Можливий реванш опозиційних політ сил під час місцевих виборів в Україні вже не такий примарний, як це було рік тому. Реформа децентралізації та економічна коронакриза дозволили регіональним лідерам відчути себе значно впевненіше. Спільно з опозиційними партіями вони готуються до справжньої політичної війни. Про те, що чекає на українців восени, говоритимемо з гостем студії «Доброго ранку, Країно!» Ярославом Юрчишиним – народним депутатом, фракція «Голос», та Максимом Маньковським – політичним експертом.
Місцеве самоврядування вирішило дати бій центральній владі і, мабуть, парламентським партіям так само, тому що вирішили створити свою. Наскільки це успішна ідея для місцевих виборів?
Ярослав Юрчишин: Насправді як проект під місцеві вибори це можна розглядати реалістично. Як проект на довготривалу перспективу, амбіції відстоювати місцеве самоврядування. Будь-які довготривалі союзи між Львовом, Києвом, Дніпром приречені не через те, що люди різні чи погані, чи добрі, а через те, що пріоритети фінансування, проблеми, які є, надзвичайно різні. І Львів, Київ і Дніпро в будь-якому випадку конкуренти за фонди регіонального розвитку, за інші фонди. Тому я скептично ставлюсь до того, що партія як така буде, а місцевим мерам набагато легше йти самовисуванцями або на чолі іменних партій. Зараз є специфіка, що виборче законодавство не передбачає, що мер є першим номером у списку. Тобто фактично, коли будуть голосувати за партію, якщо в назві не буде імені мера, то люди не будуть орієнтуватися, що це партія власне цього мера.
Але ж затверджених правил гри на ці вибори ще немає?
Ярослав Юрчишин: Фактично є. Є ще зміни, які пропонує «Слуга народу», і цього тижня так само реєструються зміни, які буде пропонувати партія «Голос». Власне, партія «Голос» буде пропонувати повернути можливість асоціювати команди мерів з ними без будь-яких потреб створення локальних партій, просто мер може очолювати список в міську раду. І це логічно, тому що людина, яка друге-третє місце зайняла, все одно фактично представляє киян, отримавши відсоток свого представництва. Тому насправді можна говорити про те, що правила є, правила виписані достатньо хаотичні, правила зменшують конкуренцію, тому що ставлять дуже високі застави. Обіцяють зменшити вже два місяці, хоча насправді ця зміна – в одній статті одна цифра.
Чи вірите ви в партію мерів, і чи дійсно може, наприклад, рейтинг Садового підтягнути Філатова і його шанси перемогти в себе в місті?
Максим Маньковський: Існує дуже багато проблем. Я б ще на одну проблему звернув увагу. Там є ще ідеологічна складова. Ми навряд чи можемо представити, що Андрій Садовий може бути в одній партії мерів, наприклад, з Кернесом чи Трухановим. Розумію, що для багатьох мерів ця ідеологічна складова нічого не значить, але все одно вона є. Тому я дуже скептично ставлюсь до такої умовної партії мерів. Скоріше за все може бути і дві, і чотири таких партії. Все буде залежати від регіону. Дійсно, мери будуть гуртуватися, якщо вони не зможуть домовитися з центральною владою чи з іншими партіями, щоб зберегти свою владу на місцях. Це нормальні процеси. Однак я б ще звернув увагу на одну деталь. Мене дуже хвилює збільшення регіонального впливу, який в наших умовах – умовах війни, в умовах, в яких зараз знаходиться Україна, може вплинути і негативно на всі політичні розклади в країні.
Що саме ви маєте на увазі?
Максим Маньковський: Я маю на увазі, що деякі регіональні еліти, якщо хочуть збільшення своєї влади, як вони далі будуть себе вести і в який бік вони далі будуть дивитися, тут дуже велике питання. Тому те, що зараз центральна влада з ними заграє, а заграє вона зрозуміло чому, тому що в неї немає своїх людей на місцях, немає своїх кандидатів у мери і вона вимушена це робити, це дуже небезпечний, на мій погляд, дзвіночок.
