"Моє дитинство пройшло в середовищі, де спілкувалися російською мовою." Олександр Педан ділиться своїми думками про навчання української з Авраменком, стосунки з відомою сексологинею та пропозицію від Фреймут.

Телеведучий та громадський діяч Олександр Педан починав із КВК, був ведучим Comedy Club UA, а разом із Сергієм Притулою та Ольгою Фреймут - співведучим ранкового шоу "Підйом". Нині продовжує працювати над низкою популярних телепроєктів, а нещодавно з дружиною започаткував сімейний YouTube‑подкаст, куди запрошують зіркові пари.

У розмові з OBOZ.UA Олександр Педан відкрив подробиці свого нового проєкту, поділився думками про дружину-сексологиню та дітей. Він також пояснив, чому рідко підтримує зв'язок із Притулою, і розповів про повідомлення, яке нещодавно отримав від Фреймут. Крім того, він зізнався, чому в молодості спілкувався російською мовою, та розкрив, як вчив українську з допомогою Олександра Авраменка, який на той час був простим викладачем, а зараз став відомим медійним фігурою.

- Хочу почати розмову з вашого із дружиною подкасту "Кажуть! Брешуть?". Для чого це вам - монетизація популярності, спроба щось пропрацювати - в собі чи інших?

У цьому процесі дійсно є безліч елементів. Проте, якщо говорити відверто, одним із найважливіших аспектів є можливість провести час разом із дружиною. Це наш спільний момент, якого так не вистачає в повсякденному житті. Формат нашого подкасту максимально відкритий: ми практично нічого не редагуємо. Хоча можемо прибрати дрібні недоліки чи технічні нюанси, в цілому залишаємо все, як є. Що цікаво, навіть наші гості ніколи не просять нічого видалити — це свідчить про їхню довіру до нас. І при цьому ми свідомо уникаємо провокацій чи скандалів. У нас зовсім інша мета.

- Створюєте територію, де не треба грати ролі?

- Так. Ідея, до речі, належить дружині, Інні. І народилася життєво: коли ми кудись їдемо сім'єю, наш син традиційно засинає на задньому сидінні, собака на руках - теж, і в нас з'являється рідкісна можливість без поспіху поговорити. І от якось Інна каже: "Слухай, а давай зробимо сімейний подкаст". Якщо говорити ширше - мені здається, на YouTube зараз бракує світлого, позитивного контенту. Є сильна гумористична ніша - її класно закривають коміки, там багато нових зірок із величезними аудиторіями. Але якщо подивитися на інтерв'ю - більшість із них тримаються на трьох речах: хайп, драматургія і певна болючість. І це працює. Ми живемо в такий час, коли всім непросто. У когось рідні на фронті, хтось сам там, хтось втратив роботу, хтось працює на кількох, щоб вижити. Війна - вона всюди.

І нам захотілося створити простір, де трохи легше дихати. Щоб можна було подивитися, усміхнутися, впізнати щось у собі - але без цього копання в травмах. Без відчуття, що тебе зараз розберуть по частинах і запитають: "А де саме тобі боляче? А за що тобі соромно?". Ми, по суті, сімейна пара, яка розповідає історії. Але навіть у такому форматі потрібна драматургія і якісь "гачки". І ми обрали інструмент, який зараз, давайте чесно, дуже популярний: езотерика. У складні часи люди часто шукають можливість трохи перекласти відповідальність - і це нормально. Хочеться, щоб хтось підказав, направив або хоча би створив відчуття, що є система.

Так, це справді так.

- Звертаються хто куди: до Бога, церкви, астрологів, нумерологів, тарологів - у них зараз розквіт. Але важливо: ми не адепти цих історій. Я маю досвід телебачення і радіо, розумію, як створюються, наприклад, прогнози погоди - сам їх писав. Тому сприймаю це радше як інструмент. Інна вчиться на психоаналітика, має освіту сексолога, і очевидно, що психоаналіз не дуже стикується з астрологією чи нумерологією. Для нас це не про віру, а про привід для розмови. Ми беремо, умовно, астролога чи нумеролога, який аналізує дату народження, час, свої розрахунки -- і дає характеристику людини: риси, поведінку в стосунках і побуті. І вкидаємо це в розмову.

А далі починається найцікавіше: гості або реагують словами "о, це про мене", або ж заперечують: "ні, це не про мене". Саме з цього виникає жвава бесіда. Наприклад, якщо я просто запитаю: "Ти залишаєш шкарпетки розкиданими вдома?" у Фіми Костантиновського, це буде нічого особливого. Але коли "астролог зазначає, що ти розкидаєш шкарпетки" – це сприймається легше і викликає усмішку. І через цю, здавалося б, просту форму ми можемо порушувати глибокі теми. Ми обмінюємося досвідом, а гості діляться своїми історіями. Наприклад, Юра Ткач з дружиною розповіли, як відвідували психолога разом і це допомогло їм зберегти стосунки. І, на мою думку, це справді цінно.

Який герой справив на вас найбільше враження? Можливо, ви дізналися щось нове, про що раніше не підозрювали?

Найбільш вражаючі моменти виникають, коли наші очікування не відповідають дійсності. Наприклад, ти налаштовуєшся на те, що гумористи прийдуть і все обернеться в жартівливу атмосферу. А насправді вони починають обговорювати серйозні питання. Це було видно, коли Ткач і його дружина Віка ділилися своїми думками. Або, наприклад, скоро вийде випуск з Вовою Шумком та його партнеркою Анею — там також виникла глибока дискусія. Вони торкнулися теми стосунків і ролей у парі: чи хоче Аня бути лише підтримкою для Вови, чи прагне реалізуватися як акторка. А ще, нещодавно вийшов випуск з Котами — чудові Женя та Наталя, які також подарували цікаві роздуми.

Здавалося б, люди, які зазвичай не схильні до тривалих розмов, раптом виявляються у новому світлі. Чесно кажучи, не всім артистам дано вміти жартувати чи вести ефір без зусиль. Мені дуже подобається спостерігати, як люди відкриваються у процесі спілкування, ніби самі для себе це стає несподіванкою. Ще однією важливою місією для мене є визнання партнерів. Адже часто вони залишаються у тіні, хоча насправді є основою успіху. Я впевнений: за кожною видатною особистістю стоїть та, хто підтримує їх. Без моєї дружини я б не став тим, ким є сьогодні. Ця підтримка може мати різні форми: іноді це тепло і віра, а іноді - вчасний, але потрібний поштовх.

От, наприклад, у нас були Анатолій Анатоліч із Юлою - і в астрологічному прогнозі прозвучало, що вона - та людина, яка допомагає йому наважуватися на важливі кроки. І вони це не заперечили. Видно, що вона його і надихає, і десь підштовхує вперед. І це, до речі, часта історія. Бо артисти - вони ж дуже вразливі. Можуть бути на сцені яскравими, гучними, впевненими, а в житті - зовсім іншими. Візьміть навіть Андрій Данилка і його сценічний образ Вєрка Сердючка - це ж фактично антагоністи. І між ними має бути хтось, хто тримає баланс. І от нам хотілося через подкаст трохи витягнути з тіні цих людей. Не всіх, але хоча б частково показати: хто ці жінки, хто ці чоловіки, які поруч. От у нас була пара - гумористи Настя Оруджова і Руслан Зарбалієв. І там цікава історія: зараз Настя більш публічна, хоча Руслан - і сценарист, і ведучий.

- Дуже цікавий шлях у вашої Інни: від учительки англійської до відомої сексологині. Чому такий різкий поворот? Що вона про це каже?

- Насправді це не виглядає різким, якщо подивитися уважніше. У неї за плечима 10 років роботи вчителькою англійської - круто працювала з дітьми, розуміла їх, відчувала. Потім був декрет. І, як це часто буває, у якийсь момент сказала: "Окей, а що далі? Де я?". І почала активно себе шукати. Спочатку пішла в дизайн інтер'єру. Два роки вчилася, отримала диплом. Але потім чесно сказала: "Не моє". Пішла в сексологію. І, як на мене, це дуже логічний крок, якщо скласти пазли. Бо в неї є педагогічна база, досвід роботи з дітьми, розуміння психології. Вона працює і з дорослими, і з дітьми - хоча з дітьми це більше називається статеве виховання, але по суті це та ж сфера. І тут її сильна сторона якраз у тому, що вона розуміє дітей не теоретично, а з практики.

Вона розробила власну програму з сексуальної освіти та активно відвідує школи, співпрацюючи з різними фондами, щоб проводити лекції для дітей і їхніх батьків. І ось невеликий секрет: вона пише книгу на цю ж тему. Але й це ще не все. Щоб зміцнити свої знання, вона вирішила отримати освіту психоаналітика, що виявилося досить складним завданням. Я був свідком її навантаження: скільки книжок вона читала та як ретельно готувалася. Невдовзі вона захистить диплом, і це справді вражає. Вона вміє поєднувати все: виховання дітей, роботу, навчання, і навіть стала ініціатором подкасту. Я пишаюся її досягненнями.

Якщо знову звернутися до теми подкасту: чи були якісь митці, яких не вдалося запросити в ефір?

Звісно, не всі хочуть з'являтися на екрані. Наприклад, я звертався до Діми Монатіка, але його дружина Іра сказала: "Я не хочу, мені комфортніше поза увагою камер". З Васею Байдаком ситуація схожа - я запрошував його з дружиною, але не всі дівчата готові до публічності. Для нас важливо, щоб людина сама прагнула цього. Ми не тиснемо, а створюємо атмосферу, в яку хочеться прийти. При цьому ми не уникаємо різних тем: можемо обговорювати дітей, повсякденне життя чи інтимні питання. Наша мета - показати людей не як знаменитостей, а як звичайних особистостей. Нас більше цікавлять їхні побутові стосунки, ніж нові альбоми, скажімо так.

Чи переглядаєте коментарі? Або, може, намагаєтеся триматися на відстані? Адже думки можуть бути досить різноманітними...

- Читаю. Але без фанатизму. Бо зараз коментарі - це часто не про діалог, а про емоцію. І не завжди приємну. Люди приходять не стільки поговорити, скільки випустити пар. І це, напевно, теж про час, у якому живемо. Але якщо навчитися це фільтрувати - там є багато цінного. Нормальний фідбек, підтримка, історії людей, які відгукнулися на те, що ми робимо. Просто важливо не пропускати все через себе. Тут мені, до речі, допомагає дружина. Інна взагалі стверджує цікаву річ: хейтери - це, по суті, люди, які найбільше тебе люблять. Бо людина, яка пише хейт, витрачає час, енергію. Вона готується, формулює, наважується написати. І це вже про залученість. Ми, до речі, цю тему піднімали в одному з випусків подкасту.

Чи почали ви отримувати доходи з нового проєкту?

Поки що ні. Мій канал насправді перебував у сплячці майже два роки, а YouTube цінує регулярність. Тому зараз ми фактично відновлюємо його з нуля. Наразі платформа почне визначати, якій аудиторії нас пропонувати, і подкаст отримає більше уваги. Тим часом до нас приєдналися партнери – люди, які довіряють нашій справі. Ця підтримка наразі дуже важлива – щонайменше ми не зазнали серйозних фінансових втрат. Адже створення якісного контенту є дорогим задоволенням. Сьогодні глядачі прагнуть високої якості – в аудіо, відео та монтажі. І, до речі, в Україні насправді дуже високий рівень ютуберів.

- Ви згадали про навчання Інни, але ж і самі знову сіли за парту. Чому виникло це бажання? І одразу запитаю: з'являлися ж різні припущення, мовляв, ви пішли вчитися, щоб отримати відстрочку від армії.

Всім, хто має таку думку, рекомендую ознайомитися з законодавством. А тим, хто не дочитає до цього місця, скажу: друга вища освіта не надає відстрочки. Я вирішив навчатися для власного розвитку. На мою думку, після 40 років у чоловіків настає етап, коли можна або продовжувати зростати, або поступово зупинятися. І ось це "зупинення" відбувається дуже непомітно. Наприклад, я вже можу проводити заходи з мінімальним рівнем підготовки — і це працює. Але саме тут і криється пастка. Ти стаєш менш гнучким, повільнішим у реакціях. Мозок не отримує такої ж тренування, як раніше, і втрачає свою гостроту. Тому я усвідомив, що потрібно відновити стан розвитку і вийти за межі власної зони комфорту.

Я давно симпатизую Українському католицькому університету - близька їхня філософія. Почав дивитися програми - дуже відгукнулася магістратура. Формат ідеально підійшов: фактично п'ять днів на місяць офлайн у Львові. Я не їздив у відпустки - це і було моєю відпусткою. Дуже сильна група - реально круті, мотивовані люди. І чесно - мені трохи шкода, що це вже закінчується. Зараз пишу диплом, захист на початку літа. І, якщо все буде ок, стану магістром публічного управління та адміністрування.

- Цікаво, як ви ставитеся до фрази "Я виріс на вашому "Підйомі"?

Послухайте, я завжди кажу: як же ти гарно виросла і стала такою розумною! Це означає, що наші зусилля не були марними (сміється).

- Ви казали Юрію Горбунову і Маші Єфросиніній, що виросли на їхньому "Підйомі", адже вони вели цю програму до вас?

- Один раз сказав Маші... Побачив її погляд - і зрозумів, що вдруге цю тему піднімати не варто (сміється). Юра, до речі, сприйняв це значно легше. Маша теж усміхнулася, але відчув, що краще більше так не жартувати. Але якщо серйозно - вони справді дуже на мене вплинули, щоб сказати: "Теж так хочу". Підбурювати продюсера і заразом - Сергія Притулу, бо він спочатку не горів цим. До того багато років працював у ранкових ефірах на радіо, і коли ти з цього виходиш - останнє, чого хочеться, знову повертатися в ранки. Але мені сказали: одного не візьмуть. А от якщо буде дует із Притулою - тоді це вже може бути цікаво каналу. І ми вмовляли Сергія. Я особисто просив: "Давай спробуємо разом. Не зайде - завжди зможеш піти". Але в результаті він залишився.

Які у вас тепер взаємини з Притулою? Схоже, ви навіть мешкаєте близько один від одного. Чому б не зателефонувати і не запропонувати: "Заходжу на вечерю"?

- Було б класно сказати, що так і є (сміється). Але реальність інша. Якщо взяти наші графіки - вони майже ніколи не збігаються. Це просто якийсь квест - спіймати час, коли обидва вільні. І ще один момент - він тягнеться ще з часів "Підйому". Ми тоді були настільки разом 24/7, що в якийсь момент свідомо трохи розділили простір. У нього, в Олі Фреймут, у мене з'явилися свої компанії, свої кола спілкування - щоб банально не набриднути одне одному. До повномасштабного вторгнення ми, звісно, частіше перетиналися, ходили один до одного в гості. Зараз - ні. Бо виглядає це приблизно так: дзвоню - він у відрядженні. Він телефонує - в мене те саме.

Хоча ми можемо не бачитися тривалий час, завжди є можливість підтримувати зв'язок. Наприклад, нещодавно я звернувся до нього за порадою. Ми плануємо провести кінотур з фільмом "Друге дихання", що розповідає про сходження українських ветеранів на Кіліманджаро. Цей проект відправляється до Канади, де відбудеться близько 11 благодійних показів. Усі зібрані кошти будуть спрямовані на підтримку ветеранів та їх реабілітацію. Я зателефонував Сергію, оскільки він нещодавно був у Канаді та США, щоб дізнатися про найкращі способи організації. Він одразу ж відгукнувся: "Допоможу, розповім, виставлю інформацію у себе".

- А які у вас стосунки з Олею Фреймут? Чий бік ви обрали, враховуючи факт, що вона і Притула практично не спілкуються (конфлікт між Притулою та Фреймут виник, коли вона несподівано перейшла на "1+1", хоча запевняла Притулу, що залишиться на Новому каналі. Напруження посилилося через інцидент із привітанням з днем народження, коли приватне відео Притули Фреймут оприлюднила з іронічним підтекстом, після чого він припинив спілкування. - Ред.)?

- Я на стороні Педана (сміється). Оля колись казала мені: "Педане, якщо захочеш, ти можеш бути ідеальним дипломатом". У мене немає образ на Олю, ми не били горщики. В гарних стосунках, хоча і бачимося нечасто - так само, як і з Притулою. Востаннє зустрічалися досить давно. Вітаємо одне одного з днем народження, але кожен живе своїм життям. Іноді можу її згадати в інтерв'ю, навіть трохи підколоти. Наприклад, нещодавно ми з Притулою згадували її книгу з етикету - Оля потім мені написала: "Дякую за рекламу, якщо хочеш, можу подарувати книгу і навіть почитати". У неї, слава Богу, з гумором все гаразд, інакше не вижила би три роки в "Підйомі" з нами.

Які, на вашу думку, причини того, що її кар'єра на телебаченні наразі не розвивається, а останній проєкт – масштабне шоу "Оля", створене спеціально для неї, не здобуло популярності? Може, вона вже втратила інтерес до цього?

Усі творчі особистості, безумовно, прагнуть продовжувати свою діяльність. Це свого роду наркотик — увага, популярність, визнання. Тому я вважаю, що це необхідно. Наразі Оля знаходить себе в нових сферах: вона видає книги та організовує заходи. Чому ж її немає на телебаченні? Це доволі складне питання. Як правило, за успіхом артиста стоїть злагоджена команда. Можливо, десь сталася помилка у виборі напрямку чи формату. Сказати точно важко. Але я впевнений, що вона ще повернеться — чи на телебачення, чи на YouTube. Хоча не гарантую, що це буде Олімп, але вона обов'язково ще здивує нас, адже вона талановита журналістка та ведуча. Просто необхідно, щоб з'явилася правильна ідея, відповідна команда і вдалий момент.

Що стосується моєї співпраці з Притулою, то він трохи відійшов від активної діяльності, тоді як я залишаюсь одним із найуніверсальніших ведучих у нашій команді. Наш шлях був досить різноманітним: ми починали з КВК та Comedy Club, де набували досвіду взаємодії з публікою на сцені, а згодом переходили до прямих ефірів програми "Підйом". Далі я працював над проектами в виїзному форматі, такими як "Дешево і сердито", а також психологічними шоу "Серця трьох" і "Екси". Жоден з проектів не затримувався у мене надовго — в середньому це тривало близько трьох років. Це давало мені можливість змінювати образи та експериментувати. Можливо, саме завдяки цій різноманітності я зумів залишитися на плаву довше.

Хоча Притула та Фреймут у свій час користувалися більшою популярністю і реалізовували більш індивідуальні проєкти, я мала можливість експериментувати з різними форматами, подорожуючи по Україні та відкриваючи нові горизонти. Наприклад, разом із Женею Клопотенком у програмі "Дешево і сердито" ми досліджували перші українські устриці та поліський мацик. Це був неймовірний досвід, і хоча сьогодні подібне можна побачити на YouTube та в інших медіа, тоді ми були справжніми новаторами.

У одному з ваших інтерв'ю ви згадали про Олю, і цю цитату виділили в заголовок: "Фреймут була на висоті, але тепер вона трохи приземлилася". Це сталося у 2015 році.

- Треба віддати їй належне - після того часу вона встигла зробити дуже багато. Продовжувала будувати кар'єру, сім'ю, народила ще двох дітей. Чи можна сказати, що вона приземлилася? Чесно, не спілкуюся з нею давно близько, щоб робити висновки. Можу судити лише з екранів, з Instagram чи інтерв'ю - а цього замало.

У різні часи ви реалізували безліч спільних проєктів разом із Машею Єфросиніною. Чи доводилося вам бачити інтерв'ю з чоловіком Олі Полякової? Він зазначив, що в реальному житті вона не така вже й відверта.

Послухайте, на мою думку, важливо розрізняти особисті стосунки та публічний імідж. Маша спілкується зі мною дуже по-дружньому, ми можемо обговорити безліч тем. Але я не можу оцінювати, як вона взаємодіє з іншими людьми — це вже її особистий простір і реакції. Ми не хрестили дітей разом (сміється).

Що стосується "хрещення дітей", цікаво, чи є у вас хрещені батьки серед ваших знаменитих друзів?

В якийсь момент, можливо під час проекту "Підйом", я усвідомив, що хочу тримати своє особисте життя окремо від медіа-простору. Інакше я ризикував би потрапити в пастку шоу-бізнесу. Тому я обирав друзів, які стали моїми кумами, серед тих, з ким у нас були спільні цінності та інтереси. Це були люди, з якими ми разом захоплювалися екстремальними видами спорту, такими як сноубординг та серфінг, і які мандрували світом разом зі мною. Тому можу з упевненістю сказати, що жодна зірка не стала хрещеним батьком моїх дітей, і я не обирав кумів серед медійних особистостей.

- Як так сталося, що ви, хлопець із Хмельницького, в юності розмовляли російською?

Хмельницький у той період був під впливом російської культури — його штучно проголосили обласним центром на початку 1950-х. У моїй родині були викладачі університету, і я виріс у російськомовному оточенні, навіть закінчив останню російськомовну школу в місті. Тому, коли в Comedy оголосили, що потрібно терміново вивчити українську, я вирішив знайти репетитора. Мені порекомендували, не повірите, Олександра Авраменка — одного з найвідоміших дослідників і популяризаторів української мови, телеведучого, автора більш ніж п’ятдесяти підручників і посібників з української мови та літератури. Серед його учнів є не лише Педан, але й телеведучі Єгор Гордєєв, Ольга Фреймут, Анатолій Анатоліч та нинішній президент України Володимир Зеленський. Тоді він був просто викладачем у університеті.

Для того щоб швидше вивчити мову, я вирішив переїхати до Сергія Притули. Він мешкав у невеличкій орендованій квартирі, де також оселився гурт "Скай" — його друзі. Вони працювали над своїм першим альбомом, а фінанси були обмежені. Ми спали на підлозі на матрацах і спілкувалися лише українською. Часом до дверей стукали незнайомці: "Можна переночувати? Ми з Тернополя". Я запитував: "Є щось поїсти?" І тоді виймали закрутки.

- А як Притула через кілька місяців зрозумів, що ви вже можете з'їжджати?

Ми насолоджувалися матчем у пабі, підтримуючи збірну України, і раптом я заліз на барну стійку та вигукнув: "Хто не п'є за Україну, той просто не вартий уваги!" І у цей момент Притула промовив: "О, чудово, здається, ти щойно пройшов іспит!"

На завершення хочу поділитися з вами однією історією. У свій час ви та ваша донька стали важливими фігурами у житті моєї дочки, коли вона закінчувала школу і була в розпачі, не знаючи, куди вступати. Тоді ви з Лєрою заснували "УніверСheck" — освітній тревел-проєкт, що знайомив з українськими університетами. Ви відвідували різні навчальні заклади, вивчали умови навчання, гуртожитки та студентське життя. І в результаті, наша донька, як і ваша, обрала соціологічний факультет.

- О, я Лєрі передам! Як наша донька? Мені здається, все добре. В якийсь момент вона втратила бажання бути умовно популярною. Закинула Instagram, вирішила трохи змінити простір. Каже: "Все нормально, подобається", не знаю... Але тішуся, що вона поїхала вчитися до Львова, бо це був класний крок у самостійне життя. Потім до неї приїхав хлопець, вони разом знімають квартиру. Лєра шукає підробітки, експериментує з роботою, але ще визначається, чим хоче займатися. Нещодавно сказала, що планує працювати з квітами - складати букети і одночасно вести Instagram. Я кажу: "Ну давай!".

- Нещодавно у нас вийшло інтерв'ю з Людмилою Монастирською, зіркою оперної сцени. Вона розповідала, що дорослі діти досі шукають себе, і сміючись додала: "Але я терпляча мама".

- І я її розумію. Чесно кажучи, діти зараз інші. Марк взагалі каже: "Ти порушуєш мої кордони!" Третій клас - на хвилиночку. Ну що ти йому скажеш? Треба просто визнати - вони інші. І чим раніше батьки це зрозуміють, тим краще. Ми виросли в зовсім іншому середовищі: кілька телеканалів, мультики - лише вихідними. І Радянський Союз ми застали, і що хочеш. Сьогодні ж діти ростуть з YouTube, соцмережами, і їм просто неможливо пояснити наші часи. Вони не зможуть зрозуміти нас, але ми можемо навчитися розуміти їх.

Читайте також на OBOZ.UA інтерв'ю з актором Театру Франка Дмитром Рибалевським, в якому він розповідає про свою відмову виконувати ролі військових, пророцтво Ступки та виховання чотирьох дітей.