Їли тіла загиблих товаришів: 72 дні боротьби за виживання регбістів в Андах, про які ніхто не чув -- допомогти їм зміг українець.

23 грудня 1972 року завершилася рятувальна операція після однієї з найжахливіших авіакатастроф в історії.

12 жовтня 1972 року з аеропорту Монтевідео злетів турбогвинтовий літак FH-227, що перевозив регбійний клуб Олд Крістіанс. Команда вирушала на матч у столицю Чилі, Сантьяго.

Через несприятливі погодні умови літак змушений був здійснити посадку в аеропорту Мендоси (Аргентина), де регбісти провели ніч. На наступний день рейс продовжив свою подорож, але неподалік від Сантьяго судно потрапило в циклон і зіткнулося зі скелею на висоті 3600 метрів. На борту знаходилися 40 пасажирів та 5 членів екіпажу. Внаслідок аварії 12 осіб загинули на місці, а ще 5 померли вранці від отриманих травм. Для тих, хто залишився живим, справжнє пекло тільки починалося.

На пошуки зниклого літака одразу виїхали рятувальні команди з трьох країн: Аргентини, Уругваю та Чилі. Проте, пілоти надали неправильні координати, через що пошукові роботи проводилися не в тому місці, де стався інцидент. Додатковою проблемою стало те, що білий фюзеляж зливався зі сніговим покривом. Після восьми днів безрезультатних пошуків рятувальні акції були зупинені.

Відсутність води компенсував сніг, а ось мізерний запас їжі став величезною проблемою для тих, хто вижив. У розкиданому багажі знайшли лише кілька плиток шоколаду, крекер і кілька пляшок вина.

Продукти швидко вичерпалися. Щоб уникнути голодної смерті, було вирішено вживати в їжу тіла загиблих товаришів.

Крім голоду гострою проблемою був і холод. Щоб якось зігрітися спалювали все, що горіло, аж до грошей. І щопівгодини били один одного по обличчю і тілу, щоб не замерзнути.

В ніч на 29 жовтня з гір зірвалася лавина, внаслідок якої загинули ще вісім осіб. Крім того, час від часу траплялися випадки смерті від хвороб і травм, отриманих під час авіакатастрофи.

У багажі був знайдений радіоприймач, за яким пасажири почули, що їх уже не шукають. Частина тих, хто вижив, вважала, що треба перезимувати в горах, а коли потеплішає шукати дорогу. Однак відсутність їжі та моторошний холод робили зимівлю неможливою.

Відбулося кілька спроб зв'язатися з людьми, а також був надісланий сигнал SOS за допомогою модифікованого радіоприймача.

12 грудня троє відважних чоловіків – Антоніо Вісінтін, Роберто Канесса та Нандо Паррадо – вирушили на пошуки інших. Проте, невдовзі Вісінтін повернувся до базового табору.

За дев'ять днів шляху Канесса і Паррадо пройшли майже 60 км, поки не зустріли чилійського пастуха Серхіо Каталана, який одразу ж зв'язався з владою і розповів про пасажирів рейсу 571, які вижили.

22 грудня два гелікоптери прибули до місця аварії і евакуювали деяких постраждалих. Вранці наступного дня операцію з порятунку було успішно завершено. Усі 16 виживших пасажирів були доставлені до медичних закладів у Сантьяго.

На час трагедії Роберто Канесса проходив навчання на медичному факультеті. Він був тим, хто допомагав потерпілим і запропонував вживати в їжу м'ясо загиблих, щоб мати шанси на виживання. Пізніше Роберто став гравцем збірної Уругваю з регбі і здобув популярність як дитячий кардіолог. У 1994 році він спробував свої сили на виборах президента Уругваю, але отримав менше одного відсотка голосів.

За інформацією Вікіпедії, Нандо Паррадо є сином українки Ксенії Долгай та уругвайця Селера Паррадо. Після трагічних подій в Андах він відкрив для себе світ автоспорту і став професійним гонщиком. Крім того, він є автором книги, працював телеведучим і разом із сестрою займався підприємництвом. Наразі Нандо також виступає як мотиваційний спікер, ділячись своїм досвідом виживання, щоб допомогти іншим подолати психологічні труднощі.

Природно, що така подія не могла залишитися непоміченою в масовій культурі. Про авіактастрофу написано книжки: Живі: Історія тих, хто врятувався в Андах (1974), Чудо в Андах (2006), У крижаному полоні (2007). А також знято документальні та художні фільми: Живі (1993), Ті, що вижили в Андах (1976), Живі: 20 років потому (1993), National Geographic: У пастці (2007), Залишитися в живих. Диво в Андах (2010), Товариство снігу (2023).