Письменниця, перекладачка і літературний критик Богдана Матіяш на прикладі своєї сім'ї пригадала, як через владу СРСР південні й східні регіони України зросійщилися й дотепер вважають нав'язану мову своєю рідною. Вона розкрила, що через непокору це визнавати її матері обіцяли позбавлення батьківських прав.
Богдана Матіяш поділилася з OBOZ.UA, що тепер відчуває радість через те, що українська мова більше не асоціюється виключно з селянським життям, а почала активно використовуватися в публічних просторах. Водночас, у часи СРСР це було сприйнято як образа для людей.
"Радію, коли в громадських місцях бачу, що закон про мову принаймні в Києві діє. Вчора ми з чоловіком повертались додому, зайшли в пекарню випити кави, і переді мною дівчина робить замовлення українською, продавець говорить українською і не тільки з покупцями, а й з колегами. За мною люди заходять і розмовляють українською, і мимоволі запитуєш себе: ми до цього дожили? Це в Києві? Де моїй мамі казали, коли чули, що вона з нами в автобусі говорить українською: "Зачем вы калечите ребенка?" Тож зміни все одно є. Я думаю, що вони будуть і на тих територіях, які ми сьогодні сприймаємо переважно як російськомовні", - поділилася надіями письменниця.
Вона зазначила, що українцям протягом багатьох років нав'язували іншу мову, тому позбутися її буде складно. Важливу роль відіграє також той факт, що навколо мовного питання існує безліч стереотипів, з якими не всі охочі боротися.
"Політика русифікації була справжнім потужним інструментом тиску. Я добре пам'ятаю, через які випробування проходили мої батьки, коли їх викликали в КДБ. Мама з жахом слухала, як їй погрожували позбавленням батьківських прав. Вона сиділа, нервуючи, прикриваючи тремтячі руки хусткою, і з нервовим сміхом говорила: 'Ну, тоді виховуйте самі!' А кадрові працівники КДБ виявлялися в гніві, звинувачуючи її в знущанні. Ось така була реальність Києва в 70-80-х роках..." - згадує Богдана Матіяш.
Як наголошує мисткиня, "політика русифікації була продумала до найменших гвинтиків", саме тому чимало українців вважають, що російську "ввібрали з молоком матері", хоч їхні бабусі й дідусі могли говорити або суржиком, або українською. "Я розумію, що за цією мовою можуть бути численні травми й винищені роди. У XX столітті совєтські люди жили в постійному страху: якщо будеш зі своєю українськістю кудись пхатися, ти не житимеш!" - зазначала письменниця.
Серед суворих, але малопомітних методів русифікації можна виділити: залякування з боку співробітників КДБ, безкоштовний доступ до російського телебачення (в той час як українське є платним), а також стереотипи про "сільський" характер української мови. Богдана Матіяш підкреслює, що без належної державної політики подолати спадщину Росії буде складно, а нинішня влада робить для цього замало.
У 2022 році у Львові я мала розмову з сім'єю, яка залишила своє рідне місто на сході України через обстріли. Коли ми спілкувалися, вони переходили на українську лише в моїй присутності, а між собою спілкувалися російською. Неможливо переконати когось у важливості української мови, якщо людина стверджує: "Це наша мова, ми виросли з російськими казками, мама співала нам колискові російською". Щоб така потреба виникла, необхідна добре спланована державна політика. Суспільство має усвідомлювати цінність своєї мови та культури, - зауважила перекладачка.
Ознайомтеся з повним інтерв'ю Богдани Матіяш, перейшовши за цим посиланням.
Як раніше інформував OBOZ.UA, актор Дмитро Суржиков поділився, що сприяло його швидкому переходу на українську мову. Він виріс у Маріуполі, де протягом багатьох років спілкувався в повсякденному житті російською, а також активно займався російськомовними проєктами в театрі та кіно. Проте йому вдалося знайти в собі сили для зміни мови спілкування.
#Українці #Телебачення #Росія #Українська мова #Суспільство #Київ #Письменник #Кінематограф #Львів #Російська мова #Політика #Радянський Союз #Маріуполь #Стереотип (поліграфія) #Казка #КДБ #Перекладач #Русифікація #Літературний критик #Суржик #Молоко #Художник
