Замість роботи на виробництві – на передову в Україні.

Метугена Уна-на Жан Пафе з Камеруну сподівався знайти роботу на косметичній фабриці в Росії. У березні 2025 року він вирушив з Дуали після отримання оголошення, яке обіцяло легальний контракт, житло та зарплату в 1200 доларів на місяць. Проте всього через кілька тижнів він опинився в окопі під Донецьком, з гвинтівкою в руках і наказом йти в бій. Він залишився єдиним живим з групи з десяти африканців, яких російські вербувальники заманили обіцянкою роботи на "шампуневій фабриці". Історія Метугени, висвітлена британськими медіа, є лише одним із численних прикладів того, як Росія підступно вербує чоловіків і жінок з різних країн Африки для участі у війні проти України.

У відео, опублікованому українським батальйоном К-2, видно двох чорношкірих чоловіків у російських уніформах. Це Метугена Уна-на Жан Пафе та Анатоль Франк з Камеруну. "Я мав лікувати зуби", - каже один з них. "А я робити шампунь", - додає другий. Обидва розповідають, як після прильоту до Москви їх затримали, а потім доправили до військової частини, де в них відібрали паспорти і змусили підписати контракти російською мовою, якої вони не розуміли. Їхню історію описали видання The New Voice of Ukraine і портал Rubryka ще в червні 2025 року.

Ось як виглядає новий вид торгівлі людьми, що активно практикується Росією. Як вказується в розслідуванні UNITED24 Media, опублікованому у червні 2025 року, Москва має потребу в живій силі для ведення війни, втрати в якій вже досягли неймовірних масштабів. Відповідно до незалежних оцінок, згадуваних у статті газети The Telegraph, загальна кількість загиблих і поранених з російської сторони перевищує мільйон. Кремль знайшов спосіб заповнити цю нестачу, вербуючи іноземців, часто через обман.

Згідно з доповідями UNITED24 Media та Africa Defense Forum, сотні африканців привозять до Росії під приводом звичайної роботи в цивільних секторах - на заводах, на будівництві чи охороні. Після прильоту вони чують: "або підписуєш контракт, або депортація". Багато хто з них походить з Камеруну, Нігерії, Гани і Того.

У 2024 році Володимир Путін видав указ, що надає можливість отримати російське громадянство іноземцям, які завершать річну військову службу. Це лише символічний крок "відкритості", який насправді слугує інструментом тиску на тисячі нелегальних мігрантів з Африки, що перебувають у Росії.

"Це паспорт за кров", - каже в інтерв'ю ZAM Magazine Рауль Сумо Тайо з Інституту досліджень безпеки (ISS Africa). "Росія використовує бідність і відсутність перспектив, а африканські уряди мовчать, бо користуються російською військовою допомогою", - додає він.

Уряд Камеруну офіційно підтвердив, що кілька десятків військовослужбовців залишили свої ряди, прагнучи вирушити до Росії. У березні 2025 року Міністерство оборони запровадило заборону на виїзд військових без попереднього дозволу командування. Міністр Джозеф Беті Ассомо охарактеризував цю ситуацію як "сучасну форму торгівлі людьми". Інформацію про це оприлюднили новинні платформи HumAngle та Africa Defense Forum.

Згідно з інформацією журналістів з Дуали та Яунде, не менше 65 громадян Камеруну втратили життя в Україні. Багато з них вирушили туди після оголошення про можливість заробітку в 2000 доларів на місяць та безкоштовного житла. "У країні, де вчитель отримує всього 70 доларів, така пропозиція здається справжнім дивом," - зазначає анонімний експерт, якого цитує UNITED24 Media, додаючи: "Але в Москві це диво обертається на жах".

"Підпиши або зникнеш". Механізми вербування та система примусу

Вербування африканців до російської армії відбувається кількома каналами. Найжорстокішим є міграційний шантаж. Поліція в Москві та Санкт-Петербурзі регулярно організовує рейди в гуртожитках і гостелах, де проживають іноземці. Затриманих направляють до військових комісаріатів. Там, як описують свідки в розслідуванні The Insider (2025), перекладач наказує підписати документ. "Я думав, що це заявка на легалізацію перебування. Виявилось, що я підписав військовий контракт", - сказав нігерієць Оламіде Адебайо, якого цитує The Insider.

Іншим способом маніпуляції є фальшиві вакансії, які активно поширюються в соціальних мережах, зокрема на Facebook, Telegram і WhatsApp, російськими посередницькими компаніями та їхніми африканськими рекрутерами. Оголошення, які публікуються під виглядом охоронних або логістичних фірм у Західній Африці, запрошують на роботу в Росії, обіцяючи житло. Однак, після прибуття в Москву, паспорт нових працівників забирається "на зберігання", а самі вони потрапляють до військового навчального центру. Як виявили журналісти UNITED24 Media, багато африканців, які стали жертвами вербування, не підозрюють, що їх відправляють до бойових підрозділів.

Дослідження Africa Defense Forum виявило, що деякі з цих підприємств мають зв'язки з колишньою групою "Вагнера". Після її розпаду в 2023 році функції вербування були передані Міністерству оборони Росії, яке заснувало так званий Африканський корпус. Ця нова структура продовжує справи "Вагнера" в таких країнах, як Малі, Судан та Центральноафриканська Республіка. Проте, тепер частина людей направляється не лише в зони збройних конфліктів в Африці, але й на фронт в Україні.

Для багатьох африканських мігрантів отримання російського паспорта є єдиним способом поліпшити своє життя та забезпечити безпеку. Обіцянка про громадянство стала ключовим інструментом, який російські органи використовують для набору військових. Як вказує ZAM Magazine у дослідженні "Migrant Battalion | Cameroon", пропаганда в російських медіа демонструє чернокожих солдатів, які висловлюють подяку Путіну за "боротьбу з колоніалізмом Заходу". Проте, насправді, більшість із них навіть не володіє російською мовою, а їхня "служба" зазвичай триває лише кілька тижнів — до першого обстрілу, що може призвести до загибелі або серйозної травми.

Українські служби підтверджують, що іноземці, зокрема африканці, потрапляють до так званих штурмових спеціальних підрозділів, які зазнають найбільших втрат. Речник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими ЗСУ Петро Яценко в інтерв'ю The New Voice of Ukraine каже, що "Росія не просить про їхній обмін, оскільки не розглядає їх як солдатів, а як гарматне м'ясо".

У російській військовій структурі африканці виконують не лише бойові завдання. На заводі в спеціальній економічній зоні Алабуга, розташованій на Уралі, працюють сотні жінок з Камеруну, Гани та Сенегалу. Їм обіцяли професійну підготовку та безпечні умови проживання, але, як виявили журналісти UNITED24 Media, насправді ці жінки займалися збором "шахедів" і боєприпасів. Деякі з них не мали доступу до своїх паспортів і заробітної плати, а після атаки України на Алабугу в квітні 2024 року, кілька десятків з них загинули.

"Це є сучасною формою промислового рабства," - зазначають у ZAM Magazine. Автори статті підкреслюють: "Раніше африканців вивозили до колоніальних територій, а тепер - на заводи в Росії."

Кремль представляє африканських рекрутів як доказ "братерства народів". На російському телебаченні та в Telegram-каналах поширюються відео з чорношкірими солдатами, які дякують Путіну за "можливість боротися проти Заходу". Це елемент ідеологічної кампанії, яка має приховати економічний примус і той факт, що багато із цих людей є жертвами торгівлі. Як ми читаємо у звіті Robert Lansing Institute, російські дії в Африці є "новим втіленням колоніалізму". Паспорт і пропаганда замінили в ньому батіг і ланцюги.

"Це не наша битва". Мотивація, результати та відповідальність.

Чому африканці готові йти на небезпеку в конфліктах, що їх не стосуються? Відповідь лежить у сплетенні бідності, примусових обставин і впливу пропаганди.

Згідно з доповіддю Інституту Роберта Лансінга, російська рекрутація основана на трьох стовпах: обіцянці паспорта, ілюзії ідеологічної боротьби з колоніалізмом та використанні мігрантів без правового статусу. У багатьох країнах Африки на південь від Сахари молоді люди не мають перспектив - у Камеруні безробіття серед молоді перевищує 40%, а зарплата чиновника становить в еквіваленті 100 доларів на місяць.

"Росія обіцяла їм стабільність, освіту та громадянство, а дала смерть", - сказав аналітик Інституту досліджень безпеки в Преторії в інтерв'ю журналу ZAM Magazine у вересні 2025 року.

У країнах, таких як Того, Гана та Нігерія, російська пропаганда знаходить підтримку. Фільми про війну в Україні подаються там як "повстання глобального Півдня проти Заходу". Цей наратив підхопили деякі місцеві медіа, особливо в тих регіонах, де військова присутність Франції сприймається як неоколоніалізм. "Кремль зміг створити міф про Росію як союзника в боротьбі з імперіалізмом, хоча насправді сам повторює колоніальні практики", - зазначає Africa Defense Forum (2025).

Багато африканських урядів не висловлюють свою позицію стосовно цього питання. Так, Камерун, Нігерія та Гана офіційно не визнають участі своїх громадян у конфлікті, оскільки бояться втратити підтримку з боку Росії у військовій сфері. Лише Того зізналося, що його громадяни стали жертвами обману через неправдиві оголошення про роботу. Це підтверджується звітом Robert Lansing Institute, опублікованим у травні 2025 року.

У Яунді та Дуалі родини зниклих осіб розміщують в інтернеті світлини своїх синів у російських формах з запитанням: "Хтось його бачив?". Повернення тіл відбувається дуже рідко. Щомісяця матері збираються в церквах, молячись за своїх синів, чиї ім'я не з'являються в жодних офіційних списках. "Мій син мав їхати на навчання до Москви, а не загинути в Україні", - згадала мати одного з призовників в інтерв'ю з HumAngle. У Камеруні виникають неформальні групи підтримки для тих, чиї близькі зникли безвісти. Жінки — матері, дружини та сестри зниклих чоловіків — складають списки і поширюють їх у соцмережах під хештегом #BringOurBoysHome. "Ми не маємо сили протистояти Росії, але можемо боротися за пам'ять", - зазначила одна з жінок в бесіді з UNITED24 Media.

Звіти Africa Defense Forum та ISS Africa вказують, що вербування африканців Росією є не тільки порушенням міжнародного права, а й серйозною загрозою для безпеки континенту. Відтік солдатів з африканських армій, особливо з Камеруну та Нігеру, послаблює сили, що борються з ісламістськими угрупованнями. Як зазначає The Telegraph, іноземці в російських військах не мають впливу на хід війни, але їхня присутність дозволяє Кремлю продовжувати конфлікт, зменшуючи фінансові й політичні витрати, пов'язані зі смертю російських громадян. "Це не їхня війна. Це війна, яку хтось продав їм як шанс на краще життя", - каже український офіцер, якого цитує UNITED24 Media.

З юридичного погляду Росія обходить заборону на вербування іноземців, пропонуючи їм прискорене громадянство та офіційні військові контракти. На папері вони є "солдатами", а насправді - жертвами торгівлі людьми. Як підкреслює ZAM Magazine, "паспорт стає новою зброєю в імперському арсеналі".

Експерти, які спеціалізуються на Африці, проводять паралелі між сучасними подіями та колоніальним минулим. "Захід експлуатував африканців для ведення своїх війн, а тепер цю ж практику застосовує Росія", - зазначає Robert Lansing Institute у травні 2025 року. У обох ситуаціях основними чинниками залишаються бідність та брак альтернатив.

Як зазначив Рауль Сумо Тайо з ISS Africa в інтерв'ю ZAM Magazine, участь африканців у війні Росії проти України є "новою формою колоніалізму, в якій замість плантацій є окопи Донбасу".

Африканці, які беруть участь у конфліктах на стороні Росії, роблять це не з ідеологічних міркувань, а через безвихідь. Процес їхнього вербування базується на комбінації обману, економічної скрути, примусу та пропаганди. У часи глобальних міграцій Росія перетворила Африку на джерело дешевої робочої сили для військових потреб і символічного капіталу, який нібито свідчить про підтримку Кремля з боку країн глобального Півдня.

Як зазначає UNITED24 Media, ситуація залишатиметься без змін, поки молоді африканці не отримають дійсно спроможну економічну альтернативу. "Кожен економічний спад в Африці розширює коло потенційних рекрутів для російських військ", - стверджують автори доповіді.

Для багатьох це історія про нездійсненні мрії. Для Росії - статистика. Для світу - попередження, що війна в Україні давно вийшла за свої межі.

Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.