Зірка "Зіркового шляху" Леонард Німой: попри свою міжнародну популярність, він завжди пам'ятав про свої українські корені.

Легенду світового кінематографа, відомого американського актора, режисера, сценариста, поета та фотохудожника Леонарда Німоя найчастіше згадують як виконавця ролі капітана Спока у франшизі "Зоряний шлях". За цю роль Німий тричі номінувався на найпрестижнішу телевізійну премію "Еммі", ставши єдиним актором, якому це вдалося кілька разів поспіль.

Ті, хто близько знав Німоя, зазначають, що навіть досягнувши вершин слави, він ніколи не втратив зв'язок із рідною країною своїх батьків, які емігрували до США. У одному з інтерв'ю актор поділився, що його коріння походять з маленького українського містечка, яке, на жаль, він так і не відвідав. Не випадково його найвидатнішою театральною роботою стала роль Тев'є-молочника у постановці "Скрипаль на даху" за п'єсою Шолом-Алейхема, випущеній у 1971 році. Тоді Німой зізнався, що ця роль для нього стала "поверненням додому": у Тев'є він упізнавав своїх батьків, які народилися та прожили в Україні до переїзду до Америки.

Мрію про акторську професію підтримував тільки дідусь

Леонард Саймон Німий з'явився на світ 26 березня 1931 року в Бостоні в родині Макса та Дори Німих, які емігрували до США з Ізяслава, що колись належав Волинській губернії, а тепер є частиною Хмельницької області України. Першим з родини в Америку виїхав батько Лео, а його мати та бабуся перетнули кордон з Польщею, приховавшись у вантажному вагоні під тюками сіна. У Бостоні Макс відкрив свою перукарню, тоді як Дора присвятила себе повністю родині, дбаючи про чоловіка та дітей. Фінансові можливості родини були обмеженими, тому Леонард змушений був з раннього віку шукати заробіток: він продавав газети, чистив взуття, працював прибиральником у театрі, а згодом став комівояжером, який реалізовував пилососи. Водночас, починаючи з 8 років, Лео брав участь у дитячому театрі. Батьки не підтримували його акторські амбіції, бажаючи, щоб він здобув якісну освіту або освоїв професію, яка забезпечила б йому гідний заробіток. Лише дідусь виявляв інтерес до мрій онука стати актором: хоч він і не зовсім розумів суть цієї професії, але бажав, щоб Леонард займався тим, що справді його цікавить, а не тим, що є практичним чи вигідним.

Як ветеран військової служби та водій таксі перетворився на актора.

Свою дебютну роль Ральфі в аматорському театрі "Прокинься і співай!" Лео зіграв у віці 17 років. Ця вистава та досягнутий успіх стали визначальними моментами в його житті. Кошти, які Німий заробив на продажу пилососів, він інвестував у своє навчання, здобувши освіту в Бостонському коледжі та Pasadena Playhouse. Під час служби в армії він активно брав участь у військових театральних постановках. Після демобілізації Німий став таксистом у Лос-Анджелесі, де привернув увагу продюсерів. Його перший фільм "Малюк Монк Бароні" зазнав невдачі в прокаті, але здобув велику популярність на телебаченні, що зробило Німого відомим і закріпило за ним образ людини з непростим характером.

"Я не Спок" і "Я - Спок"

Досить довго Леонард грав ролі другого плану, у своїй щоразу звертаючи він увагу глядачів. Під час зйомок серіалу "Лейтенант" його режисер Джин Родденберрі, придивившись до Німою, зрозумів, що він ідеально підходить для участі у його новому - науково-фантастичному - серіалі "Зоряний шлях". Так Леонард став напіввулканом-напівлюдини капітаном Споком, який приніс акторові світову популярність: протягом 49 років - з 1964 по 2013 рік - він спочатку грав цього героя, а потім озвучував його. Капітан Спок став культовим персонажем і одним із найпопулярніших інопланетних дійових осіб у кіно і на телебаченні - холоднокровним суперменом, здатним виконати будь-яке - навіть найскладніше - завдання, і це - заслуга самого актора.

Леонард стільки всього вигадав для свого героя, що й не перерахувати, але, мабуть, найцікавішою його знахідкою був характерний жест - вулканічний салют, схожий на благословення єврейських священиків, який став частиною поп-культури. Але в такого - стовідсоткового входження в образ був і свій зворотний бік: у якийсь момент Німий зрозумів: йому важко відокремити себе від свого героя. Навіть у його театральних роботах - таких як Рендл Макмерфі у "Пролітаючи над гніздом зозулі" або Шерлоці Холмсі в однойменній п'єсі - на думку його шанувальників та критиків, стирчали "вуха" капітана Спока. Результатом стала двотомна автобіографія з промовистими назвами "Я не Спок" та "Я - Спок": у першому Німий писав, що, незважаючи на багаторічний "зв'язок" зі своїм героєм, все-таки не втратив своєї індивідуальності, у другій - розповідав про те, що їх дуже багато поєднує.

Кінотеатр, театр, фотографія

Після завершення "Зоряного шляху" Леонард Німой не залишився бездіяльним. Протягом двох сезонів він з’являвся у серіалі "Місія нездійсненна", а також взяв участь у зйомках фільму "Вторгнення викрадачів тіл" і озвучив анімаційний проект "Зоряний шлях". Значну частину свого часу він присвячував театральній діяльності, де виступав не лише як актор, але й як режисер та продюсер. Крім того, Німой завжди мав пристрасть до фотографії, якою займався протягом усього життя. Його улюбленою моделлю була його друга дружина, Сьюзан Бей, яку він знімав у жанрі "ню". Проте його талант як фотографа не обмежувався лише цим стилем. Він вмів помічати і фіксувати моменти навколишнього світу, які залишалися непоміченими іншими. Коли його запитували про концепцію його фотографій, Леонард відповідав: "Вона полягає в тому, що я маю камеру і намагаюся зафіксувати те, що, по суті, невидимо. І іноді я це бачу. Ось зараз я "схоплюю" цю картину".

"Безсловесний4864"

Леонарда Німоя не стало 27 лютого 2015 року - він помер від тяжкої хвороби легень. Поховали актора в Лос-Анжелесі, на прощанні були присутні 300 осіб - родина, друзі, колеги, у тому числі і Захарі Квінто та Кріс Пайн, які зіграли капітана Спока після Німоя. Його ім'ям було названо астероїд "Нимой4864", відкритий 1988 року, що символічно, враховуючи, що популярність акторові принесла роль космічного персонажа.