Російські військові виявляють жорстокість не лише по відношенню до українських військовополонених, але й до цивільних осіб, які стали жертвами війни. Вони піддають їх побоям, позбавляють харчування за найменші "порушення", знущаються та навіть організовують фейкові розстріли. Водночас, звичайні громадяни країни-агресора, Росії, відчувають великий страх перед українцями.
Цю інформацію надав звільнений журналіст УНІАН Дмитро Хилюк. Він підкреслив, що українці, зазвичай, не мали можливості запам'ятати обличчя своїх тюремників, оскільки більшість з них були в масках.
"Вони живуть у страху, що їх можуть виявити, тому намагаються приховати свої обличчя. Їхнє занепокоєння щодо українців надзвичайно велике. У Новозибкові, коли в приміщенні було лише 3-4 особи, з'являлося до десяти охоронців. Іноді вони приходили навіть із собаками. Навіть під час роздачі їжі охоронці виходили з собаками, хоча двері не відкривали, а лише користувалися так званою кормушкою - маленьким віконечком у дверях", - розповів Хилюк.
Журналіст розповів про початок полону
Росіяни схопили Хилюка 3 березня 2022-го року разом із батьком на Київщині. Їх та інших цивільних пограбували та спершу тримали неподалік від місця захоплення.
"Нас туди буквально приволокли. Вже на території щільно зав'язали очі, зв'язали руки, багатьом навіть ноги і кинули в якесь приміщення без вікон, без світла. Там, у повній темряві, ми лежали на підлозі три дні. Один раз на добу виводили в туалет. Причому, хлопців, які були молодші і міцніші, боялися, тому їх не водили... Також один раз на день давали попити. І за три дні дали один маленький шматочок вафлі.
Батька, до речі, піддали жорстокому обману, водячи на фейковий розстріл. Він згадував, як на нього націлили автомат і примусили писати прощальну записку додому, погрожуючи, що зараз його розстріляють. Перелякавшись, що це може статися насправді, він написав повідомлення для мами та мене. Але окупанти лише знущалися з нього. Вони усвідомлювали, що перед ними літня людина (на той момент батькові було вже 74 роки), проте це їх не зупиняло. Віковий статус не мав для них жодного значення", - розповів колишній в'язень РФ.
Українців ворог днями тримав лежачи на землі зі зв'язаними руками і зав'язаними очима. Декого росіяни тягали на "допити", одному хлопцеві побили молотком пальці за те, що в його телефоні знайшли кадри російського блокпосту.
Цивільних полонених годували вкрай рідко - на шістьох осіб виділяли лише один сухий пайок на день. При цьому їжа була застарілою і неналежної якості. Воду практично не надавали.
"Кожен раз, коли нас перевозили, казали: "Вас перевірять і відпустять". Мовляв, якщо ви не якийсь коригувальник, то підете додому. Тобто, кожного разу брехали. Вони просто набирали людей для обміну, для шантажу.
Окрім цього, вони виступали перед нами як герої, стверджуючи, що Зеленський втік до Польщі, а в Києві вже працює російське телебачення... Ми не могли повірити в цю нісенітницю," - зазначає журналіст.
З Київської області російські війська вивезли цивільних осіб до Білорусі. Паралельно з цим до них приєдналися перші військовополонені - українські солдати, які потрапили в засідку російських диверсантів.
Слідчий ізолятор номер два, розташований у місті Новозибков Брянської області.
Саме в цьому місці спершу тримали Дмитра Хилюка та інших полонених із Київщини. Тут росіяни були дуже жорстокі та сильно били українців.
"На етапі так званої прийомки ми зазнали жорстокого побиття. Протягом усього "шляху" — від автозака до оформлення документів — нас били дубинками, руками, кидали на землю, а також застосовували собак. І в цей момент ти залишався з зав'язаними очима та зв'язаними руками..."
Мене там їхній пес за живіт вкусив, попри те, що на мені була товста куртка і ще мій, домашній одяг. Той пес прокусив цю куртку, светра, футболку і термобілизну. Рана була не глибока, але крові багато. Далі був медогляд. І я ще не знав, куди попав, тому думав, можливо, оглянуть цю рану, наліплять щось, чи забинтують. Але вони на це навіть не зважили. На щастя, все загоїлось саме", - розповів чоловік.
Усі особисті предмети, включаючи документи та коштовності з благородних металів, були відібрані росіянами у полонених.
За словами Дмитра, в цьому СІЗО цивільним дуже сильних побоїв завдавали рідко. Зазвичай, на допитах і, в основному, сильно били військових, особливо морських піхотинців, десантників, снайперів.
Там завдавали ударів. Це відбувалося під час так званих перевірок. Ти вибігаєш у коридор, стаєш спиною до всіх, обличчям до стіни, ноги - розставлені, руки - підняті вгору, а долоні повернені назовні, і вимовляєш своє прізвище... І саме в цю мить ти міг отримати удар дубинкою або палицею.
Людей примушували повзати по підлозі, ставали один на одного в купу, обливали водою... Їх принижували та знущалися всілякими способами. Щодня вони були змушені співати російський гімн і виконувати російські пісні", - розповідає журналіст.
Тюрма Пакіно у Володимирській області РФ
Сюди Хилюка привезли у травні 2023 року. Якщо у Новозибкові майже всі тюремники ходили в балаклавах, то тут у них були вже 100% працівників.
Дмитро відзначає, що в цьому місці їх практично не били - лише "гнули" ненормативною лексикою, і на миття часу давали вкрай мало, проте це все ж було не так жорстко, як у Новозибкові. Камери у Пакіно були переповнені: у його, яка призначена для шести осіб, утримували 15.
Забрали у нас стару форму, в якій ми прибули, і видали нову, таку ж, після чого нас закинули в камери. Загалом, ставлення тут було не таке жорстоке. Були випадки, коли били, але в основному це стосувалося військових. Мене не торкалися. Хоча штовхали і постійно давали копняків, вважали це своєрідним приниженням.
Гімн російський ми тут вже не співали, але на прогулянковому дворику вони нас задовбували: "Співай "Катюшу"!", "Співай "Смуглянку"!", співай ще якусь радянську і пострадянську попсу", - розповів звільнений із полону.
Українцям забороняли працювати, хоча вони самі зверталися з проханням про роботу, щоб уникнути відчаю.
"Ми зверталися з проханням взяти нас на будь-яку роботу, щоб не втратити розум у цьому безперервному сидінні. Наприклад, ми були готові мити посуд, чистити картоплю або прибирати. Але нам відповіли: 'Вам не дозволено працювати'. Вони просто боялися нас. Щоб випустити велику кількість людей на якісь завдання, потрібно було підсилити охорону," - розповідає Хилюк.
Карали українців позбавленням їжі. Причиною для цього могло стати будь-що - недостатньо низько перед ними схилився, хтось присів на ліжко, тобто будь-яка поведінка, яка видавалася росіянам дуже свавільною чи зухвалою.
Як повідомлялося на OBOZ.UA, 24 серпня в рамках обміну між Росією та Україною додому повернувся український журналіст Дмитро Хилюк. Його захопили в полон російські військові ще в березні 2022 року, викравши з території його власного дому. Російська сторона офіційно не підтверджувала факт утримання Хилюка, а неофіційні відомості про його місцезнаходження Україна отримала лише влітку минулого року.
#Українці #Телебачення #Україна #Росіяни #Росія #Білорусь #Володимир Зеленський #Десантник #Київ #Журналіст #Вода #Друга Польська Республіка #Українське незалежне інформаційне агентство #Київщина #Військовополонений #Полон #Брянська область #Диверсія #СІЗО #Прізвище #Туалет #Картопля #Їжа #Морська піхота #Страта через розстріл #Снайпер. #Посуд #Пачіно. #Новозибков #Вулиця Володимирська
