Віталій Портников: Путін реалізував обіцяний круглий стіл: які заклики висунув диктатор -- Блоги | OBOZ.UA

Путін скликав засідання Ради безпеки Росії, яке було анонсоване минулого тижня як ключова подія. На ньому планувалося обговорити питання, пов'язані з так званою помстою Україні після відомої спецоперації, що була здійснена Києвом, повідомляє Віталій Портников на Espreso.tv.

"Павутина" була націлена на ворожі літаки, що регулярно застосовувалися кремлівською владою для завдання ударів по мирним українським містам і селам.

Вважалося, що під час розширеного засідання наради з постійними членами Ради безпеки та запрошеними гостями, Путін розробить стратегію щодо помсти сусідній країні. Проте насправді цього не сталося. Замість цього, він обрав провести віртуальну зустріч з постійними членами Ради безпеки Російської Федерації, щоб обговорити позицію Росії як носія традиційних цінностей.

Секретар Ради безпеки Сергій Шойгу підкреслив, що саме ці питання були в центрі уваги на засіданні. Після його завершення він запевнив, що виконуватиме всі вказівки Путіна стосовно захисту традиційних цінностей, які тепер закріплені навіть у Конституції Росії.

Вся ця розмова про цінності, про ліберальний тоталітаризм, про те, як Росія зберігає минуле, виглядала, м'яко кажучи, блюзнірськи на тлі атаки по Україні в ніч на 10 червня. Як відомо, під час цієї атаки було пошкоджено Святу Софію.

От уявіть собі, варвари знищують один з важливих елементів найдавнішого православного храму, пов'язаного з історією давньої Русі, із князівськими династіями. Також руйнують й історичну Одеську кіностудію, дуже важливу для історії усього кіномистецтва минулого і сучасності.

І після цього, буквально за кілька годин після цих руйнувань проводять засідання Ради безпеки, під час якого верховний головнокомандувач цієї варварської армії, людина, яка прямо причетна до руйнування храмів, до руйнування пам'яток, до бомбардування музеїв і бібліотек, говорить про збереження традиційних цінностей.

Безумовно, це може виглядати досить смішно і наводити на думку, що у Путіна немає реальних нових засобів ескалації конфлікту з Україною. Однак це не через їхню відсутність, а тому, що він їх активно використовує щодня. Навіть перед початком операції "Павутина" він вже вдавався до цих інструментів.

Ця операція ніяк не є причиною того, що Путін продовжує тероризувати Київ, Одесу та інші мирні українські населені пункти. Вся справа в тому, що використання терору є звичною стратегією для російської державності і для війни, яку Росія веде з цивілізованим світом протягом десятиліть, якщо не більше.

Війна варварства з цивілізацією, про яку раніше ми читали у підручниках з історії, так і виглядає. Тільки раніше варварські вожді не проводили засідання Ради безпеки з приводу захисту традиційних цінностей. А, може, до речі, і проводили, просто тоді не було телебачення й інтернету, і нема було кому записувати всі ці цинічні промови, з якими вони зверталися до своїх підлеглих у перерві між вбивствами та ґвалтуваннями.

Але до цього засідання все ж таки треба ставитися серйозно ось чому. Це ж ще й апеляція президента Російської Федерації до світу ультраправих, який захоплює все нові й нові позиції у цивілізованому світі на Заході.

Численні прихильники ультраправих, постфашистських та постнацистських ідей сприймають Росію як безсумнівну наступницю гітлерівського рейху. З точки зору цінностей, вона також вважається очевидним продовженням фашизму Муссоліні.

Для Путіна надзвичайно важливо продемонструвати, що насправді є правдою його образ як великого борця з фашизмом в Україні. Власне, він уособлює дух кумира радянських чекістів — Адольфа Гітлера. Хоча час від часу його прихильники згадують про велич Йосипа Сталіна, варто зазначити, що Гітлер викликає у них значно більшу повагу.

Якби у Путіна була можливість висловити свої прагнення без уваги камер, він, напевно, без вагань вказав би на Адольфа Гітлера. Тим часом його соратник Олександр Лукашенко, як відомо, завжди відкрито демонстрував свої симпатії до фюрера, нагадуючи після обрання на президентську посаду в Білорусі про позитивні аспекти діяльності Гітлера в рамках третього рейху.

Це вже, так би мовити, зафіксовані дані, що свідчать про реальні пріоритети цих осіб. У цій ситуації, безумовно, Путін організовує це засідання не лише для російського населення.

Президент Росії не звертає уваги на своїх громадян, оскільки усвідомлює, що пасивне й бездіяльне суспільство схвалить будь-яке його ідеологічне рішення. Якщо завтра Путін оголосить про необхідність ходити під свастиками, люди охоче підкоряться і заповнять вулиці та площі всіх міст Росії. Вони навіть будуть стверджувати, що Росія завжди була прихистком для гітлеризму.

Проте для Путіна важливо, щоб західні країни сприймали це всерйоз, адже це дозволяє йому підтримувати конструктивний діалог з активістами та лідерами ультраправих політичних рухів. Саме від них залежить як солідарність західних держав з нашою країною, так і процеси європейської та євроатлантичної інтеграції України.

Російсько-український конфлікт викликає побоювання щодо потенційного розширення військових дій на територію Європи, де розташовані країни НАТО та Європейського Союзу.

Ми спостерігаємо за невизначеністю, яка панує в настроях багатьох жителів західних країн. І саме це Путін прагне використати, щоб донести до них: "Якщо ви будете підтримувати ультраправих союзників, відкритих до співпраці з Кремлем, вам нічого не загрожує. Ваша земля залишиться мирною. Але якщо ви надасте свій голос тоталітарним лібералам (якщо можна так назвати це словосполучення, Боже, хто їх так охрестив?), то, безсумнівно, російська армія, після тривалих років війни в Україні та руйнування української державності, прийде і до вас, несучи нові жахливі злочини."

А це в принципі і є сутність цієї Ради безпеки, яку провів у віртуальному режимі фюрер Російської Федерації.