Щодня протягом карантину близько 1600 українців піддавалися домашньому насильству, про це повідомили у МВС. Правозахисники ж кажуть, ці цифри значно вищі. Насправді вимушена ізоляція призвела до сплеску конфліктів та тиранії в родинах. Проблему насильства в сім’ї прокоментує гостя студії «Доброго ранку, Країно!» Альона Кривуляк – директорка Департаменту Національних гарячих ліній та соціальної допомоги громадської організації «Ла Страда-Україна:
«Насправді є така проблема, і ми дуже ретельно її спостерігали якраз в період карантину. Загалом для нашої громадської організації тема протидії домашньому насильству не є новою. Але в період карантину ми дійсно прослідкували, що кількість звернень стосовно фактів домашнього насильства, на превеликий жаль, дійсно зростає. Але я, мабуть, хотіла розвінчати цей певний стереотип і сказати про те, що карантин не став причиною домашнього насильства. Сплеск був, але, по суті, більше ніж 90% тих осіб, які до нас зверталися, говорили про те, що вони і до карантину страждали від домашнього насильства. Але просто в умовах карантину це домашнє насильство стало частішим і жорстокішим. Тобто не можна сказати, що карантин став причиною, але він став певним каталізатором або фактором ризику, який оголив цю проблему.
Загалом, якщо ми говоримо про тему домашнього насильства, ми і по власній статистиці орієнтуємося, що вона розподіляється десь 90% на 10%. 90 відсотків – це звернення від жінок, 10 відсотків – від чоловіків. Але, по суті, якщо говорити про якісь реальні цифри, таких звернень від чоловіків могло б бути значно більше. Але враховуючи певні стереотипи, які є в нашому суспільстві, коли дійсно не прийнято просити про допомогу, або коли ми говоримо, що чоловік – захисник, воїн, він не має права скаржитися, не має права плакати, він сам має вирішувати свої проблеми. І тому дійсно, коли ми спілкуємося з чоловіками, ми спостерігаємо, що для них дуже соромно про це розказувати і соромно попросити про допомогу. І вони, в принципі, роблять доволі рішучий крок до того, щоб поговорити з психологом, але з приводу подальшого алгоритму дій, наприклад, звернення до поліції – вони це відкидають.
Взагалі, якщо ми говоримо про випадки домашнього насильства, дуже великий акцент робиться на постраждалу особу, не важливо це чоловік чи жінка. І досить часто такі люди починають шукати проблему в собі та звинувачувати себе в тому, що трапилося, при цьому виправдовуючи свого кривдника. І тому для таких людей психологічна підтримка в першу чергу є надзвичайно важливою якраз для того, щоб зрозуміти, що насправді в ситуації домашнього насильства завжди винний кривдник».
