Гаагавізьметься за морські злочини Росії вАзовському регіоні. Міжнароднийарбітражний суд підтвердив: має юрисдикціюна такі слухання. В українському МЗСкажуть, справа в першу чергу стосуєтьсябудівництва Керченського мосту танезаконної зупинки суден. Цю темуобговорюватимемо з гостями студії«Доброго ранку, Країно!» Іваном Шинкаренком– народним депутатом, фракція «Слуганароду», Олександром Бригинцем –депутатом ВР 7-8 скликань та МаксимомЯлі – міжнародним експертом, політологом.
Яків нас шанси бути переможцями в ційсудовій тяганині?
ІванШинкаренко: Тутварто сказати не те, які шанси, а якішанси на те, що все це вступить в дію ідійсно проти Росії почнуть вживатисяякісь санкції та якісь інструменти, якіб намагалися здійснити рішення суду,котре буде.
Винатякаєте на те, що, яке б рішення небуло, Росія може просто не взяти йогодо уваги?
ІванШинкаренко:Абсолютно вірно. Тому що приблизно таквоно і буде. Але коли через декількароків це вступить в силу, я думаю, тампочнуться якісь нові ситуації. Мипам’ятаємо випадки, коли Україназабирала свої позови до суду і за рахунокякихось домовленостей це вирішувалоякісь подальше питання стосовно Українита її інтересів.
Ценормальна практика – відмовлятися відсвоїх інтересів в обмін на те, щоб Росіяв подальшому щось там робила?
ІванШинкаренко:Якщо керівництво держави приймаєрішення, що той обмін для України більшвигідний та має більш важливу стратегічнуціль, то чому ні? Якщо це ніяк не зашкоджуєі не здає українські стратегічніінтереси.
Аяк вам такий підхід?
ОлександрБригинець: Язгоден в тому, що все залежатиме відпозиції України. Україна може в будь-якиймомент відмовитися від своїх вимог. Нажаль, таке вже було в Стокгольмськомуарбітражному суді. Сьогодні я реальнорозраховую тільки на суд, який стосуєтьсяМН17, тому що там Україна не є стороною.Тому як би українська сторона нестаралася, як би вона не видавала свідківРосії, як би вона не підігрувала Росії,тут Україна нічого не може зробити протицього рішення. В даному випадку, колими говоримо про цей суд, згадаємо, щосьогодні відкрита кримінальна справапроти Порошенка про те, що він, мовляв,неправильно українські кораблі відправивз одного українського порту в іншийпорт. Я думаю, що Росія це теж будевикористовувати під час судовогопроцесу, визнаючи, що нібито Українасама визнає, що наші кораблі не маютьправа рухатися з порту в порт. Думаю, щов якійсь момент Україна може поступитисянаціональними інтересами і визнати, щоправосуддя в одному випадку є більшвигідним, ніж правосуддя в якомусьіншому випадку. Ми говоримо про те, щовигідніше владі, а не те, що вигіднішекраїні. Все дуже просто. Росія програєсуд, вона повинна повернути наших моряківбез усяких додаткових умов. Якби цеповернення відбулося, це було б великоюганьбою для Росії, це було б приниженнямРосії в самій Росії, тому що всі росіянипобачили б, що Путін, який заявив проте, що вони не виконують ніяких міжнароднихрішень судів, все-таки змушений їхвиконати, інакше проти Росії були бвведені санкції. В цей час Зеленськийі його команда підігрують Росії іприймають цих моряків у нібито виглядіобміну. Це був компроміс, можливо, вонизнаходили, як це виправдати, але в тому-той річ, що не було ніякого компромісу.Тому що війна триває, обстріли тривають,прориви українського фронту тривають.Ми знаємо, що поки що немає в історіїжодного випадку, коли б поступка агресорупризвела до миру.
Вашаточку зору: Київ підіграє Москві?
МаксимЯлі: Необхідновраховувати кожну ситуацію. Тому щозараз те рішення, яке ми сьогоднікоментуємо, там ми ні на жодні поступки,поки що принаймні, не пішли. Часу дозакінчення справи в Гаазькому суді щедуже багато. Всі формальності, щоб буливиконані. І як ми знаємо, в нас лунаютьініціативи окремих депутатів, я маю наувазі, навіть про відновлення постачанняводи до Криму. В цій справі, з моєї точкизору, ми не можемо йти на компромісижодні. Тому що з точки зору міжнародногоправа, якщо ми почнемо відкликати власніпозови, тим самим де-факто ми визнаємоприналежність Криму до Росії. Чого вонанасправді і бажає і переслідує всілякимиметодами. То ту в цій справі щодо тихобмінів,які були, кожен потрібнорозглядати окремо. І ведеться політика,якщо обидві сторони задоволені певнимикомпромісами, тоді це влаштовує обидвісторони, якщо не втрачаємо власнінаціональні інтереси. Проте цей випадок,звичайно, стає окремим, тому що якщо мивідкличемо власний позов, почнемознімати санкції, тоді наші західніпартнери скажуть: добре, якщо ви саміне визнаєте, відміняєте власні санкції,чому ми маємо тоді терпіти власні збитки?
