На які підстави в Білорусі арештовують та судять українських громадян?

В Білорусі за політичними мотивами затримали не менше 13 українців, яких звинуватили в агентурній діяльності, тероризмі та образі Лукашенка.

Правозахисники білоруського центру "Вясна" підрахували, що щонайменше 59 іноземців стали учасниками кримінальних політичних справ у Білорусі. Серед них є й українці. У червні 2024 року в рамках обміну полоненими було звільнено п'ятьох українських громадян. На волю вийшли Людмила Гончаренко, Наталія Захаренко, Павло Купрієнко, Катерина Брюханова, а також Микола Швець, який був залучений до справи про підрив російського військового літака в Мачулищах. 28 червня 2024 року їх репатріювали в Україну.

Згідно з даними, наданими "Вясною", у Білорусі залишається не менше 13 українських громадян, які обвинувачуються у політичних справах. Ігор Кизим, колишній посол України в Білорусі, у бесіді з "Медіазоною" зазначив, що дипломатичні представники мають інформацію про 12 осіб, яких затримали за "екстремістськими статтями". Він підкреслив, що деякі з цих затриманих проживають у Білорусі вже багато років і не намагаються звертатися по допомогу до української влади, що зумовлено їхніми побоюваннями за власну безпеку. Кизим також зауважив, що білоруська сторона зазвичай не інформує Україну про затримання її громадян. DW розглядає деталі щодо затриманих.

Читайте також: Після вибуху в "Мачулищах" у Росії залишилося шість літаків А-50У.

Навесні 2024 року білоруські правоохоронці затримали групу підлітків, які, за інформацією державного телебачення, були пов'язані з анархічним угрупуванням. Згідно з офіційними даними, це угрупування нібито заснувала 16-річна українка на ім’я Марія Місюк.

У пропагандистському фільмі було оприлюднено інформацію про те, що певна група нібито планувала здійснити диверсії на території Білорусі та Росії. Місюк був звинувачений у терористичній діяльності, проте інформації про те, де саме утримується українка, не надали. Згідно з даними DW, дата судового розгляду у справі цієї групи ще не визначена. Сергія Кабарчука затримали в Білорусі разом із його сином Павлом. В сюжеті державного телебачення стверджувалося, що старший Кабарчук походить з Волинської області в Україні та раніше служив у прикордонних військах. Українців звинувачують за чотирма статтями Кримінального кодексу РБ: у незаконних діях зі зброєю, тероризмі, розвідувальній діяльності та незаконному переміщенні через кордон небезпечних матеріалів, радіоактивних речовин, озброєння або військової техніки. У жовтні 2024 року їх засудили до 20 років ув'язнення в колонії посиленого режиму та штрафу в розмірі 28 тисяч білоруських рублів (приблизно 8100 євро).

Дмитра Гудика та Михайла Столярчука, громадян України, затримали в Білорусі у зв'язку з розслідуванням про їхню ймовірну шпигунську діяльність. Інформацію про обвинувачення проти них представили в пропагандистському фільмі на каналі ОНТ. За версією слідства, ці чоловіки нібито виконували завдання Служби безпеки України, збираючи відомості про військову техніку в Білорусі.

У листопаді 2022 року відбувся судовий процес щодо українців. Брестський обласний суд ухвалив рішення, згідно з яким Гудика отримав 5 років ув'язнення, тоді як Столярчука засудили до 6 років тюремного покарання.

Дмитро Гудик до затримання працював водієм автобуса Ковель-Брест. Разом із Гудиком і Столярчуком білоруські силовики затримали й Ігоря Дірка, але його вислали з країни.

В агентурній діяльності в Білорусі звинуватили ще щонайменше трьох громадян України: Сергія Бойка, Андрія Шмая та Артема Маковея. Брестського діджея Артема Маковея обласний суд засудив до 6 років колонії, покарання для двох інших невідоме.

За інформацією правозахисного центру "Вясна", Андрій Шмай до затримання 10 років жив у Вітебську, був робітником з обслуговування будівель облвиконкому. Сергій Бойко жив у Наровлі, деталі справи проти нього правозахисники не озвучують.

У Білорусі за двома статтями Кримінального кодексу було засуджено мешканця Гомеля та українця В'ячеслава Негоденка. Перш ніж його затримали, він завершив навчання у Білоруському державному медичному університеті та працював стоматологом.

Гомельський обласний суд постановив, що він винен у підтримці "екстремістської діяльності" та у незаконному обігу наркотиків. Правозахисники не мають інформації про деталі рішення суду, а Негоденко відбуває своє покарання в колонії Новополоцька.

До 1,5 року колонії суд Бобруйського району та Бобруйська засудив українця Юрія Бондаренка. Його в липні 2024 року визнали винним в образі білоруського правителя Олександра Лукашенка.

За аналогією з Лукашенком, українця Олександра Котовича засудили за наклеп на його адресу, участь в "екстремістському формуванні" та розпалювання ворожнечі. У березні 2024 року Мінський міський суд ухвалив вирок - 5 років позбавлення волі. Наразі він відбуває покарання у колонії в Шклові.

Читайте також: На кордоні з Білоруссю. Як українці виїжджають з окупації

Оскільки для передачі засуджених іноземців із Білорусі до рідної країни необхідна згода двох держав, питання щодо ув'язнених-українців має дипломатичний характер, стверджує юристка "Вясни" Світлана Головньова.

"Особи, які відбувають покарання, мають право на підтримку консульської служби своєї держави. Слід намагатися добитися, щоб представник консульства здійснив візит до ув'язненого у місці його перебування", - зазначає вона.

Громадяни України, як і всі інші ув'язнені, мають право отримувати відвідини від рідних та здійснювати телефонні дзвінки. Проте, коли мова йде про міжнародні дзвінки, можуть виникати певні технічні труднощі – у колонії може не бути належної інфраструктури для їх організації.

Головньова вважає, що рідним засуджених громадян України слід проявляти активність та звертатися до адміністрації колонії, Департаменту виконання покарань Міністерства внутрішніх справ Республіки Білорусь, а також до консульства та Міністерства закордонних справ України. Це може сприяти відновленню зв'язку з дорогою людиною та забезпеченню належних умов її утримання.