Їх піддавали тортурам у полоні, а на свободі стверджують, що "набридли": зворушлива історія про звільнених героїв.

Життя після російського полону. Яке воно? За три роки повномасштабної війни вдалося повернути вже 4 тисячі 552 людини: і воїнів, і цивільних. Про це написав Президент України Володимир Зеленський після вчорашнього повернення додому ще 277 українців.

Проте, після звільнення та процесу реабілітації, колишні ув'язнені російських тюрем знову навчаються жити. Про цей шлях поділиться Євген Лесной.

Виснажені, але щасливі. Прапор біля серця, сльози під час розмови з рідними.

До таких зустрічей звикнути неможливо. І це попри те, що за час війни обміни полоненими періодично відбуваються.

Олександра Крученко, яка була звільнена з ув'язнення:

Коли ми ступили на волю, емоції переповнювали мене. Найперше, що спало на думку, це зателефонувати своїм батькам. Хотілося повідомити їм, що я вдома і все в порядку. Вони ж вперше побачили мене, коли я потрапила в полон на телебаченні. Усі ці дні я запевняла їх, що перебуваю в Дніпрі, у бункері, і що зі мною все гаразд.

Прикордонниця Олександра Крученко стала однією з оборонців Маріуполя. Вона виконала наказ командування і залишила територію "Азовсталі". В полоні вона провела п'ять місяців.

Емоцій було безліч. Це була справжня магія. Навіть думки про сон зникли. А про їжу й поготів. Єдине, що прагнулося, — це зустрітися з близькими та сказати: не хвилюйтеся, я вже повернувся додому.

Сергій, чоловік Олени Хохлової, також брав участь у захисті "Азовсталі". Він теж пережив російський полон і був звільнений восени 2022 року. Олена ділиться спогадами про перші дні їх зустрічі після його повернення на свободу.

Олена Хохлова, дружина, яка отримала свободу для свого чоловіка, що був у полоні:

У госпіталі всі ці медсестри, дуже добре, вони їх накормили й спитали, що ви ще бажаєте, вони всі одноголосно: солодкого. Їм напекли тортів домашніх, ну, розумієш, це для них була така велика радість.

Перші полонені, серед яких були як цивільні особи, так і військові, з'явилися ще в 2014 році. Журналіста Володимира Фомічова утримували в неволі в так званих "республіках" у 2016-2017 роках. Про події, що сталися сім років тому, він згадує наступним чином:

Володимир Фомичов, представник журналістської спільноти та колишній в'язень.

Основною складністю при поверненні є перші місяці та роки. Як я пригадую, перші півроку після звільнення відчувається ейфорія від свободи, радості від того, що нарешті вийшов на волю. Але згодом починаєш усвідомлювати реалії життя.

Військовий психолог Віталій Апальков, який створив психологічний курс "Хамелеон. Як вижити в полоні", підкреслює, що сприйняття неволі військовими та цивільними людьми має суттєві відмінності.

Віталій Апальков — спеціаліст у галузі психології та розробник навчального курсу "Хамелеон".

Передумовою цього суто перебування людини у військовій формі. Оскільки він вже військовий, він розуміє ці небезпеки. Три з них: загибель, поранення, каліцтво та полон. І людина, яка в формі, вона вже передбачає, що може потрапити в полон. Цивільна особа не думає про це. Навіть про можливість потрапляння людина психологічно відкидає таку думку.

За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, наразі з російської неволі звільнено 4 тисячі триста шість людей. 209 військових і 43 цивільні жінки, 130 - цивільних чоловіків. Наймолодшому бранцеві - 18 з половиною років. Найстаршому цивільному чоловікові - 75.

І всі ті, хто пережив полон, згадують про ейфорію перших пів року свободи.

Олександра Крученко, яка була звільнена з ув'язнення:

Протягом кількох останніх місяців я відчувала неймовірну ейфорію. Це нагадує малюка, який вперше виходить на вулицю і бачить, як його знімає камера. Навіть прості речі здаються надзвичайними. Просто стоїш під душем, і вода стікає, а ти не поспішаєш нікуди.

Дехто відчуває себе заплутаним. Деякі вміння потрібно освоювати заново.

Олена Хохлова, дружина, яка отримала свободу для свого чоловіка, що був у полоні:

Після цього він переїхав до Києва. Коли їх привезли, він вийшов на зупинку і зайшов у тролейбус, де потрібно було користуватися додатком для оплати. Хоча ми надали йому телефони, він не знав, як з ними впоратися, не пам'ятав, що робити і куди натискати. Врешті-решт, він просто вийшов...

Володимир Фомичов, представник журналістської спільноти та колишній в'язень.

Безліч людей, які виходять з полону, насправді пережили справжнє ув'язнення. Це своєрідна в'язниця. Після такого досвіду, будь то у в'язниці, в камерах чи на зонах, їм необхідно адаптуватися до звичайного життя. Важливо надати як соціальну, так і фінансову підтримку.

Психологи роз'яснюють це наступним чином:

Віталій Апальков — спеціаліст у галузі психології та розробник навчального курсу "Хамелеон".

Коли людина звільняється, вона починає вчитися знов приймати рішення. Людина в полоні переоцінює свої цілі, а ставить заново цілі - заради чого я маю це пережити. І це її виштовхує дочекатися звільнення. Потім настає ейфорія.

Проблеми, з якими стикаються звільнені з полону, часто проявляються вже на етапі медичної та психологічної реабілітації. Найбільшою перешкодою є, насамперед, відсутність підтримки з боку суспільства.

Олександра Крученко, яка була звільнена з ув'язнення:

Поступово я почала помічати, що дійсно почала стикатися з цією групою людей, починаючи з простого візиту до магазину. Одна жінка вигукнула: "Ці переселенці вже набридли!" І навколо було стільки людей у місті.

Вдома також можуть виникати непорозуміння.

Олена Хохлова, дружина, яка отримала свободу для свого чоловіка, що був у полоні:

Ніколи не слід підвищувати голос на нього. Навіть якщо ми сміємося і я в емоційній ейфорії, я дуже вразлива людина, і можу випадково щось сказати. Сергій завжди нагадує мені: "Не кричи". Він сприймає це як крик на свою адресу, адже в його минулому були випадки, коли на нього справді кричали, били і катували... І в ті моменти він втрачає контроль над ситуацією.

Необхідно підкреслити роль державної матеріальної допомоги, яку отримують всі українці, що потрапили в полон.

Дмитро Лазуткін, представник Міністерства оборони України:

Особи, які були звільнені з полону, мають право на отримання одноразової фінансової допомоги в розмірі 100 тисяч гривень, що закріплено законодавством України. Додатково, за цим же законом, члени родини військових, які перебувають у полоні, можуть щорічно отримувати державну грошову допомогу у такому ж обсязі. Порядок надання та виплати цієї допомоги стосується осіб, у яких підтверджено факт позбавлення волі внаслідок військової агресії проти України, а також їхніх сімей.

Одноразова виплата у розмірі 100 тисяч гривень також надається звільненим цивільним особам, які пережили російське полон. Щодо колишніх військовополонених, вони можуть знову приєднуватися до лав Сил оборони лише за власним бажанням. Для цивільних, які вийшли з російських в'язниць, також існує механізм відстрочки.

Володимир Фомичов, представник журналістської спільноти та колишній в'язень.

Особи, які мають статус колишніх цивільних полонених, проходять процедуру визнання. У разі підтвердження цього статусу, вони звільняються від мобілізації. Вам потрібно звернутися до Територіального центру комплектування, де вам нададуть відстрочку до завершення війни.

У Міністерстві соціального захисту України навіть спеціально створена послуга саме для звільнених з полону українців.

Оксана Сулима, заступник керівника Директорату розвитку соціальних послуг Міністерства соціальної політики.

Вона може звернутися до наших центрів життєстійкості. А там соцпрацівники попрацюють з цією людиною. Вони визначають проблеми, з якими стикається людина, і будуть надавати максимальну допомогу. Це і психологічна допомога, і по відновленню стосунків в сім'ї, це сприяння отримання інших видів допомоги, в тому числі й виплат.

Та не все так райдужно. Є проблеми з бюрократією і відновленням документів. А також те що, стосується житла.

Леонід Мазанько, колишній в'язень, який був звільнений завдяки діяльності Громадської організації "Українська асоціація полонених":

Людині з окупованої території. Вони повертаються в мирні частини України й за дуже великі гроші винаймають житло. Перше питання це житло, тому що де жити. Коли звільняють з полону людину, наприклад, з Хмельниччини. Він повертається до своєї родини, у свою домівку. Куди звертатися?

Цю проблему наразі важко вирішити. Вкрай важливо, щоб суспільство було готове до трансформацій, адже кількість людей, які повертаються з полону, зростає.

Віталій Апальков — спеціаліст у галузі психології та розробник навчального курсу "Хамелеон".

На мою думку, буває важко усвідомити, що поряд з тобою є інша людина, яка пережила свої власні життєві випробування. Ми часто не надаємо належної поваги її досвіду, навіть якщо вона просто йде з нами в метро. Це відображає труднощі у сприйнятті та комунікації між людьми.

Тому змінюватися потрібно не тому, хто витримав пекло полону, а нам з вами, українцям, що живуть в умовно мирному житті.