Віктор Швець: Аляска не стане шляхом Трампа до Нобелівської премії миру, проте може підштовхнути його до нових військових конфліктів – Блоги | OBOZ.UA

Тепер вже очевидно, що Путін та Дональд Трамп зустрінуться 15 серпня на Алясці. Це буде перша особиста зустріч Путіна та Трампа після початку війни з Україною та повернення американського президента до Білого дому. Востаннє вони спілкувалися у 2019 році. Сам Путін приїжджав до США ще раніше - у 2015 році. Він також стане першим російським президентом, який відвідав Аляску.

Як американські політики та журналісти сприймають цей суперечливий крок Трампа? Ось кілька їхніх думок.

Американський журналіст і аналітик Девід Фрум закликав усіх сподіватися, що "Путін не вирішить забрати Аляску як пам'ятку, адже в такому випадку Трамп може і її віддати".

Колумністка The Daily Beast, Джулія Девіс, також поділилася кількома скріншотами з архівів російських пропагандистських медіа, де йшлося про "повернення Аляски". На її думку, те, що "Трамп запрошує військового злочинця Путіна в Америку", є "досить огидним, але приймати його на Алясці – в той час, коли пропагандисти Путіна постійно закликають до повернення Аляски у своїх передачах на державному телебаченні, – це вже нестерпно".

"Якщо Путін не буде заарештований після прибуття, це буде непростимо", - вважає вона.

Також у США звернули увагу на вибір Аляски для цих переговорів. Цей штат є найближчим до Росії американським регіоном, знаходячись на відстані менше ніж 100 км від її кордонів. Російська імперія продала цю територію Сполученим Штатам у 1867 році. Майкл Макфол, колишній посол США в Росії та професор політології в Стенфордському університеті, зауважив, що "Трамп вирішив запросити Путіна на територію, яка колись належала Російській імперії". "Цікаво, чи усвідомлює він, що російські націоналісти вважають втрату Аляски, як і України, несправедливою угодою для Москви, яку слід виправити", - написав Макфол у соціальній мережі X.

"Єдине місце, яке могло б бути для Путіна кращим за Аляску, - це Москва, якби саміт відбувався саме там. Тому я вважаю, що початкова ситуація є значною перемогою для Путіна", - підкреслив колишній радник президента США з національної безпеки Джон Болтон.

На думку політика, нинішня ситуація "швидко розвивається на користь Росії", оскільки Москва і Вашингтон нині ведуть переговори про умови, які будуть запропоновані Києву.

В інтерв'ю Sky News Майкл Кларк, колишній керівник Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень, зазначив, що Путін наразі не робить жодних поступок, і що "Трамп пропонує йому можливість дипломатичного успіху".

Також головний дипломатичний репортер газети New York Times Стівен Ерлангер зазначив, що Путін "бачить у Трампі інструмент для захоплення тих частин України, які йому поки що не вдалося завоювати військовою силою".

"Трамп знову стає жертвою маніпуляцій з боку Путіна," зазначає Макс Бут у статті для The Washington Post. "Нездорове прагнення президента Дональда Трампа отримати Нобелівську премію миру призвело до низки імпульсивних рішень, спрямованих на завершення конфлікту в Україні. Останній приклад – спроба організувати передчасний саміт з російським лідером Володимиром Путіним на Алясці, що є яскравим прикладом того, як не слід вести дипломатичні переговори."

Трамп прийшов до влади з обіцянкою завершити війну в Україні за рекордно короткий термін — всього за 24 години. Можливо, він вірив, що Путін зупинить російське вторгнення на його особисте прохання. Спочатку Трамп намагався тиснути на президента України Володимира Зеленського, відкрито критикуючи його під час відомої зустрічі в Овальному кабінеті в лютому. Але коли Зеленський висловив готовність до припинення вогню, Трамп почав усвідомлювати, що справжня проблема криється в Путіні. До червня американський лідер почав висловлювати невдоволення стосовно свого російського колеги. "Ми стикаємося з величезною критикою... Путін кидає нам виклик, якщо чесно", — зауважив Трамп на засіданні Кабінету міністрів минулого місяця. "Він завжди виглядає дуже мило, але це виявляється безглуздим".

Неочікуваний гнів Трампа призвів до ще більш непередбачуваної поведінки з його боку. Він пригрозив запровадити значні вторинні санкції проти країн, які співпрацюють з Росією, спочатку встановивши термін на початок вересня, а потім перенісши його на минулу п'ятницю. Президент оголосив про намір ввести додаткові мита в розмірі 25% на імпорт з Індії — важливого стратегічного союзника США в Азії — як реакцію на купівлю та переробку російської нафти. Проте подібні погрози не були адресовані Китаю, головному супернику Америки в регіоні, який купує значно більше російської нафти, ніж Індія.

Врешті-решт, у п’ятницю не відбулося жодних значних санкційних ініціатив. Натомість Трамп анонсував "довгоочікувану зустріч" з Путіним, яка відбудеться наступного тижня на Алясці. Уникаючи своїх нещодавніх більш реалістичних оцінок поведінки Путіна, Трамп знову запевнив, що "президент Путін, на мою думку, прагне миру".

Незважаючи на постійні повітряні та наземні атаки Путіна на Україну, Трамп винагороджує його президентським самітом -- і не менше, на землі США.

Цей поворот, схоже, став результатом зустрічі спеціального посланника США Стіва Віткоффа з Путіним у середу, де Путін, як повідомляється, запропонував Києву відмовитися від усієї Луганської та Донецької областей на сході України в обмін на припинення вогню. Як повідомляє Wall Street Journal, враховуючи, що лінії фронту заморожені, остаточне припинення війни нібито буде узгоджено пізніше. У реальному світі шанси на це мізерні. Більш імовірним сценарієм було б порушення Росією угоди про припинення вогню, як це неодноразово робилось в Україні в минулі роки.

Трамп висловив ідею про можливий "обмін територіями" між Росією та Україною, але залишається незрозумілим, які саме території, якщо такі є, Путін може бути готовий віддати Україні. Чи готовий він повернути окуповані ділянки в Херсонській та Запорізькій областях? Це викликає великі сумніви. Крім того, немає жодних вказівок на те, що Росія буде готова прийняти будь-які умови безпеки, які Україна могла б отримати від США чи Європи в обмін на поступки в територіальних питаннях.

Останній крок Путіна, здається, був спланований з метою уникнути введення нових санкцій. Як зазначає Інститут вивчення війни, Росія намагається захопити весь Донбас, але стикається з труднощами та невдачами у досягненні цієї мети.

Якби Трамп прийняв умови Путіна, це стало б аналогом Мюнхенської угоди 1938 року, коли прем'єр-міністр Великої Британії Невілл Чемберлен без консультацій з чехами передав Адольфу Гітлеру Судетську область — укріплений регіон тодішньої Чехословаччини. У відповідь Чемберлен отримав лише порожні обіцянки "миру в наш час". Вінстон Черчилль тоді зауважив: "Вам запропонували вибір між війною і безчестям. Ви обрали безчестя, і у вас буде війна". Черчилль не помилився: ця угода дозволила нацистській Німеччині захопити всю Чехословаччину і стала каталізатором для початку Другої світової війни. У випадку з Україною ризик "ще одного Мюнхена" значно знижений, оскільки українці, на відміну від чехів, навряд чи погодяться на таку ганебну і руйнівну угоду. "Українці не віддадуть свою землю окупанту", — заявив Зеленський у своєму відеозверненні в суботу вранці. Його позиція відображає прагнення народу. Хоча українці втомлюються від війни і мають різні думки щодо можливої поступки в обмін на мир, нещодавнє дослідження Київського міжнародного інституту соціології показало, що 78% українців виступають проти передачі контрольованих Україною територій під російську окупацію.

Поспішаючи зустрітися з Путіним на Алясці -- території, яку, що важливо було продано Росією Сполученим Штатам, -- Трамп ризикує знову дозволити хитрому російському диктатору маніпулювати собою. Є кращий спосіб.

Якщо Трамп дійсно прагне здобути Нобелівську премію миру, йому слід ініціювати ряд санкцій проти Росії, активно працювати над передачею заморожених російських активів Києву та суттєво збільшити постачання озброєнь Україні. Ці дії змогли б привернути увагу Путіна і, можливо, створити умови для більш ефективних переговорів. Водночас Трамп, здається, швидко витрачає важелі впливу, які здобув завдяки своїм погрозам санкціями, і дозволяє Путіну продовжувати своє агресивне вторгнення.

Безумовно, кремлівські пропагандисти в захваті від досягнень Путіна у співпраці з Трампом і акцентують увагу на символізмі їхньої зустрічі на Алясці.

Можна не сумніватися, що після цієї зустрічі, за вказівкою Кремля, розпочнеться нова, але значно більша пропагандистська компанія, про повернення Аляски до росії.

Російський журналіст та політолог Сергій Медведєв вважає, що зустріч на Алясці "стане найбільшим зовнішньополітичним успіхом Путіна та проривом ізоляції, навіть незалежно від її результатів".

Поки український народ буде, стікаючи кров'ю, захищати світ, путін може згадати, що у них є ще один сусід з яким територіальний спір не вирішений, адже на сьогодні ці країни розділяє лише невелика протока. Аляска - хіба це не "исконно русская земля"?

Деякі російські патріоти вже почали вивчати обставини продажу Аляски. Вони ніколи не визнавали законність цієї угоди, яку підписав цар. Також дуже вони сумують через те, що російський терорист Каракозов, який стріляв в царя Олександра II за одинадцять місяців до підписання цього договору, промахнувся. Якби, терорист Каракозов не промахнувся, то як вважають патріоти, Аляску не продали б і вона і зараз була б російською.

16 квітня 1866 року, цар Олександр II, супроводжуваний своїм племінником, завершив свою прогулянку Літнім садом і вирушив на Невську набережну. Варто зазначити, що охорона імператора була відсутня! Лише на відстані від них прогулювався поліцейський, а біля царського екіпажу стояв жандармський унтер.

Терорист не влучив у ціль, але, на думку істориків, його дія символічно розділила російську історію на дві частини. Як би там не було, саме той цар затвердив угоду про продаж Аляски Росією Сполученим Штатам за 7,2 мільйона доларів. У травні 1867 року президент США Ендрю Джонсон висловив підтримку цій угоді.

Деякі російські патріоти вже розглядають можливість оскарження угоди про продаж Аляски в суді, вказуючи на порушення процедури. Наприклад, підписаний договір був надісланий на ратифікацію до палати представників США, але сесія цієї палати закінчилася в той же день. Для затвердження угоди сенатом була скликана надзвичайна сесія. За певних обставин це може бути розцінено як юридичне порушення, адже ратифікація угоди про купівлю Аляски повинна була бути затверджена обома палатами Конгресу США. Це лише один з можливих юридичних аспектів, які можуть бути предметом розгляду.

Однак, якщо виникне необхідність вирішити це питання через юридичний процес, постане питання: який суд буде компетентний його розглядати? Це, безумовно, непроста проблема, але не для юристів, пов'язаних з путінським режимом. Чи справді у Москві бракує судових установ?

Або чому не варто слідувати вже пройденим шляхом — роздавати мешканцям Аляски російські паспорти, як це сталося в Україні, з усіма наслідками цього кроку.

Чи може бути для Путіна складно знайти жителя Аляски, який, маючи американський паспорт у кишені, водночас відчуває себе тісно пов'язаним із Росією? Адже він може вважати себе нащадком руських, які колись відкрили ці землі. На Алясці є руські спільноти, церкви, а між ними та Росією лише Берінгова протока, ширина якої становить 68 кілометрів.

Враховуючи справжні події, від путіна можна очікувати абсолютно всього, включно з найнепередбачуванішими кроками. Проте, знову хочу звернутися до наших американських партнерів: чи справді ви вважаєте, що путін не здатний використати Аляску як козир?

Звісно! Ніяких сумнівів не повинно бути!

Єдине, що можна стверджувати на цей момент, так це те, що Аляска не допоможе Трампу отримати Нобелівську премію миру, оскільки українці не погодяться на компроміс із військовим злочинцем Путіним. Проте, це може призвести до нових конфліктів – за Аляску.