Які західні продукти були адаптовані та запозичені в СРСР - історія їх появи на радянських теренах.

У багатьох людей досі викликають ностальгію культові радянські продукти, як лікарська ковбаса, "Совєтське шампанське" та морозиво. Але мало хто знає, що це не радянська розробка.

Ці технології мають корені в Західному світі. Насправді, Радянський Союз запозичив американські та європейські розробки, як зазначає "Телеграф".

Цікаво, чому в СРСР реалізовували молоко у трикутних упаковках: нерадянська концепція та невдала технологія.

Багато продуктів і технологій були імпортовані до Радянського Союзу після знакової поїздки Анастаса Мікояна, який на той час обіймав посаду наркома харчової промисловості, до Сполучених Штатів у 1936 році. У цей період відбулося значне запозичення технологій, що стосувалися виробництва популярних товарів.

Як відзначав Мікоян у своїй автожиттєписі "Так було", Сталін наказав йому дослідити американський досвід у сфері харчової промисловості. Найбільш вдалі елементи слід було адаптувати для Радянського Союзу.

Зберіть соуси та поїжте нормально! У матеріалах рубрики Смачно 24 знаходьте 5 клікабельних баночок соусу для пікніка та беріть участь у розіграші подарунків. А 6 травня можна забрати головний приз - мультипіч Tefal.

У підсумку СРСР закупив у США цілі заводи з виробництва харчових продуктів і тари для їх пакування. Також прибуло холодильне обладнання для продажу. І так у Радянському Союзі з'явилося, зокрема, морозиво.

Мікоян самостійно обрав в США найбільш популярні сорти морозива: молочний та вершковий пломбір, ескімо, крем-брюле, а також фруктове морозиво. Хоча ці десерти виготовлялися відповідно до державних стандартів, вони виявилися точними копіями американських аналогів.

У СРСР навіть спочатку продавали ескімо з оригінальною американською назвою - "Ескімо-пай" ("Пиріжечок ескімоса") / Фото Eirik Sundvor / Municipal Archives of Trondheim

Після свого візиту на м'ясокомбінат у Чикаго, Мікоян вирішив інвестувати у нове обладнання та технології для виробництва вареної ковбаси. Згодом радянські спеціалісти додали до продукту назву "Лікарська", вказуючи на його призначення - допомагати відновити здоров'я громадян, які постраждали від наслідків громадянської війни та царату. Втім, варто зазначити, що Лікарська ковбаса є радянським аналогом італійської мартадели та німецького ягдвурста, відомої як мисливська ковбаса (24 Канал).

Крім того, із США прийшли майонез, кетчуп і навіть традиція пити томатний сік. Спершу Мікоян хотів запровадити американську звичку пити апельсиновий сік на сніданок. Однак апельсини у Радянському Союзі не вирощували, тому його вибір пав на томатний. Його додали до обов'язкового меню у дитсадках, школах і заводських їдальнях.

Щодо кетчупу, то у середині 30-х років про нього говорили всюди. Радянські люди спершу насторожено поставилися до появи нового соусу з дивною назвою, тому була розгорнута масштабна рекламна кампанія, яка наголошувала, що кетчуп можна та потрібно додавати скрізь. Однак після завершення Другої світової його заборонили, і з'явився він на полицях магазинів лише після розпаду СРСР, пише OBOZ.UA.

Факт полягає в тому, що в 1948 році радянські керівники розпочали кампанію проти космополітів. У той же час США перетворилися з партнера та союзника СРСР на супротивника і конкурента. Таким чином, навіть не йшлося про можливість пропонувати людям щось американського походження.

У 30-х роках в Радянському Союзі людей заохочували додавати кетчуп до їжі / Зображення з соціальних мереж.

"Адаптував" СРСР і шампанське. Але зробив це доводі нахабно, адже незаконно використав географічний бренд. Ба більше, перетворив його ще й на "совєтське".

Важливе зауваження! Відповідно до міжнародних угод, термін "шампанське" може застосовуватися виключно до вин, що виробляються в французькому регіоні Шампань. Інші види вин з бульбашками називають "ігристими винами".

У 1936 році хімік Антон Фролов-Багрєєв адаптував технології німецьких і французьких виноробів. Однак доволі спростив процес виробництва. Напій вийшов хоч і дешевим, але доволі низької якості. Тому у світі його ніхто не цінував.

Перегляньте відео з 1936 року, що демонструє процес виготовлення шампанського в Радянському Союзі.

Навіть знаменита система радянського громадського харчування не з'явилася б без США.

У 1950-х роках радянське керівництво відвідало завод IBM. І зрештою перейняло американську модель організації їдалень з конвеєрним подаванням їжі, самообслуговуванням та відповідним обладнанням.

Як функціонували їдальні в СРСР: історія з радянського телебачення 1976 року.

Мова йде про "Пташине молоко". У період існування СРСР цей незвичайний десерт вважався справжнім кулінарним витвором.

Проте, його створення відбулося не в СРСР, а в Польщі, і сталося це в 1936 році. Унікальний рецепт був розроблений власником кондитерської фабрики E.Wedel - Яном Веделем. Ця фабрика продовжує свою діяльність і сьогодні, випускаючи, зокрема, популярні цукерки "Пташине молоко".

У Радянському Союзі "повітряні" десерти з'явилися після візиту міністра харчової промисловості Василя Зотова до Чехословаччини, де він вперше їх скуштував. Після повернення він поставив перед місцевими кондитерами завдання створити подібний смаколик власними зусиллями.

Найкраще впоралася технологиня Владивостоцької кондитерської фабрики Анна Чулкова. Результат повністю задовольнив міністра, і "Пташине молоко" почали виробляти у СРСР.

Детальніше про історію "Пташиного молока" та причини, чому цю цукерку так названо, ви можете дізнатися в матеріалі 24 Каналу.