, які розташовані не тільки в Києві. Протягом останніх 6-7 років ми активно співпрацюємо з меншими проектами та незалежними театрами, а також з колективами, які не мають постійного майданчика, як, наприклад, "Сцена 6" в Центрі Довженка в Києві. Крім того, це можуть бути й невеликі незалежні вистави, які проходять у любительських просторах, що дозволяє нам зафіксувати інновації в документальному театрі.
Світлана Свиридко обіймає посаду керівника редакції циклічних та спеціалізованих проєктів на Радіо Культура.
Спочатку до роботи долучається редактор: він спостерігає за виставою, оцінює, наскільки вона підходить для радіо і чи можна її адаптувати. Адже не все, що відбувається на театральній сцені, легко перенести в радіоефір. Існують моменти, коли актори використовують міміку та жести, щоб передати емоції — це так звана сценічна мова. На радіо ж ці візуальні елементи не можуть бути продемонстровані. Раніше, у 50-х – 60-х роках, читали авторські ремарки, але сьогодні це вже не відповідає нашим сучасним потребам. Тому ми прагнемо створити звукову картину, музичний супровід, щоб зацікавити слухача і активізувати його уяву, передаючи атмосферу навколишнього світу. Це можна назвати радіопостановками у форматі 3D.
Аудіорадіопригоди та електронні книги з озвученням
Ще один неповторний формат – це літературні програми. Радіо Культура виступає як єдиний виробник та дистриб'ютор такого контенту на українському радіоринку.
Ірина Славінська - продюсерка з виконання на Радіо Культура.
Розмовляла з колегами з Суспільного мовлення на минулорічному фестивалі подкастів, і вони ділилися інформацією про свій новаторський формат, який може revitalізувати жанр "true crime", ці документальні детективи, що набирають популярності у всьому світі. Колеги зазначали, що ця тенденція колись може втратити актуальність, але вони планують випередити час, створюючи "фікшн детективи". Я ж відповіла, що у нас вже є радіодетективи — ми самі їх розробляємо, пишемо сценарії та реалізуємо постановки. Виявляється, що такі ідеї з одного боку можуть здаватися очевидними, але для багатьох це буде справжнім нововведенням. Отже, у нас вже є свій унікальний досвід.
Світлана Свиридко обіймає посаду керівника редакції циклічних та спеціалізованих проєктів на Радіо Культура.
Коли я розглядаю сценарій, у моїй свідомості вже виникає чітке уявлення про те, хто має втілити ці образи. Кастинг у мене відбувається на рівні думок: я вже відчуваю, хто підійде для цієї ролі, що саме я прагну отримати в результаті. Потім я запрошую акторів, кожен з яких отримує свій текст заздалегідь. Ми проводимо кілька дублів, обговорюємо нюанси, а потім записуємо окремі сцени. Це процес створення радіопостановки, де, працюючи з аудіоматеріалом, ми використовуємо всі необхідні звуки, щоб занурити слухачів у атмосферу злочину чи покарання, або ж підготовки до них, тим самим сприяючи їхній уяві. У телебаченні глядач бачить готовий образ, а тут слухач мусить самостійно уявити, що відбувається навколо.
Розширений літературний формат - "Аудіокнига". На відміну від детективного жанру, в цьому випадку всю книгу озвучує один актор, а додаткові звукові ефекти складаються лише з фонового музичного супроводу.
Світлана Свиридко обіймає посаду керівника редакції циклічних та спеціалізованих проєктів на Радіо Культура.
Ця діяльність є надзвичайно складною і трудомісткою, адже вона виходить за межі простого читання слів. Це мистецтво, яке вимагає вмілого відтворення не лише емоційного настрою тексту, але й візуалізації персонажів та їхніх рис характеру. Іноді потрібно експериментувати зі стилем мовлення, щоб передати особливості мови, а також варіювати тембр і темп голосу, створюючи унікальний радіообраз. З 2017 року ми накопичували досвід і зрозуміли, що для запису аудіокниги акторові слід виділити три години, адже довготривала робота може стомити не лише тіло, а й голос, що призводить до втрати зв’язку з матеріалом. Коли ми завершуємо запис, і весь текст озвучено, ми переходимо до створення початкових і фінальних джинглів, а також вставок і музичного супроводу, щоб не лише підкреслити красу голосу, а й передати атмосферу самого твору.
Аудіокнигу озвучили Рима Зюбіна та Петро Панчук. Ми активно співпрацюємо з акторами театру Франка та Лесі Українки, а також театру на Подолі. Серед наших партнерів - Лариса Руснак, Анатолій Гнатюк та Сергій Калантай.
В рамках проєкту "Аудіокнижка" вже записано більше ніж 50 книжок. Ви можете насолоджуватися ними через додаток Суспільне радіо або на подкастингових платформах в серії "Наша класика".
"Коли тривало прощання з поетом, хтось з нашого сайту увімкнув у гучномовець поезію і всі присутні змогли почути голос покійного Кривцова"
Кожен історичний період залишає свій культурний відбиток. Час, у який ми живемо, пронизаний болем втрат, і багато героїчних історій обриваються на півслові. Деякі з них залишаються навічно у фондах Радіо Культура і Українського Радіо.
Ірина Славінська - продюсерка з виконання на Радіо Культура.
До 2022 року я не задумувалася про це, хоча війна триває з 2014 року. Проте, через активну роботу над документуванням всього найсвіжішого та найцікавішого в сучасній українській культурі, ми, на жаль, маємо справу з останніми прижиттєвими записами художників. Я ніколи не забуду момент, коли в січні прощалися з Максимом Кривцовим, українським поетом, у якого нещодавно вийшла дебютна збірка "Вірші з бійниці". Він встиг прочитати кілька віршів з цієї збірки у нас у студії на Хрещатику, 26, незадовго до своєї смерті. Під час прощання з поетом, хтось із присутніх увімкнув його поезію з нашого сайту через гучномовець, і всі могли почути голос покійного Кривцова. Це справді було до мурашок по шкірі і підтверджує важливість нашої роботи.
Відомі культурні діячі залишають свій творчий слід не лише як учасники різноманітних програм, а й у ролі ведучих. У 90-х та на початку 2000-х років на Радіо Культура особливо популярними стали авторські програми. Їх вели знакові особистості, думкосформувальники, серед яких були, наприклад, Іван Драч та Володимир Яворівський. З часом кожна з таких програм здобувала армію прихильників, які активно писали листи та дискутували з авторами.
Світлана Свиридко обіймає посаду керівника редакції циклічних та спеціалізованих проєктів на Радіо Культура.
Наприклад, авторська програма Петра Осадчука та мовні шоу Івана Ющука, який написав підручники з української мови, були важливими елементами медійного простору. Передача Леся Танюка, що поєднувала політику та культуру, також мала значний вплив, як і програма Миколи Єдомахи. Ці постаті є знаковими у світі мистецтва, вони стали голосами свого часу, носіями культурних цінностей, і їхні думки завжди мали вагу. Вони приносили цінний досвід та культурне надбання. Безумовно, у кожного з цих авторів були свої редактори. Наприклад, я виконувала роль редактора для Сергія Анастасевича Гальченка, який вів передачі "Музеї України" і "Таємниці музейних манускриптів". Ми завжди обговорювали, хто завітає на програму та яка тема буде піднята, на особистісному рівні.
Сучасний світ диктує нові вимоги до форм комунікації та способів передачі інформації. Радіо вже не є лише простим джерелом звуку, з якого лунають програми. Сьогодні необхідно активно взаємодіяти зі слухачами, буквально виходячи до них. Саме тому Радіо Культура прагне не лише працювати в студіях. Нові реалії і їхня швидкість вимагають, щоб ми виходили за рамки традиційної редакційної роботи.
"Ми конкуруємо за одне, хоча не є конкурентами"
Ірина Славінська - продюсерка з виконання на Радіо Культура.
На Конгресі культури у Львові в 2018 році я зустріла колегу з Берліна, який очолює один з німецьких музеїв. Ми почали обмінюватися думками про нашу діяльність: я розповідала про роботу на Радіо Культура, а він – про свої музейні ініціативи. Під час розмови ми дійшли до цікавого висновку: всі культурні установи насправді змагаються за одне й те саме, хоча між нами немає прямої конкуренції. Ми боремося за увагу та вільний час нашої аудиторії. Адже у людей є лише обмежена година в день для занять, які не пов’язані з роботою. І їм потрібно обрати, чим зайнятися: подивитися серіал на стрімінговій платформі, вийти на прогулянку, зайнятися спортом, послухати радіо в прямому ефірі або переглянути запис, можливо, відвідати музей – самостійно чи з дитиною. Раніше я не розглядала це питання з такого боку і більше вважала контент Радіо Культура лише одним із багатьох медіаформатів, уявляючи, що змагаюся з іншими медіа за увагу слухачів та читачів.
Коли я вперше задумалася про дозвілля як ресурс і про час, який нас цікавить, мені стало зрозуміло, що оффлайн-присутність і взаємодія з нашою аудиторією відкриває нові цікаві можливості для знайомства один з одним. Таким чином, Радіо Культура розпочало свій більш мобільний шлях. Сьогодні наші виїзні студії можна легко знайти на великих міжнародних фестивалях та інших культурних заходах в Україні. Останнім часом ми також почали співпрацювати з різними культурними інституціями, які не завжди організовують фестивалі чи події, але є важливими партнерами для нас як локації. Серед свіжих прикладів можна згадати книгарню Сенс на Хрещатику, а також фестивалі, такі як Книжковий арсенал у Києві і Букфорум у Львові, а також багато інших місць в різних регіонах України. Чому ми це робимо? Щоб бути там, де знаходиться наша аудиторія. Я впевнена, що слухачі Радіо Культура завжди знайдуть можливість відвідати Букфорум, відправитися до книгарні за новою книжкою, або піти на концерт до філармонії чи консерваторії, щоб зануритися в культурний контент і, звісно, зустрітися з нами – Радіо Культура.
Переступити межі
З часу оновлення у 2017-му році Радіо Культура пропонує слухачам ширший набір тем. Стали популярними розгорнуті інтерв'ю, причому не тільки на теми культури.
Ірина Славінська - продюсерка з виконання на Радіо Культура.
Ми почали сприймати культуру не лише через призму мистецтва і раптом усвідомили, що культура охоплює також і наше повсякденне життя. Культура водіння — це культура, культура дбайливого ставлення до себе — це культура, культура спілкування — це культура, а відвідування концертів, музеїв, купівля книг — також є складовими культури. Навіть політична культура — це частина загальної культури. З одного боку, ми намагаємося уникати занурення в суспільно-політичні дискусії. Наприклад, ми не будемо аналізувати парламентські засідання в Верховній Раді. Проте ми проведемо аналіз державного бюджету України, акцентуючи увагу на його культурних аспектах. Ми дослідимо, скільки коштів виділено на освіту, культуру, зокрема на циркові вистави, та інші культурні ініціативи. Раніше, до реформи Суспільного, Радіо Культура цим не займалося. Тепер це в нашому фокусі, і я вважаю, що це цікавий зсув, який привертає увагу аудиторії та ставить нові виклики перед командою. Зрештою, термін "політика" походить з грецької і означає мистецтво співіснування в спільноті, а культура сьогодні — це те, що допомагає нам комфортніше жити в нашому суспільстві.
Контент українського суспільного радіомовлення користується популярністю за межами країни. Це засвідчує статистика обміну інформацією з мовниками, що входять до Європейської мовної спілки.
Ірина Славінська - продюсерка з виконання на Радіо Культура.
"Радіо Культура, як частина Суспільного, для Європейської мовної спілки, є контриб'ютором, тобто надавачем великої кількості різного контенту, насамперед класичної музики. І ця робота непомітна, тому що насправді ззовні не видно, скільки пропозицій, оферів -- як це називається локальною, скажімо так, таким сленгом ЄМСівським - готується в складі редакції Радіо Культура. Це майже десяток щороку, це величезна робота. І здавалося б, що такого в класиці, яка пропонується назовні для радіостанцій світу? І ми самі могли би поставити собі це запитання, якби не початок повномасштабного вторгнення. Тому що з лютого 2022-го року ми раптом виявили, що всі наші за весь час подані пропозиції з боку Радіо Культура для Європейської мовної спілки понад 170 разів прозвучали в ефірах різних світових радіостанцій. Хтось, як ірландський суспільний мовник, зробили тиждень української музики і щотижня в великій годинній програмі розповідає про українську класику різних часів; хтось, як, припустімо, французи, зробили одну передачу, але вибрали з різних наших пропозицій якісь найцікавіші імена, щоб можна було їх своїй аудиторії запропонувати. І раптом ми бачимо, що загострений інтерес до країни з такого трагічного приводу як війна, допомагає пробудити інтерес до української культури. І навпаки, українська культура, запропонована нами для колег іноземних радіостанцій, допомагає їм краще розповісти про нас, ну і зокрема про цю війну. А що ж ми беремо натомість? Ми так само звертаємо увагу насамперед на контент класичної музики і дозволяємо нашій аудиторії почути найкращі взірці класики, виконаної найкращими світовими колективами: Віденський філармонійний, Французський симфонічний оркестр, зокрема радійний оркестр, дуже хороший в національних масштабах колектив, Лондонський симфонічний. Можна через кому багатьох перераховувати, але я точно знаю, що щонайменше один такий контент точно всі чули, хто слухає радіо. Це традиційний Віденський новорічний концерт. 1 січня, як правило, приблизно о 12 годині за київським часом, в ефірі Українського Радіо і Радіо Культура звучить трансляція цього, ну, без перебільшення - головного заходу початку року, і у Відні він відбувається вже багато років. Це концерт, на який квитки розкуплені на декілька років вперед, туди потрапити просто неможливо. І це одна з найбільш трансльованих музичних подій у світі кожного року, кожного першого січня, чотири десятки, щонайменше, суспільних мовників будуть це транслювати як телеверсію або радіоверсію в свій ефір".
Трансляція триває лише дві години, але підготовка до цього заходу на радіо займає приблизно місяць. Хоча, як це часто трапляється, деякі деталі можуть бути узгоджені і змінені в останні хвилини, саме завдяки ретельній підготовці та високій кваліфікації ведучих Українського Радіо і Радіо Культура забезпечується те, що трансляція Віденського концерту стане для вас справжнім новорічним святом.
#Україна #Тарас Шевченко #Радіо #Москва #Промова #BBC #Дніпро #Київ #Письменник #Детективна фантастика #Крим #Перший канал, Росія #Львів #Театр #Продюсер #Ірландія #Радіомовлення #Контент (медіа) #Донецьк #Берлін #Ренесанс #Лондон #Черкаси #Музика #Леся Українка #Поет #Станція радіозв'язку #Максим Рильський #Кобзар (поетична збірка) #Вірш (поезія) #Відень #Класична музика #Полтава #Андрій Малишко #Володимир Ленін #Українська культура #Традиційна народна музика #UA: Радіо Культура #Ірина Славінська #Хрещатик #Василь Стус #Дуже висока частота #Микола Бажан #Марко Кропивницький #Дмитро Хоркін #Павло Тичина #Володимир Сосюра #Василь Симоненко #Олесь Гончар #Руснак Лариса Омелянівна #Лесь Танюк #Іван Драч #Володимир Яворівський #Рим #Поділ
