EL Кравчук в ексклюзивному інтерв'ю розповів, як виживав і будував себе в кримінальних 90-х, як дружба з Андрієм Данилком допомагає триматися в найтемніші часи та що порадить молодим артистам.
У інтерв'ю EL Кравчука журналістка РБК-Україна Юлія Гаюк розповіла про його виступи перед кримінальними елементами, про подарунки, які йому доводилося повертати, а також про причини, чому він відмовився співпрацювати з Філіпом Кіркоровим у час його найбільшої популярності.
Ознайомтеся також з матеріалом: "Не можу гуляти на вулиці з макіяжем". Єгор Андрюшин ділиться думками про цькування в школі, мобілізацію та нові романтичні почуття.
Основні моменти інтерв'ю:
Ви знаєте його як першого секс-символа країни та головного неоромантика української естради. Але за епатажним псевдонімом EL Кравчук стоїть Андрій Остапенко - людина з чотирма вищими освітами, яка шукає відповіді у філософських трактатах, а не в таблоїдах.
Його оповідь не про тугу за "славними часами", а про вражаючу здатність еволюціонувати, зберігаючи при цьому свою ідентичність. Поки інші прагнули кращого життя в Москві, він невтомно працював над розвитком українського шоу-бізнесу.
У бесіді з журналістами артист щиро ділиться думками щодо "байрактарщини", обговорює репутацію своїх колег, які залишили батьківщину, а також міркує про те, як це - бути легендою протягом більше трьох десятиліть.
Це скорочена версія розмови. Повне інтерв'ю дивіться на YouTube-каналі РБК-Україна LIFE.
Ти, подібно до багатьох зірок нашого шоу-бізнесу, сформував і продовжуєш формувати свою кар'єру в умовах нестабільності. Якими були твої переживання під час створення музичної кар'єри в такому епатажному стилі, коли на вулицях панували рекет, бандитизм та інші жахливі явища?
Уявіть собі сцену. Перший нічний клуб у Львові, де зібралися особливі люди. Я щойно завершив виступ після "Червоної Рути", одягнений у сміливий шкіряний комбінезон. Атмосфера тут зовсім особлива.
Поряд зі мною був Семен Горов. Ми сиділи в гримерці, обмірковуючи: "Яким буде фінал сьогодні?" Зазначу, коли люди вражені, вони стають неймовірно спокійними. Вони не намагаються заважати мені, просто охоплені страхом.
Так відбувалося завжди в Києві, Львові, Рівному, Луцьку та Одесі.
Я завжди виконував свої пісні наживо. Кожна з них мала глибокий зміст. Це були композиції, які в той момент резонували з їхніми переживаннями, і вони цінували це.
Я відчував, що я їм подобаюся. Уявіть собі: до твоїх ніг, наприклад, шуба летить. І ти розумієш, що неможливо брати такі подарунки. Мене навчили, як віддати - потрібно дзвонити дружині. Тому що подарунок - це борг. І ти будеш щось винен за це. Я завжди цінував свободу і цінував можливість робити те, що хотів і те, що вважав головним у своєму житті.
Ти зазначив, що в даний момент ваша команда уважно обирає, перед ким виступати. Яким організаціям або проектам ви найчастіше кажете "ні"?
Основним є те, яким є статус особистості та її ставлення до України і до подій, що відбуваються. Статус особи має велике значення.
Як сказати "ні" людям, які мають високий статус?
- Грошами.Завищити гонорар просто в 10 разів.
Чи траплялося тобі, що хтось намагався залучити тебе до своїх політичних чи інших інтересів? У 2000-х роках політична реклама була досить поширеною. У ній часто можна було побачити таких артистів, як Потап і Настя, Наталія Могилевська та Скрябін.
- Андрій взагалі допоміг мені з цим всім розібратися і не заплямувати репутацію. Андрій раніше за мене робив якісь кроки. Коли він ризикував, я стояв в стороні й чекав. І був такий момент під час виборів, коли я розумів, що не хочу співати за цю людину взагалі.
Він (Скрябін - ред.) вже уклав угоду і добре розуміє всі тонкощі цих контрактів та стосунків. У нас запланований концерт. Я виступаю після нього. Перед початком він підходить до мене і каже: "Після виступу в правій кулісі тебе чекатимуть люди, які хочуть щось з тобою обговорити. Раджу тобі, щоб уникнути ризиків, пройти в ліву кулісу. Сідай у машину і просто поїдь".
Я вчинив саме так. Вони очікували мене з правого боку, але я вирушив наліво. Вони не могли зрозуміти, чому так, адже гримерка знаходилася праворуч. А я, натомість, пішов ліворуч, до автомобіля і додому. Це Андрій став моїм союзником у цьому. Коли я вчинив так одного разу, вони усвідомили, що в подібних ситуаціях моя реакція буде непередбачуваною.
Досліджуйте також: "Я живу душею". Лілія Ребрик ділиться переживаннями щодо втрати роботи, переїзду в новий будинок та виховання трьох дітей.
- А ти віриш у справжню дружбу в шоубізнес?
- Так. У мене небагато таких друзів, але це постійно. Наприклад, Андрій Данилко - це постійно.
Про що ви спілкуєтеся на кухні або по телефону, коли ви просто звичайні люди, а не знаменитості світового рівня?
- Обговорюємо різні теми. Від фільмів до родини, зокрема, він дуже переживає за мою маму. Переважно це побутові справи, нічого серйозного. Іноді ми заглиблюємося у філософію, але це трапляється нечасто. З Данилом філософські розмови можуть бути ризикованими (сміється).
Іноді ми проводимо репетиції. Вчора обговорювали цікаву ідею організації концерту на стадіоні. Ми ділимося думками на різноманітні теми, досліджуємо творчі концепції. У нас також є можливість висловлювати жорстку критику щодо поведінки чи висловлювань, але це не призводить до конфліктів. Ми щирі один з одним, і між нами панує довіра та повага.
Ми володіємо всім необхідним знанням про один одного: про наші родини, близьких, переконання та здоров'я. Це важливо зберігати. Чи вважаєте ви, що митці прагнуть мати багато оточуючих?
- Я думаю, це втомлює і навпаки хочеться менше, щоб це були свої.
Безумовно. Бажаю не лише зменшення, а й підвищення якості.
- З повномасштабною війною, напевно, ще з 14 року ти втратив кількох друзів ідеологічно. Чи намагалися ви якось сконтактуватися, з ними зв'язатися?
- Я не зв'язувався ні з ким. Я не намагався робити в Росії кар'єру жодного разу. Мене запрошували, були люди, хто був зацікавлений у цьому. Філіп Кіркоров, який потім працював з Лорак, колись почав цю розмову зі мною.
Я надзвичайно радий, що не пішов цими шляхами. Інтуїтивно я відчував, що важливо залишатися в місці, де я виріс, а не просто прагнути до красивих можливостей чи великих фінансів. Для мене гроші завжди були на другому плані. На першому місці — творчість, стосунки з людьми, характер, особистісний розвиток, а вже потім фінансові аспекти. Це завжди було моїм пріоритетом.
Артист EL Кравчук в розмові з РБК-Україна висловився щодо запрошень на виступи в Росії (інфографіка: РБК-Україна).
На старті своєї кар'єри ти був серед небагатьох, хто обрав українську мову для своєї музики і залишався вірним цьому вибору. Що спонукало тебе рухатися в цьому напрямку, коли навколо панувала російська естрада? Які принципи тобі допомагали в цьому?
Не повірите, але це справжній вплив. Він торкнувся мене й Іри Білик. Ми здобували освіту в музичній академії Глієра під керівництвом Ліни Володимирівни Прохорової. Українська мова — це її прерогатива, саме вона запропонувала мені: "Чому б нам не заспівати "Наречену" Поклада?"
Тоді ми домовилися: якщо ми робимо дійсно українську музику, давайте ми всі будемо співати. Це була розмова, не просто інтуїтивне рішення. Перший мій крок українською мовою, і всі основні кроки українською мовою, хоча, скажу чесно, що вплив співати російською був.
Взагалі завжди, коли були кастинги, де пропонували роль в мюзиклі, я брав участь разом з Басковим чи Кіркоровим, яких знали й в Україні, і в Росії. Мене просто ставили як варіант, але знали, що виберуть їх, тому що їх знають і тут, і там. Все це гроші.
Які це емоції — брати участь у кастингах і auditions, коли вже маєш відчуття, що ти лише запасний варіант?
- Я не хотів в це вірити на той момент. Я ж артист, емоційна людина. Я думав, може, пощастить, а може щось іншим чином буде. Всі ці розуміння приходять після, на жаль. Тоді в мене не було директора, який є зараз. Якщо був би, можливо, він так зробив би, що я взагалі туди не приходив би.
У мене склалося враження, що сучасним молодим артистам доводиться стикатися з більшими труднощами, ніж це було у ваш час. Зараз існує надзвичайно багато різноманітного контенту, і кожен споживач отримує його згідно з рекомендаціями. У вашій епосі ситуація була інша, адже інформації та контенту було значно менше, що полегшувало шлях до популярності.
Цілком ймовірно. Але наразі немає жодних фізичних майданчиків, де ці виконавці могли б виступити. Є лише цифрові платформи. А якщо ти прагнеш насправді почути та побачити артиста, де це можна здійснити?
Коли я починав співати, можливостей було дуже багато. Величезна кількість фестивалів, які знімали для телебачення. У мене ніколи не було якихось божевільних грошей для кар'єри, як вкладають в шоубізнес. Дуже проста родина, інтелігентна мама лікарка, тато - військовий. Але ж якщо пісня гарна!
Сьогодні все змінилося. Темп життя став надзвичайно швидким, і відчуття часу, моди та потреби стало дуже непостійним. Усі кудись поспішають. Раніше ж було більше можливостей для артистів, хоч і свободи не вистачало. Тепер, навпаки, я маю свободу. Я більше не залежу від радіо чи телебачення, коли хочу поділитися своєю новою піснею. Тепер я можу просто запропонувати її людям через інтернет, на цифрових платформах.
Як вважаєш, чи варто висвітлювати війну у піснях?
Мене насправді не радує, коли ти використовуєш щось, що відбувається, для маніпуляцій. Біль, який стає предметом спекуляцій, завжди викликає неприємні відчуття. Існує безліч пісень про війну, які мене просто дратують і не викликають симпатії. Я щось чую, але це звучить нещиро, без душевності, не автентично.
Але є пісні, які дуже чітко в серці про війну. Я хочу гарний приклад навести - моя пісня "Війна". Вона була написана не про нашу війну. Вона від серця була написана як співчуття іншої країни, якій було дуже складно. Це була Югославія в той момент. Відчуття, що ти можеш сам це колись пережити не уявлялося просто. Вона дуже відверто, щиро написана від душі.
- Тема війни переслідує тебе ще з дитинства, оскільки батько військовий і ви переїжджали, так, з країни в країну. Якщо не помиляюся, ти мешкав у Сирії певний час.
- У місті Алеппо. Арабською мовою це називається Халеп. Дуже красиве старовинне місце. Дитинство там, звісно, було дуже щасливим для мене. Тому що поруч були батьки. Багато часу разом. Що ще дитині потрібно?
Я не звертав уваги на звуки пострілів та вибухів, це сприймалося як звичайна річ. Я навчався в школі при посольстві і високо цінував, що в нашому класі було лише п’ятеро учнів. Англійська мова була моєю справжньою пристрастю. Саме в Сирії я зустрів людину, яка відкрила мені двері до основ англійської мови та навчила насолоджуватися життям.
Цей вплив від стресової ситуації відчувається інакше, але підтримка матері приносить мені велику втіху. Тепер я дивлюся на це з іншої перспективи. Батька вже не має, залишилася лише мама. Я є її опорою, і для мене важливо забезпечити їй комфорт і безпеку.
Я згадую про тата, якого, на жаль, уже немає з нами. Мені цікаво, яким він був би сьогодні. Впевнений, що він підтримував би мене та маму у всьому.
У інтерв'ю РБК-Україна співак EL Кравчук поділився своїми переживаннями щодо втрати батька (інфографіка: РБК-Україна).
Ось ще один варіант: "Не пропустіть: 'Приємно, коли мене ставлять в один ряд з Цимбалюком': Павло Текучев ділиться своїми думками про фінансові успіхи в кіно, батьківство й втрату матері."
Розумію, що ти не зовсім в захваті від звання секс-символа, але в 90-х це дійсно відповідало дійсності. Як ти на це дивишся?
Я згоден. Це чудово. Але важливо, щоб це виходило з глибини душі, з щирими намірами, без корисливих мотивів. Коли, наприклад, я вирішив з'явитися оголеним на обкладинці альбому "Нічий", це було моє особисте рішення. Нічий не може бути в одязі, адже він належить нікому.
Я згадую Одесу, коли проходив "Слов'янський базар". Тоді реалізовувався проєкт, у рамках якого ми за допомогою жеребкування обирали фанатів і відвідували їх. Ми увійшли, все виглядало добре, квартира була затишною. І раптом я помічаю свою фотографію з якогось журналу, зроблену в часи альбому "Нічий". Цей знімок був наклеєний на великий шматок картону і захований під ковдрою.
Я був здивований. Зараз інший час. Я не знаю, чи є зараз такі фанати, які так роблять. Я знаю багатьох своїх фанатів в обличчя й зараз інколи їх зустрічаю.
У Харкові зустрів дівчинку в першому ряду на концерті. Я її пам'ятаю дитиною. Її батько тоді був професором в університеті імені Каразіна, мовознавець. Вона продавала книжки, щоб купити квіти й м'які іграшки для мене. Потім батько з фанатами прийшов на якийсь концерт і я попросив її іншим чином це робити.
У Львові я зустрів дівчину, яка протягом п'яти-шісти років не пропустила жодного концерту, мандруючи містами. Зараз вона щасливо заміжня за військовим, що дуже радує. Всі ми подорослішали разом. Люди тоді були більш безтурботними та відкритими. Вони не боялися нічого. Це була атмосфера повної свободи: свободи дій, реалізації своїх ідей і ставлення до артистів у всіх їхніх різноманітних формах.
Яке значення для тебе має успіх? Якими критеріями ти користуєшся, щоб оцінити його у своєму житті?
Зараз це, безумовно, лише числа. Раніше мова йшла про продаж квитків на концерти. Ми говоримо про перегляди в глобальному масштабі, не обмежуючи себе лише Україною, де можемо оцінювати ситуацію через продаж квитків. Інтернет відкриває нам можливості для міжнародного впливу.
Мій цифровий асистент повідомляє, що нас чують в таких країнах, як Америка, Бразилія, Нова Зеландія, Австралія, а також в Англії та Німеччині. Ми отримуємо відгуки, і це приносить велику радість. На мою думку, саме це сьогодні слугує критерієм успіху, популярності та прихильності людей.
І, звісно, квитки на концерти, тому що хочеться бачити повні зали і я ціную людей, які ходять на концерти. Я сам дуже люблю цю естетику. Я люблю бачити, що інші артисти роблять.
У 90-х ти, безсумнівно, займав провідні позиції, якщо не був абсолютним лідером. Нині, якщо ти з цим згоден, твоя популярність трохи зменшилася. Чи проводиш ти паралелі між успіхом тих часів і теперішнім?
Я завжди дивлюсь вперед і не повертаюся до минулого. Не прагну згадувати про старі досягнення. Тому моя команда постійно працює над створенням нових матеріалів і пісень, прагнучи досягти такої ж популярності, як раніше. І вже можемо відзначити певні успіхи в цьому напрямку.
Співак EL Кравчук в інтерв'ю РБК-Україна про свою популярність у 90-х і зараз (інфографіка: РБК-Україна)
- Знаєш, чим ти для мене відрізняєшся від більшості наших сьогоднішніх артистів? Ти ніколи не будував свою популярність на чомусь особистому. Це лише творчість. А от сьогодні багато хто навпаки будує впізнаваність на скандалах в особистому. Як ти до цього ставишся?
Мене це не приваблює. Це, зрештою, мистецтво, а не торгівля особистими переживаннями. Хоча можу зрозуміти, що, наприклад, якщо б я одружився зі Златою Огневич, це було б неймовірно. Ми б разом подорожували, вона виступала б, а я б співав разом з нею.
Але в чому буде правда? Люди прийдуть на ситуацію, а не на творчість. Цим вчинком можна зіпсувати всю історію, яка була напередодні. Хоча, наприклад, весілля - це просто комерційно дуже вигідно. Я розумію, що це дуже працює в піарі. Але я хочу, щоб працювали пісні. Це цікавіше.
З ким ви обговорювали можливість укладення шлюбу?
- Не бажаю ділитися цим. Це невірно з етичної точки зору.
Ти колись ділився своїми мріями про створення сім'ї та виховання дітей. Ти також згадав, що всиновлення могло б стати одним із шляхів реалізації цих планів. Яка твоя думка з цього приводу сьогодні?
- Думаю про це зараз теж. Розглядаю, але вважаю, що буду думати про це докладніше після того, як війна закінчиться. Я буду корисний у той момент багатьом дітям. Просто як допомога, як вплив, як можливість гуманітарної роботи.
Як ти уявляєш себе в ролі батька?
Друзями. Як мій, що завжди був поруч, просто другом, який не ставить жодних умов. Якщо й виникають обмеження, він вміє дати свободу. Це справді важливо, адже батьки не завжди можуть дозволити своїм дітям мати цю свободу.
Чи це ти сам вирішив піти, чи тебе відпустили?
- Величезне дякую за те, що відпустили. Я зрозумів, що не зможу експериментувати, не зможу розвиватися. Я буду завжди в цих комплексах питань від батька. Тому я вдячний родині, що вона в такий дуже потрібний момент спокійно відпустила мене й підтримувала. Не просто відпустила, а відпустила з підтримкою.
- У тебе три вищих освіти. Зараз ти здобуваєш четверту на факультеті філософії. Навіщо?
Коли розпочалася повномасштабна війна, у мене з'явилася можливість. Обсяг роботи значно зменшився. Я зрозумів, що можу навчатися онлайн. Я успішно складав іспити, особливо в англійській мові, де показав найкращі результати. Тепер мені цікаво займатися тими темами, які вивчаю в університеті.
Я хотів би розвивати інклюзивність в Україні. Мої ідеї пов'язані з дітьми, які потребують особливої уваги у творчості. Як можна зробити, наприклад, виставу з такими дітьми? Як допомогти їм нічого не боятися, позбавитись комплексів? Як бути вільнішою людиною? Це технологія, яку я досліджую, і багато педагогів у всьому світі досліджують можливості допомогти особливим людям.
Ти раніше згадував, що в тебе є дислексія. Поділись, будь ласка, своїм досвідом: як ти справляєшся з цим і які відчуття це викликає у твоєму житті?
Ось так. Це на все життя, і не зникає. Вперше я відчув це ще в школі, коли навчався читати. Я просто починав вигадувати інше. Наприклад, я дивився на текст і міг змінити слово, змінюючи його значення. Ти сприймаєш зовсім інакше.
В третьому класі я усвідомив, що спочатку варто прочитати текст про себе, а вже потім читати його вголос. Інакше я ризикував припуститися помилок.
І зараз я іноді відчуваю, як переставляю частини речень або вигадую закінчення слів на свій розсуд. Те саме відбувається і в музиці. Коли мені дають ноти, я спочатку виконую початкову фразу на фортепіано, а потім імпровізую за власним бажанням.
Дислексія нічого поганого мені не зробила. Можливо, в першому-другому класі були комплекси читання. Але потім я ці комплекси швидко переборов і зрозумів, як мені самому це вирішувати.
А що таке дислексія, я зрозумів у 25 років. Я прочитав про це, зрозумів, що дійсно таке буває, і таких людей дуже багато. Ніякому в цьому нема чогось негативного там чи яких комплексів. Вона взагалі притаманна багатьом творчим людям, багатьом фантазерам, як я.
#Телебачення #Україна #РБК-Україна #Росія #Москва #Українська мова #Харків #Англійська мова #Мобілізація #Київ #Серце #Львів #Одеса #Російська мова #Англія #Німеччина #Філіп Кіркоров #EL Кравчук #Червона рута (фестиваль) #Інформація #Концерт #Австралія #Особистість #Леонід Кравчук #Бразилія #Нова Зеландія #Філософія #Наталія Могилевська #Сирія #Кінофільм #Скрябін (гурт) #Алеппо #Югославія #Ребрик Ліліана Іванівна #Рівне #Семен Горов #Потап і Настя #Гонорар #Луцьк #Співак #Америка #Естрада (жанр виконавського мистецтва) #Верка Сердючка #Трактат #Бандитизм #Дислексія
