Зеленський рухається вперед, приносить Тисячовесну. Чи принесе президентська фінансова підтримка культурі якісь позитивні результати?

Ясно одне: на презентації програми "Тисячовесна", організованій Міністерством культури, вашій Антоніні явно не вистачало Микити Потураєва. Голова парламентського комітету з гуманітарної та інформаційної політики завжди радує вашу авторку таким багатством цитат, що питання заголовка вирішується моментально. Золота тисяча фраз пана Микити — це моя улюблена програма. Але так повезти вдається не завжди.

Зате завітала заступниця керівника Офісу президента Олена Ковальська, яка, здається, вийшла з анабіозу і заявила, що нарешті у влади та народу з'явилося розуміння важливості культурної сфери, тому ось вам така програма. Про це я напишу більше, але -- спойлер -- таке розуміння прийшло не зараз, а щонайменше 10 років тому, коли культурні інституції запрацювали і почали демонструвати результат.

Як казали мої колеги з одного медіа на намагання молодих журналістів протягнути в ефір застарілі новини: "Брейкінгньюз! Помер Майкл Джексон!". Нагадаю, що пані Олену в тусовці називають "наглядачкою" по культурі від ОП. Аж до того, що кандидатури очільників різних інституцій затверджуються саме в її кабінеті.

Перш ніж перейти до обговорення назви, хочу висловити свою думку: вона мені не подобається. І справа не лише в естетичних аспектах, хоча й це має значення. Проблема полягає в тому, що президента неодноразово критикують за його популістські ініціативи, такі як "тисячі Зеленського" у різних сферах — навіть у сфері пального. І ось знову з'являється "Тисячовесна". Складається враження, що нашому верховному головнокомандувачу не повідомляють про значне невдоволення цим "тисячопадом", і він вважає, що все йде добре. Або ж він просто ігнорує критичні зауваження та продовжує дотримуватися вже обраного стилю.

Ваша Антоніна усвідомлює, що існували й альтернативні варіанти, які виглядають досить привабливо. Однак, президентська програма передбачає специфічний підхід до неймінгу. Настя Платонова підготувала для вас якісний, серйозний аналіз цієї ініціативи – обов'язково ознайомтеся з ним. Тим часом, ваша Антоніна надасть деякі роз'яснення щодо контексту, в якому проходить цей конкурс.

Спочатку розглянемо, чому культурні кола (і не тільки вони) ставляться до цієї програми з насторогою, а подекуди й із певною упередженістю – це можна назвати і невдоволеним зітханням та закочуванням очей. По-перше, є елемент популізму. А по-друге... Хоча, навіщо це пояснювати – ви ж пам’ятаєте той скандальний пітчинг, організований Мінкультом у 2023 році? Там, де Юрій Горбунов отримав фінансування на "серіал про Поворознюка", але після певних суперечок відмовився від нього, ображений на ситуацію.

Але це було не головне, бо основний недолік цього дійства був в абсолютно нахабній непрозорості -- переможців визначали у ручному режимі тодішній міністр Олександр Ткаченко і якогось милого режисер "Слуги народу" Олексій Кірющенко.

Зображення, що не викликає жодних асоціацій.

Я досі не можу зрозуміти, як реагувати на це. По-перше, яка роль Кірющенка у всій цій ситуації? Він не є представником Міністерства культури чи будь-яких державних організацій. По-друге, він є громадянином Росії. Принаймні, так було в 2019 році, коли він намагався отримати посаду голови Держкіно, забувши, очевидно, що з російським паспортом участь у конкурсі неможлива.

Оскільки Олена Ковальська залишила презентацію раніше, щоб зустрітися з президентом, Антоніна була змушена вийти слідом за нею, щоб уточнити деякі деталі. Вона поцікавилася, чи отримав Кірющенко українське громадянство, проте відповіла, що не має інформації з цього питання. Антоніна також висловила свою думку, що процес визначення переможців виявився невдалим, і зазначила, що сталася серйозна помилка. Але хто ж за цю ситуацію відповідальний?

Так, Ковальська дійсно вважає, що до цього часу культурна сфера розвивалася не найкращим чином. Наприклад, стратегія була відсутня, — зауважила вона в розмові з вашою авторкою. І це дійсно так — не було жодної формалізованої та документально підтвердженої стратегії. У Міністерстві культури вона з'явилася лише минулого року (лише на 5 років — це зовсім незначний термін), а в Держкіно досі не можуть узгодити подібний документ. Це, безумовно, викликає занепокоєння.

Але ось простий приклад. Ще в році 2013-2015 вашу авторку здивовано запитували: "Ти пишеш про українське кіно? Камон! Хіба воно існує взагалі?". Так ось, орієнтовно у 2018 році мене про це вже ніхто не запитував, бо вітчизняні стрічки різного штибу виходили у прокат і активно обговорювалися в соцмережах.

У 2017 році був створений Український культурний фонд, очолила який Марина Порошенко. Вибір на її кандидатуру викликав чимало суперечок, але присутність першої леді на цьому посту підкреслила значущість культурних питань у формуванні державної політики. Однак приблизно з 2020 року цей державний процес несподівано зупинився.

На цьому хвилинку порохоботства закінчено.

Та повернімось до упередженого ставлення культурної спільноти до державних конкурсів. Можемо згадати не менш скандальний 19-й пітчинг Держкіно, який проігнорувала велика частина кінематографістів. На мій погляд, більш досвідчена та свідоміша. Усе через вкрай паскудний імідж відомства і, знову ж, непрозорість процесів.

Що ж до нинішньої "Тисячовесни", то в Мінкульті намагаються запевнити, що такого трешачку ми більше ми не побачимо. Щоправда, травматичний досвід спільноти і, відповідно, недовіру так просто не здолаєш. Водночас теперішній Мінкульт усе ж дуже відрізняється від того, що ми бачили впродовж останніх років. Тетяна Бережна, на відміну від своїх двох попередників, людина відкрита і явно не хоче кататися на шакалячому експресі. Приміром, за ці кілька місяців були враховані певні зауваження до програми. Стосовно ризиків, то команда теж їх визнає і намагається уникнути.

Міністерка культури Тетяна Бережна

Один з основних -- це купа грошей. Так, купа грошей. Їх реально дуже багато на один раз, спільнота після 2022-го дуже зменшилася, є шанс просто не вивезти таку кількість контенту. В сенсі, не вивезти зробити його якісно. А саме на якості наголошує Тетяна Бережна. Усі ці твори повинні стати суттєвою альтернативою російському контенту, який українці все ще активно дивляться. Про що свідчить опитування від Gradus, яке провели на замовлення Мінкульту, аби зрозуміти потреби українців.

Власне, стосовно якості виникали певні сумніви щодо двох згаданих пітчингів. Оскільки результат вже отримано, а ваша Антоніна знайома з ним (і, можливо, вже розглядає можливість попросити у керівництва бюджет на психотерапію або міцні напої), мушу поділитися невтішними спостереженнями: більшість цього контенту, на мій погляд, не має жодної якості. Це особливо стосується телевізійних серіалів. В цілому, телевізійники не дуже цікавляться якістю - адже, як вважають менеджери, глядачі не готові дивитися щось складніше, тому вони опираються на рейтинги.

Багато важив у цьому процесі й рівень самих експертів, котрі визначали переможців, частина яких узагалі не мала стосунку до кіносфери. Тут, до речі, знову злий жарт зіграло уявлення багатьох телевізійників, що робота над серіалами і кіно -- це одне й те саме. Бо ці галузі кардинально різняться в безлічі моментів. Тому й маємо ситуацію, що кінопроєкти оцінюють серіальники, вважаючи себе компетентними. В результаті получається біда.

Власне, саме експертний склад я вважаю одним з найбільш важливих моментів як у "Тисячовесні", так і в будь-якому іншому конкурсі. Бо можна вигадати загалом хорошу схему, яка розіб'ється об невдалий вибір.

Питання щодо призначення експертів без проведення конкурсу викликає занепокоєння. Ми прагнемо до максимальної відкритості та уникнення будь-яких конфліктів інтересів. Однак це, на мою думку, є складною проблемою, яка практично не має простого вирішення. Спільнота багато разів порушувала це питання, і щоразу доходила до висновку, що в нашій культурній сфері, яка є досить обмеженою, всі знайомі між собою та мають певні дружні зв'язки. Явні конфлікти інтересів, безумовно, можна виявити, але є чимало нюансів, які залишаються поза увагою.

Другий аспект, на який варто звернути увагу, – це професіоналізм. Я б акцентувала не лише на знаннях у своїй сфері, а й на практичному досвіді. Маючи понад 10 років різноманітних процесів, ми здатні передбачити багато речей. Всі мають певні зв'язки у цій галузі, зрештою. Необхідно згадати, що Тетяна Бережна вже озвучила кілька імен, які з'являться серед експертів: кінопродюсер Володимир Яценко, відомий своїми роботами "Ти – космос", "Атлантида", "Люксембург, Люксембург"; режисерка анімаційних фільмів Олександра Рубан, яка працювала над "Мавка. Лісова пісня" та серіалом "Пес Патрон"; театральна режисерка Олена Коляденко, відома своїми виставами "Шафа" та "Кабаре"; а також режисер і журналіст Мстислав Чернов, який працював над "20 днів у Маріуполі" та "2000 метрів до Андріївки". На мою думку, це вражаючий список. Тепер залишається питання – хто його доповнить?

Є ще один аспект, який викликає у мене занепокоєння. Міністерство культури оприлюднило перелік рекомендованих тем, які варто врахувати в своїх творах. Ці теми не є обов'язковими і мають досить широкий спектр:

Однак, якщо повернутися до досвіду, то можна помітити, що значна частина учасників конкурсу виявляє високу чутливість до кон'юнктури. Ваша Антоніна також має певні зв'язки і може вас розчарувати: можна створити патріотичний фільм про важливу подію чи особистість, залишаючись при цьому абсолютно байдужим до теми. На таку роботу ймовірніше виділять фінансування.

Сьогодні інтерес до використання патріотичних тем зростає в геометричній прогресії, що, на жаль, супроводжується ризиком впливу фінансових ресурсів на цей процес. Сподіваємося, що фахівці зможуть мінімізувати ці впливи. Ваша авторка також буде уважно стежити за ситуацією — організатори конкурсу обіцяють публічно публікувати заявки. Проте, уявляю, з якою швидкістю доведеться працювати експертам — ось ілюстрація графіка:

Не можу дочекатися серпня! І не лише я — сотні людей прагнуть ознайомитися з форматом фестивалю-пітчингу, розробленим Володимиром Зеленським. Наразі відомо, що захід точно не проходитиме в Києві, а відбудеться в одному з міст західної України.

І остання моя пересторога -- це (не)можливість Мінкульту працювати самостійно, без постійних втручань з ОП. Програма ж президентська. Як на мене, поки ці втручання в культурну сферу нічого хорошого не приносили. Тому Антоніна сподівається, що Володимир Зеленський покаже приклад спільноті і перший почне довіряти Мінкульту. А обговорення "Тисячовесни" триватимуть і далі -- у майбутніх конкурсантів уже є безліч запитань і вони збираються активно їх ставити.